Між жи­т­тям і те­ле­ві­зо­ром...

Вій­на про­ти Укра­ї­ни має з ко­жним днем ста­ва­ти для Ро­сії з усіх по­гля­дів до­рож­чою й ви­тра­тні­шою

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЛОСЄВ

Спо­ча­тку про сен­са­цію ми­ну­ло­го ти­жня. До­нальд Трамп здій­снив акт від­пла­ти си­рій­сько­му ре­жи­му за хі­мі­чну ата­ку про­ти мир­но­го на­се­ле­н­ня. Аві­а­ба­за Ба­ша­ра Аса­да бу­ла ата­ко­ва­на з ко­ра­блів США кри­ла­ти­ми ра­ке­та­ми «То­ма­гавк». Пан Пу­тін по­чав щось ле­пе­та­ти про між­на­ро­дне пра­во й су­ве­ре­ні­тет сво­го близь­ко­схі­дно­го «дру­жба­на», але, що­прав­да, й по­гнав че­рез Бо­сфо­рДар­да­нел­ли кіль­ка сво­їх вій­сько­вих ко­ра­бли­ків. Пред­став­ни­ця МЗС РФ Ма­рія За­ха­ро­ва, яку пі­сля її фе­є­ри­чно­го ро­сій­сько­го тан­цю де­які огля­да­чі на­зи­ва­ють «ка­лин­ка-ма­лин­ка», щось рі­шу­че за­яв­ля­ла Трам­пу, але при цьо­му ви­гля­да­ла для неї не­зви­чно роз­гу­бле­ною. Так, па­но­ве, це вам не Оба­ма. Утім, До­нальд Трамп — лю­ди­на ще більш не­пе­ре­дба­чу­ва­на, ніж В.Пу­тін, чим і ля­кає остан­ньо­го, мо­же зав­тра по­ве­сти­ся ще більш не­спо­ді­ва­но. У будь-яко­му ра­зі нам в Укра­ї­ні слід роз­ра­хо­ву­ва­ти ли­ше на се­бе.

А на ICTV у «Сво­бо­ді сло­ва» обго­во­рю­ва­ли чер­го­ві іні­ці­а­ти­ви вла­ди що­до ви­лу­че­н­ня вмі­сту ки­шень про­стих укра­їн­ців. Йшло­ся про так зва­ну або­нент­ську пла­ту за газ, мов­ляв, тре­ба утри­му­ва­ти га­зо­ві ма­гі­стра­лі. Але ма­гі­стра­лі, їхнє бу­дів­ни­цтво дав­но спла­че­не гро­ма­дя­на­ми. По­тім це все за ко­пій­ки при­вла­сни­ли олі­гар­хи, які те­пер зно­ву хо­чуть зі­дра­ти гро­ші з на­ших лю­дей. Утри­му­ва­н­ня ма­гі­стра­лей — обов’язок їхніх вла­сни­ків, а не спо­жи­ва­чів га­зу. Са­ме вла­сник за ра­ху­нок сво­їх при­бу­тків має утри­му­ва­ти всю ін­фра­стру­кту­ру, а не гра­бу­ва- ти клі­єн­та. До сту­дії при­йшов пан Вовк, який уже встиг­ста­ти зна­ме­ни­тим і очо­лює НКРЕ КП, що, на моє пе­ре­ко­на­н­ня, пра­цює на олі­гар­хів, су­спіль­ству від неї ко­ри­сті ні­якої.

До мі­кро­фо­ну за­хи­ща­ти чер­го­вий гра­біж на­се­ле­н­ня ви­йшла нар­де­пка Южа­ні­на. Її спіч на­вряд чи ко­гось пе­ре­ко­нав. Южа­ні­на по­си­ла­ла­ся на ви­мо­ги МВФ. Бу­ло б не­по­га­но, щоб на­ші еко­но­мі­сти на­зва­ли нам при­клад кра­їн, які ста­ли успі­шни­ми зав­дя­ки спів­пра­ці з МВФ. Як­би у нас не від­бу­ва­ло­ся то­таль­не роз­кра­да­н­ня кра­ї­ни, нам не зна­до­бив­ся б ні­який МВФ. Якщо по­рів­ня­ти гро­ші, які від МВФ і ін­ших між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій над­хо­дять до Укра­ї­ни, й гро­ші, які за до­по­мо­гою олі­гар­хів і ко­ру­пціо­не­рів ви­хо­дять з Укра­ї­ни, то дру­гих у ба­га­то ра­зів біль­ше...

ПУТІНУ ПО­ТРІ­БНА САМОФІНАНСОВАНА ВІЙ­НА

На ка­на­лі NEWS ONE по­ві­до­ми­ли, що в те­ле­фон­ній роз­мо­ві з пре­зи­ден­том Фран­ції Ол­лан­дом і кан­цле­ром Ні­меч­чи­ни Мер­кель ро­сій­ський вождь Пу­тін ви­ма­гав, щоб Укра­ї­на при­пи­ни­ла бло­ка­ду ОРДЛО. При­пе­кло... За­ява Пу­ті­на свід­чить, що до­бро­воль­ці й во­лон­те­ри бу­ли аб­со­лю­тно пра­ві з бло­ка­дою. А вла­да Укра­ї­ни ді­я­ла зло­чин­но, ко­ли еко­но­мі­чно три­ма­ла на пла­ву «ДНР/ДНР», фа­кти­чно зра­див­ши укра­їн­ські на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си. Адже ми всі ви­му­ше­ні пла­ти­ти не­по­мір­ні ці­ни за ЖКГ і за се­бе, і «за то­го хло­пця» з «ДНР/ЛНР», де за наш ра­ху­нок ко­му­наль­ні пла­те­жі втри­чі ниж­чі. Те­пер цей тя­гар утри­му­ва­н­ня ма­ріо­не­тко­вих про­мо­сков­ських бан­ту­ста­нів до­ве­де­ться взя­ти на се­бе Ро­сії. До­ро­го! Не хо­че­ться. В іде­а­лі Путіну по­трі­бна са­мо фі­нан­со­ва­на вій­на в Укра­ї­ні, щоб Укра­ї­на са­ма опла­чу­ва­ла агре­сію про­ти се­бе. І ми це ру­ка­ми на­шої вла­ди ро­би­ли й про­дов­жу­є­мо ро­би­ти. Експерт Олександр Кра­мар ствер­джує, що якщо ра­ні­ше Укра­ї­на фі­нан­су­ва­ла дон­ба­сів­ських те­ро­ри­стів при­бли­зно на 1 мі­льярд до­ла­рів на рік, то те­пер ця ци­фра змен­ши­ла­ся десь до 600 міль­йо­нів. От­же, бло­ка­да має істо­тно по­си­ли­ти­ся, щоб жо­ден цент, жо­дна грив­ня не ді­ста­ва­ли­ся тим, хто вби­ває на­ших гро­ма­дян. Це ду­же ва­жли­во, зва­жа­ю­чи на те, що еко­но­мі­чна си­ту­а­ція в Ро­сій­ській Фе­де­ра­ції по­віль­но, але не­у­хиль­но по­гір­шу­є­ться.

Вій­на про­ти Укра­ї­ни має з ко­жним днем ста­ва­ти для Ро­сії з усіх по­гля­дів до­рож­чою, ви­тра­тні­шою. Якщо при цьо­му де­які олі­гар­хи Укра­ї­ни втра­тять ча­сти­ну сво­їх над­при­бу­тків, то ні­чо­го стра­шно­го.

Хай хоч чи­мось по­жер­тву­ють для кра­ї­ни, у якій зба­га­чу­ва­ли­ся чверть сто­лі­т­тя. Тим па­че що в ра­зі по­раз­ки Укра­ї­ни мі­сце­вий олі­гар­хат має ду­же ма­ло шан­сів уці­лі­ти.

На «5-му ка­на­лі» про­май­ну­ла ін­фор­ма­ція, що не­аби­як зі­псу­ва­ла ме­ні на­стрій. Во­на на­ді­йшла від ГУР МО Укра­ї­ни. ГУР МО — це Го­лов­не управ­лі­н­ня роз­від­ки Мі­ні­стер­ства обо­ро­ни, від ді­яль­но­сті яко­го ве­ли­че­зною мі­рою за­ле­жить успі­шність на­ших зброй­них сил у вій­ні. І яку ж ін­фор­ма­цію нам да­ла ця ду­же сер­йо­зна стру­кту­ра, а ось яку: «На Дон­ба­сі в до­ро­жньо-транс­порт­ній при­го­ді (ДТП) за­ги­нув ро­сій­ський вій­сько­вий, який пе­ре­бу­вав у ста­ні ал­ко­голь­но­го сп’яні­н­ня». І це рі­вень на­шої вій­сько­вої роз­від­ки? На­ві­що нам зна­ти про ви­пад­ко­ву за­ги­бель яко­гось ро­сій­сько­го п’яни­ці? У чо­му сенс та­ких ві­до­мо­стей і по­ві­дом­лень?

Мо­же, ГУР МО слід зайня­ти­ся чи­мось ва­жли­ві­шим і ко­ри­сні­шим для на­шої ар­мії та кра­ї­ни? Ось, на­при­клад (і про це вже пи­са­ло­ся в «Дні»), Ро­сія на на­ших пів­ні­чних і схі­дних кор­до­нах сфор­му­ва­ла по­ту­жний удар­ний ку­лак сво­їх військ. До чо­го це мо­же при­зве­сти в най­ближ­чій пер­спе­кти­ві? Йде­ться про сер­йо­зну й ре­аль­ну за­гро­зу, хо­ча «мо­сков­ські со­лов’ї» у на­ших ЗМІ і в се­ре­до­ви­щі шта­тних те­ле­по­лі­то­ло­гів за­ко­ли­су­ють укра­їн­ців за­пев­не­н­ня­ми в то­му, що все обме­жи­ться «гі­бри­дною вій­ною», а ні­яко­го ши­ро­ко­мас­шта­бно­го на­сту­пу РФ не бу­де.

Ро­ман Чай­ка на «5-му» на сво­є­му сту­дій­но­му ве­чір­ньо­му «ча­ю­ван­ні» спіл­ку­вав­ся з нар­де­пом і пол­ков­ни­ком Юлі­єм Мам­чу­ром. Обго­во­рю­ва­ли крим­ську си­ту­а­цію. Чай­ка ніс ахі­нею на осно­ві сво­їх «гли­бо­ких» ту­ри­сти­чних знань Кри­му. Ме­не, крим­ча­ни­на в 9-му по­ко­лін­ні, від ба­га­тьох йо­го без­апе­ля­цій­них ду­мок ну­ди­ло. За Чай­кою ви­хо­ди­ло, що в Кри­му, окрім крим­ських та­тар, усі ін­ші — су­ціль не­гі­дни­ки і зра­дни­ки. Це злов­ми­сна бре­хня або пов­не не­зна­н­ня й не­ро­зу­мі­н­ня си­ту­а­ції. До ре­чі, і пол­ков­ник Мам­чур, за йо­го вла­сним ви­зна­н­ням, по­тра­пив до Кри­му ли­ше 2011 ро­ку й че­рез це пе­ре­д­істо­рії ба­га­тьох явищ зна­ти не міг.

Ось що тре­ба бу­ло б з’ясу­ва­ти прав­до­лю­бо­ві Чай­ці: хто з Ки­є­ва від­дав на­каз укра­їн­ським ча­сти­нам у Кри­му ви­лу­чи­ти зброю у сво­го осо­бо­во­го скла­ду й за­кри­ти в опе­ча­та­них при­мі­ще­н­нях? Хто по­стій­но з Ки­є­ва ви­ма­гав від укра­їн­ських вій­сько­вих у Кри­му: «три­ма­є­те­ся й не про­во­куй­те ро­сі­ян?» А як три­ма­ти­ся й не про­во­ку­ва­ти, якщо іно­зем­ні вій­ська ата­ку­ють, штур­му­ють укра­їн­ські гар­ні­зо­ни, ото­чу­ють і бло­ку­ють?

БЕЗ­ДІ­ЯЛЬ­НІСТЬ КИ­Є­ВА

Ці­лий мі­сяць три­ма­ли­ся укра­їн­ські вій­ська в Кри­му, від­да­ні й ки­ну­ті на­при­зво­ля­ще по­стмай­дан­ною вла­дою в Ки­є­ві, а по­тім, з гір­ко­тою по­ба­чив­ши, що не­має у них дер­жа­ви, вла­ди, сто­ли­ці, ко­ман­ду­ва­н­ня, де­мо­ра­лі­зо­ва­ні по­ча­ли зда­ва­ти­ся Ро­сії. Так са­мо бу­ло влі­тку 1942 ро­ку, ко­ли остан­ні за­хи­сни­ки Се­ва­сто­по­ля на ми­сі Хер­со­нес, ки­ну­ті ко­ман­ду­ва­н­ням Чор­но­мор­сько­го фло­ту й Се­ва­сто­поль­сько­го обо­рон­но­го ра­йо­ну, яке на лі­та­ках і під­во­дних чов­нах вте­кло на Кав­каз, втра­тив­ши най­мен­шу на­дію, зда­ли­ся нім­цям.

Я осо­би­сто був свід­ком то­го, як офі­цій­ний Ки­їв 22 ро­ки крок за кро­ком зда­вав Крим Мо­скві, аб­со­лю­тно не на­да­ю­чи жо­дної під­трим­ки мі­сце­вим про­укра­їн­ським си­лам, за­гра­ю­чи з уся­кою ан­ти­укра­їн­ською сво­ло­тою. Не тре­ба Чай­ці від­бі­лю­ва­ти ки­їв­ську вла­ду, яка зда­ла крим­чан оку­пан­там. Чо­го вар­те ли­ше га­не­бне за­сі­да­н­ня РНБО з не­при­стой­ним го­ло­су­ва­н­ням усіх про­ти за­хи­сту Укра­ї­ни, з мер­зен­ни­ми істе­ри­ка­ми Ю.Ти­мо­шен­ко й ли­це­мір­ною по­зи­ці­єю Тур­чи­но­ва, який бу­ду­чи в.о. пре­зи­ден­та і вер­хов­но­го го­лов­но­ко­ман­ду­ю­чо­го, за­мість то­го щоб узя­ти на се­бе від­по­від­аль­ність і сво­єю вла­дою за­про­ва­ди­ти во­єн­ний стан, вла­шту­вав «ве­ли­кий на­ро­дний ху­рал» з го­ло­су­ва­н­ня­ми, щоб схо­ва­ти­ся за чу­жі спи­ни.

Ав­то­ро­ві статті осо­би­сто до­во­ди­ло­ся по­над 20 ро­ків у Се­ва­сто­по­лі ра­зом зі сво­ї­ми дру­зя­ми на­ма­га­ти­ся сво­єю ро­бо­тою хоч якось ком­пен­су­ва­ти пов­ну без­ді­яль­ність Ки­є­ва. А в під­сві­до­мо­сті по­стій­но си­ді­ла дум­ка: в ра­зі чо­го спо­ді­ва­ти­ся на Ки­їв не мо­жна, зда­дуть. За­ли­ша­ло­ся ли­ше за­йма­ти кру­го­ву обо­ро­ну. Сьо­го­дні си­ту­а­ція для укра­їн­ських па­трі­о­тів прин­ци­по­во не змі­ни­ла­ся...

Ось про що слід бу­ло б роз­по­ві­сти укра­їн­сько­му су­спіль­ству не­за­ле­жно­му те­ле­жур­на­лі­сто­ві Ро­ма­ну Чай­ці.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.