Ар­хі­те­ктур­ний фарс

Ки­їв­ська вла­да «до­слу­ха­ла­ся до гро­ма­ди» і ви­рі­ши­ла змі­ни­ти ви­гляд Те­а­тру на По­до­лі. А чи­слен­ні за­бу­до­ви бі­ля Со­фії Ки­їв­ської — ігно­ру­ю­ться...

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Інна ЛИХОВИД, «День»

Ми­ну­ло­го ти­жня від­бу­ло­ся пер­ше за­сі­да­н­ня ро­бо­чої гру­пи з по­шу­ку шля­хів вре­гу­лю­ва­н­ня си­ту­а­ції нав­ко­ло ре­кон­стру­кції бу­дів­лі Ки­їв­сько­го ака­де­мі­чно­го дра­ма­ти­чно­го те­а­тру на По­до­лі, що на Ан­дрі­їв­сько­му узво­зі. Як на­га­ду­ють на сай­ті Ки­їв­ської мі­ської держ­адмі­ні­стра­ції, цю ро­бо­чу гру­пу при де­пар­та­мен­ті мі­сто­бу­ду­ва­н­ня та ар­хі­те­кту­ри КМДА ство­ри­ли у бе­ре­зні 2017 ро­ку.

Фа­сад те­а­тру пре­зен­ту­ва­ли на­при­кін­ці ли­сто­па­да 2016-го. Вже за мі­сяць пе­ти­ція на сай­ті Ки­їв­ра­ди про йо­го зне­се­н­ня і по­вер­не­н­ня Ан­дрі­їв­сько­му узво­зу істо­ри­чно­го ви­гля­ду на­бра­ла 10 ти­сяч під­пи­сів, що озна­чає: мі­ська вла­да му­сить її роз­гля­ну­ти. До то­го ж, Ки­їв­ська ор­га­ні­за­ція На­ціо­наль­ної спіл­ки ар­хі­те­кто­рів Укра­ї­ни на по­ча­тку ро­ку за­яви­ла, що при по­бу­до­ві те­а­тру допу­сти­ли чи­ма­ло по­ру­шень, при­чо­му де­які ще на ета­пі про­е­кту­ва­н­ня. За ви­снов­ком пред­став­ни­ків ор­га­ні­за­ції, тре­ба бу­ло «не­гай­но зу­пи­ни­ти бу­дів­ни­цтво те­а­тру і за­бо­ро­ни­ти йо­го вве­де­н­ня в екс­плу­а­та­цію, при­зна­чи­ти екс­пер­тну ко­мі­сію для ви­зна­че­н­ня мо­жли­во­сті роз­мі­ще­н­ня те­а­траль­ної спо­ру­ди на те­ри­то­рії пам’ятки мі­сто­бу­ду­ва­н­ня,.. про­ве­сти бліц-кон­курс для ко­ри­гу­ва­н­ня існу­ю­чої спо­ру­ди від­по­від­но до рі­ше­н­ня екс­пер­тної ко­мі­сії та онов­ле­но­го зав­да­н­ня на про­е­кту­ва­н­ня».

На­при­кін­ці ми­ну­ло­го ро­ку, ко­ли фа­сад те­а­тру пред­ста­ви­ли за­га­лу, «День» пу­блі­ку­вав весь спектр ду­мок що­до но­вої бу­дів­лі. На­при­клад, ур­ба­ніст і ар­хі­те­ктор Ві­ктор Зо­тов у ко­мен­та­рі «Дню» (ма­те­рі­ал «Дві по­мил­ки...», №219 за 1 гру­дня) за­зна­чив: «Це — пер­ший при­клад но­во­го бу­дів­ни­цтва в істо­ри­чній ча­сти­ні сто­ли­ці — пі­сля гол­ланд­сько­го та ні­ме­цько­го по­сольств, які спра­ве­дли­во мо­ї­ми іно­зем­ни­ми ко­ле­га­ми вва­жа­ю­ться єди­ни­ми при­кла­да­ми які­сної ар­хі­те­кту­ри в Ки­є­ві за остан­ні де­ся­ти­лі­т­тя. Весь ци­ві­лі­зо­ва­ний світ ро­зу­міє, що в ар­хі­те­кту­рі не­при­пу­сти­мий фейк — під­ро­блен- ня під ста­ре. Тіль­ки на­ше пост­то­та­лі­тар­не хво­ре су­спіль­ство це ро­бить». Але бу­ли й ін­ші дум­ки — як тіль­ки не на­зи­ва­ли де­які ки­я­ни те­атр пі­сля ре­кон­стру­кції — від бу­дин­ку-мон­стра до кре­ма­то­рію.

Во­че­видь, обра­зли­ві епі­те­ти зро­би­ли свою спра­ву, ще й у ком­пле­ксі з про­те­ста­ми мі­сце­вої гро­ма­ди. Мі­сто ви­зна­ло, що бу­дів­лі су­ча­сно­го сти­лю з еле­мен­та­ми імі­та­ції під ста­ро­ви­ну не мі­сце на Ан­дрі­їв­сько­му узво­зі. Оскіль­ки ву­ли­ця на­ле­жить до те­ри­то­рії істо­ри­ко-ар­хі­те­ктур­но­го за­по­від­ни­ка «Ста­ро­дав­ній Ки­їв», но­ві об’єкти ма­ють гар­мо­ній­но впи­су­ва­ти­ся в існу­ю­чий куль­тур­ний ланд­шафт. Між ін­шим, ав­тор «Дня» Дмитро Де­ся­те­рик у сво­їй ко­лон­ці (ма­те­рі­ал «На­ша пі­сня гар­на й но­ва», №64 за 12 кві­тня) за­ува­жив, що як­би мі­ська вла­да ке­ру­ва­ла­ся ви­клю­чно по­зи­ці­єю гро­ма­ди, Па­риж за­ли­шив­ся б без Ей­фе­ле­вої ве­жі.

Та Ки­їв має пи­са­ти вла­сну істо­рію, зі сво­ї­ми по­мил­ка­ми та пе­ре­мо­га­ми. Спра­ва не в ар­хі­те­кто­рі Оле­го­ві Дро­здо­ві, ко­трий став ав­то­ром про­е­кту ре­кон­стру­кції те­а­тру, а в умін­ні мі­сце­вої вла­ди вча­сно до­слу­ха­ти­ся до сво­єї гро­ма­ди. За­га­лом те, що цьо­го ра­зу сто­ли­чні кер­ма­ни­чі ви­рі­ши­ли при­слу­ха­ти­ся до по­зи­ції ча­сти­ни гро­мад­сько­сті (во­че­видь, тої, що кри­ча­ла гу­чні­ше) є швид­ше ви­ня­тком з пра­ви­ла, ніж за­галь­ною тен­ден­ці­єю. Чи це не гра в під­дав­ки із су­спіль­ством, щоб при­спа­ти пиль­ність що­до ін­ших мі­сто­бу­дів­них кон­флі­ктів? Адже чо­мусь про­те­сти гро­ма­ди че­рез за­бу­до­ву бу­фер­ної зо­ни Со­фії Ки­їв­ської і Ки­є­во-Пе­чер­ської лав­ри ли­ша­ю­ться пра­кти­чно не­по­чу­ти­ми.

Що те­пер ро­би­ти з те­а­тром, має ви­рі­ши­ти спе­ці­аль­на ро­бо­ча гру­па при Ки­їв­ській мі­ській дер­жав­ній адмі­ні­стра­ції, до скла­ду якої увій­дуть, зокре­ма, ар­хі­те­кто­ри та сто­ли­чні акти­ві­сти. Як­би пі­шли цим шля­хом спо­ча­тку, пев­но, не до­ве­ло­ся б те­пер ви­ко­ну­ва­ти ро­бо­ту над по­мил­ка­ми.

Ке­рів­ник апа­ра­ту КМДА Во­ло­ди­мир Бон­да­рен­ко обі­цяє за два мі­ся­ці по- ка­за­ти пер­ші ре­зуль­та­ти ді­яль­но­сті ро­бо­чої гру­пи, яка за­пра­цю­ва­ла 7 кві­тня. Та­кож га­ран­тує без­пре­це­ден­тну від­кри­тість: за­сі­да­н­ня гру­пи транс­лю­ва­ти­муть он-лайн, а ко­жен охо­чий змо­же на­ді­сла­ти ко­мен­та­рі до обго­во­рю­ва­ної теми.

ЕКС­ПЕР­ТИ­ЗА НАВИВОРІТ

Ви­рі­шу­ва­ти до­лю те­а­тру бу­дуть чле­ни На­ціо­наль­ної спіл­ки ар­хі­те­кто­рів Укра­ї­ни, акти­ві­сти гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Гро­ма­да Ан­дрі­їв­сько­го узво­зу», пред­став­ни­ки Лі­ги екс­кур­со­во­дів Ки­є­ва та чи­нов­ни­ки. «На двад­цять чле­нів ко­мі­сії жо­дно­го екс­пер­та! Всьо­го два сер­ти­фі­ко­ва­ні ар­хі­те­кто­ри і два фун­кціо­не­ри з охо­ро­ни пам’яток. На­то­мість зно­ву фа­хів­ців за­мі­ни­ли чи­нов­ни­ки, де­пу­та­ти, гро­мад­ські і куль­тур­ні ді­я­чі, ар­тист, те­а­трал, га­ле­рист, куль­ту­ро­лог-ур­ба­ніст, ту­рист, екс­кур­со­вод, ди­зай­нер ар­хі­те­кту­ри, спе­ці­а­ліст з бла­го­устрою, по­ру­шник за­ко­но­дав­ства і спон­сор по­ру­шни­ка за­ко­но­дав­ства! При­га­ду­є­те «А су­дьи кто?». Я ви­слов­люю не­до­ві­ру та­ко­му скла­ду ко­мі­сії», — озву­чив свою по­зи­цію у Facebook ар­хі­те­ктор Ігор Пи­са­рець, ко­трий сво­го ча­су по­да­вав­ся на по­са­ду го­лов­но­го ар­хі­те­кто­ра Ки­є­ва.

Склад ро­бо­чої гру­пи справ­ді ва­жли­вий, її зав­да­н­ня — зна­йти ком­про­мі­сне рі­ше­н­ня для те­а­тру, ко­трий має пра­во го­ту­ва­ти ви­ста­ви та ра­ду­ва­ти ни­ми гля­да­чів у но­во­му при­мі­щен­ні, на яке че­ка­ли по­над 20 ро­ків. Ще ва­жли­во, щоб чле­ни ро­бо­чої гру­пи не за­го­во­ри­ли цю те­му. Во­ло­ди­мир Бон­да­рен­ко пе­ре­ко­нує, що мі­ська вла­да ви­рі­шу­ва­ти­ме про­бле­му ви­ва­же­но, з’ясує, чи бу­ли за­кон­ні під­ста­ви ре­а­лі­зо­ву­ва­ти са­ме та­кий про­ект та са­ме в цьо­му мі­сці, для чо­го про­ана­лі­зує усю ви­да­ну мі­сто­бу­дів­ну до­ку­мен­та­цію. Чо­му цьо­го не зро­би­ли ра­ні­ше, перш ніж за­лу­ча­ти ме­це­нат­ські гро­ші на ре­кон­стру­кцію?

«ПЕРЕВДЯГТИ» ТЕ­АТР

У На­ціо­наль­ній спіл­ці ар­хі­те­кто­рів Укра­ї­ни по­го­ди­ли­ся під­го­ту­ва­ти для ме­рії мі­сто­бу­дів­ний ана­ліз, що ж на­справ­ді мо­жна бу­ло б збу­ду­ва­ти на кон­флі­ктно­му мі­сці. Звіт обі­ця­ють пред­ста­ви­ти на на­сту­пно­му за­сі­дан­ні ро­бо­чої гру­пи, яке має від­бу­ти­ся 14 кві­тня. Член ро­бо­чої гру­пи та ві­це-пре­зи­дент ки­їв­ської ор­га­ні­за­ції На­ціо­наль­ної спіл­ки ар­хі­те­кто­рів Укра­ї­ни Ге­ор­гій Ду­хо­ви­чний на­го­ло­сив, що но­ві про­е­кти для Ан­дрі­їв­сько­го узво­зу ма­ють бу­ти фі­лі­гран­ни­ми, а їхня по­я­ва не­по­мі­тною та іде­аль­но впи­са­ною в існу­ю­чий куль­тур­ний ланд­шафт.

«Для ме­не як пра­кти­ку­ю­чо­го ар­хі­те­кто­ра є ли­ше одна по­зи­ція — від­по­від­ність про­е­кту ді­ю­чим нор­мам мі­сто­бу­ду­ва­н­ня. На­сам­пе­ред це ви­со­та те­а­тру, яка за нор­ма­ми не по­вин­на пе­ре­кри­ва­ти вид на Зам­ко­ву го­ру, — про­дов­жує ар­хі­те­ктор. — У сві­ті пра­кти­чно не існує те­а­трів без те­а­траль­ної пло­щі. У Ки­є­ві та­ких ма­ло, один з них — Те­атр ро­сій­ської дра­ми іме­ні Ле­сі Укра­їн­ки. Але він має ку­то­ве роз­мі­ще­н­ня, від­кри­тий з двох бо­ків, ту­ди за по­тре­би мо­жуть під’їха­ти по­же­жні ма­ши­ни. Ан­дрі­їв­ський узвіз вза­га­лі не­про­їзний, не­ма жо­дно­го сан­ти­ме­тра, де мо­жна роз­мі­сти­ти лю­дей у ви­пад­ку екс­тре­них си­ту­а­цій. Єди­не мі­сце, де є до­ступ до ці­єї спо­ру­ди, — фа­сад. Ко­ли, не дай Бо­же, по­чне го­рі­ти з бо­ку го­ри, то єди­не, що мо­же спра­цю­ва­ти, це ав­то­ма­ти­чна си­сте­ма по­же­жо­га­сі­н­ня. Але ку­ди пі­де во­да, якою га­си­ти­муть спо­ру­ду? І го­лов­не — чи чу­ли ви ко­лись, щоб до те­а­тру не мо­жна бу­ло до­їха­ти на ав­то, а най­ближ­чі зу­пин­ки гро­мад­сько­го транс­пор­ту роз­та­шо­ву­ва­ли­ся на від­ста­ні кі­ло­ме­тра?».

На дум­ку екс­пер­та, цю те­ри­то­рію мо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ли­ше для не­ве­ли­ко­го гро­мад­сько-куль­тур­но­го цен­тру із за­лом ма­кси­мум на 150-200 місць, а не на 300, як у но­во­му Те­а­трі на По­до­лі. Тим па­че за мас­шта­бом спо­ру­да су­пе­ре­чить роз­мі­рам мі­сце­во­сті. А ни­ні мі­сто має ви­зна­ти, що у ви­пад­ку з те­а­тром допу­сти­ло по­мил­ку, яку бе­ре­ться ви­прав­ля­ти. Як ва­рі­ант, Ге­ор­гій Ду­хо­ви­чний про­по­нує де­мон­ту­ва­ти сце­ні­чну ко­роб­ку, са­ме ту ча­сти­ну, що ви­кли­ка­ла най­біль­ше обу­ре­н­ня у мі­стян, а по­тім ого­ло­си­ти кон­курс про­по­зи­цій зі змі­ни фа­са­ду, щоб обра­ти для ньо­го най­кра­щий «одяг».

ЯК ІСТО­РІЇ «СПІВ­ПРА­ЦЮ­ВА­ТИ» З МЕЦЕНАТАМИ?

Якщо мі­сто по­го­ди­ться на час­тко­вий де­мон­таж, про­ект Оле­га Дро­здо­ва за­знає фі­а­ско. До то­го ж ви­яви­ться, що 165 міль­йо­нів гри­вень, ко­трі ви­ді­ли­ла на но­вий те­атр кор­по­ра­ція Пре­зи­ден­та «Ро­шен» як ме­це­нат, ви­ки­ну­ті на ві­тер. На дум­ку Гри­го­рія Мель­ни­чу­ка, спів­ко­ор­ди­на­то­ра Ра­ди з ур­ба­ні­сти­ки Ки­є­ва, щоб уни­ка­ти та­ких не­по­ро­зу­мінь, мі­ські чи­нов­ни­ки ма­ють раз і на­зав­жди про­пи­са­ти ме­ха­нізм вза­є­мо­дії з меценатами у по­ді­бних ви­пад­ках: яким чи­ном мі­сто отри­мує ко­шти, хто має ви­зна­ча­ти, чи до­ре­чний цей об’єкт са­ме в цьо­му мі­сці то­що.

«Має бу­ти чі­тка си­сте­ма, про­зора та зро­зумі­ла для гро­мад­сько­сті, щоб не ви­ни­ка­ло та­ких кон­флі­ктів. І вже по­тім по­чи­на­є­ться істо­рія про ар­хі­те­кту­ру та ін­ші ре­чі. Плюс — пра­ви­ла за­бу­до­ви в істо­ри­чній ча­сти­ні не про­пи­са­ні чі­тко. Їх теж тре­ба дав­но роз­ро­би­ти: або до­зво­ля­є­ться бу­ду­ва­ти в істо­ри­чно­му се­ре­до­ви­щі у сти­лі­за­ції під істо­ри­чну за­бу­до­ву, або до­пу­ска­є­ться по­я­ва су­ча­сної ар­хі­те­кту­ри, бо «по­до­ба­є­ться-не по­до­ба­є­ться» — це осо­би­ста дум­ка, — ко­мен­тує Гри­го­рій Мель­ни­чук. — Сьо­го­дні про­бле­ма мо­же бу­ти ви­рі­ше­на ком­пле­ксно. Якщо не зна­йти та­ко­го ме­ха­ні­зму за­раз, ці про­бле­ми ви­ни­ка­ти­муть і на­да­лі. Та­кож тре­ба роз­ро­би­ти пра­ви­ла за­бу­до­ви Ан­дрі­їв­сько­го узво­зу. Бо ще три-чо­ти­ри та­кі бу­дин­ки, і узвіз ста­не пе­ре­сі­чною ву­ли­цею».

ФО­ТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.