«Спо­ча­тку Бі-Бі-Сі, а по­тім Бри­та­нія?»

Де­кіль­ка ске­пти­чних ду­мок що­до май­бу­тньо­го Су­спіль­но­го ТБ в Укра­ї­ні

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - На­та­ля ІЩЕН­КО

Ві­дмін­ність су­спіль­но­го мов­ни­ка від усіх ін­ших форм за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції по­ля­гає в то­му, що ме­та ді­яль­но­сті та­ко­го ЗМІ — не про­су­ва­н­ня ін­те­ре­сів вла­сни­ка — при­ва­тної ком­па­нії або дер­жа­ви, — а слу­жі­н­ня су­спіль­ству.

У Ве­ли­ко­бри­та­нії за та­ким прин­ци­пом пра­цює Бі-Бі-Сі; у Ні­меч­чи­ні — ARD, ZDF, Deutschlandradio та Deutsche Welle; у Поль­щі — Telewizja Polska; в Іта­лії — Radiotelevisione Italiana (RAI); в Япо­нії — те­ле­ра­діо­мов­на кор­по­ра­ція (NHK).

Су­спіль­не те­ле­ба­че­н­ня Ве­ли­ко­бри­та­нії, Бі-Бі-Сі, ба­чить сво­їм зав­да­н­ням на­пов­не­н­ня жи­т­тя лю­дей про­гра­ма­ми та по­слу­га­ми, які ін­фор­му­ють, на­вча­ють і роз­ва­жа­ють.

Зав­да­н­ня япон­сько­го су­спіль­но­го мов­ни­ка NHK — ство­ре­н­ня не­упе­ре­дже­них ви­со­ко­які­сних про­грам. В офі­цій­них до­ку­мен­тах NHK на­го­ло­шу­є­ться, що про­гра­ми ка­на­лу не по­вин­ні за­ле­жа­ти від уря­ду або при­ва­тних ор­га­ні­за­цій. Від­по­від­аль­ність мов­ни­ка — на­да­ти ши­ро­кий спектр пе­ре­дач, які зба­лан­со­ва­ні, і на цей ба­ланс не впли­ва­ють ані рей­тин­ги, ані ін­те­ре­си тре­тіх осіб.

В Укра­ї­ні мі­сія Су­спіль­но­го те­ле­ба­че­н­ня і ра­діо­мов­ле­н­ня в го­лов­них ри­сах є тра­ди­цій­ною для та­ко­го ти­пу мов­ни­ка. Во­на зву­чить та­ким чи­ном: «за­хи­ща­ти сво­бо­ди в Укра­ї­ні», «на­да­ва­ти су­спіль­ству до­сто­вір­ну і зба­лан­со­ва­ну ін­фор­ма­цію про Укра­ї­ну та світ, на­ла­го­джу­ва­ти гро­мад­ський діа­ло­гза­для змі­цне­н­ня су­спіль­ної до­ві­ри, роз­ви­тку гро­ма­дян­ської від­по­від­аль­но­сті, укра­їн­ської мо­ви та куль­ту­ри, осо­би­сто­сті та укра­їн­сько­го на­ро­ду».

Су­спіль­не те­ле­ба­че­н­ня і ра­діо­мов­ле­н­ня Укра­ї­ни ство­рю­є­ться, згі­дно із За­ко­ном, «з ме­тою за­до­во­ле­н­ня ін­фор­ма­цій­них по­треб су­спіль­ства, за­лу­че­н­ня гро­ма­дян до обго­во­ре­н­ня та ви­рі­ше­н­ня най­ва­жли­ві­ших со­ці­аль­но-по­лі­ти­чних пи­тань, за­без­пе­че­н­ня на­ціо­наль­но­го діа­ло­гу, спри­я­н­ня фор­му­ван­ню гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства».

Усі кан­ди­да­ти на по­са­ду го­ло­ви прав­лі­н­ня На­ціо­наль­ної су­спіль­ної те­ле­ра­діо­ком­па­нії (НСТУ), в то­му чи­слі й обра­ний на цю по­са­ду Зу­раб Ала­са­нія, по­слу­го­ву­ва­ли­ся ци­ми до­ку­мен­та­ми в хо­ді під­го­тов­ки сво­го ва­рі­ан­та стра­те­гії роз­ви­тку. Та­ким чи­ном, при­та­ман­ні сві­то­вим тренд­сіт­те­рам Су­спіль­но­го мов­ле­н­ня яко­сті зна­йшли своє від­обра­же­н­ня і в пе­ре­лі­ку цін­но­стей, які но­вий ке­рів­ник НСТУ вклю­чив у май­бу­тні прі­о­ри­те­ти мов­ни­ка.

Це: ➨ про­сві­тни­цтво; ➨ рів­но­ва­га — зба­лан­со­ва­ність, що над­дасть ау­ди­то­рії мо­жли­вість ро­зу­мі­н­ня рі­зних то­чок зо­ру в Укра­ї­ні; ➨ не­за­ле­жність від змін у вла­ді, від ко­мер­цій­них впли­вів та ін­те­ре­сів ве­ли­ко­го бі­зне­су.

«Ми не на­ле­жи­мо жо­дно­му олі­гар­ху і не при­слу­жу­є­мо вла­ді», — так сфор­му­лю­вав по­зи­цію НСТУ Зу­раб Ала­са­нія в одно­му з пер­ших ін­терв’ю пі­сля обра­н­ня.

Укра­ї­на ні­би­то ство­рює Су­спіль­не мов­ле­н­ня, «як го­ди­ться» та «як у всіх». Але, на жаль, про­цес цьо­го тво­ре­н­ня ви­кли­кає стіль­ки за­пи­тань, що ми­мо­во­лі ви­ни­ка­ють ске­пти­чні, а то й пе­си­мі­сти­чні на­строї.

Пер­ший при­від для ске­пси­су — це той факт, що Зу­раб Ала­са­нія вже ке­ру­вав ка­на­лом «UA:Пер­ший», і оцін­ка йо­го ді­яль­но­сті на цій по­са­ді не є одно­зна­чно по­зи­тив­ною. Зокре­ма, йо­го зви­ну­ва­чу­ють у то­му, що він « опу­стив ка­нал з 10-го мі­сця у тре­тій де­ся­ток», як на­га­дав у до­пи­су в «Фейс­бу­ці» один ко­лись ві­до­мий жур­на­ліст, а ни­ні не менш ві­до­мий де­пу­тат.

Втім, ві­до­мо, що Ала­са­нії за ча­сів ке­рів­ни­цтва ко­ли­шнім УТ-1 до­ве­ло­ся не­лег­ко — ке­рів­ни­ко­ві «дер­жав­но­го ТВ-мон­стра» не ви­ста­ча­ло ні пов­но­ва­жень, ні ресурсів. Са­ме то­му ба­га­то про­блем не бу­ло розв’яза­но, що й по­зна­чи­ло­ся на рей­тин­гах. От­же, йо­го дру­ге при­ше­стя в ін­шо­му ста­ту­сі й уже в ін­шу за сво­єю су­тні­стю стру­кту­ру має ста­ти і зов­сім ін­шою істо­рі­єю — і для всіх ка­на­лів НСТУ, і для їхньо­го ке­рів­ни­цтва.

Ще один при­від для стур­бо­ва­но­сті — пе­ре­біг­кон­кур­су на по­са­ду го­ло­ви прав­лі­н­ня На­ціо­наль­ної су­спіль­ної те­ле­ра­діо­ком­па­нії. «За очі» твор­ців Су­спіль­но­го в ме­ді­а­ту­сов­ці на­зи­ва­ли «се­ктою» — за фор­му­ва­н­ня за­кри­тої «гру­пи за ін­те­ре­са­ми», а сам від­бір ке­рів­ни­ка НСТУ ха­ра­кте­ри­зу­ва­ли як фор­маль­ний, із за­зда­ле­гідь ві­до­мим ре­зуль­та­том, але з «по­ка­зу­хою».

«Чо­му все ж та­ки за­ли­ши­ло­ся вра­же­н­ня чо­гось су­то фор­маль­но­го? Чо­му на­віть ве­ду­ча на­зва­ла де­ба­ти (між кан­ди­да­та­ми на по­са­ду го­ло­ви НСТУ) «при­я­тель­ськи­ми по­си­день­ка­ми»?» — за­пи­ту­вав у сво­їй статті в «Де­те­кто­рі ме­діа» по­стій­ний ав­тор цьо­го ін­тер­нет-ви­да­н­ня Борис Ба­хтє­єв. І сам да­вав від­по­відь на своє за­пи­тан- ня, зокре­ма та­ку: «Це бу­ли рад­ше не де­ба­ти, а кла­си­чні пост­ра­дян­ські «пре­ния»; не діа­лог, а до­бір­ка мо­но­ло­гів, ви­го­ло­ше­них у спіль­ний час у спіль­но­му мі­сці». На дум­ку ав­то­ра, «по­де­ко­ли ця дис­ку­сія рад­ше на­га­ду­ва­ла вза­єм­ні під­каз­ки, та­кий со­бі акт вза­єм­ної до­по­мо­ги...» що ство­рю­ва­ло вра­же­н­ня «по­ка­зу­шно­го» від­бо­ру і за­зда­ле­гідь ві­до­мо­го ре­зуль­та­ту кон­кур­су. З ці­єю то­чкою зо­ру мо­жуть по­го­ди­ти­ся й ба­га­то ін­ших пред­став­ни­ків ме­ді­а­сві­ту, які сте­жи­ли за про­це­сом. Але пі­сля бій­ки ку­ла­ка­ми не ма­ха­ють, обра­н­ня Зу­ра­ба Ала­са­нія вже є фа­ктом, і те­пер са­ме ця лю­ди­на, обра­на са­ме та­ким чи­ном, бу­де ство­рю­ва­ти Су­спіль­не те­ле­ра­діо­мов­ле­н­ня кра­ї­ни. Ця ді­яль­ність не мо­же бу­ти за­кри­тою та ку­лу­ар­ною за ви­зна­че­н­ням — іна­кше не­мо­жли­во ство­ри­ти ме­діа для су­спіль­ства, а не для ме­ді­а­спіль­но­ти. От­же, гро­мад­ськість му­сить по­стій­но кон­тро­лю­ва­ти цей про­цес, і най­пер­ше — це зав­да­н­ня для жур­на­лі­стів та ме­ді­а­екс­пер­тів, які не є «чле­на­ми се­кти Су­спіль­но­го».

Тре­тім при­во­дом для за­не­по­ко­є­н­ня що­до до­лі Су­спіль­но­го мов­ни­ка є де­що не­спо­ді­ва­ний фо­кус пер­ших пу­блі­чних ви­сту­пів Зу­ра­ба Ала­са­нія. Сти­сло йо­го мо­жна ви­кла­сти та­ким чи­ном:

➨ гро­ші; ➨ опти­мі­за­ція ка­дрів та ор­га­ні­за­цій­ної стру­кту­ри; ➨ гро­ші; ➨ те­хні­чне пе­ре­озбро­є­н­ня; ➨ гро­ші; ➨ по­лі­ти­чні ін­три­ги нав­ко­ло Су­спіль­но­го; ➨ гро­ші; ➨ рей­тин­ги.

По­ка­зо­во, що ані сам ке­рів­ник НСТУ, ані жур­на­лі­сти не ста­ли при­ді­ля­ти стіль­ки ж ува­ги май­бу­тньо­му кон­тен­ту, змі­сту, і май­же без обго­во­ре­н­ня за­ли­ши­ли пла­ни що­до практичного впро­ва­дже­н­ня мі­сії Су­спіль­но­го, ба­че­н­ня йо­го ро­лі в сус- піль­но­му жит­ті, у роз­ви­тку гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства та уча­сті у про­це­сі дер­жа­во­тво­ре­н­ня. Ці «ви­со­кі ма­те­рії» ви­яви­ли­ся не ці­ка­ви­ми як для кер­ма­ни­ча НСТУ, так і для ЗМІ. Це ба­га­то що свід­чить і про прі­о­ри­те­ти твор­ців Су­спіль­но­го мов­ле­н­ня в Укра­ї­ні, і про ін­те­ре­си укра­їн­ських ме­діа.

Втім, та­кож із пер­ших пу­блі­чних за­яв Зу ра ба Ала са нія все ж та ки ста ло зро зу мі ло, що він ста вить со бі за ме ту зро­би­ти із Су­спіль­но­го на­справ­ді об’єктив­не та ко­ри­сне для су­спіль­ства дже­ре­ло ін­фор­ма­ції. Але по­мі­тно, що він не ду­же ві­рить, що та­кий про­дукт бу­де по­пу­ляр­ним. Ство­ре­н­ня про­грам у ме­жах, які ма­ють бу ти ви зна че ни ми за ко но давст - вом та мі­сі­єю Су­спіль­но­го, Зу­раб Ала­са­нія по­рів­нює... з при­го­ту­ва­н­ням не­сма­чної їжі, якої ні­хто не хо­че, але яку їдять, то му що во на ко­ри­сна для здо ров’ я. «Прі­сна ка­ша по­рів­ня­но з шо­ко­лад - кою», — та­кою, на дум­ку го­ло­ви прав­лі­н­ня НСТУ, бу­де рі­зни­ця між про­гра­ма­ми Су­спіль­но­го мов­ле­н­ня і зви­чай­них ко­мер­цій­них ка­на­лів.

Пе­ред очи­ма ми­мо­хіть ви­ни­кла кар­тин­ка: у ди­ти­ну, яка що­си­ли опи­ра­є­ться, на­силь­но за­тов­ку­ють вів­сян­ку... Та­кий під­хід для по­зи­ціо­ну­ва­н­ня го­лов­но­го за сво­єю су­тні­стю ка­на­лу кра­ї­ни, м’яко ка­жу­чи, ди­вує. І зно­ву ви­ни­кає при­від для ске­пси­су (вже че­твер­тий)...

Але, ма­буть, бу­ло б не­вір­но фо­к­усу­ва­ти­ся са­ме на не­га­тив­них очі­ку­ва­н­нях. Мо­жли­во, ко­ман­ді НСТУ вда­сться ство­ри­ти «укра­їн­ське Бі-Бі-Сі». Хо­ча, зві­сно, тре­ба бу­ло б по­чи­на­ти з пе­ре­тво­ре­н­ня Укра­ї­ни на Ве­ли­ко­бри­та­нію. Але це те­ма для окре­мої ве­ли­кої дис­ку­сії, яку го­лов­ний ре­да­ктор «Дня» Ла­ри­са Ів­ши­на вже не раз пі­ді­йма­ла на сто­рін­ках га­зе­ти.

ФО­ТО АР­ТЕ­МА СЛІ­ПА­ЧУ­КА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.