«На­у­ко­ва роз­від­ка на­ро­ду»

У Ки­є­ві пред­ста­ви­ли кни­гу «Га­га­у­зи Укра­ї­ни»

Den (Ukrainian) - - Українці — Читайте! - Іван КАПСАМУН, «День»

Всто­ли­ці Укра­ї­ні я пра­цюю і жи­ву вже дев’ятий рік. І до­во­лі ча­сто опи­няв­ся в си­ту­а­ції, ко­ли ме­ні до­во­ди­ло­ся бу­кваль­но на паль­цях по­ясню­ва­ти, хто та­кі га­га­у­зи (я сам єе­тні­чним га­га­у­зом). В Оде­сі, де я на­вчав­ся, з цим бу­ло про­сті­ше, бо аб­со­лю­тна біль­шість етні­чних га­га­у­зів (близь­ко 30 тис.) ком­па­ктно про­жи­ва­є­на пів­дні Оде­ської обла­сті (істо­ри­чна на­зва те­ри­то­рії — Бу­джак або Пів­ден­на Бес­са­ра­бія). Від­по­від­но ін­фор­ма­ції, вра­хо­ву­ю­чи, що ба­га­то га­га­у­зів про­жи­ва­єв са­мій Оде­сі, в мі­сті ви­ста­чає. Про­те це не зні­має про­бле­ми бра­ку знань що­до ма­ло­чи­сель­них на­ро­дів Укра­ї­ни. І ви­на тут не тіль­ки дер­жа­ви, а ча­сто і са­мих на­ро­дів. В да­но­му ви­пад­ку до­ля га­га­у­зів і су­тні­сних знань про них — на­сам­пе­ред в їхніх ру­ках.

■ І в цьо­му кон­текс­ті з’яви­ла­ся по­зи­тив­на но­ви­на. Дня­ми в УНІАН від­бу­ла­ся пре­зен­та­ція кни­ги « Га­га­у­зи Укра­ї­ни » . Зви­чай­но, це не пер­ше ви­да­н­ня про га­га­у­зів. На сьо­го­дні­шній день вже ви­да­но де­ся­тки, а мо­же, со­тні книг і пу­блі­ка­цій про по­хо­дже­н­ня, істо­рію, куль­ту­ру, мо­ву і тра­ди­ції га­га­у­зів, осо­бли­во на те­ри­то­рії Га­га­узь­кої ав­то­но­мії в скла­ді Мол­до­ви, де про­жи­ва­єо­снов­на ча­сти­на на­ро­ду (біль­ше 150 тис.), про­те з та­кою на­звою і в та­ко­му ви­гля­ді кни­га під­го­тов­ле­на і дру­ку­є­ться впер­ше. Ав­то­ра­ми і упо­ря­дни­ка­ми кни­ги єв­че­ні з Укра­ї­ни та Мол­до­ви: кан­ди­дат фі­ло­ло­гі­чних на­ук, до­цент ка­фе­дри тюр­ко­ло­гії Ін­сти­ту­ту фі­ло­ло­гії КНУ ім. Та­ра­са Шев­чен­ка Ту­до­ра АРНАУТ; на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник від­ді­лу бол­га­ри­сти­ки Ін­сти­ту­ту куль­тур­ної спад­щи­ни Мол­до­ви, спів­ро­бі­тник Ака­де­мії на­ук Мол­до­ви Емі­лія БАНКОВА; до­ктор фі­ло­ло­гії, до­цент, спів­ро­бі­тник Ака­де­мії на­ук Мол­до­ви Лю­бов ЧИМПОЄШ.

■ На­сам­пе­ред слід за­зна­чи­ти, що га­га­у­зи — це тюр­ко­мов­ний на­род (га­га­узь­ка мо­ва ра­зом із ту­ре­цькою, азер­бай­джан­ською та турк­мен­ською на­ле­жить до огузь­кої гру­пи тюрк­ських мов), який, на від­мі­ну від аб­со­лю­тної біль­шо­сті тюр­ків сві­ту, спо­від­у­є­хри­сти­ян­ство (пра­во­слав’я). На су­ча­сну те­ри­то­рію Бу­джа­ка га­га­у­зи пе­ре­се­ли­ли­ся з Бал­кан (Бол­га­рії) 200—250 ро­ків то­му. Пред­ка­ми га­га­у­зів єпле­ме­на узів (огу­зів), які в X—XI стст. пе­ре­ко­чу­ва­ли з Ал­таю на Бал­ка­ни. Ча­сти­на цих пле­мен осі­ла і на те­ри­то­рії Ки­їв­ської Ру­сі, де во­ни на­зи­ва­ли­ся тор­ка­ми (ра­зом із пе­че­ні­га­ми утво­ри­ли вій­сько­вий со­юз чор­них кло­бу­ків, які за­хи­ща­ли пів­ден­ні ру­бе­жі ки­їв­ських зе­мель).

■ Осо­бли­вість ви­да­н­ня в то­му, що во­но на­справ­ді скла­да­є­ться з двох книг: «Га­га­у­зи укра­їн­ської ча­сти­ни Бу­джа­ка » і « Га­га­у­зи При­а­зов’ я» .

■ У книж­ці «Га­га­у­зи укра­їн­ської ча­сти­ни Бу­джа­ка» ав­то­ра­ми бу­ло по­став­ле­но зав­да­н­ня на осно­ві зі­бра­них, на­ко­пи­че­них ар­хів­них і опу­блі­ко­ва­них ма­те­рі­а­лів да­ти в до­сту­пній фор­мі ін­фор­ма­цію про пе­ре­се­ле­н­ня і су­ча­сний стан га­га­узь­ких сіл Оде­ської обла­сті. Фа­кти­чно да­не ви­да­н­ня єдо­від­ни­ком з на­у­ко­во-по­пу­ляр­ним ви­кла­де­н­ням ма­те­рі­а­лу. «Так, вче­ні, які да­ва­ли ре­цен­зію цій кни­зі, за­зна­чи­ли, що це до­від­ник, — ка­же під час пре­зен­та­ції Лю­бов Чимпоєш. — Але він на­стіль­ки рі­зно­сто­рон­ній, що ка­за­ти, що це ли­ше до­від­ник, не мо­жна. Він аб­со­лю­тно для всіх — для ви­кла­да­чів, до­слі­дни­ків, істо­ри­ків, лін­гві­стів і про­сто ши­ро­ко­го ко­ла чи­та­чів. Кни­га го­ту­ва­ла­ся до дру­ку близь­ко 5 ро­ків на осно­ві зі­бра­них упро­довж 30 ро­ків ма­те­рі­а­лів. У нас ще ду­же ба­га­то ар­хів­них та по­льо­вих ма­те­рі­а­лів, то­му спо­ді­ва­ю­ся, що во­ни та­кож ко­лись бу­дуть ви­да­ні в окре­мій книж­ці».

■ «Пред­ки су­ча­сних га­га­у­зів з’яви­ли­ся на те­ри­то­рії укра­їн­ської ча­сти­ни Бу­джа­ка на по­ча­тку XIX сто­лі­т­тя, — йде­ться у ви­дан­ні «Га­га­у­зи Укра­ї­ни». — Їх по­се­ле­н­ня, що збе­ре­гли­ся до на­ших днів, бу­ли утво­ре­ні в 1809—1822 рр. Пер­ши­ми се­ла­ми, в яких при­су­тній га­га­узь­кий етні­чний еле­мент, за­сно­ва­ни­ми в су­ча­сній Оде­ської обла­сті, ста­ли: Ку­бей (1809), Кур­чі (1811), Ка­ра­курт (1811), Бол­бо­ка (1812), Ени­кі­ой (1818), Ескі Тро­ян (до 1818), Са­та­лик-Ха­жді (1818), Дми­трів­ка (1821). Су­дя­чи з більш пі­зніх ві­до­мо­стей, ве­ли­ка кіль­кість га­га­у­зів про­жи­ва­ла в се­ли­щі Та­ба­кі, за­сно­ва­но­му не пі­зні­ше 1818 р, а та­кож в м. Бол­гра­ді (1821 р.)».

■ «У ре­гіо­ні Бу­джа­ка, ку­ди пе­ре­се­ли­ли­ся га­га­у­зи в кін­ці XVIII — на по­ча­тку XIX ст., до цьо­го бі­ля чо­ти­рьо­хсот ро­ків жи­ли но­гай­ські та­та­ри, які пе­ре­бу­ва­ли під Осман­ською ім­пе­рі­єю, — на­го­ло­шує Лю­бов Чимпоєш. — Пі­сля за­во­ю­ва­н­ня цих зе­мель Ро­сій­ською ім­пе­рі­єю но­гай­ські та­та­ри бу­ли пе­ре­се­ле­ні звід­ти, зокре­ма в Крим і При­а­зов’я. То­му біль­шість то­по­ні­мі­ки в пів­ден­ній Бес­са­ра­бії — тюрк­ська. Від­по­від­но ко­ли га­га­у­зи пе­ре­се­ли­ли­ся на ці зем­лі, во­ни за­ли­ши­ли ста­рі на­зви по­се­лень (бол­га­ри та­кож). З при­хо­дом ра­дян­ської вла­ди на укра­їн­ську ча­сти­ну Бу­джа­ка на­зви се­лищ бу­ли пе­ре­йме­но­ва­ні».

■ Дру­га кни­га під­го­тов­ле­на на осно­ві екс­пе­ди­цій­них ма­те­рі­а­лів по га­га­узь­ких се­лах За­по­різь­кої обла­сті. «Ек­спе­ди­ція бу­ла ор­га­ні­зо­ва­на ще в 1987 р. від­ді­лом га­га­у­зо­ве­де­н­ня Ака­де­мії на­ук Мол­дов­ської ССР, — роз­по­від­а­є­Лю­бов Чимпоєш. — Ми бу­ли у всіх га­га­узь­ких се­лах При­а­зов’я і зі­бра­ли всю ін­фор­ма­цію, яку мо­гли (фоль­клор, ле­ген­ди, істо­рії, спо­га­ди), про ма­те­рі­аль­ну куль­ту­ру, на­ро­дні про­ми­сли, фо­то­гра­фії ге­ро­їв... Ко­ли ми по­вер­ну­ли­ся, то під­го­ту­ва­ли ма­те­рі­ал, але з то­го ча­су так і не бу­ло мо­жли­во­сті йо­го ви­да­ти. І я ду­же ра­да, що хоч че­рез 30 ро­ків нам вда­ло­ся опу­блі­ку­ва­ти да­ні на­шої ро­бо­ти».

■ «У 1856 р. ча­сти­на Пів­ден­ної Бес­са­ра­бії пе­ре­хо­дить під юрис­ди­кцію Мол­дов­сько­го кня­зів­ства (в ре­зуль­та­ті по­раз­ки Ро­сії в Крим­ській вій­ні 1853—1856 рр.), — йде­ться у кни­зі. — До йо­го скла­ду з ни­ні­шньої ча­сти­ни укра­їн­сько­го Бу­джа­ка по­тра­пля­ють, зокре­ма, га­га­узь­кі се­ла Бол­бо­ка, Кур­чі, Ескі Тро­ян, Ени­кі­ой, а та­кож Та­ба­кі і Бол­град зі зна­чною час­ткою га­га­узь­ко­го на­се­ле­н­ня. Це ви­кли­кає пе­ре­се­ле­н­ня ча­сти­ни га­га­у­зів і бол­гар з да­них зе­мель на те­ри­то­рію Ро­сій­ської ім­пе­рії, які в 1860—1861 рр. по­се­ля­ю­ться в При­а­зов’ї. Се­ред пе­ре­се­лен­ців у При­а­зов’ї бу­ли та­кож га­га­у­зи з Дми­трів­ки, Оле­ксан­дрів­ки (ра­ні­ше Са­та­лик-Ха­джі), Вул­ка­не­шти (ни­ні ра­йон­ний центр в Га­га­узь­кій ав­то­но­мії Мол­до­ви), а та­кож з Ку­бея, Та­бак і Бол­гра­да, які ство­ри­ли в су­ча­сній За­по­різь­кій обла­сті са­мо­стій­ні по­се­ле­н­ня».

■ Зви­чай­но, на від­мі­ну від га­га­у­зів Бу­джа­ка, які збе­рі­га­ють свою іден­ти­чність, га­га­у­зи При­а­зов’я на сьо­го­дні­шній день з рі­зних при­чин фа­кти­чно аси­мі­лю­ва­ли­ся, мо­ву та тра­ди­ції збе­рі­га­є­ли­ше стар­ше по­ко­лі­н­ня.

■ Сво­ї­ми вра­же­н­ня­ми під час пре­зен­та­ції ді­ли­ться пре­зи­дент «Со­ю­зу га­га­у­зів Укра­ї­ни» Василь Ке­лі­о­гло: «На­ре­шті збу­ла­ся одна з на­ших мрій — ви­йшла кни­га «Га­га­у­зи Укра­ї­ни». До­ста­тньо мо­но­лі­тна пра­ця вче­них Укра­ї­ни і Мол­до­ви. Я всіх ві­таю, то­му що для всіх на­ціо­наль­но-куль­тур­них ру­хів Укра­ї­ни це один із по­зи­тив­них при­кла­дів. Це — пер­ша з книг, яка, ми впев­не­ні, бу­де в усіх ві­до­мих бі­бліо­те­ках. Ко­жен з нас змо­же зна­йти в цьо­му ви­дан­ні цін­ну ін­фор­ма­цію для се­бе. І ще хо­чу по­ві­до­ми­ти, що у нас в пла­нах — ви­да­ти цю кни­гу укра­їн­ською і га­га­узь­кою мо­ва­ми».

■ «Ми вже до­мо­ви­ли­ся з ту­ре­цьким по­соль­ством в Укра­ї­ні про те, що ця кни­га бу­де ви­да­на ту­ре­цькою мо­вою, — до­пов­ню­є­Ту­до­ра Арнаут. — Чо­му спер­шу ро­сій­ською? То­му що та­ким чи­ном га­га­у­зи з рі­зних кра­їн ( Укра­ї­ни, Мол­до­ви, Ро­сії), та і не тіль­ки га­га­у­зи, змо­жуть озна­йо­ми­ти­ся з цим ви­да­н­ням. Ми ду­же хо­че­мо і, зви­чай­но, спо­ді­ва­є­мо­ся, що спіль­ни­ми зу­си­л­ля­ми змо­же­мо ви­да­ти кни­гу укра­їн­ською і га­га­узь­кою мо­ва­ми. До ре­чі, єв пла­нах пе­ре­кла­сти її і ан­глій­ською мо­вою».

■ Що­до під­трим­ки ви­да­н­ня ін­ши­ми мо­ва­ми ви­сло­вив­ся за­сту­пник ди­ре­кто­ра Де­пар­та­мен­ту у спра­вах на­ціо­наль­но­стей і ре­лі­гій Мі­ні­стер­ства куль­ту­ри Укра­ї­ни Ми­хай­ло Па­дюк: «На мою дум­ку, що тут єпер­спе­кти­ва, нам про­сто по­трі­бно більш де­таль­но і кон­кре­тно це обго­во­ри­ти, зокре­ма що­до ви­да­н­ня ці­єї кни­ги га­га­узь­кою мо­вою». «Не­зва­жа­ю­чи на те, що га­га­узь­ка на­ціо­наль­на мен­ши­на не най­біль­ша в Укра­ї­ні, во­на зав­дя­ки сво­їй актив­ній гро­ма­дян­ській по­зи­ції сто­сов­но між­на­ціо­наль­них від­но­син по­стій­но пе­ре­бу­ва­єв епі­цен­трі по­дій. Спо­ді­ва­ю­ся, до­слі­дже­н­ня і друк книг про га­га­у­зів про­дов­жи­ться», — акцен­ту­є­пред­став­ник Мін­куль­ту­ри.

■ «Га­га­узь­ка гро­ма­да — одна з актив­них у Ки­є­ві, — під­три­мує по­пе­ре­дньо­го ви­сту­па­ю­чо­го на­чаль­ник від­ді­лу з пи­тань на­ціо­наль­но­стей Де­пар­та­мен­ту куль­ту­ри Ки­їв­ської мі­ськ­держ­адмі­ні­стра­ції Оль­га Власенко. — Я вдя­чна вам за актив­ну по­зи­цію — не тіль­ки че­рез пі­сні і тан­ці, а й че­рез кни­ги. Це вже зов­сім ін­ший рі­вень. Хай ця кни­га зна­йде сво­го чи­та­ча».

■ Сло­во ска­зав і пред­став­ник Мі­ні­стер­ства осві­ти і на­у­ки. «У ме­не кіль­ка ро­ків то­му бу­ла мо­жли­вість в рам­ках під­го­тов­ки зві­ту що­до ви­ко­на­н­ня Єв­ро­пей­ської хар­тії ре­гіо­наль­них мов і мов мен­шин по­бу­ва­ти в га­га­узь­ких се­лах на Оде­щи­ні, — роз­по­від­а­є­ди­ре­ктор де­пар­та­мен­ту за­галь­ної се­ре­дньої та до­шкіль­ної осві­ти МОН Укра­ї­ни Юрій Ко­но­нен­ко. — Це пре­кра­сні лю­ди, го­спо­да­рі. Там хо­ро­ші на­вчаль­ні за­кла­ди. Я вже не ка­жу про га­га­узь­ку ку­хню. Хо­ча, зви­чай­но, в то­му ре­гіо­ні існу­ють та­кі ж про­бле­ми, як і по всій Укра­ї­ні. У нас за­раз близь­ко 900 ді­тей ви­вча­ють га­га­узь­ку мо­ву в п’яти на­вчаль­них за­кла­дах Оде­ської обла­сті. В цьо­му мі­ні­стер­ство від­да­но слі­ду­є­на­шій Кон­сти­ту­ції, де ска­за­но, що всі ді­ти мо­жуть на­вча­ти­ся рі­дною мо­вою або ви­вча­ти рі­дну мо­ву. А для га­га­у­зів це осо­бли­во ва­жли­во, то­му що їхня чи­сель­ність не та­ка вже й ве­ли­ка. Тут ва­жли­во під­три­му­ва­ти вчи­те­лів, які ви­кла­да­ють га­га­узь­ку мо­ву і лі­те­ра­ту­ру. Під­три­ма­ти друк кни­жок. І ми ро­би­мо все, що від нас за­ле­жить. Ду­же до­бре, до ре­чі, що вда­ло­ся здій­сни­ти на­бір сту­ден­тів на ка­фе­дру тюр­ко­ло­гії в КНУ ім. Та­ра­са Шев­чен­ка з ви­вче­н­ня га­га­узь­кої мо­ви і лі­те­ра­ту­ри. Як істо­рик за фа­хом хо­чу ска­за­ти — ме­ні ду­же при­єм­но, що це фа­хо­ва кни­га. Це не про­сто до­від­ник — це на­у­ко­ва роз­від­ка га­га­узь­ко­го на­ро­ду».

■ У свою чер­гу го­ло­ва прав­лі­н­ня гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Укра­їн­ська іні­ці­а­ти­ва» Юрій Ко­сен­ко, який го­ту­вав ре­цен­зію на ви­да­н­ня, за­зна­чає: «Це ду­же ва­жли­ва ком­пле­ксна пра­ця, де пред­став­ле­на не про­сто до­від­ко­ва ін­фор­ма­ція про ко­жне се­ло, а зі­бра­ні на­ро­дні пі­сні, тво­ри, ле­ген­ди, вір­ші, по­да­ю­ться ар­хів­ні да­ні. Її цін­ність по­ля­га­єв то­му, що га­га­у­зи ком­па­ктно про­жи­ва­ють в окре­мих ра­йо­нах пів­дня Оде­ської обла­сті, від­по­від­но це до­по­ма­га­є­кра­ще ро­зу­мі­ти істо­рію і куль­ту­ру га­га­у­зів і всьо­го ре­гіо­ну. При­єм­но ба­чи­ти, що в ча­сти­ні по­льо­вих до­слі­джень єпри­кла­ди куль­тур­но­го обмі­ну між укра­їн­ця­ми та га­га­у­за­ми. Зокре­ма, йде­ться про обря­до­ві пі­сні. Зви­чай­но, цін­ною єін­фор­ма­ція про ви­да­тних лю­дей, які про­жи­ва­ли в тих чи ін­ших на­се­ле­них пун­ктах, що та­кож дає мо­жли­вість кра­ще ро­зу­мі­ти істо­рію га­га­у­зів. Ті­шить, що в Укра­ї­ні від­бу­ва­ю­ться про­це­си, які спри­я­ють збе­ре­жен­ню га­га­узь­кої мо­ви, куль­ту­ри. Зви­чай­но, про­блем ще ба­га­то, але по­зи­тив­ний рух єо­че­ви­дним».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.