Про сві­то­гля­дні роз­бі­жно­сті

Чо­му про­бле­ми ін­фор­ма­цій­но-куль­тур­ної сфе­ри, які по­ру­шує га­зе­та «День», ма­ють стра­те­гі­чне зна­че­н­ня для істо­ри­чної пер­спе­кти­ви укра­їн­ської на­ції

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ві­ктор НАБРУСКО, се­кре­тар НСЖУ

Охо­че під­три­мую па­трі­о­ти­чну ідею га­зе­ти «День» що­до іні­ці­а­ти­ви «Укра­їн­ська жур­на­ліст­ська пла­тфор­ма» та під­пи­су­ю­ся під нею. У сьо­го­дні­шніх умо­вах важ­кої бо­роть­би за ста­нов­ле­н­ня не­за­ле­жно­сті дер­жа­ви, пе­ред­усім від агре­сив­ної по­лі­ти­ки Ро­сії та без­по­ра­дно­сті вла­ди в ін­фор­ма­цій­ній по­лі­ти­ці, об’єд­на­н­ня про­укра­їн­ських сил в ме­ді­а­сфе­рі — це ви­со­ка па­трі­о­ти­чна мі­сія. Оче­ви­дним є факт, що ба­га­то пред­став­ни­ків ко­ли­шньо­го ре­жи­му, про­фе­сій­них гран­то­шу­ка­чів, які при­ста­ли до рі­зно­ма­ні­тних єв­ро­пей­ських ін­сти­ту­цій, на­ма­га­ю­ться мо­но­по­лі­зу­ва­ти на­ше пра­во займатися мо­дер­ні­за­ці­єю су­спіль­них від­но­син. Во­ни не про­сто де­кла­ру­ють чу­жин­ські прин­ци­пи, а ча­сто про­су­ва­ють від­вер­то за­гроз­ли­ві для на­ціо­наль­ної без­пе­ки ідеї. Се­ред них зокре­ма й окре­мі пред­став­ни­ки ке­рів­ни­цтва На­ціо­наль­ної спіл­ки жур­на­лі­стів Укра­ї­ни, очо­лю­ва­ні пер­шим се­кре­та­рем Спіл­ки То­мі­лен­ком, які бу­кваль­но «за­хо­пи­ли» ав­то­ри­те­тну гро­мад­ську ор­га­ні­за­цію й си­стем­но за­йма­ю­ться ан­ти­укра­їн­ською ді­яль­ні­стю. Ро­би­ться це на­ха­бним спосо­бом че­рез рі­зно­ма­ні­тні твор­чі про­е­кти із Со­ю­зом жур­на­лі­стів Ро­сії, спіль­ні кру­глі сто­ли з ухва­ле­н­ням ре­зо­лю­цій із за­су­дже­н­ня при­мар­но­го на­ціо­на­лі­зму (а не, ска­жі­мо, ро­сій­сько­го ім­пер­сько­го шо­ві­ні­зму), дис­ку­сії що­до «мо­ви во­ро­жне­чі» та під­го­тов­ка й ви­да­н­ня спе­ці­аль­них слов­ни­ків «на до­по­мо­гу» утвер­дже­н­ня в Укра­ї­ні «ле­кси­ки то­ле­ран­тно­сті та шля­хе­тно­сті» в умо­вах фа­кти­чної вій­ни. Це, м’яко ка­жу­чи, одно­мір­не ба­че­н­ня си­ту­а­ції ти­ми, хто не ро­зу­міє або сві­до­мо «не по­мі­чає» ста­ту­су агре­со­ра та йо­го жер­тви.

А чо­го вар­тує про­по­зи­ція то­го ж То­мі­лен­ка, «ви­пад­ко­во» під­три­ма­на ОБСЄ, про по­ши­ре­н­ня в укра­їн­ських ЗМІ пі­сля­во­єн­но­го до­сві­ду Бо­снії та Гер­це­го­ви­ни, тоб­то пе­ре­не­се­н­ня смер­тель­но не­без­пе­чної фе­де­ра­тив­ної мо­де­лі бал­кан­ської на­пів­дер­жа­ви на укра­їн­ський грунт. У нас, на від­мі­ну від на­ве­де­них при­кла­дів кра­їн, не­має сут­тє­вих вну­трі­шніх ре­гіо­наль­но-етні­чних від­мін­но­стей, між­ре­лі­гій­но­го чи між­на­ціо­наль­но­го про­ти­сто­я­н­ня. У нас є зов­ні­шнє втор­гне­н­ня, яко­му про­ти­сто­ять укра­їн­ці всіх на­ціо­наль­но­стей та ві­ро­спо­відань, хто вва­жає се­бе і є па­трі­о­том, хто спо­від­ує єв­ро­пей­ський ви­бір Укра­ї­ни, а не на­ма­га­є­ться за­гра­ва­ти чи спів­пра­цю­ва­ти із за­гар­бни­ка­ми, що бру­таль­но роз­то­пта­ли між­на­ро­дне пра­во, спри­чи­ни­ли ти­ся­чі смер­тей укра­їн­ців. Зро­зумі­ло, що до­свід Бо­снії та Гер­це­го­ви­ни для нас — це втра­та дер­жав­но­сті. Аб­со­лю­тно схо­жі про­по­зи­ції нав’язли­во лу­на­ють від Крем­ля про ви­бо­ри на оку­по­ва­ній те­ри­то­рії, осо­бли­вий ста­тус Дон­ба­су, за чим про­сте­жу­є­ться не над­то при­хо­ва­не пра­гне­н­ня на­сту­пно­го роз­шма­ту­ва­н­ня і під­ко­ре­н­ня Укра­ї­ни Пі­сля цьо­го не­має най­мен­ших сум­ні­вів, на ко­го пра­цює і чиї ін­те­ре­си за­хи­щає «то­ва­ріщ» То­мі­лен­ко та Ко.

Обу­ре­н­ня чле­нів НСЖУ ви­кли­кає й те, що на ва­жли­вих між­на­ро­дних за­хо­дах, де обго­во­рю­ю­ться пи­та­н­ня за­без­пе­че­н­ня сво­бо­ди сло­ва й ін­фор­ма­ції, про­фе­сій­но не­упе­ре­дже­но­го ви­сві­тле­н­ня го­стрих по­дій, Укра­ї­ну, з іні­ці­а­ти­ви То­мі­лен­ка, пред­став­ля­ють осо­би, які дис­кре­ди­ту­ва­ли се­бе ути­ска­ми ін­фор­ма­цій­них сво­бод, за­пе­ре­че­н­ням єв­ро­пей­ських де­мо­кра­ти­чних цін­но­стей в ча­си зло­чин­но-ав­то­ри­тар­но­го ре­жи­му Яну­ко­ви­ча. Ри­то­ри­чним, зокре­ма, за­ли­ша­є­ться за­пи­та­н­ня: чо­му один із ке­рів­ни­ків кан­це­ля­рії бан­ди Яну­ко­ви­ча — гро­ма­дя­нин Іва­не­ско, ре­пре­зен­тує ін­те­ре­си НСЖУ на між­на­ро­дній аре­ні?

Со­юз жур­на­лі­стів Ро­сії, з яким ве­де по­стій­ний дру­жній діа­ло­гни­ні­шнє ке­рів­ни­цтво НСЖУ, без­за­сте­ре­жно по­ді­ляє офі­цій­ну по­зи­цію Крем­ля. Се­кре­тар СЖР Ра­фа­ель Гу­сей­нов у «Не­за­ви­си­мой га­зе­те» пи­ше про те, що мі­сце, на яке пре­тен­дує Мо­сква у сві­то­по­ряд­ку, до­во­лі скром­не — За­кав­каз­зя, Цен­траль­на Азія, Мол­до­ва, Бі­ло­русь і, зро­зумі­ло, Укра­ї­на — жит­тє­во ва­жли­ві для ро­сі­ян дер­жа­ви. Це є істо­ри­чним фа­ктом, який не­мо­жли­во за­пе­ре­чу­ва­ти. Жар­ту­ва­ти тут, бряз­ка­ти на­тів­ською збро­єю, роз­мі­щу- ва­ти вій­сько­ві ба­зи Ро­сія не до­зво­лить. Для цьо­го у нас є по­лі­ти­чна во­ля, еко­но­мі­чні мо­жли­во­сті, під­трим­ка гро­ма­дян та ядер­на зброя, — під­кре­слює один із очіль­ни­ків СЖР. Ось вам і від­по­відь про «дві кра­ї­ни та одну про­фе­сію», нав­ко­ло чо­го так ми­ло дис­ку­ту­ють із ро­сі­я­на­ми на­ші ущер­бні ху­то­ря­ни. Крем­лів­ські мас-ме­діа бе­руть участь в ін­фор­ма­цій­них спе­цо­пе­ра­ці­ях про­ти Укра­ї­ни, які ви­прав­до­ву­ють і піджив­лю­ють во­єн­ну ро­сій­ську агре­сію, у най­рі­зно­ма­ні­тні­ших про­па­ган­дист­ських за­хо­дах за уча­стю ке­рів­ни­цтва СЖР, зокре­ма в оку­по­ва­но­му Кри­му, на кшталт Все­ро­сій­сько­го мо­ло­ді­жно­го фо­ру­му «Тав­ри­да», який про­во­див­ся спіль­но із так зва­ним про­уря­до­вим За­галь­но­ро­сій­ським на- ро­дним фрон­том, то­що. Оче­ви­дно, що СЖР та йо­го ке­рів­ни­цтво — це ін­стру­мен­та­рій во­йов­ни­чої по­лі­ти­ки Крем­ля, яка при­не­сла і не­се стра­ж­да­н­ня та го­ре укра­їн­сько­му на­ро­до­ві. У та­кій си­ту­а­ції фа­кти­чно за­гра­ва­н­ня із про­пу­тін­ським СЖР, до чо­го вда­є­ться Сер­гій То­мі­лен­ко, є не­при­пу­сти­мим і, при­найм­ні, амо­раль­ним.

Увесь цей ша­баш від­бу­вав­ся під «па­ра­соль­кою» офі­су ОБСЄ з пи­тань сво­бо­ди ЗМІ, який до­не­дав­на очо­лю­ва­ла Ду­ня Мі­я­то­вич. Ця мі­жна­ро­дна ін­сти­ту­ція обу­рю­є­ться з при­во­ду ви­дво­ре­н­ня з Укра­ї­ни «про­ім­пер­ської ги­до­ти» ти­пу Сто­ля­ро­вої та Шу­ва­ло­ва, від­кри­то за­про­шує на свої кру­глі сто­ли так зва­них мі­ні­стрів уря­ду Кри­му, очіль­ни­ків мі­сце­вих жур­на­ліст­ських ор­га­ні­за­цій і в та­кий спо­сіб ра­зом із на­ши­ми «ко­ри­сни­ми ідіо­та­ми» ле­гі­ти­мі­зує за­гар­бни­цьку по­лі­ти­ку Мо­скви, ви­знає Крим те­ри­то­рі­єю Ро­сії.

Все­ре­ди­ні НСЖУ існує гру­па се­кре­та­рів Спіл­ки, які за­йма­ють аб­со­лю­тно від­мін­ну від ни­ні­шньо­го ке­рів­ни­цтва ор­га­ні­за­ції по­зи­цію що­до про­блем на­ціо­наль­но­го ін­фор­ма­цій­но­го про­сто­ру та мі­жна­ро­дної ді­яль­но­сті Спіл­ки. Ця гру­па по­ши­ри­ла за­яву, в якій, зокре­ма, йшло­ся про те, що пер­ший се­кре­тар НСЖУ Сер­гій То­мі­лен­ко не є пов­но­ва­жним ке­рів­ни­ком Спіл­ки, а осо­бою з окре­ми­ми те­хні­чни­ми й тим­ча­со­ви­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми. Ско­ри­став­шись від­су­тні­стю чин­но­го го­ло­ви, він, по­ру­шу­ю­чи прин­ци­пи ко­ле­гі­аль­но­сті й про­зо­ро­сті в ухва­лен­ні рі­шень Спіл­ки, фа­кти­чно не­за­кон­но при­сво­їв одно­о­сі­бне пра­во ре­пре­зен­ту­ва­ти ін­те­ре­си й по­зи­цію НСЖУ на між­на­ро­дно­му рів­ні, які в йо­го ін­тер­пре­та­ції не то­то­жні по­зи­ції біль­шо­сті чле­нів НСЖУ. Це при­зве­ло до де­мон- стра­тив­но­го ви­хо­ду з лав ор­га­ні­за­ції жур­на­лі­стів, які пу­блі­чно зви­ну­ва­ти­ли ке­рів­ни­цтво Спіл­ки у по­ту­ран­ні Ро­сії, що, втім, не ста­ло, на жаль, те­мою вну­трі­шньо­спіл­чан­ської дис­ку­сії що­до то­го, якою має бу­ти по­лі­ти­ка ни­ні­шньої НСЖУ.

На жаль, як в укра­їн­ській вла­ді, так і в на­ціо­наль­но­му ме­діа про­сто­рі, пра­кти­чно ні­хто, крім га­зе­ти «День», яка про це не­о­дно­ра­зо­во пи­са­ла, не по­мі­чає від­вер­тої, про­ро­сій­ської по­лі­ти­ки ни­ні­шніх ке­рів­ни­ків НСЖУ. Об’єд­на­ні ті­сни­ми кор­по­ра­тив­ни­ми ін­те­ре­са­ми гран­то­ї­дів та олі­гар­хі­чних кла­нів, рі­зно­ма­ні­тні ор­га­ні­за­ції псев­до­ре­фор­ма­то­рів ін­фор­ма­цій­ної сфе­ри про­су­ва­ють ідеї, аб­со­лю­тно да­ле­кі від укра­їн­ських ре­а­лій, ча­сто з акцен­то­ва- ним ан­ти­на­ціо­наль­ним спря­му­ва­н­ням. Во­ни, в умо­вах вій­ни, де­кла­ру­ють сво­бо­ду сло­ва як аб­со­лю­тну ка­те­го­рію, ви­сту­па­ють за но­ві стан­дар­ти ко­му­ні­ка­ції, які уне­мо­жлив­лю­ють ве­де­н­ня на­сту­паль­ної бо­роть­би в пе­рі­од ін­фор­ма­цій­ної агре­сії з бо­ку Ро­сії, ло­бі­ю­ють то­таль­не роз­дер­жав­ле­н­ня на­ціо­наль­них ЗМІ, що оста­то­чно нас обез­збро­ї­ло на ін­фор­ма­цій­но­му фрон­ті пе­ред ро­сій­ським оку­пан­том. Не­має пре­дме­ту дис­ку­сії з Лі­га­чо­вою, Лу­ка­но­вим, То­мі­лен­ком... оскіль­ки мо­ва йде, пе­ред­усім, про рі­зні сві­то­гля­дні пла­тфор­ми, а не стан­дар­ти ко­му­ні­ка­ції як со­ці­аль­но­го фе­но­ме­на чи жур­на­ліст­сько­го ре­ме­сла.

На­ра­зі мо­жна го­во­ри­ти про те, що, з одно­го бо­ку, в на­шо­му ме­ді­а­се­ре­до­ви­щі існу­ють ко­смо­по­лі­ти­чно­гран­то­їд­ські осе­ред­ки, по­ту­жна «п’ята ко­ло­на» Крем­ля, а з ін­шо­го бо­ку, на­би­ра­є­ться кон­стру­ктив­ний по­тен­ці­ал для ста­нов­ле­н­ня на­ціо­наль­ної жур­на­ліст­ської га­лу­зі. Про­бле­ми ін­фор­ма­цій­но-куль­тур­ної сфе­ри, які по­ру­шує га­зе­та «День», ма­ють стра­те­гі­чне зна­че­н­ня для істо­ри­чної пер­спе­кти­ви укра­їн­ської на­ції. Те, чо­го не спро­мо­жна че­рез дрі­му­чий не­про­фе­сіо­на­лізм ося­гну­ти ни­ні­шня вла­да, ро­блять на­ші ко­ле­ги — і це гар­ний шанс змі­ни­ти прі­о­ри­те­ти по­ряд­ку ден­но­го су­спіль­ної дис­ку­сії на ко­ристь на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів.

Від ре­да­кції: якщо у на­ших ко­лег Сер­гія То­мі­лен­ка, Юрія Лу­ка­но­ва та На­та­лії Лі­га­чо­вої є вла­сні ар­гу­мен­ти з ці­єї теми, «День» го­то­вий про­дов­жи­ти дис­ку­сію.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.