Му­зи­чні по­шу­ки та екс­пе­ри­мен­ти

Den (Ukrainian) - - Культура - Яна ІВАНИЦЬКА

Це один із най­скла­дні­ших та най­ві­до­мі­ших тво­рів сві­то­вої опер­ної кла­си­ки і пер­ша мас­шта­бна опе­ра, яку пред­ста­ви­ли на ве­ли­кій сце­ні те­а­тру. По­ста­нов­ни­ки ство­ри­ли ди­на­мі­чну ви­ста­ву, в якій пе­ре­плі­та­ю­ться тра­ди­ції та су­ча­сність. Це бу­ло вкрай не­про­сте зав­да­н­ня, якщо взя­ти до ува­ги, що у тво­рі Дж. Рос­сі­ні пре­ва­лю­ють му­зи­чні за­ко­ни ор­га­ні­за­ції опер­ної дії. Дра­ма бу­ла ли­ше при­во­дом для де­мон­стра­ції вір­ту­о­зної май­стер­но­сті кон­цер­тно-ігро­во­го сти­лю і обме­жу­ва­ла­ся на­бо­ром ти­пі­зо­ва­них пер­со­на­жів, по­ло­жень, сю­же­тних си­ту­а­цій.

■ Не­зва­жа­ю­чи на те, що сво­го ча­су опе­рам Рос­сі­ні про­ро­ку­ва­ли швид­ке за­бу­т­тя, сьо­го­дні йо­го му­зи­ка над­зви­чай­но по­пу­ляр­на у сві­ті. Ге­ній ма­е­стро про­ніс­ся сві­том, як ко­ме­та. До мо­мен­ту трі­ум­фу сім­над­ця­тої опе­ри — «Се­віль­ський ци­руль­ник» — ком­по­зи­то­ра зна­ла вся Єв­ро­па (впер­ше опе­ра бу­ла по­став­ле­на на сце­ні рим­сько­го те­а­тру «Ар­джен­ті­на» 20 лю­то­го 1816 р.). До ре­чі, твір був на­пи­са­ний ком­по­зи­то­ром у ре­кор­дно ма­лий тер­мін — два­над­цять днів (за ін­ши­ми да­ни­ми — два ти­жні). На­ціо­наль­на опе­ре­та та­кож по­ста­ви­ла своє­рі­дний ре­корд — ве­ли­ку пов­но­ме­тра­жну по­ста­нов­ку бу­ло здій­сне­но за два з по­ло­ви­ною мі­ся­ці. У ви­ста­ві бе­руть участь со­лі­сти, ор­кестр, хор, ба­лет. За цей час бу­ли ви­го­тов­ле­ні де­ко­ра­ції, май­же 150 сце­ні­чних ко­стю­мів (ху­до­жник — Оле­на Лев­чен­ко). Усі во­ни скла­дні, з ба­га­тим де­ко­ром. Ко­стю­ми пер­шо­го акту ви­рі­ше­ні в сти­лі ба­ро­ко (ХVІІІ ст.), але зі збе­ре­же­н­ням на­ціо­наль­но­го ко­ло­ри­ту зав­дя­ки куль­ту­рі «ма­хо» (бо­ле­ро, ман­ти­льї, пей­не­ти, ку­па ме­ре­жив та де­кор). У дру­го­му акті — світ су­ча­сно­го гла­му­ру. А між ни­ми ви­ру­ють (на ро­ли­ках та ко­тур­нах) вве­де­ні ре­жи­се­ром Бо­г­да­ном Стру­тин­ським сим­во­лі­чні пер­со­на­жі. Це лю­ди-ті­ні, яких ви­ко­ну­ють ар­ти­сти ба­ле­ту, одя­гне­ні в чор­ні ко­стю­ми зі стра­за­ми. «Лю­ди в чор­но­му» — це своє­рі­дна пла­сти­чна пла­зма, яка до­пов­нює дії го­лов­них ге­ро­їв, до­по­ма­гає їм і роз­кри­ває їхню вну­трі­шню мо­ти­ва­цію. До то­го ж у ви­ста­ві ба­га­то пла­сти­чних спе­це­фе­ктів (ба­лет­мей­стер Ва­дим Про­ко­пен­ко), над яки­ми до­во­ди­ло­ся пра­цю­ва­ти окре­мо не тіль­ки з ар­ти­ста­ми ба­ле­ту, а й зі спів­а­ка­ми (бо дія ті­сно пов’яза­на зі скла­дним во­ка­лом, і спів­а­ку це спо­лу­чен- ня має бу­ти ком­фор­тним!). На­дзав­да­н­ням ви­ста­ви бу­ло ство­ре­н­ня без­пе­рерв­но­го ру­ху, який по­ло­нить ува­гу гля­да­чів.

■ «Опе­ра — один із найу­мов­ні­ших жан­рів, але це дає свої плю­си, — го­во­рить ре­жи­сер-по­ста­нов­ник ви­ста­ви Бо­г­дан Стру­тин­ський. — У рам­ках ці­єї умов­но­сті будь-який сим­вол у сце­ні­чно­му вті­лен­ні спри­йма­є­ться акцен­то­ва­но. Та­кож на­дзав­да­н­ням по­ста­нов­ки бу­ло від­тво­ри­ти в жан­рі опе­ри ди­на­мі­чну дію, вла­сти­ву дра­ма­ти­чно­му те­а­тру. До то­го ж су­ча­сний те­атр — це зав­жди ін­три­га, не­спо­ді­ван­ка, гра з рі­зни­ми сти­ля­ми, які на­ни­зу­ю­ться на єди­ний сми­сло­вий стри­жень, дру­гий план, який ви­ни­кає вна­слі­док «над­сю­же­тів», що по­гли­блю­ють зміст тво­ру, ро­блять йо­го на­бли­же­ним до сьо­го­де­н­ня»...

■ У по­ста­нов­ці ду­ет Ро­зі­ни та Фі­га­ро ви­рі­ше­ний як ці­ка­ва сце­на при­го­ту­ва­н­ня Ро­зі­ни до май­бу­тньо­го ве­сі­л­ля. У кон­флі­кті Аль­ма­ві­ви та Бар­то­ло клю­чо­ви­ми сло­ва­ми ста­ли «ви зі мною йде­те вій­ною» — акту­аль­на те­ма для Укра­ї­ни. На сце­ні з’яв­ля­є­ться сим­во­лі­чна кар­та, а ко­ло­ни-де­ко­ра­ції, на­сту­па­ю­чи на «вій­сько», при­му­шу­ють скла­сти зброю. Ві­до­ма арія-на­клеп, яку ви­ко­нує дон Ба­зи­ліо, при­му­си­ла ре­жи­се­ра ви­ве­сти на­клеп у пев­ну фі­ло­соф­ську ка­те­го­рію: це не про­сто бре­хня, це люд­ська під­лість, уосо­бле­на в істо­рії кон­кре­тни­ми іме­на­ми і міль­йон­ни­ми до­но­са­ми, це зруй­но­ва­ні до­лі со­тень ти­сяч лю­дей, це ча­сти­на на­шої істо­рії...

■ Ди­ри­гент Сер­гій Го­лу­бни­чий зі­знав­ся пі­сля прем’єри, що «най­скла­дні­шим в опе­рі «Се­віль­ський ци­руль­ник» бу­ло ви­три­ма­ти ша­ле­ний темп, за­кла­де­ний ав­то­ром і в соль­них но­ме­рах, і в не­про­стих ан­сам­блях. Ко­жний спів­ак мав по­стій­но від­чу­ва­ти в со­бі вну­трі­шню пуль­са­цію, бо на­віть мит­тє­ва її втра­та мо­гла ви­би­ти уча­сни­ка із за­галь­ної му­зи­чно-сце­ні­чної кар­ти­ни».

■ До­бре при­йма­ла пу­блі­ка Сер­гія Ав­дє­є­ва в ро­лі Фі­га­ро. Пре­кра­сна во­каль­на фор­ма та без­пе­рерв­на ру­хли­вість пер­со­на­жа ство­рю­ва­ли гар­ний сим­біоз справ­жньо­го му­зи­чно­го те­а­тру. Се­ред ви­ко­нав­ців опе­ри слід від­зна­чи­ти Га­ли­ну Гре­гор­ча­кОдрин­ську (Ро­зі­на), яка має чу­до­ве лі­ри­ко-ко­ло­ра­тур­не со­пра­но, куль­ту­ру фра­зу­ва­н­ня та зву­ко­ве­де­н­ня, пре­кра­сну те­хні­ку і актор­ську май­стер­ність. Під­ко­рив пу­блі­ку і Ана- то­лій Су­прун (дон Ба­зи­ліо), і Ігор Ти­хо­ми­ров (Бар­то­ло). Оби­два ба­си — мо­ло­ді та пер­спе­ктив­ні ар­ти­сти. А ге­ро­єм ве­чо­ра став Ана­то­лій По­гре­бний, який ви­ко­ну­вав пар­тію Гра­фа Аль­ма­ві­ви з... пе­ре­ло­мом ру­ки. Ось та­ким не­про­стим, але ду­же успі­шним ви­явив­ся де­бют акто­ра в На­ціо­наль­ній опе­ре­ті Укра­ї­ни.

■ Тре­ба за­зна­чи­ти, що ша­ле­ний темп му­зи­ки Джо­ак­кі­но Рос­сі­ні якнай­кра­ще від­по­від­ає тем­пу, в яко­му сьо­го­дні пра­цює На­ціо­наль­на опе­ре­та. Так, під час під­го­тов­ки «Се­віль­сько­го ци­руль­ни­ка» те­атр па­ра­лель­но го­ту­вав ще дві прем’єри, ко­ле­ктив ви­їжджав на га­стро­лі, пред­став­ляв но­ві між­на­ро­дні про­е­кти, не ка­жу­чи вже про ви­сту­пи у по­то­чно­му ре­пер­ту­а­рі. На­ра­зі за­пу­ска­є­ться в ро­бо­ту но­ва по­ста­нов­ка опе­ре­ти «Ха­ну­ма» Гії Кан­че­лі, а та­кож те­атр го­ту­є­ться до про­ве­де­н­ня двох між­на­ро­дних фо­ру­мів — Дру­го­го фе­сти­ва­лю «Кар­пат­ський про­стір», що від­бу­де­ться на трав­не­ві свя­та в Іва­но­Фран­ків­ську, та V Між­на­ро­дно­го фе­сти­ва­лю опе­ри, опе­ре­ти, мю­зи­клу «О-фест», а го­стей Єв­ро­ба­че­н­ня за­про­сять на гранд-кон­церт.

У На­ціо­наль­ній опе ре­ті

впер­ше по ста ви ли « Се­вільсь ко­го ци­руль ни ка »

Дж. Рос сі ні

ФОТО АНАТОЛІЯ ФЕДОРЦІВА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.