Яке Чи­ка­го ми лю­би­мо?..

«День» за­пи­тав го­лов­но­го ре­да­кто­ра Ukrainian People Magazine про осо­бли­во­сті ро­бо­ти одно­го з най­біль­ших ме­діа на­шої ді­а­спо­ри в Аме­ри­ці і чо­му «День» для неї — дже­ре­ло на­тхне­н­ня

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ана­ста­сія РУДЕНКО, «День»

«Чи­ка­го, яке ми лю­би­мо! » — та­кий під­пис був до фо­то­гра­фії ре­сто­ра­ну з на­звою BANDERA на ін­тер­нет-сто­рін­ці одно­го з най­біль­ших жур­на­лів укра­їн­ської гро­ма­ди в Аме­ри­ці Ukrainian People Magazine. Це на­ве­ло нас на дум­ку — мо­жли­во, і во­ни чи­та­ють га­зе­ту «День»? Адже ми не­о­дно­ра­зо­во ро­би­ли са­ме та­ку «по­ста­нов­ку» пи­та­н­ня — на шпаль­тах га­зе­ти ви­хо­ди­ли ма­те­рі­а­ли про те, яку Поль­щу, Гол­лан­дію, Ро­сію, Ве­ли­ко­бри­та­нію ми лю­би­мо. Си­ла по­ля­гає не в то­му, щоб «іти в но­гу», адже до­ро­га мо­же за­ве­сти у прір­ву, а чі­тко окре­сли­ти, що ми ба­чи­мо у сво­їх між­на­ро­дних пар­тне­рах гі­дно­го по­ва­ги та в чо­му го­то­ві со­лі­да­ри­зу­ва­ти­ся. Ви­яви­ло­ся — так, нас чи­та­ють і в Чи­каг о.

«День» зав­жди при­ді­ляв ве­ли­ку ува­гу ді­а­спо­рі — про­во­див кру­глі сто­ли, пу­блі­ку­вав ма­те­рі­а­ли як що­до ве­ли­ко­го твор­чо­го до­роб­ку укра­їн­ців у емі­гра­ції, так і що­до су­ча­сної бу­ден­но­сті спів­ві­тчи­зни­ків за оке­а­ном. За ме­жа­ми на­шої кра­ї­ни про­жи­ває по­над 18 міль­йо­нів укра­їн­ців, які від­чу­ва­ють ду­хов­ний зв’язок із Ба­тьків­щи­ною. Фа­кти­чно укра­їн­ська ді­а­спо­ра ста­но­вить тре­ти­ну від ни­ні­шньо­го на­се­ле­н­ня Укра­ї­ни. Го­лов­ний ре­да­ктор ві­до­мо­го ча­со­пи­су Пів­ні­чної Аме­ри­ки Ukrainian People Magazine Оль­га РУДА роз­по­ві­ла «Дню», як із ну­ля ство­ри­ла за­тре­бу­ва­не ме­діа, які на­строї па­ну­ють в укра­їн­ській гро­ма­ді в США та Ка­на­ді, як ді­а­спо­ра ре­а­гує на акту­аль­ні ін­фор­ма­цій­ні ви­кли­ки.

«ХВИ­ЛІ ВІД ЄВРОМАЙДАНУ РОЗІЙШЛИСЯ ПО ВСЬО­МУ СВІ­ТУ»

— Ukrainian People Magazine сьо­го­дні є про­від­ним укра­їн­ським жур­на­лом у США, який під­три­мує укра­їн­ську ді­а­спо­ру сві­ту, де­мо­кра­тію в Укра­ї­ні й куль­тур­но-ма­со­ві за­хо­ди у США й Ка­на­ді. Як і ко­ли при­йшла вам ідея за­пу­сти­ти та­кий жур­нал?

— Мо­єю пер­шою ро­бо­тою бу­ла caregiver, що мо­жна пе­ре­кла­сти як пра­ців­ни­ця з до­гля­ду за хво­ри­ми із хро­ні­чни­ми або не­ви­лі­ков­ни­ми хво­ро­ба­ми. Ко­ли ми по­тра­пля­є­мо в чу­жу кра­ї­ну, то, щоб опла­ти­ти свої ви­да­тки і за­ро­би­ти на дах над го­ло­вою, бе­ре­мо­ся за будь-яку ро­бо­ту. Ін­же­нер, вчи­тель, еко­но­міст, жур­на­ліст, про­гра­міст — спер­шу емі­гран­ти, як пра­ви­ло, не пра­цю­ють за фа­хом, адже по­трі­бен час на ада­пта­цію. Че­рез де­який час я вже спів­пра­цю­ва­ла з чи­казь­кою укра­ї­но­мов­ною га­зе­тою «Укра­їн­ське сло­во»: за­йма­ла­ся ре­кла­мою, пи­са­ла статті, хо­ди­ла на рі­зні івен­ти. По­тім від­кри­ла свою ре­клам­ну аген­цію. Про­те про­дов­жу­ва­ла мрі­я­ти про своє ви­да­н­ня. Єв­ро­май­дан і вій­на з се­па­ра­ти­ста­ми ста­ли тим по­штов­хом, ко­ли во­дно­час я ста­ла ре­да­кто­ром, мар­ке­тин­го­вим ди­ре­кто­ром, ре­клам­ним аген­том, роз­ро­бни­ком веб­сай­та, про­мо­у­те­ром, дистриб’юто­ром, мо­де­ра­то­ром, фо­то­гра­фом і ко­ре­спон­ден­том. По­дії Євромайдану, ма­ло то­го, що во­ни спра­цю­ва­ли як де­то­на­тор для Укра­ї­ни, ще й хви­лі від ньо­го розійшлися по всьо­му сві­ту, під­си­лю­ю­чи до­по­мо­гу ді­а­спо­ри. І чим да­лі від рі­дної зем­лі, тим силь­ні­шим був удар тих хвиль. Ви не уяв­ля­є­те, що тут, у Чи­ка­го, тво­ри­ло­ся! Лю­ди зби­ра­ли одяг, зда­ва­ли гро­ші, йшли без­пе­рерв­ні пе­ре­мо- ви­ни з ді­тьми та ро­ди­ча­ми, хто їде до Ки­є­ва, що тре­ба ту­ди при­вез­ти, від­си­ла­ли по­сил­ки.... Ми зби­ра­ли­ся в укра­їн­ських бі­зне­сах чи бан­ках, скрізь, де бу­ло укра­їн­ське те­ле­ба­че­н­ня, і про­сто «при­ли­па­ли» до екра­нів. У ба­га­тьох ма­лень­ких і ве­ли­ких мі­стах Пів­ні­чної Аме­ри­ки й Ка­на­ди про­хо­ди­ли мі­тин­ги під­трим­ки й акції про­те­сту, щоб при­вер­ну­ти ува­гу аме ри кансь ко го й ка - над­сько­го уря­дів до по­дій в Укра­ї­ні. То­ді, пів­то­ра ро­ку то­му, й ви­йшов пер­ший но мер жур на лу Ukrainian People. Нас бу­ло спо­ча­тку всьо­го п’яте­ро — двоє в Чи­ка­го і троє в Укра­ї­ні. За один мі­сяць ми під­го­ту­ва­ли і ви­пу­сти­ли в «лю­ди» наш пер­ший номер: 64 сто­рін­ки, глян­це­вий па­пір, 5 роз­ді­лів, 8 ру­брик. Ukrainian People — це жур­нал про укра­їн­ців і для укра­їн­ців. На сьо­го­дні — для укра­їн­ців ді­а­спо­ри. Не про­сто ці­ка­ві істо­рії про зна­ме­ни­тих укра­їн­ців, не тіль­ки по­дії в ді­а­спо­рах усьо­го сві­ту, а й ін­фор­ма­ція з Укра­ї­ни, не­за­бу­ті ре­це­пти на­ро­дної ку­хні, мо­да, від­по­чи­нок чи здо­ров’я.

— Яким но­ви­нам від­да­є­те пе­ре­ва­гу? Чи ма­є­те ве­ли­кий штат?

— Основ­не для нас — куль­тур­ні й бла­го­дій­ні ак ції на шої ді ас по ри з рі­зних кра­їн сві­ту. Крім то­го, ува­жно спо­сте­рі­га­є­мо за но­ви­на­ми з Укра­ї­ни. З са­мо­го по­ча­тку по­ча ли ак тив но шу ка ти спів­пра­цю з ді­а­спо­ра­ми рі­зних шта­тів Пів­ні­чної Аме­ри­ки і Ка­на­ди. Так з’яви­ли­ся ко­ре­спон­ден­ти в Ка­лі­фор­нії, Нью-Джер­сі, Фло­ри­ді, Ка­на­ді (Він­ні­пег), а по­тім уже в ін­ших кра­ї­нах: Іта­лії, Ав­стра­лії, Ве­ли­ко­бри­та­нії, Фран­ції, Ні­меч­чи­ні то­що. Ду­же ба­га­то жур­на­лі­стів та твор­чих лю­дей з Укра­ї­ни про­по­ну­ють свою до­по­мо­гу: роз­по­від­а­ють про ми­сте­цькі про­е­кти, ді­ля­ться уні­каль­ни­ми сві­тли­на­ми, істо­ри­чни­ми до­слі­дже­н­ня­ми, вір­ша­ми й опо­віда­н­ня­ми. То­му, крім основ­них ру­брик — «Чи­ка­го (Іл­лі­нойс, США)», «Ді­а­спо­ра», «Укра­ї­на», «Зна­ме­ни­ті укра­їн­ці», «Гол­лі­вуд», «Кри­мі­нал», «Від­по­чи­нок», «Здо­ров’я», у нас із ча­сом з’яви­ли­ся — «На­ша істо­рія», «Укра­їн­ська ку­хня», «Мо­да», «Лі­те­ра­тур­на сто­рін­ка», «Ми­сте­цтво», «Во­лон­тер­ство» і т.ін. Усьо­го з на­ми спів­пра­цює 15 осіб, про­те тіль­ки п’ять шта­тних, для яких ство­ре­н­ня жур­на­лу — основ­на ро­бо­та, за­хо­плю­ю­ча спра­ва, хо­бі й усе жи­т­тя (ви­ба­чте, мо­же ви­гля­дає тро­хи па­те­ти­чно).

— Для сво­їх по­то­чних за­мі­ток ви обра­ли ці­ка­вий «но­ве­лі­сти­чний» фор­мат. Як при­йшли до та­ко­го жан­ру?

— Ме­ні ду­же при­єм­но це чу­ти. Зав­жди хо­ті­ло­ся ви­кла­сти свої дум­ки на па­пе­рі якнай­про­сті­ше. Ме­ні не по­до­ба­є­ться, ко­ли жур­на­ліст ста ра єть ся про де мон ст ру ва ти, скіль­ки «ро­зум­них» слів він знає і який він осві­че­ний. Ви­хо­дить су­хо і не­ці­ка­во. Хо­ті­ло­ся б, щоб мої істо­рії зна­хо­ди­ли від­гук у сер­цях усіх лю­дей, щоб їх ро­зумі­ли на­віть ті, в ко­го всьо­го чо­ти­ри кла­си «цер­ков­но-па­ра­фі­яль­ної» шко­ли.

«УКРА­Ї­НА ОЧІКУЄ НЕ ТІЛЬ­КИ ЕКО­НО­МІ­ЧНОЇ СПІВ­ПРА­ЦІ, А Й ВІЙ­СЬКО­ВОЇ ПІД­ТРИМ­КИ»

— Які по­дії, на ваш по­гляд, що від­бу­ва­ю­ться в Укра­ї­ні, перш за все хви­лю­ють США і Ка­на­ду? Що там на по­ряд­ку ден­но­му за­раз?

— Від­став­ка ра­дни­ка з на­ціо­наль­ної без­пе­ки Трам­па — Май­кла Флін­на, який отри­мав го­но­рар у со­рок ти­сяч до­ла­рів від ро­сій­ської про­па­ган­дист­ської стан­ції РТ і був по­мі­че­ний на одно­му з обі­дів по­ряд із Пу­ті­ним, зу­стріч ге­не­раль­но­го про­ку- ро­ра Дже­фа Сен­ша з ро­сій­ським по­слом у США Сер­гі­єм Ки­сля­ком, скан­да­ли з ха­кер­ськи­ми ата­ка­ми ро­сі­ян на Гіл­ла­рі Клін­тон — усе це вка­зує на те, що «не­має ди­му без во­гню», і ви­кли­кає по­бо­ю­ва­н­ня що­до прі­о­ри­те­тів адмі­ні­стра­ції пре­зи­ден­та США. Уряд Ка­на­ди під по­стій­ни­ми «штур­ха­н­ня­ми» ді­а­спо­ри на­да­вав по­стій­ну під­трим­ку Укра­ї­ні й про- дов­жує до­по­ма­га­ти їй. 6 бе­ре­зня мі­ністр обо­ро­ни Ка­на­ди ого­ло­сив про продовження на два ро­ки вій­сько­вої тре­ну­валь­ної мі­сії UNIFIER, в рам­ках якої близь­ко 200 ка­над­ських вій­сько­во­слу­жбов­ців на­вча­ють на­ви­чкам су­ча­сно­го бою укра­їн­ських во­ї­нів на Яво­рів­сько­му та Кам’яне­цьПо­діль­сько­му по­лі­го­нах. У се­ре­ди­ні лю­то­го ни­жня па­ла­та фе­де­раль­но­го пар­ла­мен­ту Ка­на­ди у тре­тьо­му й оста­то­чно­му чи­тан­ні одно­го­ло­сно схва­ли­ла уго­ду про зо­ну віль­ної тор­гів­лі з Укра­ї­ною. Ка­над­сько-укра­їн­ська ді­а­спо­ра й уряд Ка­на­ди по­стій­но ого­ло­шу­ють гран­ти та про­гра­ми на на­вча­н­ня для укра­їн­ських сту­ден­тів. Про­те Укра­ї­на че­кає не тіль­ки еко­но­мі­чної спів­пра­ці. Сьо­го­дні біль­ше, ніж будь-ко­ли, Укра­ї­ні по­трі­бна вій­сько­ва під­трим­ка. 3 лю­то­го 2017 ті­ньо­вий мі­ністр за­кор­дон­них справ Ка­на­ди Пі­тер Кент за­кли­кав чин­ний ка­над­ський уряд на­да­ти «до­да­тко­ву під­трим­ку укра­їн­ським со­ю­зни­кам».

«НАЙПЕРШОЮ УКРА­ЇН­СЬКОЮ ГА­ЗЕ­ТОЮ В США, ЗВІД­КИ Я Й ДОНИНІ ЧЕРПАЮ ІН­ФОР­МА­ЦІЮ, СТАВ «День»

— А звід­ки ви чер­па­є­те ін­фор­ма­цію про по­дії в Укра­ї­ні?

— З «Дня». Не тіль­ки чи­таю, а й ду­же лю­блю ва­шу га­зе­ту. Ко­ли кіль­ка ро­ків то­му наш комп’ютер­ник (до ре­чі, та­кож укра­ї­нець за по­хо­дже­н­ням) вста­нов­лю­вав ме­ні про­гра­ми на но­вий комп’ютер, він за влас ної іні ці­а­ти ви за крі пив вго рі де­кіль­ка укра­їн­ських сай­тів для по­шу­ку ін­фор­ма­ції. Найпершою ви­яви­ла­ся га­зе­та «День», звід­ки я й донині черпаю по­трі­бну ін­фор­ма­цію.

Для осо­би, яка вже по­над п’ять ро­ків об­хо­ди­ться без те­ле­ві­зо­ра, про­від­ні укра­їн­ські га­зе­ти — це основ­не дже­ре­ло ін­фор­ма­ції й но­вин з Укра­ї­ни. Га­зе­та «День» для ме­не — ана­лі­ти­ка, по­ле­мі­ка, Укра­ї­на сьо­го­дні, «Укра­ї­на Incognita», чи­слен­ні іні­ці­а­ти­ви з тво­ре­н­ня ро­зум­но­го се­ре­до­ви­ща, стра­те­гі­чно ва­жли­вий по­ря­док ден­ний.

— Що мо­же зро­би­ти укра­їн­ська ді­а­спо­ра у ча­си су­ча­сних між­на­ро­дних по­тря­сінь і чи справ­ля­є­ться?

— По­ва­рив­шись у «ді­а­спо­рів­сько­му со­ку» по­над 15 ро­ків, я май­же ко­жно­го дня «від­кри­ва­ла» для се­бе цих ро­зум­них, ін­те­лі­ген­тних і ще­дрих лю­дей, які че­рез ба­га­то де­ся­ти­літь зумі­ли збе­рег­ти для се­бе Укра­ї­ну за оке­а­ном і за­ли­ши­ти­ся ук ра їн ця ми, на віть ін тег ру вав - шись в аме­ри­кан­ське су­спіль­ство. Збе­ре­же­н­ня укра­їн­ської мо­ви, тра­ди­цій, куль­ту­ри є пи­та­н­ням фа­кти­чно ви­жи­ва­н­ня на­ції як та­кої на чу­жи­ні. Тіль­ки по­ро­змов­ляв­ши з ци­ми, у чо­мусь кон­се­рва­тив­ни­ми, а в чо­мусь і до­вір­ли­ви­ми лю­дьми, ти усві­дом­лю­єш, як ба­га­то во­ни зро­би­ли для сво­єї ба­тьків­щи­ни, скіль­ки вкла­ли пра­ці, по­бу­ду­вав­ши «Укра­ї­ну на чу­жій зем­лі» — з цер­ква­ми, шко­ла­ми, бан­ка­ми, му­зе ями, по­лі­ти­чни ми, гр о мадсь ки­ми й ди тя чи ми ор га ні за ці я ми; скіль­ки ви­да­ли кни­жок і по­жер­тву­ва­ли ко­штів! І за­раз, об’єд­нав­шись, тре­тя і че­твер­та хви­лі про­дов­жу­ють до­по­ма­га­ти Укра­ї­ні, її вій­сько­вим і си­ро­там у час вій­ни. Одна на ша па ра фія св. Йо си фа Обру­чни­ка зі­бра­ла для по­ра­не­них во­ї­нів по­над пів­міль­йо­на до­ла­рів!

Сьо­го­дні у всьо­му сві­ті на­ра­хо­ву­є­ться при­бли­зно 300 ти­сяч ви­со­ко­осві­че­них укра­їн­ців, які вже ма­ють сер­йо­зні на­дба­н­ня в рі­зних сфе­рах і яких мо­жна об’єд­на­ти в мо­гу­тнє про­укра­їн­ське ло­бі. По­трі­бно роз­ви­ва­ти з ни­ми спів­пра­цю, роз­по­від­а­ти сві­ту про них, про їхні ви­на­хо­ди, су­ча­сне укра­їн­ське ми­сте­цтво то­що. Та­кож не­об­хі­дно ство­ри­ти мас­шта­бну на­ціо­наль­ну про­гра­му ін­ве­сту­ва­н­ня в ін­те­ле­кту­аль­ний ка­пі­тал. Ва­жли­во ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти їхні на­ви­чки, щоб ро­би­ти спіль­ні про ек ти для під си лен ня го ло су Укра­ї­ни на сві­то­во­му рів­ні. До­бре бу­ло б, як­би на­шим та­ла­но­ви­тим укра­їн­цям і під­при­єм­цям не до­во­ди­лось ні­ку­ди ви­їжджа­ти, щоб до­ма­га­ти­ся ви­зна­н­ня. Для цьо­го по­трі­бні прийня­тні умо­ви для ве­де­н­ня бі­зне­су, змен­ше­н­ня ти­ску адмі­ні­стра­тив­них ор­га­нів, змо­га вкла­да­ти до­ста­тні гро­ші в на­у­ко­ві до­слі­дже­н­ня че­рез під­ви­ще­н­ня рів­ня дер­жав­но­го фі­нан­су­ва­н­ня, на­да­н­ня без­від­со­тко­вих кре­ди­тів.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.