Лон­дон і «Укра­їн­ське пи­та­н­ня»

Пер­ші вра­же­н­ня від ви­сту­пу Пре­зи­ден­та По­ро­шен­ка у бри­тан­сько­му Ко­ро­лів­сько­му ін­сти­ту­ті між­на­ро­дних від­но­син

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

Учо­ра Пре­зи­дент Укра­ї­ни Пе­тро По­ро­шен­ко у сво­є­му ви­сту­пі у бри­тан­сько­му Ко­ро­лів­сько­му ін­сти­ту­ті між­на­ро­дних від­но­син (Chatham House) ви­сло­вив вдя­чність Спо­лу­че­но­му Ко­ро­лів­ству за під­трим­ку і со­лі­дар­ність з на­шою дер­жа­вою. При цьо­му він на­го­ло­сив, що «це не ли­ше на­ша бо­роть­ба про­ти ро­сій­ської агре­сії і «уми­сно­го при­вла­сне­н­ня те­ри­то­рії», це на­ша спіль­на бо­роть­ба за май­бу­тнє Єв­ро­пи і май­бу­тнє Віль­но­го Сві­ту, який за­сно­ва­ний на «си­лі пра­ва», а не «пра­ві си­ли».

Укра­їн­ський Пре­зи­дент, який здій­снює дво­ден­ний офі­цій­ний ві­зит до Ве­ли­ко­бри­та­нії, до­сить вда­ло про­ци­ту­вав ві­до­мих бри­тан­ських прем’єрів. На по­ча­тку про­мо­ви Він­сто­на Чер­чи­л­ля, який у сі­чні 1940 ро­ку на ран­ньо­му ета­пі Дру­гої сві­то­вої вій­ни за­явив: «Ко­жен з них спо­ді­ва­є­ться, що якщо він до­ста­тньо по­го­дує кро­ко­ди­ла, той з’їсть йо­го остан­нім. Всі во­ни спо­ді­ва­ю­ться, що шторм ми­не­ться, перш ніж при­йде їх чер­га ста­ти йо­го по­жи­вою. Але я бо­ю­ся, я ду­же бо­ю­ся — шторм не ми­не­ться. Він бу­шу­ва­ти­ме, він ре­ві­ти­ме, все більш го­ло­сно, все більш ши­ро­ко». За сло­ва­ми По­ро­шен­ка, та­кі сло­ва бри­тан­сько­го прем’єра є оче­ви­дни­ми і прав­ди­ви­ми і сьо­го­дні. І те­пер, як то­ді Спо­лу­че­не Ко­ро­лів­ство, є Укра­ї­на і є кро­ко­дил, яко­го де­хто, якщо не ба­га­то хто, охо­че б на­го­ду­вав удо­сталь сьо­го­дні, щоб убез­пе­чи­ти своє зав­тра.

Укра­їн­ський Пре­зи­дент на­го­ло­сив, що Ро­сія не ві­рить у та­кі ре­чі, як де­мо­кра­тія та пра­ва лю­ди­ни, а— в «сві­то­ве до­мі­ну­ва­н­ня» та «зо­ни впли­ву», і при цьо­му во­на не грає за пра­ви­ла­ми.

Тре­ба звер­ну­ти ува­гу на до­сить не­по­га­ну ар­гу­мен­та­цію гла­ви дер­жа­ви на ко­рить під­трим­ки Укра­ї­ни.

« По-пер­ше, — ска­зав він, — за­раз не­має «зі­ткне­н­ня ци­ві­лі­за­цій», як про це го­во­рить Ро­сія, а є зі­ткне­н­ня сві­ту пра­вил та сві­ту гру­бої си­ли. Ми, укра­їн­ці, зро­би­ли ви­бір на ко­ристь сві­ту пра­вил — і нас за це ка­ра­ють», — на­го­ло­сив По­ро­шен­ко.

По-дру­ге, Укра­ї­на є ін­ве­сти­ці­єю у без­пе­ку всіх, а успі­шною во­на мо­же ста­ти ли­ше за до­по­мо­ги сво­їх со­ю­зни­ків.

По-тре­тє, Укра­ї­на — це тест на те, чи дій­сно За­хід за­не­па­дає (як ствер­джує Ро­сія).

В-че­твер­те, Укра­ї­на є без­цін­ним акти­вом у сфе­рі ядер­но­го не­роз­по­всю­дже­н­ня.

Якщо про га­ран­тії Бу­да­пешт­сько­го ме­мо­ран­ду­му для Укра­ї­ни за­бу- дуть, то який урок ві­зьмуть для се­бе на­ції, які роз­ду­му­ють над тим, щоб ста­ти ядер­ни­ми? — ри­то­ри­чно за­пи­тує Пре­зи­дент.

В-п’яте, Укра­ї­на — бо­єць, який що­рі­чно ви­тра­чає на обо­ро­ну 5% ВВП — біль­ше, ніж де­які чле­ни НАТО. Це єди­на ар­мія, яка не ли­ше зі­ткну­ла­ся з ро­сій­ською агре­сі­єю, а й зда­тна її ефе­ктив­но стри­му­ва­ти.

По­ро­шен­ко та­кож на­го­ло­сив, що для пе­ре­мо­ги над агре­сі­єю по­трі­бно бу­ти силь­ни­ми та об’єд­на­ни­ми. І не­об­хі­дна твер­да під­трим­ка ре­форм в Укра­ї­ні. «Ми та­кож по­тре­бу­є­мо сан­кцій про­ти Ро­сії. Не вір­те тим, хто ка­же, що сан­кції не при­но­сять ні­чо­го. Перш за все: мен­ше вби­тих укра­їн­ців — це не «ні­чо­го». По-дру­ге: як­би не бу­ло сан­кцій, ро­сій­ські тан­ки сто­я­ли б на­ба­га­то глиб­ше в Єв­ро­пі. Пу­тін по­чав свою «кам­па­нію» в Укра­ї­ні з від­чу­т­тя без­кар­но­сті. Че­рез сан­кції і го­тов­ність Укра­ї­ни бо­ро­ти­ся за­раз він від­чу­ває не­впев­не­ність і має за­кін­чи­ти від­чу­т­тям не­ми­ну­чої ре­а­кції За­хо­ду. Сві­то­ві агре­со­ри по­вин­ні зна­ти: во­ни бу­дуть при­тя­гну­ті до від­по­від­аль­но­сті за свої зло­чи­ни», — на­го­ло­сив Пре­зи­дент.

За­вер­шив свій ви­ступ гла­ва Укра­їн­ської дер­жа­ви сло­ва­ми ін­шо­го бри­тан­сько­го прем’єра Мар­га­рет Те­тчер, ві­до­мої як «за­лі­зна ле­ді»: «При­чи­ною війн є не на­ко­пи­че­н­ня озбро­єнь. Во­ни ста­ю­ться, ко­ли агре­сор ві­рить, що мо­же до­сяг­ти сво­їх ці­лей за прийня­тну ці­ну».

На на­шу дум­ку, ви­ступ Пре­зи­ден­та мі­гби бу­ти зна­чно по­си­ле­ний звер­не­н­ням до істо­рії «укра­їн­сько­го пи­та­н­ня» для Спо­лу­че­но­го Ко­ро­лів­ства. Ду­же до­ре­чним бу­ло б на­га­да­ти ви­ступ ві­до­мо­го бри­тан­сько­го жур­на­лі­ста Лан­се­ло­та Ло­у­то­на, який 82 ро­ки то­му вва­жав, що для бри­тан­ської по­лiти­ки на Схо­дi вкрай не­об­хiдно бу­ло вклю­чи­ти Укра­ї­ну в си­сте­му За­хiдної Єв­ро­пи. «Не­за­ле­жна i ав­то­ном­на Укра­ї­на, — пи­сав вiн, — не­об­хiдна для єв­ро­пей­сько­го еко­но­мiчно­го про­гре­су i свiто­во­го ми­ру». Про це він за­явив 29 трав­ня 1935 р. в при­мiщен­нi Па­ла­ти Гро­мад пар­ла­мен­ту Ве­ли­ко­бри­та­нiї, де за iнiцiа­ти­вою Ан­гло-укра­їн­сько­го ко­мі­те­ту вiдбу­ли­ся пу­блiчнi слу­ха­н­ня, при­свя­че­нi си­ту­а­цiї нав­ко­ло Укра­ї­ни. То­ді Лан­се­лот Ло­у­тон ви­сту­пив iз до­по­вiд­дю, яка ма­ла про­мо­ви­сту на­зву «Укра­їн­ське пи­та­н­ня» i зго­дом бу­ла опу­блiко­ва­на вiд iме­нi ко­мiте­ту. Від­по­від­а­ю­чи на за­пи­та­н­ня, якою має бу­ти по­зи­цiя Ве­ли­ко­бри­та­нiї, він ска­зав на­сту­пне: «На­ша по­зи­цiя має бу­ти та­кою са­мою, що й в укра­їн­цiв. Ми по­вин­нi сто­я­ти на бо­цi Укра­ї­ни i на бо­цi ко­жної дер­жа­ви, яка го­то­ва до­по­мог­ти їй на прийня­тних для неї умо­вах. Іна­кше ка­жу­чи, ми по­вин­нi пра­гну­ти то­го са­мо­го рiше­н­ня, яко­го ба­жає са­ма Укра­ї­на. І я пе­ре­ко­на­ний, що це так са­мо в на­ших iн­те­ре­сах, як i в її».

Про цей ви­ступ не­о­дно­ра­зо­во пи­сав у сво­їх пу­блі­ка­ці­ях «День» і він на­віть був ви­ко­ри­ста­ний епі­гра­фом для на­шої кни­ги « Си­ла м’яко­го зна­ка». І як від­зна­ча­ла го­лов­ний ре­да­ктор Ла­ри­са Ів­ши­на, Укра­ї­на має бу­ти вдя­чна ви­да­тним лю­дям Ве­ли­ко­бри­та­нії — Лан­се­ло­ту Ло­у­то­ну, а та­кож Га­ре­ту Джон­су, який один із не­ба­га­тьох, хто в 1930-ті ро­ки ХХ ст. на­ма­гав­ся до­не­сти сві­ту свя­ту прав­ду про го­ло­до­мор в Укра­ї­ні.

У дру­гій по­ло­ви­ні дня Пре­зи­дент зу­стрів­ся із лі­де­ром фра­кції прав­ля­чої Кон­се­рва­тив­ної пар­тії Де­ві­дом Лі­дінг­то­ном, го­ло­вою «гру­пи дру­жби» у зв’яз­ках з Укра­ї­ною у бри­тан­сько­му Пар­ла­мен­ті се­ром Дже­раль­дом Го­вар­том та го­ло­вою Ко­мі­те­ту Пар­ла­мен­ту у за­кор­дон­них спра­вах Крі­спі­ном Блан­том. Під час спіл­ку­ва­н­ня з де­пу­та­та­ми він за­кли­кав Спо­лу­че­не Ко­ро­лів­ство лі­бе­ра­лі­зу­ва­ти ві­зо­вий ре­жим для укра­їн­ців. Пре­зи­дент при­ві­тав ре­ко­мен­да­ції Ко­мі­те­ту Па­ла­ти гро­мад Пар­ла­мен­ту Ве­ли­ко­бри­та­нії що­до не­об­хі­дно­сті про­дов­же­н­ня ре­жи­му сан­кцій про­ти РФ.

На мо­мент під­го­тов­ки но­ме­ра не бу­ло ві­до­мо про ре­зуль­та­ти пе­ре­го­во­рів укра­їн­сько­го Пре­зи­ден­та з бри­тан­ським прем’ єром Те­ре­зою Мей. Як про це вже по­ві­до­ми­ло «Дню» По­соль­ство Ве­ли­ко­бри­та­нії в Укра­ї­ні: «Сто­ро­ни обго­во­рять стан і пер­спе­кти­ви дво­сто­рон­ніх від­но­син, в той час як на­ші кра­ї­ни від­зна­ча­ють 25-ту рі­чни­цю вста­нов­ле­н­ня ди­пло­ма­ти­чних зв’яз­ків. Окрім то­го, во­ни обго­во­рять пи­та­н­ня єв­ро­пей­ської без­пе­ки, на­ші зо­бов’яза­н­ня що­до під­трим­ки су­ве­ре­ні­те­ту Укра­ї­ни за умов ро­сій­ської агре­сії, а та­кож про­гра­му укра­їн­ських ре­форм » .

КОМЕНТАРІ Ми­ко­ла БЄЛЄСКОВ, ана­лі­тик Iн­сти­ту­ту сві­то­вої по­лі­ти­ки, Ки­їв:

— Ві­зит Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни Пе­тра По­ро­шен­ка до Ве­ли­ко­бри­та­нії і справ­ді є уні­каль­ною на­го­дою, щоб по­гли­би­ти від­но­си­ни із одним з клю­чо­вих грав­ців Єв­ро­а­тлан­ти­чно­го про­сто­ру. Ви­ступ же у Ко­ро­лів­сько­му ін­сти­ту­ті між­на­ро­дних від­но­син є чи не най­кра­щою мо­жли­ві­стю мо­бі­лі­зу­ва­ти ін­те­ле­кту­аль­ну елі­ту Спо­лу­че­но­го Ко­ро­лів­ства за­для ре­а­лі­за­ції спіль­них ці­лей і зав­дань.

Не­об­хі­дно від­зна­чи­ти, що Пре­зи­дент Укра­ї­ни під­го­ту­вав до­во­лі пе­ре­кон­ли­ву і ар­гу­мен­то­ва­ну про­мо­ву, в якій до то­го ж він не­о­дно­ра­зо­во ци­ту­вав про­від­них дер­жав­них ді­я­чів Ве­ли­ко­бри­та­нії. Однак, як по­ка­зує по­лі­ти­ка офі­цій­но­го Лон­до­на, бри­тан­ський істе­блі­шмент не тре­ба пе­ре­ко­ну­ва­ти у не­об­хі­дно­сті про­ти­ді­я­ти за­гро­зі із бо­ку Ро­сії, в то­му чи­слі че­рез збе­ре­же­н­ня ре­жи­му сан­кцій, а та­кож на­га­ду­ва­ти про кри­ти­чну ва­жли­вість вну­трі­шніх ре­форм в на­шій дер­жа­ві. Ве­ли­ко­бри­та­нія по­ряд із кра­ї­на­ми Цен­траль­но-Схі­дної Єв­ро­пи бу­ла від са­мо­го по­ча­тку кон­флі­кту із РФ без­за­сте­ре­жно на сто­ро­ні Укра­ї­ни, а та­кож що­ро­ку ви­ді­ляє міль­йо­ни фун­тів стер­лін­гів для під­три­ма­н­ня пе­ре­тво­рень в се­ре­ди­ні на­шої дер­жа­ви май­же у всіх клю­чо­вих сфе­рах.

То­му все та­ки кра­ще бу­ло б, щоб очіль­ник на­шої дер­жа­ви зо­се­ре­див ува­гу біль­ше на то­му, на­скіль­ки ва­жли­во для Ве­ли­ко­бри­та­нії і да­лі про­дов­жу­ва­ти про­во­ди­ти актив­ну по­лі­ти­ку на між­на­ро­дній аре­ні, не­зва­жа­ю­чи на про­цес ви­хо­ду із ЄС. Ба­жа­но бу­ло б на­га­да­ти, що в су­ча­сно­му сві­ті транс­на­ціо­наль­них за­гроз за­кри­ти­ся в со­бі не є ви­хо­дом, в то­му чи­слі і для офі­цій­но­го Лон­до­на. І ли­ше спіль­ною актив­ною по­лі­ти­кою та­кі кра­ї­ни як Ве­ли­ко­бри­та­нія та Укра­ї­на мо­жуть ефе­ктив­но про­ти­ді­я­ти усьо­му спе­ктру за­гроз, які по­ста­ли на сьо­го­дні пе­ред де­мо­кра­ти­чни­ми кра­ї­на­ми Єв­ро­пи, в то­му чи­слі це сто­су­є­ться і агре­сив­ної по­лі­ти­ки РФ.

Бо­г­дан ЦЮПИН, жур­на­ліст, Лон­дон:

— По­ки що кон­кре­тної ре­а­кції на ві­зит укра­їн­сько­го Пре­зи­ден­та не­має, оскіль­ки він пов­но­цін­но від­бу­ва­є­ться тіль­ки за­раз у дру­гій по­ло­ви­ні дня. Але мо­жу ска­за­ти, ті лю­ди у Бри­та­нії, які сте­жать за між­на­ро­дною по­лі­ти­кою і за по­ді­я­ми у тій ча­сти­ні сві­ту, бу­ли ду­же за­ці­кав­ле­ні в то­му, щоб по­чу­ти кон­кре­тно з пер­ших уст від Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни про оцін­ку си­ту­а­ції і йо­го ро­зу­мі­н­ня, що ро­би­ти да­лі. Пер­ше, що під­хо­пи­ли бри­тан­ські ЗМІ в ре­зуль­та­ті по­ві­дом­лень про йо­го ви­ступ у Ко­ро­лів­сько­му ін­сти­ту­ті між­на­ро­дних від­но­син, — що для Укра­ї­ни ду­же ва­жли­во ма­ти між­на­ро­дну під­трим­ку. І щоб Укра­ї­на бу­ла успі­шною, їй по­трі­бна до­по­мо­га вклю­чно з вій­сько­вою, а та­кож тиск на Ро­сію.

Ду­же ва­жли­вим чин­ни­ком бу­ло те, що По­ро­шен­ко ви­сту­пав ан­глій­ською мо­вою і зі­брав тут у Chatham House ве­ли­ку ав­ди­то­рію. Зі сво­їх роз­мов, я зро­зу­мів, що йо­му ві­рять і спри­йма­ли йо­го сло­ва, як щи­рі за­кли­ки до­по­мо­ги Укра­ї­ні зокре­ма йо­го по­ясне­н­ня, як­би не Укра­ї­на, то ро­сій­ські тан­ки бу­ли б уже на­ба­га­то глиб­ше на те­ри­то­рії Єв­ро­пи. Я ду­маю, це у Лон­до­ні ро­зу­мі­ють.

Я ду­маю, що, на­сам­пе­ред, лю­ди, які сте­жать за вну­трі­шньо укра­їн­ською си­ту­а­ці­єю, від По­ро­шен­ка хо­чуть чу­ти про бо­роть­бу з ко­ру­пці­єю. Во­ни чу­до­во ро­зу­мі­ють, що вій­на це ду­же стра­шно, але Укра­ї­на не мо­же ви­гра­ти, якщо її бу­дуть гра­бу­ва­ти са­мі по­са­дов­ці, пов’ яза­ні з вла­дою зло­чин­ні під­при­єм­ці. І та­кі лю­ди вва­жа­ють, що це ва­жли­ві­ше, ніж на­да­н­ня ле­таль­ної зброї, про що ча­сто ка­жуть у Ки­є­ві. І По­ро­шен­ко, бу­ду­чи вправ­ним по­лі­ти­ком, го­во­рив усе, що хо­ті­ли від ньо­го по­чу­ти. Він за­пев­няв, що справ­ді хо­че бо­ро­ти­ся з ко­ру­пці­єю і ро­бить усе, що мо­же. Оче­ви­дно, що тут, як і са­мі укра­їн­ці, хо­чуть ба­чи­ти біль­ших ре­зуль­та­тів у цій сфе­рі, бо ро­зу­мі­ють на­скіль­ки це ва­жли­во для Укра­ї­ни, а от­же, і для Єв­ро­пи за­га­лом. Та й сам По­ро­шен­ко на­го­ло­шує на ва­жли­во­сті то­го, що від­бу­ва­є­ться в Укра­ї­ні для Єв­ро­пи і ре­шти сві­ту.

Я го­во­рив з бри­тан­ським пар­ла­мен­та­рі­єм, який був на трид­ця­ти­хви­лин­ній зу­стрі­чі з укра­їн­ським Пре­зи­ден­том. На мою дум­ку, всі де­пу­та­ти, які при­йшли на зу­стріч, ро­зу­мі­ють, що Бри­та­нія має від­по­від­аль­ність за зо­бов’ яза­н­ня пе­ред Укра­ї­ною як кра­ї­на-під­пи­сант Бу­да­пешт­сько­го ме­мо­ран­ду­му. Бри­тан­ські де­пу­та­ти ви­зна­ють і під­три­му­ють су­ве­ре­ні­тет та те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність Укра­ї­ни. Ін­ше пи­та­н­ня, як ці зо­бов’яза­н­ня впро­ва­ди­ти в жи­т­тя. І тут ви­ни­кає ко­лі­зія, яка по­ля­гає в то­му, що один з під­пи­сан­тів Бу­да­пешт­сько­го ме­мо­ран­ду­му, а са­ме Ро­сія ви­яви­лась не про­сто сто­ро­ною, що не ша­нує свої зо­бов’яза­н­ня, а від­вер­то їх по­ру­шує. То­му ви­ни­кає ситуація, чи ди­ле­ма, як ме­ні ска­зав цей де­пу­тат, чи го­то­ві за­хі­дні кра­ї­ни про­ти­сто­я­ти Ро­сії і як да­ле­ко во­ни го­то­ві за­хо­ди­ти у кон­флі­кті з Ро­сі­єю. Для ба­га­тьох за­хі­дних по­лі­ти­ків, вра­хо­ву­ю­чи бри­тан­ських, на від­мі­ну від Пу­ті­на, який не бо­ї­ться вій­ни, це за­га­лом над­то сер­йо­зні ре­чі, на які во­ни не мо­жуть про­сто пі­ти. То­му, ду­маю, на­сам­пе­ред во­ни бу­дуть за­ді­ю­ва­ти всі мо­жли­ві ри­то­ри­чні ар­гу­мен­ти, за­яви, ди­пло­ма­ти­чний тиск, сан­кції. Але на та­кі кро­ки, на які пі­шов Пу­тін, За­хід лег­ко не пі­де.

ФОТО РЕЙТЕР

19 кві­тня 2017 ро­ку. Прем’єр-мі­ністр Ве­ли­ко­бри­та­нії Те­ре­за Мей при­ймає укра­їн­сько­го Пре­зи­ден­та Пе­тра По­ро­шен­ка на Да­у­нінг-стріт

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.