Як у се­бе «До­ма»

Укра­ї­на має бра­ти іні­ці­а­ти­ву зі ство­ре­н­ня осе­ред­ків, у яких до­по­мо­га ро­сій­ським гро­ма­дя­нам не ви­гля­да­ла б за­ма­ско­ва­ною ко­ла­бо­ра­ці­єю

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Від­кри­т­тя «До­ма сво­бо­дной Рос­сии» в Ки­є­ві за­ли­ши­лось май­же не­по­мі­че­ним. Скром­ний сайт з пер­со­на­лі­я­ми уча­сни­ків про­е­кту, за­галь­ні на­прям­ки май­бу­тньої ді­яль­но­сті та без вка­зів­ки те­ле­фон­них но­ме­рів цен­тру. Се­ред ві­до­мих облич — жур­на­ліст Єв­ген Ки­се­льов. Мо­жли­во, ця по­дія так і по­то­ну­ла б в хви­лях за­го­лов­ків ін­ших но­вин, як­би не га­ря­ча дис­ку­сія в со­ці­аль­них ме­ре­жах нав­ко­ло цьо­го цен­тру. Пре­тен­зія ба­га­тьох до «До­му сво­бо­дной Рос­сии» очі­ку­ва­на — укра­їн­ці із на­сто­ро­гою спри­йма­ють ро­сій­ські про­е­кти в Укра­ї­ні. По-пер­ше, не ві­рять в щи­рість їх уча­сни­ків, ствер­джу­ю­чи, що йде­ться ви­клю­чно про « роз­пил гран­тів » . По- дру­ге, дра­ту­ють будь- які спро­би по­бу­до­ви мі­сто­чків між укра­їн­ця­ми і ро­сі­я­на­ми під со­усом «єди­но­го на­ро­ду» і спіль­но­го во­ро­га, який си­дить в Крем­лі. Що­прав­да, по­ки що «Дом сво­бо­дной Рос­сии » по­мі­че­ним в по­ді­бній ри­то­ри­ці «спіль­ної кро­ві» не був. Більш то­го, цей центр акцен­тує на то­му, що йо­го ді­яль­ність пов’ яза­на із екс­тра­по­ля­ці­єю єв­ро­пей­ських цін­но­стей на Ро­сію. Тим не мен­ше укра­їн­цям бо­лю­че пам’ ятні рі­зно­го ро­ду ро­сій­ські цен­три та фон­ди, які в Укра­ї­ні існу­ва­ли до вій­ни. Всі во­ни ні в яко­му ра­зі не го­во­ри­ли про во­ро­жне­чу. Нав­па­ки, про­па­гу­ва­ли дру­жні сто­сун­ки в фар­ва­те­рі зга­да­ної єд­но­сті, спіль­ної істо­рії та по­ді­бно­го на­бо­ру за­ма­ско­ва­них ім­пер­ських ім­пе­ра­ти­вів.

Зга­да­ний Єв­ген Ки­се­льов від­мо­вив­ся да­ва­ти ко­мен­тар « Дню » що­до ці­єї на­два­жли­вої дис­ку­сії, на­го­ло­сив­ши, що в Укра­ї­ні без­ліч гран­то­вих про­е­ктів, але пре­тен­зії лу­на­ють ли­ше на адре­су «До­му».

Де­я­кі екс­пер­ти вва­жа­ють, що «До­му сво­бо­дной Рос­сии» «пе­ре­па­ли» гран­ти. Уча­сни­ків про­е­кту — ро­сій­ських гро­ма­дян — да­ле­ко не всі вва­жа­ють справ­жні­ми пра­во­за­хи­сни­ка­ми. Жо­дно­го ре­аль­но­го ро­сій­сько­го по­лі­ти­чно­го емі­гран­та, на дум­ку жур­на­лі­стів, там не­має, а вся ді­яль­ність бу­де зво­ди­тись до імі­та­ції. Жур­на­ліст Ай­дер Му­жда­ба­єв одра­зу пі­сля від­кри­т­тя цен­тру від­вер­то на­пи­сав у «Фейс­бу­ці», що за «До­мом» сто­їть Хо­дор­ков­ський. Це й спри­чи­ни­ло хви­лю дис­пу­тів, адже Хо­дор­ков­ський ві­до­мий сво­єю псев­до­о­по­зи­цій­ні­стю до Крем­ля та ви­зна­н­ням оку­по­ва­но­го Кри­му ро­сій­ським. Са­мі ж уча­сни­ки «До­ма сво­бо­дной Рос­сии» ствер­джу­ють, що аб­со­лю­тно не під­три­му­ють ане­ксію Кри­му.

Чо­му Укра­ї­на стає мі­сцем для обго­во­ре­н­ня ро­сій­ських про­блем? Бло­гер і жур­на­ліст Де­нис Ка­зан­ський в бе­сі­ді з «Днем» ви­сло­вив дум­ку, що є не­зро­зумі­лим, чо­му всіх цих ро­сій­ських опо­зи­ціо­не­рів тя­гне в Укра­ї­ну. «Чо­му са­ме Укра­ї­на? — го­во­рить Ка­зан­ський, — є ба­га­то чу­до­вих кра­їн, де мо­жна від­кри­ти свій офіс. Я не ро­зу­мію, який сто­су­нок «віль­на Ро­сія» має до на­шої кра­ї­ни, яку бом­бить ця Ро­сія? У нас тут не­має «віль­но­го Ки­таю», «віль­но­го Ка­зах­ста­ну» чи «віль­ної Ні­ге­рії » . Ми та­кож в свою чер­гу не від­кри­ва­є­мо ні­якої «віль­ної Укра­ї­ни» десь у Япо­нії. Га­даю « віль­ній Ро­сії » вар­то по­шу­ка­ти мі­сце десь в ін­шій кра­ї­ні. Моє пе­ре­ко­на­н­ня та­ке, що ці ор­га­ні­за­ції на цей мо­мент ма­ску­ю­ться під дру­жні, але ми дав­но зна­є­мо, що всі ро­сій­ські ру­хи і пар­тії, які зна­хо­дя­ться в опо­зи­ції до Пу­ті­на і го­во­рять про дру­жбу з укра­їн­ця­ми, щой­но по­тра­пля­ють до вла­ди, то змі­ню­ють ри­то­ри­ку. Той са­ме Хо­дор­ков­ський ви­слов­лю­вав­ся про­ти по­вер­не­н­ня Укра­ї­ні Кри­му, тоб­то фа­кти­чно під­три­мав оку­па­цію. То­му всі ці « віль­ні Ро­сії » зов­сім не « віль­ні » , а є вер­сі­єю Пу­тін-lite тіль­ки в на­чеб­то прийня­тній обгор­тці. На мі­сці укра­їн­ських пра­во­охо­рон­ців я б по­про­сив їх чем­но пе­ре­не­сти свою ді­яль­ність в ін­шу кра­ї­ну».

Ди­ре­ктор «До­ма сво­бо­дной Рос­сии» Гри­го­рій Фро­лов в ко­мен­та­рі «Дню» від­ки­нув пі­до­зри що­до фі­нан­су­ва­н­ня «До­му» Хо­дор­ков­ським і по­яснив ме­ту ство­ре­н­ня цьо­го цен­тру на­сту­пним чи­ном: «Актив­но­сті що­до ро­сій­сько-укра­їн­ських від­но­син до­сить ма­ло. Існує кіль­ка пред­став­ни­ків на­шої ді­а­спо­ри в Укра­ї­ні, які цим актив­но за­йма­ю­ться, але цьо­го за­ма­ло. Ми від­кри­ли «Дом» для то­го, щоб пра­цю­ва­ти по низ­ці на­прям­ків. По-пер­ше, це бу­де ве­ли­кий ана­лі­ти­чний май­дан­чик по всім про­філь­ним те­мам, які пов’яза­ні із ро­сій­сько­укра­їн­ськи­ми від­но­си­на­ми, в то­му чи­слі ане­ксі­єю Кри­му і вій­ною на Дон­ба­сі, а та­кож вплив ни­ні­шньо­го по­лі­ти­чно­го ре­жи­му в РФ на ін­сти­ту­ції на За­хо­ді. Ми бу­де­мо го­во­ри­ти і про ін­фор­ма­цій­ну вій­ну, і про за­со­би «м’якої си­ли», які ви­ко­ри­сто­вує Кремль. І ро­би­ти це ми ма­є­мо на­мір са­ме в Укра­ї­ні, то­му що са­ме Укра­ї­на є кра­ї­ною, яка най­більш по­стра­жда­ла від Крем­ля. Ма­є­мо на­дію, що на­ша ро­бо­та бу­де ко­ри­сною для Укра­ї­ни, щоб во­на мо­гла від­но­ви­ти свої по­зи­ції і для за­без­пе­че­н­ня ефе­ктив­ної обо­ро­ни від «м’якої» си­ли РФ. Окрім то­го, «Дом» є май­дан­чи­ком для ро­сій­ської ді­а­спо­ри, якій ми бу­де­мо на­да­ва­ти юри­ди­чну та гу­ма­ні­тар­ну до­по­мо­гу, бу­де­мо про­во­ди­ти кур­си укра­їн­ської мо­ви та істо­рії. Пла­ну­є­мо та­кож про­во­ди­ти кур­си під­ви­ще­н­ня ква­лі­фі­ка­ції для то­го, щоб ро­сі­я­ни мо­гли в Укра­ї­ні кра­ще ада­пту­ва­тись в но­вих умо­вах».

Одра­зу пі­сля то­го, як за­хли­ну­лась ідея Пу­ті­на зі ство­ре­н­ня так зва­ної «Но­во­ро­сії», від­чу­тною ста­ла тен­ден­ція про­па­ган­ди збли­же­н­ня укра­їн­сько­го і ро­сій­сько­го на­ро­дів під час вій­ни. Мов­ляв, вій­ну роз­по­чи­на­ють по­лі­ти­ки, а укра­їн­ський та ро­сій­ський на­ро­ди ли­ше стра­жда­ють. При то­му, що укра­їн­ці ги­нуть в Укра­ї­ні, а не в Ро­сії. Зви­чай­но, по­ді­бні ідеї не озву­чу­ва­лись з вуст одіо­зних ро­сій­ських по­лі­та­гі­та­то­рів. Сльо­зи що­до роз­ри­ву «брат- ніх» сто­сун­ків по­ча­ли про­ли­ва­ти ро­сій­ські опо­зи­ціо­не­ри та ко­ли­шні ро­сій­ські жур­на­лі­сти, яких в Укра­ї­ні по­ча­ло з’яв­ля­тись вдо­сталь. Важ­ко не по­мі­ти­ти в то­наль­но­сті остан­ніх мен­тор­ський тон, який лу­нає з цен­траль­них укра­їн­ських те­ле­ка­на­лів.

Під­спу­дно по­ча­ла впро­ва­джу­ва­тись в за­гал дум­ка про те, що нас — укра­їн­ців і ро­сі­ян — хтось по­сва­рив, але на­чеб­то існу­ють ро­сі­я­ни, які не ли­ше пе­ре­бу­ва­ють в опо­зи­ції до Пу­ті­на, а й ла­дні ви­зна­ва­ти Крим укра­їн­ським. Ось во­ни — на те­ле­е­кра­нах і на пре­скон­фе­рен­ці­ях. А це на­чеб­то зна­чить, що «ін­ша Ро­сія» дій­сно існує і про­бле­ма по­ля­гає ли­ше в Пу­ті­ні, який за­бив па­мо­ро­ки 86% ро­сі­ян. І тіль­ки ку­дись по­ді­не­ться Пу­тін, то бу­де пе­ре­кре­сле­на вся більш ніж трьо­хсо­трі­чна істо­рія ро­сій­сько­го ім­пер­сько­го ду­ху та вга­му­є­ться «ве­ли­ко­дер­жав­не» шо­ві­ні­сти­чне свер­бі­н­ня. До ре­чі, пер­ша хви­ля так зва­них ро­сій­ських опо­зи­ціо­не­рів, які на­ма­га­лись «до­сту­ка­тись» до сер­дець укра­їн­ців, «про­ко­ло­лась» са­ме на пи­тан­ні Кри­му. Те­пер во­ни більш обе­ре­жні.

Ви­ни­кає та­кож пи­та­н­ня, чо­му гран­то­ві гро­ші ідуть на рі­зно­го ро­ду за­хо­ди ха­ра­кте­ру « а по­го­во­рить » , а не на до­по­мо­гу укра­їн­ській ар­мії? Ар­мії, яка збро­єю і жи­т­тям вій­сько­вих, а не ви­сту­па­ми пе­ред за­га­лом, сто­їть на за­хи­сті ін­те­ре­сів єв­ро­пей­ської де­мо­кра­тії і, зре­штою, тих са­мих ро­сі­ян, які зна­йшли при­хи­сток в Укра­ї­ні. Зно­ву ж та­ки, мо­ло­дий «Дом сво­бо­дной Рос­сии» ще ні­як не про­я­вив се­бе з бо­ку при­хо­ва­ної ко­ла­бо­ра­ції. В пер­ших ін­терв’ю та на сто­рін­ках у «Фейс­бу­ці» пі­сля пре­зен­та­ції сво­го цен­тру йо­го очіль­ни­ки всі­ля­ко за­яв­ля­ють про те, що їм ще до­ве­де­ться за­во­ю­ва­ти до­ві­ру укра­їн­ців. Це го­во­рить про те, що во­ни при­найм­ні ро­зу­мі­ють спектр пі­дозр з бо­ку укра­їн­сько­го су­спіль­ства.

З дру­го­го бо­ку, на­галь­ним за­ли­ша­є­ться пи­та­н­ня, на­скіль­ки Укра­ї­на дій­сно зда­тна га­ран­ту­ва­ти хо­ча б еле­мен­тар­ну без­пе­ку тих ро­сі­ян, які щи­ро під­три­му­ють Укра­ї­ну і не зда­тні пе­ре­бу­ва­ти на те­ре­нах РФ. Бе­зу­мов­но, під час пер­шої хви­лі ро­сій­ської агре­сії в Укра­ї­ну під ви­гля­дом гро­ма­дян з опо­зи­цій­ни­ми до Крем­ля по­гля­да­ми по­тра­пля­ло ба­га­то «тро­ян­ських ко­ней». Де­хто ж нав­па­ки на­їв­но ба­чив сво­єю мі­сі­єю до­не­сти укра­їн­цям, що наші два на­ро­ди не мо­жуть від­вер­та­тись один від одно­го, адже нам все одно на­віть гео­гра­фі­чно при­йде­ться жи­ти по­руч. Де­я­кі з цих лю­дей, до ре­чі, на­віть по­тра­пля­ли в по­лон на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях і за­раз бе­руть участь у во­лон­тер­ських ру­хах, а де­хто — на­віть в АТО. Все це го­во­рить про те, що Укра­ї­на са­ма має бра­ти іні­ці­а­ти­ву зі ство­ре­н­ня від­по­від­них осе­ред­ків, у яких до­по­мо­га ро­сій­ським гро­ма­дя­нам, які не зго­дні з ре­жи­мом Пу­ті­на, не ви­гля­да­ла б за­ма­ско­ва­ною ко­ла­бо­ра­ці­єю, а ма­ла дер­жав­ни­цький ха­ра­ктер — бе­рег­ти тих, хто за нас, не­за­ле­жно від на­ціо­наль­но­го по­хо­дже­н­ня і гро­ма­дян­ства. Бе­рег­ти пиль­но.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.