«Го­лов­на гу­ма­ні­тар­на до­по­мо­га — спіл­ку­ва­н­ня»

Чим ди­ву­ють ді­ти у при­фрон­то­вій Кра­сно­го­рів­ці

Den (Ukrainian) - - Тема «дня» - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, «День»

Та­ких мі­сте­чок по­ряд із зо­ною бо­йо­вих дій на Дон­ба­сі ба­га­то. Кра­сно­го­рів­ка роз­та­шо­ву­є­ться у Мар’їн­сько­му ра­йо­ні До­не­цької обла­сті, до її те­ри­то­рії при­ми­ка­ють за­хі­дні око­ли­ці До­не­цька. Пло­ща Кра­сно­го­рів­ки близь­ко 11 ква­дра­тних кі­ло­ме­трів, до вій­ни тут жи­ло з де­сять ти­сяч осіб. Сьо­го­дні ча­сти­на лю­дей, хо­ча й не­ве­ли­ка, ви­їха­ла. Жи­ти у мі­сті не­без­пе­чно: з шо­стої ве­чо­ра до шо­стої ран­ку йо­го об­стрі­лю­ють. Про­те жи­т­тя тут три­ває. Зокре­ма, ді­ти не по­ки­да­ють на­вча­н­ня, хо­ча з п’ятьох шкіл пра­цює одна, і, пев­но, най­ва­жли­ві­ши­ми уро­ка­ми ста­ли ті, на яких вчать по­во­джен­ню з ви­бу­хо­не­без­пе­чни­ми пре­дме­та­ми.

Ма­ксим По­та­пчук, го­ло­ва гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції з До­неч­чи­ни «Куль­тур­но-осві­тня фун­да­ція «Лі­бе­рі Лі­бе­ра­ті», не­що­дав­но ра­зом з во­лон­те­ра­ми Ва­лен­ти­ною Охло­пко­вою, На­ді­єю Ри­жук і сту­ден­том із Ні­меч­чи­ни Сі­мо­ном Му­ші­ком по­бу­вав у Кра­сно­го­рів­ці. Про те, як сьо­го­дні вла­што­ва­не жи­т­тя у мі­сте­чку, він роз­по­вів «Дню».

«ДІ­ТИ ЗВИКЛИ ДО ОБСТРІЛІВ»

«До Кра­сно­го­рів­ки ми по­їха­ли, бо на­ша гро­мад­ська ор­га­ні­за­ція дав­но то­ва­ри­шує з мі­стом. Там є сту­дія обра­зо­твор­чо­го ми­сте­цтва «Ве­сел­ка», де за­йма­ю­ться ма­лень­кі ху­до­жни­ки від ше­сти до 16 ро­ків, є і стар­ші ді­тки — за­га­лом їх 80. Із дру­зя­ми по­стій­но пе­ре­да­є­мо олів­ці, фар­би, тка­ни­ну та ни­тки для ви­ши­ва­н­ня, бо зав­жди є по­тре­би в ма­те­рі­а­лах для ди­тя­чої ро­бо­ти. Та­кож «Ве­сел­ка» є пар­тне­ром на­шо­го про­е­кту «Ви­ши­ті мрії». Ра­зом з на­ми мі­сце­ві ді­тки ши­ють, ви­ши­ва­ють, а по­тім ці ро­бо­ти я де­мон­струю на ви­став­ках і яр­мар­ках. От тра­пи­лась на­го­да по­їха­ти до них, взяв дру­зів-во­лон­те­рів, і ра­зом ви­ру­ши­ли ту­ди», — по­чи­нає роз­мо­ву Ма­ксим.

Як зга­ду­ва­лось, ра­зом з во­лон­те­ра­ми у при­фрон­то­во­му мі­сте­чку по­бу­вав Сі­мон з Ні­меч­чи­ни. То­рік він при­їхав до Ки­є­ва, щоб ви­вчи­ти ро­сій­ську, але за­мість цьо­го до­ско­на­ло ви­вчив укра­їн­ську, чим вра­зив ді­тей у Кра­сно­го­рів­ці.

Шко­ли у мі­сті по­стій­но під об­стрі­ла­ми, зі сто­ро­ни До­не­цька при­лі­та­ють сна­ря­ди, які руй­ну­ють да­хи і сті­ни бу­ді­вель. То­му ви­рі­ши­ли тим­ча­со­во за­кри­ти чо­ти­ри шко­ли і зве­сти ді­тей в одній, №5 — за­раз там на­вча­є­ться 430 шко­ля­рів. «Зві­сно, це ве­ли­ке на­ван­та­же­н­ня для за­кла­ду. Але зав­дя­ки дру­жньо­му ко­ле­кти­ву пе­да­го­гів ро­бо­та від­бу­ва­є­ться ду­же фа­хо­во, — за­ува­жує Ма­ксим По­та­пчук. — Ді­ти, хоч як це бо­ля­че, звикли до обстрілів. При нас во­ни вза­га­лі про це не го­во­ри­ли. Про­сто звикли жи­ти у ре­жи­мі не­без­пе­ки».

САМООРГАНІЗАЦІЯ ЮНАЦТВА ВРАЖАЄ

Гро­мад­ський акти­віст встиг пе­ре­зна­йо­ми­ти­ся з ба­га­тьма кра­сно­го­рів­ськи­ми ді­тьми. Шко­ля­рі зра­ді­ли во­лон­те­рам: обі­йма­ли­ся з ни­ми, да­ру­ва­ли по­да­рун­ки, на­ма­лю­ва­ли ку­пу ма­люн­ків. «Ці­ка­ві ді­ти. Роз­мов­ля­ють пе­ре­ва­жно укра­їн­ською. Ве­се­лі, смі­ю­ться. Ви­са­джу­ва­ли кві­ти», — пе­ре­ра­хо­вує Ма­ксим По­та­пчук.

Вза­га­лі кра­сно­го­рів­ське юна­цтво ду­же вра­зи­ло во­лон­те­рів. Гру­па мі­сце­вих під­лі­тків 12-16 ро­ків хо­че ство­ри­ти мо­ло­ді­жну ор­га­ні­за­цію, щоб за­про­шу­ва­ти до мі­ста пи­сьмен­ни­ків, ми­тців, ві­до­мих лю­дей, спів­пра­цю­ва­ти з ін­ши­ми по­ді­бни­ми об’єд­на­н­ня­ми. За сло­ва­ми Ма­кси­ма, во­лон­те­ри ви­рі­ши­ли під­три­ма­ти та­ку до­бру та ко­ри­сну іні­ці­а­ти­ву і про­ве­ли дру­жню на­ра­ду із мо­лод­дю. Зокре­ма, по­ясни­ли, як пла­ну­ва­ти ді­яль­ність мо­ло­ді­жної ор­га­ні­за­ції.

«Самоорганізація на­се­ле­н­ня, зокре­ма мі­сце­вих ді­тей, зди­ву­ва­ла ме­не, — роз­мір­ко­вує Ма­ксим По­та­пчук. — Рід­ко ба­чу та­ке у ве­ли­ких мі­стах. А тут ді­ти рі­зно­го ві­ку гур­ту­ю­ться і пла­ну­ють, як зро­би­ти своє май­бу­тнє кра­щим».

Ді­ти хо­чуть роз­ви­ва­ти мі­сто і до­по­ма­га­ти йо­го ме­шкан­цям. І пер­ша акція, спря­мо­ва­на на це, уже за­пла­но­ва­на. Во­лон­те­ри знов при­їдуть до Кра­сно­го­рів­ки, щоб на по­ча­тку трав­ня ра­зом із ді­тьми при­бра­ти і при­кра­си­ти мі­сце­вий парк. «На те­ри­то­рії пар­ку є гой­дал­ки, які хо­че­мо при­ве­сти до ла­ду, по­фар­бу­ва­ти у ко­льо­ри ве­сел­ки. Це іні­ці­а­ти­ва дів­чат, яку ми тіль­ки під­три­му­є­мо, — го­во­рить Ма­ксим По­та­пчук. — До цьо­го ча­су ми шу­ка­ти­ме­мо фар­би, бу­де­мо за­охо­чу­ва­ти мі­стян, щоб во­ни до­по­мо­гли».

«ЛЮ­ДИ ПОТРЕБУЮТЬ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ОСВІТИ»

У Кра­сно­го­рів­ці вже є во­да і сві­тло, але не­має га­зу, то­му її жи­те­лі ко­ри­сту­ю­ться бур­жуй­ка­ми — мі­сце­ва адмі­ні­стра­ція всі­ма си­ла­ми на­ма­га­є­ться за­без­пе­чи­ти ни­ми гро­ма­ду. До ре­чі, го­ро­дя­ни хва­лять го­ло­ву Кра­сно­го­рів­ки Оле­га Лі­ван­чу­ка за вча­сну до­по­мо­гу та про­фе­сій­ну ро­бо­ту. Ма­ксим опи­сує ці­ка­ву си­ту­а­цію: «Ке­рів­ник сту­дії «Ве­сел­ка» роз­по­ві- ла ме­ні, що ко­ли вчи­те­лі за­пи­та­ли у ді­тей, ко­го во­ни хо­чуть ба­чи­ти у се­бе в шко­лі з ві­до­мих лю­дей, ті на­зва­ли го­ло­ву Кра­сно­го­рів­ської вій­сько­во-ци­віль­ної адмі­ні­стра­ції. Шко­ля­рі по­ясни­ли, що хо­чуть по­чу­ти йо­го пла­ни на май­бу­тнє. Та­кою актив­ною мо­лод­дю я пи­ша­ю­ся та ша­ную їх пра­гне­н­ня ко­му­ні­ку­ва­ти з мі­ською дер­жав­ною адмі­ні­стра­ці­єю. Це ве­ли­кий при­клад для мо­ло­ді зі всі­єї Укра­ї­ни».

Але хоч якою б чу­до­вою бу­ла мі­сце­ва вла­да, жи­т­тя у мі­сті, де що­дня, на­че за роз­кла­дом, від­бу­ва­ю­ться об­стрі­ли, тяж­ке. «Ми з во­лон­те­ра­ми ди­ви­ли­ся Кра­сно­го­рів­ку, з на­ми бу­ла ке­рів­ник сту­дії «Ве­сел­ка» Оль­га Кі­цма­нюк, і во­на по­стій­но ки­да­ла по­гля­ди на го­дин­ник. Зре­штою ска­за­ла: «Пів на шо­сту. Тре­ба йти до­до­му». Одра­зу пі­сля цьо­го ми по­чу­ли пер­ші зал­пи зі сто­ро­ни ОРДЛО, — ді­ли­ться Ма­ксим По­та­пчук. — Хо­ди­ли не­без­пе­чною зо­ною, де об­стрі­ли бу­ли ма­сив­ні­ші, на­не­сли біль­ші руй­ну­ва­н­ня. У ці­ло­му мі­кро­ра­йо­ні пра­кти­чно ні­хто не жи­ве. Якщо в одно­му п’яти­по­вер­хо­во­му бу­дин­ку є п’ять ме­шкан­ців, це до­бре. І та­ких бу­дин­ків з де­ся­ток. Про­сто сто­ять по­ро­жні­ми».

Спіл­ку­ва­н­ня во­лон­те­рів з до­ро­сли­ми теж бу­ло при­єм­ним. Жо­дної агре­сії, нав­па­ки, го­стям зра­ді­ли, ще й зди­ву­ва­ли­ся, що ті ви­рі­ши­ли но­чу­ва­ти у Кра­сно­го­рів­ці кіль­ка но­чей — че­рез не­без­пе­ку за­зви­чай ту­ди при­їздять ли­ше на день. Жи­те­лі мі­ста за­про­шу­ють до се­бе во­лон­те­рів, ми­тців, істо­ри­ків. «Гро­ма­да Кра­сно­го­рів­ки по­тре­бує альтернативної освіти та спіл­ку­ва­н­ня, — пе­ре­ко­на­ний Ма­ксим По­та­пчук. — До Кра­сно­го­рів­ки при­їздять пра­кти­чно всі гу­ма­ні­тар­ні мі­сії. Во­лон­те­ри теж бу­ва­ють там, але мен­ше, ніж, на­при­клад, у Кр­ама­тор­ську або Слов’ян­ську. Всі кон­цен­тру­ю­ться на без­пе­чні­ших мі­стах або тих, які біль­ше на слу­ху, при­мі­ром, на Ав­ді­їв­ці».

МРІЮТЬ ПРО ТЕПЛИЦЮ

За­ду­ми осві­тян з Кра­сно­го­рів­ки мо­жуть вра­зи­ти про­гре­сив­ні­стю їхніх ко­лег з ве­ли­ких і мир­них укра­їн­ських міст. Спіл­ку­ю­чись з ди­ре­кто­ром мі­сце­вої шко­ли №5 На­та­лі­єю Кі­бал­ко, Ма­ксим По­та­пчук ді­знав­ся, що ті пла­ну­ють по­бу­ду­ва­ти теплицю, де б ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли­ся су­ча­сні те­хно­ло­гії. По-пер­ше, це пра­кти­чно, бо там хо­чуть ви­ро­щу­ва­ти ово­чі і фру­кти для по­треб шко­ли. По-дру­ге, ді­ти по­ба­чать, що сіль­ське го­спо­дар­ство — не ли­ше са­пка і гра­блі, зна­ти­муть про комп’юте­ри­зо­ва­ні те­пли­ці, су­ча­сний кра­пель­ний по­лив то­що.

«Ми під­хо­пи­ли ідею з те­пли­цею і вже шу­ка­є­мо мо­жли­во­сті по­бу­ду­ва­ти та­ку на те­ри­то­рії шко­ли. За­кли­ка­є­мо всіх не­бай­ду­жих лю­дей, які ро­зу­мі­ю­ться на аграр­них те­хно­ло­гі­ях і зве­ден­ні по­ді­бних об’єктів, до­лу­ча­ти­ся кон­суль­та­ці­я­ми і фі­нан­са­ми, — ка­же Ма­ксим. — І якщо по­бу­ду­є­мо одну та­ку теплицю, ма­ти­ме­мо при­клад для ін­ших шкіл».

Во­лон­те­ри пра­гнуть до­лу­ча­ти яко­мо­га біль­ше лю­дей до то­го, щоб до­по­ма­га­ти при­фрон­то­вим на­се­ле­ним пун­ктам. Ма­ксим По­та­пчук ре­зю­мує: «У при­фрон­то­вій зо­ні ба­га­то мі­сте­чок, як Кра­сно­го­рів­ка. Ін­фор­ма­ції про них бра­кує, ін­ко­ли во­ни обді­ле­ні ува­гою. А Оль­га Кі­цма­нюк ка­за­ла ме­ні, що для лю­дей у Кра­сно­го­рів­ці го­лов­на гу­ма­ні­тар­на до­по­мо­га — спіл­ку­ва­н­ня».

ФОТО ВАЛЕНТИНИ ОХЛОПКОВОЇ

ФОТО СІМОНА МУШІКА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.