Свя­та прав­да, та­кож прав­да та єресь

Den (Ukrainian) - - Тема «дня» -

Ша­нов­на па­ні Ів­ши­на Я ду­же по­ва­жаю ви­да­н­ня «День» і Вас осо­би­сто, зва­жа­ю­чи на це я хо­тів би ви­сло­ви­ти вам свої мір­ку­ва­н­ня що­до си­ту­а­ції, яка скла­ла­ся дов­ко­ла Ме­мо­рі­аль­но­го цен­тру Го­ло­ко­сту «Ба­бин Яр».

До цьо­го ли­ста я при­кла­даю мою ста­т­тю (англ/укр) у від­по­відь на пу­блі­ка­цію Миколи Сі­ру­ка від 21 бе­ре­зня 2017 ро­ку. Во­на від­обра­жає мою осо­би­сту то­чку зору як лю­ди­ни, гли­бо­ко за­лу­че­ної в цей про­цес. З най­кра­щи­ми по­ба­жа­н­ня­ми, Ма­рек СІ­ВЕЦЬ, Ге­не­раль­ний ди­ре­ктор Ме­мо­рі­аль­ний цент Го­ло­ко­сту «Ба­бин Яр» Ма­рек СІ­ВЕЦЬ, ге­не­раль­ний ди­ре­ктор Ме­мо­рі­аль­но­го цен­тру Го­ло­ко­сту «Ба­бин Яр»

Уже по­над пів­ро­ку я ко­ор­ди­ную ді­яль­ність Ме­мо­рі­аль­но­го цен­тру Го­ло­ко­сту «Ба­бин Яр » . Це тяж­ка мі­сія, то­му що це — ме­мо­рі­аль­на ін­сти­ту­ція, яка має на ме­ті ви­зна­ти і пам’ ята­ти зло­чи­ни, що їх бу­ло вчи­не­но не ли­ше про­ти єв­ре­їв; а го­лов­ним чи­ном вша­ну­ва­ти пам’ ять хо­ро­брої укра­їн­ської на­ції, ко­тра, не­зва­жа­ю­чи на вплив Ро­сії, бо­ре­ться за те, щоб до­слі­ди­ти сум­не й тяж­ке ми­ну­ле і ро­зі­бра­ти­ся з ним.

Ви­да­тний поль­ський фі­ло­соф, ти­та­ні­чна по­стать, Юзеф Ти­шнер за­про­по­ну­вав ко­лись по­ді­ли­ти прав­ду на три ти­пи:

свя­та прав­да; та­кож прав­да; єресь (не­прав­да). Озна­йо­мив­шись зі стат­тею Миколи Сі­ру­ка від 21 бе­ре­зня, маю сум­ні­ви що­до то­го, до якої ка­те­го­рії її від­не­сти. За­га­лом ав­тор по­го­джу­є­ться з тим, що слід пам’ята- ти про зло­чи­ни, ско­є­ні про­ти лю­дя­но­сті. Але зго­дом він пе­ре­хо­дить до апо­сто­лю­ва­н­ня всім ві­до­мих ре­чей: уби­ва­ли не ли­ше єв­ре­їв. І на­ві­що за­по­ча­тко­ву­ва­ти щось но­ве, ко­ли ще 20 ро­ків то­му пре­зи­дент Ле­о­нід Кравчук за­кли­кав гро­мад­ськість пам’ята­ти про цю тра­ге­дію, а йо­го на­сту­пни­ки про­ве­ли це­ре­мо­нії із за­клад­ки пер­шо­го ка­ме­ня май­бу­тніх мо­ну­мен­тів? За Юзе­фом Ти­шне­ром, усе це « свя­та прав­да » . Пі­зні­ше ж пан Сірук стає при­скі­пли­вим: у про­е­кті має бу­ти біль­ше Укра­ї­ни, най­кра­ще бу­ло б, як­би йо­го фі­нан­су­ва­ли ли­ше укра­їн­ські уста­но­ви...

«Та­кож прав­да» (зно­ву ж та­ки, за Ю. Ти­шне­ром). Наш бю­джет по­хо­дить із тих до­хо­дів, що їх на­ші за­снов­ни­ки отри­му­ють в Укра­ї­ні й пла­тять за це по­да­тки та­кож в Укра­ї­ні. До на­гля­до­вої ра­ди вхо­дять та­кі ві­до­мі осо­би­сто­сті, як Свя­то­слав Ва­кар­чук, Во­ло­ди­мир Кли­чко, Ві­ктор Пін­чук і Пав­ло Фукс. Усі во­ни ма­ють укра­їн­ські па­спор­ти. Однак зда­є­ться, що Ми­ко­лі Сі­ру­ку цьо­го за­ма­ло. Я не хо­чу на­віть зга­ду­ва­ти про ба­га­то ін­ших ре­чей, що їх зро­би­ли ці лю­ди для роз­бу­до­ви та під­трим­ки но­вої Укра­ї­ни.

Я міг би за­вер­ши­ти свій мо­но­лог пря­мо тут, як­би не той факт, що цю ста­т­тю бу­ло опри­лю­дне­но в га­зе­ті «День» — ви­дан­ні, яке я ду­же по­ва­жаю і чи­таю вже про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків. От­же, на за­кін­че­н­ня — кіль­ка за­ува­жень до па­на Сі­ру­ка.

З усі­єю по­ва­гою до ва­ших «правд» вам вда­ло­ся не по­мі­ти­ти, що про­тя­гом 20 ро­ків ні­чо­го не бу­ло зро­бле­но. У нас є шанс це змі­ни­ти.

Зви­чай­но ж, ми ро­би­ти­ме­мо це за до­по­мо­гою укра­їн­ської вла­ди, укра­їн­ських істо­ри­ків та укра­їн­сько­го су­спіль­ства.

Ця іні­ці­а­ти­ва — не кон­курс кра­си, де ви є єди­ним чле­ном жу­рі. Во­на ви­хо­дить да­ле­ко за та­кі ме­жі. Ви не в змо­зі за­бра­ти пра­во вша­ну­ва­н­ня пам’яті у лю­дей, які на­ро­ди­ли­ся в Укра­ї­ні і чи­їх рі­дних та близь­ких тут по­хо­ва­но. Три­над­цять ро­ди­чів Гер­ма­на Ха­на бу­ло вби­то у Ба­би­но­му Ярі. Ба­тькам Ві­кто­ра Пін­чу­ка вда­ло­ся вте­кти, і це вря­ту­ва­ло їм жи­т­тя.

І якщо апе­лю­ва­ти до здо­ро­во­го глу­зду, що спіль­но­го має з цим Ял­тин­ська єв­ро­пей­ська стра­те­гія? І що ви ма­є­те на ува­зі, го­во­ря­чи про «по­га­ну ре­пу­та­цію Пін­чу­ка»? Адже це він, а не ви, спри­яє Укра­ї­ні в усьо­му сві­ті, взя­ти до ува­ги хо­ча б йо­го ді­яль­ність у ца­ри­ні ми­сте­цтва.

До Пін­чук Арт Цен­тру зав­жди сто­їть чер­га з від­ві­ду­ва­чів (так, тут, у Ки­є­ві).

І на за­вер­ше­н­ня, ще один осо­би­стий аспект із мо­го бо­ку. Ме­не за­про­си­ли ви­ко­на­ти цю мі­сію, роз­ка­за­ти й по­ка­за­ти прав­ду. «Свя­ту прав­ду». І я це ро­блю, по­вір­те ме­ні.

Най­не­при­єм­ні­шим в усій цій спра­ві є те, що, одер­жу­ю­чи над­зви­чай­ну під­трим­ку цьо­го про­е­кту в усьо­му сві­ті, ми весь час по­ста­є­мо пе­ред не­об­хі­дні­стю роз­би­ра­ти­ся у дрі­бних чва­рах, ко­ли мо­ва за­хо­дить про йо­го до­лю тут, в Укра­ї­ні. Той факт, що цей про­ект по­ро­джує так ба­га­то про­ти­річ, є по­ка­зни­ком то­го, що ми зо­бов’ яза­ні пі­зна­ти прав­ду і ство­ри­ти Ме­мо­рі­ал.

Укра­ї­на, Ва­ша і моя, бу­де кра­щою з Ме­мо­рі­аль­ним цен­тром Го­ло­ко­сту «Ба­бин Яр», аніж без ньо­го.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.