Спів­чу­т­тя

Ми­ну­ло­го ти­жня в про­кат ви­йшов фільм­ла­у­ре­ат цьо­го­рі­чно­го «Оска­ра» — дра­ма «Мі­ся­чне сяй­во»

Den (Ukrainian) - - Культура -

«Мі­ся­чне сяй­во» — ро­ман ви хо ван ня в трьох час ти нах про до рос лі шан ня тем - но шкі ро го па руб ка. Усві дом - лю­ю­чи се­бе ге­єм, ма­ю­чи ма­тір­нар­ко­ман­ку, він жи­ве в Ма­я­мі в кри­мі­на­лі­зо­ва­но­му, агре­сив­но го мо фоб но му ото чен ні. На - ма га єть ся, втім, не тіль ки ви - жи­ти, а й зна­йти своє ко­ха­н­ня. Ця пов на бо лю опо відь пе ре - кон­ли­во зня­та й зі­гра­на, про­те від чут но втра чає че рез ме ло - дра­ма­ти­чний фі­нал.

Най прос ті ше бу ло б спи су - ва­ти «Оскар» «Мі­ся­чно­го сяй­ва » на по літ ко рек т ність. Звіс - но, в пре­мії та­ко­го рів­ня впли­во вос ті пев ний сус піль ний за - пит ва­жить аж ні­як не мен­ше, ніж су­то ми­сте­цькі яко­сті; але Кі но ака де мія та кож праг не під­три­му­ва­ти но­ві тен­ден­ції. І в цьо­му сен­сі ана­ло гів «Мі­ся­чно­му сяй­ву», при­найм­ні те­ма­ти­чно, в гол­лі­вуд­сько­му мейн - стрі­мі ще не бу­ло. Ще ні­хто не на ма гав ся роз по віс ти іс то рію ви жи ван ня гея в бру таль но му кра є ви ді аф ро а ме ри кансь ко го гет то — при чо му зро би ти це мак си маль но де лі кат но й від - вер то вод но час. Тож на го ро да ціл­ком ло­гі­чна.

Зві­сно, «Мі­ся­чне сяй­во» — да ле ко не вер ши на, але, як це бу­ває з гол­лі­вуд­ськи­ми дра­ма­ми, є тут де­що, що за­чі­пає за жи­ве. Бо хто на­справ­ді — не­за­леж но від ко льо ру шкі ри чи се­ксу­аль­ної орі­єн­та­ції — бо­дай раз у жит ті, бо дай на день не по чу вав ся бі лою во ро ною, цько ва ною мен ши ною, най - слаб шою лан кою, « не та - ким/ не та кою » , тим па че тут, на те ри то рії, на дов го по - ка лі че ній ра дянсь ким екс пе - ри­мен­том?

Ко­жний та­кий ви­па­док за­ли­шає гли­бо­кі шра­ми, не­ви­ди­мі сві­то­ві, і від то­го лю­ди­на не стає кра­щою, во­на від­чу­жу­є­ться, хо­ва­є­ться в бро ню — як ге­рой « Сяй ва » . І так ма ло, роз - пач ли во ма ло зна хо дить ся в по тріб ну мить тих, ко му мож - на бу ло б від кри ти цей при хо - ва­ний біль, тих, хто міг би ска­за­ти: «Ти ні в чо­му не ви­нен».

Са ме то му ще по діб ні філь­ми гід ні сво їх ре га лій — бо го во рять за всіх жертв, за всіх упо­слі­дже­них. Да­ють нам го лос у за над то са мо впев не - но­му сві­ті.

Дми­тро ДЕСЯТЕРИК, «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.