Не­пе­ре­сі­чна по­е­те­са з Кам’ян­сько­го

Ма­рія Друж­ко жи­ве за прин­ци­пом Лі­ни Ко­стен­ко: «Твої стра­ж­да­н­ня — осо­би­ста спра­ва. Твоє ми­сте­цтво — ра­до­щі для всіх»

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Ма­рія СЛОБОДЯНИК, Кам’ян­ське

Ужит­ті Ма­рії Друж­ко зав­жди чи­ма­ло справ і ва­жли­вих по­дій, але най­ва­жли­ві­ші з них су­ціль­но на­ле­жать твор­чій пра­ці та успі­хам під зна­ком на­тхне­н­ня. Отри­ма­н­ня за­галь­ної осві­ти із зо­ло­тою ме­да­л­лю, ово­ло­ді­н­ня грою на фор­те­пі­а­но, скла­да­н­ня вір­шів і ви­зна­н­ня на обла­сних, все­укра­їн­ських та між­на­ро­дних кон­кур­сах твор­чо обда­ро­ва­них ді­тей та мо­ло­ді, ви­да­н­ня пер­шої по­е­ти­чної збір­ки у шкіль­ні ро­ки, а зго­дом — ще чо­ти­рьох кни­жок, вступ до На­ціо­наль­ної спіл­ки пи­сьмен­ни­ків Укра­ї­ни у 20 ро­ків і в 25 — пу­блі­ка­ція пер­шо­го ро­ма­ну, на­вча­н­ня у Дні­про­пе­тров­сько­му на­ціо­наль­но­му уні­вер­си­те­ті ім. О. Гон­ча­ра на фа­куль­те­ті укра­їн­ської фі­ло­ло­гії та ми­сте­цтво­знав­ства і, во­дно­час, ство­ре­н­ня у рі­дно­му Дні­про­дзер­жин­ську (ни­ні — м. Кам’ян­ське) мо­ло­ді­жно­го лі­те­ра­тур­но-ми­сте­цько­го клу­бу VivArt, го­лов­ним до­ся­гне­н­ням яко­го на сьо­го­дні є вступ де­кіль­кох йо­го чле­нів до На­ціо­наль­ної спіл­ки пи­сьмен­ни­ків Укра­ї­ни — це да­ле­ко не пов­ний пе­ре­лік то­го, що свід­чить про стрім­кий й не­стрим­ний темп, обра­ний Ма­рі­єю у по­шу­ках ви­со­ко­го Сло­ва.

ПЕР­ША КНИЖКА

Ма­рій­ка з’яви­ла­ся на світ у пер­ший день ве­сни, не­мов ні­жний бі­лий про­лі­сок, яко­му сон­це до­по­мо­гло по­до­ла­ти важ­кі сні­го­ві ку­чу­гу­ри. Сим­вол сон­ця бу­де одним з про­від­них об- ра­зів у її вір­шах, бо ста­не во­на по­е­том про­ме­ни­сто­го опти­мі­зму. А вда­ча в неї осо­бли­ва. Ма­ма збе­рі­гає зо­ши­ти, ку­ди за­пи­су­ва­ла вір­ши­ки п’яти­рі­чної донь­ки, ба­га­то з них пам’ятає і те­пер. Є у до­ма­шньо­му ар­хі­ві й ва­жли­ві сві­до­цтва пер­ших твор­чих по­шу­ків — чер­не­тки вір­шів, над яки­ми по­е­те­са­по­ча­ткі­вець пра­цю­ва­ла ра­зом зі сво­їм на­став­ни­ком, без пе­ре­біль­ше­н­ня, да­ним їй до­лею. Це — Микола Ан­то­но­вич Ми­ко­ла­єн­ко, член На­ціо­наль­ної спіл­ки пи­сьмен­ни­ків Укра­ї­ни, ав­тор ба­га­тьох рі­зно­жан­ро­вих тво­рів, яко­го вва­жа­ють па­трі­ар­хом дні­про­пе­тров­ської пле­я­ди ко­ри­фе­їв. Дів­чи­ні по­ра­ди­ли звер­ну­ти­ся до ньо­го, і во­на на­ва­жи­ла­ся на­ді­сла­ти ли­ста зі сво­ї­ми тво­ра­ми до ре­да­кції, де Микола Ан­то­но­вич пра­цю­вав лі­те­ра­тур­ним ре­да­кто­ром та ба­га­то ува­ги при­ді­ляв мо­ло­дим ав­то­рам. Не­за­ба­ром Ма­рій­ка отри­ма­ла від­по­відь з прав­кою вір­шів і по­ба­жа­н­ням твор­чих успі­хів. На дру­гий лист та­кож бу­ла схваль­на від­по­відь. Зав’яза­ло­ся ли­сту­ва­н­ня, яке про­дов­жу­ва­ло­ся кіль­ка ро­ків. Але ко­ли дів­чи­ні ви­пов­ни­ло­ся 16 ро­ків, во­на на день на­ро­дже­н­ня отри­ма­ла від сво­го на­став­ни­ка не­ймо­вір­ний по­да­ру­нок: Микола Ан­то­но­вич по­тай­ки від сво­єї ста­ран­ної уче­ни­ці з кра­щих її вір­шів уклав та ви­дав книж­ку під на­звою «Жур­ли­ві жу­рав­лі» і на­ді­слав її за зна­йо­мою адре­сою. Че­рез рік во­ни вже ра­зом го­ту­ва­ли до дру­ку дру­гу збір­ку юної по­е­те­си «Со­ня­чна со­на­та». Ни­ні Ми­ко­лі Ан­то­но­ви­чу Ми­ко­ла­єн­ку 96 ро­ків. Він не по- ли­шає сво­єї бла­го­ро­дної спра­ви у спри­ян­ні роз­ви­тку твор­чої мо­ло­ді. Ма­рія на­зи­ває йо­го сво­їм «хре­ще­ним ба­тьком» у лі­те­ра­ту­рі, який на­вчив її го­лов­но­му — про­фе­сій­но пра­цю­ва­ти зі сло­вом.

Тре­тю книж­ку — «Ка­мер­то­ни ду­ші» Ма­рія Друж­ко по­ча­ла го­ту­ва­ти са­мо­стій­но від­ра­зу пі­сля всту­пу до Спіл­ки пи­сьмен­ни­ків Укра­ї­ни на­ве­сні 2003 ро­ку. Вже во­се­ни бу­ла го­то­ва до дру­ку ори­гі­наль­на кни­га, спе­ци­фі­чне при­зна­че­н­ня якої — ство­ре­н­ня ав­тор­ської му­зи­каль­ної мо­ви з ви­ко­ри­ста­н­ням рі­зних по­е­ти­чних форм. А ще у по­шу­ках но­вих ри­тмів се­ред ака­де­мі­чних му­зи­чних жан­рів Ма­рія зна­йшла ті, що до­по­мо­гли ство­ри­ти уні­каль­ні по­е­ти­чні фор­ми: вір­шо­ва­ну сю­ї­ту та сим­фо­нію у вір­шах. Че­твер­тою бу­ла збір­ка «Кле­пси­дра», до якої, крім вір­шів, уві­йшло кіль­ка опо­відань. Чи­ма­ло про­зо­вих фраз пе­ре­тво­ри­ло­ся на опо­е­ти­зо­ва­ні афо­ри­зми.

КРЕЩЕНДО МУДРОСТІ Й ЖІНОЧНОСТІ

Усе, що про­ро­ста­ло, фор­му­ва­ло­ся, на­би­ра­ло си­ли, пов­ною мі­рою за­зву­ча­ло у п’ятій, остан­ній на сьо­го­дні збір­ці по­е­зії «Стрі­те­н­ня». У пе­ред­мо­ві до неї ска­за­но, що на­зва книж­ки сим­во­лі­зує «зу­стріч ав­то­ра з чи­та­чем, жін­ки з її ко­ха­н­ням, ми­ну­ло­го з май­бу­тнім, лю­ди­ни з са­мою со­бою і з Бо­гом». З цьо­го при­во­ду са­ма по­е­те­са мір­кує: «Я для се­бе за­раз

ду­маю, що у «Ка­мер­то­нах ду­ші», «Кле­пси­дрі» від­чу­ва­ла се­бе у рі­зних іпо­ста­сях — гро­ма­дя­ни­ном, пи­сьмен­ни­ком. А от усві­дом­ле­н­ня, що я — жін­ка, там та­ко­го ще не­має. А от у «Стрі­тен­ні» вже є на­віть роз­діл «Єва», де чі­тко ви­ма­льо­ву­є­ться, хто ця іпо­стась». Від­ко­ли при­йшло усві­дом­ле­н­ня, що пи­ше не ли­ше для се­бе, го­лов­ний орі­єн­тир у твор­чо­сті й жит­ті для неї — Лі­на Ко­стен­ко. Не­що­дав­но ще від­кри­ла для се­бе Ган­ну Сві­тли­чну, від­чу­ла «її ко­ло­саль­ну енер­ге­ти­ку, ду­же силь­ні текс­ти». Ви­со­ка по­е­зія, ство­ре­на жін­ка­ми, існує в окре­мо­му на­дви­мі­рі й обирає не­ба­га­тьох для сво­їх од­кро­вень.

Ро­ман під на­звою «Шей­ла» ви­йшов дру­ком 2008 ро­ку у дні­про­пе­тров­сько­му пи­сьмен­ни­цько­му ча­со­пи­сі «Сі­че­слав». Са­ме цей твір ав­тор­ки бу­ло від­зна­че­но ви­со­кою лі­те­ра­тур­ною на­го­ро­дою — між­на­ро­дною укра­їн­сько-ні­ме­цькою Пре­мі­єю ім. Оле­ся Гон­ча­ра. У сю­же­ті від­тво­ре­но по­дії під час вій­сько­во­го кон­флі­кту в Іраку на по­ча­тку 2000-х ро­ків. На­зва ро­ма­ну пов’яза­на з дво­ма жі­но­чи­ми до­ля­ми — аме­ри­кан­ської жін­ки та ірак­ської дів­чин­ки. Ко­жну з них звуть Шей­лою, і оби­дві во­ни — жер­тви стра­шної вій­ни. До­ля зве­ла їх у та­кий скла­дний мо­мент жи­т­тя, щоб по­єд­на­ти. І не­мо­жли­ве здій­сни­ло­ся... За­раз Ма­рія зно­ву по­вер­ну­ла­ся до ро­бо­ти над ве­ли­кою про­зо­вою фор­мою. Але про не­за­вер­ше­ний твір по­ки що го­во­ри­ти за­ра­но.

Те­ма вій­ни ще­мом від­гу­ку­є­ться у твор­чо­сті Ма­рії Друж­ко. Одним з го­лов­них зав­дань лі­те­ра­ту­ри во­на вва­жає «ви­хо­ва­н­ня сві­до­мо­го гро­ма­дя­ни­на сво­єї дер­жа­ви та лю­ди­ни гу­ман­ної, ми­ро­лю­бної». Не­що­дав­но за під­сум­ка­ми пер­шо­го Дні­про­пе­тров­сько­го обла­сно­го лі­те­ра­тур­но- па­трі­о­ти­чно­го кон­кур­су ви­да­но аль­ма­нах «Сте­по­ва Ел­ла­да» об­ся­гом по­над 200 сто­рі­нок, у яко­му се­ред тво­рів пе­ре­мож­ців кон­кур­су на­дру­ко­ва­но вір­ші Ма­рії Друж­ко. У но­мі­на­ції «По­е­зія» во­на по­сі­ла пер­ше мі­сце за до­бір­ку гро­ма­дян­ської лі­ри­ки «До­ро­га до­до­му». Лей­тмо­тив та­ких вір­шів один: у сві­ті йдуть вій­ни, і це є го­лов­ним зло­ді­я­н­ням су­ча­сно­го люд­ства.

ЗА­МІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

Дні­про­пе­тров­ський по­ет і ви­да­вець Гри­го­рій Бі­дняк, який до­по­ма­гав Ми­ко­лі Ми­ко­ла­єн­ку го­ту­ва­ти пер­шу книж­ку Ма­рії Друж­ко, був зво­ру­ше­ний до­лею дів­чин­ки, що ста­ла на шлях По­е­та: «Вір­ші Ма­рії Друж­ко з’яви­ли­ся з без­меж­жя но­чі. І це то­му, що по­е­те­са з п’яти ро­ків не ба­чить сві­ту: ні не­ба, ні зі­рок, ні роз­кві­тлої яблунь­ки. Про­те вну­трі­шнім зо­ром ба­чить все, що ді­є­ться нав­ко­ло. Сво­єю по­е­зі­єю і са­ме че­рез по­е­зію Ма­рій­ка пра­гне ви­рва­тись з без­меж­жя но­чі, по­ба­чи­ти сві­тло сон­ця, ча­ру­ю­чу кра­су зем­лі».

Втрату зору Ма­рія не вва­жає тра­ге­ді­єю. «Во­но так іє у жит­ті, — говорить по­е­те­са,— хтось жи­ве без ру­ки, без но­ги, без ду­ші. Ка­жуть, у Бо­га по­ми­лок не­має. То­му го­лов­не — прийня­ти те, що то­бі да­є­ться. Я на­ма­га­ю­ся бу­ти вдя­чною і пам’ятаю про те, що ко­лись тре­ба бу­де зві­ту­ва­ти, як я про­жи­ла, що всти­гла зро­би­ти». В одно­му з вір­шів Ма­рії є та­ка фра­за: «Жи­т­тя — не­ро­зга­да­не ди­во». Нею й озна­чи­ла все, що хо­че по­від­а­ти сві­ту. Во­на жи­ве за прин­ци­па­ми, що спо­від­ує бе­ре­ги­ня ду­хов­ної мудрості Лі­на Ко­стен­ко: «Твої стра­ж­да­н­ня — осо­би­ста спра­ва. Твоє ми­сте­цтво — ра­до­щі для всіх».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.