Без ей­фо­рії та ілю­зій

Ви­мо­га Су­ду ООН ім­пле­мен­ту­ва­ти Мін­ські до­мов­ле­но­сті, що ма­ло від­бу­ти­ся до кін­ця 2015 ро­ку, за­свід­чує за­не­пад си­сте­ми мі­жна­ро­дно­го пра­ва

Den (Ukrainian) - - Тема «дня» -

Як на ме­не, не­при­пу­сти­мою є ей­фо­рія з при­во­ду пер­шо­го рі­ше­н­ня су­ду ООН ( Га­азь­ко­го су­ду) що­до по­зо­ву Укра­ї­ни про­ти Ро­сії, в яко­му но­мі­наль­но час­тко­во за­до­во­ле­но ви­мо­ги укра­їн­ської сто­ро­ни. Ба біль­ше: ті, хто сьо­го­дні ве­де мо­ву про « по­ча­ток оду­жа­н­ня між­на­ро­дної пра­во­вої си­сте­ми » , ви­да­ють вла­сні ілю­зії за дій­сність. А не­має ні­чо­го не­без­пе­чні­шо­го за ей­фо­рію й ілю­зії, ко­ли йде­ться про «нор­ма­лі­за­цію» від­но­син із Ро­сі­єю чи про спро­би пра­во­вим шля­хом зму­си­ти Кремль щось зро­би­ти, від­сту­пив­шись від сво­єї тра­ди­цій­ної агре­сив­ної по­лі­ти­ки та по­за­був­ши свої ім­пер­ські ін­те­ре­си. ■ По­чну з кін­ця. Як ві­до­мо, суд на­го­ло­сив, що очі­кує від Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції та Укра­ї­ни, як сто­рін Мін­сько­го про­це­су, ре­а­лі­за­ції ін­ди­ві­ду­аль­них та спіль­них за­хо­дів з ме­тою пов­ної ім­пле­мен­та­ції ком­пле­ксу за­хо­дів що­до ви­ко­на­н­ня Мін­ських угод. Але ж ім­пле­мен­ту­ва­ти Мін­ські уго­ди мо­жна ли­ше у ра­зі, ко­ли ти ма­єш ма­ши­ну ча­су. На­га­даю де­які їхні за­са­дни­чі по­ло­же­н­ня:

— Не­гай­не і все­ося­жне при­пи­не­н­ня во­гню в окре­мих ра­йо­нах До­не­цької та Лу­ган­ської обла­стей Укра­ї­ни і йо­го су­во­ре ви­ко­на­н­ня по­чи­на­ю­чи з 00 год. 00 хв. ( ки­їв­ський час) 15 лю­то­го 2015 ро­ку.

— Ві­две­де­н­ня всьо­го важ­ко­го озбро­є­н­ня обо­ма сто­ро­на­ми на рів­ні від­ста­ні з ме­тою ство­ре­н­ня зо­ни без­пе­ки... Ві­две­де­н­ня... має роз­по­ча­ти­ся не пі­зні­ше дру­го­го дня пі­сля при­пи­не­н­ня во­гню і за­вер­ши­ти­ся про­тя­гом 14 днів.

— За­без­пе­чи­ти звіль­не­н­ня і обмін всіх за­ру­чни­ків і не­за­кон­но утри­му­ва­них осіб на осно­ві прин­ци­пу « всіх на всіх » . Цей про­цес має бу­ти за­вер­ше­ний най­пі­зні­ше на п’ятий день пі­сля від­во­ду.

— Про­ве­де­н­ня кон­сти­ту­цій­ної ре­фор­ми в Укра­ї­ні з на­бу­т­тям чин­но­сті до кін­ця 2015 ро­ку но­вої Кон­сти­ту­ції, яка пе­ред­ба­чає клю­чо­вим еле­мен­том де­цен­тра­лі­за­цію (з ура­ху­ва­н­ням осо­бли­во­стей окре­мих ра­йо­нів До­не­цької та Лу­ган­ської обла­стей, узго­дже­них з пред­став­ни­ка­ми цих ра­йо­нів), а та­кож прийня­т­тя по­стій­но­го за­ко­но­дав­ства про осо­бли­вий ста­тус окре­мих ра­йо­нів До­не­цької та Лу­ган­ської обла­стей від­по­від­но до за­хо­дів, за­зна­че­ни­ми в при­мі­тці, до кін­ця 2015 ро­ку.

■ Са­ма ви­мо­га ім­пле­мен­та­ції то­го, що ма­ло бу­ти ім­пле­мен­то­ва­но до кін­ця 2015 ро­ку, за­свід­чує пов­ний за­не­пад си­сте­ми мі­жна­ро­дно­го пра­ва. Я вже не ка­жу про те, що суд під­твер­див ви­мо­гу до Укра­ї­ни що­до кон­сти­ту­цій­ної ре­фор­ми й ухва­ле­н­ня но­вої Кон­сти­ту­ції, по­ло­же­н­ня якої ма­ють бу­ти узго­дже­ні з ва­таж­ка­ми «ЛДНР». Це озна­чає не біль­ше, не мен­ше, як ви­мо­гу до Укра­ї­ни та її на­ро­ду від­да­ти свій су­ве­ре­ні­тет у зов­ні­шні ру­ки та в ла­пи про­ро­сій­ських бо­йо­ви­ків. Якщо це «між­на­ро­дне пра­во», то що ж то­ді зве­ться без­прав’ям?

■ А ще до спи­су за­хо­дів вхо­дять та­кі ре­чі, як-от: «звіль­не­н­ня від по­ка­ра­н­ня, пе­ре­слі­ду­ва­н­ня і дис­кри­мі­на­ції осіб, пов’яза­них з по­ді­я­ми, що ма­ли мі­сце в окре­мих ра­йо­нах До­не­цької і Лу­ган­ської обла­стей; ство­ре­н­ня за­го­нів на­ро­дної мі­лі­ції за рі­ше­н­ням мі­сце­вих рад з ме­тою під­три­ма­н­ня гро­мад­сько­го по­ряд­ку в окре­мих ра­йо­нах До­не­цької і Лу­ган­ської обла­стей; пра­во на мов­не са­мо­ви­зна­че­н­ня; участь ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня у при­зна­чен­ні го­лів ор­га­нів про­ку­ра­ту­ри та су­дів в окре­мих ра­йо­нах До­не­цької і Лу­ган­ської обла­стей; спри­я­н­ня з бо­ку цен­траль­них ор­га­нів вла­ди транскор­дон­но­му спів­ро­бі­тни­цтву окре­мих ра­йо­нах До­не­цької і Лу­ган­ської обла­стей з ре­гіо­на­ми Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції » . .. Тоб­то йде­ться про ле­га­лі­за­ції «ЛДНР» під на­звою «ОРДЛО», про пе­ре­тво­ре­н­ня Укра­ї­ни на­віть не на фе­де­ра­цію, а на кон­фе­де­ра­цію, в якій « цен­траль­на вла­да » ( тоб­то за­кон­на вла­да Укра­їн­ської дер­жа­ви) та весь укра­їн­ський на­род ма­ти­муть що­до «ЛДНР» тіль­ки обов’яз­ки (вклю­чно із со­ці­аль­ним за­без­пе­че­н­ням на­се­ле­н­ня від­по­від­них те­ри­то­рій, пов­ним від­нов­ле­н­ням со­ці­аль­но- еко­но­мі­чних зв’ яз­ків, під­трим­кою со­ці­аль­но­еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку «ОРДЛО» то­що).

■ В обмін же Укра­ї­на по­вин­на отри­ма­ти кон­троль за кор­до­ном — але пі­сля пов­но­го ви­ко­на­н­ня Мін­ських угод, тоб­то пі­сля ам­ні­стії бо­йо­ви­кам, їхньої ле­га­лі­за­ції під псев­до­ні­мом «на­ро­дної мі­лі­ції » , пі­сля ухва­ле­н­ня но­вої Кон­сти­ту­ції, яке має від­бу­ти­ся «в кон­суль­та­ці­ях і за по­го­дже­н­ням з пред­став­ни­ка­ми окре­мих ра­йо­нів До­не­цької та Лу­ган­ської обла­стей». Тоб­то пи­са­ти­муть Основ­ний за­кон нам За­хар­чен­ко та Пло­тни­цький за вка­зів­ка­ми з Мо­скви. Тоб­то пі­сля пов­ної ка­пі­ту­ля­ції Укра­ї­ни їй пе­ре­да­дуть кон­троль за від­по­від­ни­ми ді­лян­ка­ми кор­до­ну з Ро­сі­єю. А якщо в «ЛДНР» ( ре­аль­но — в Крем­лі) ви­рі­шать, що ка­пі­ту­ля­ція не пов­на, то й не пе­ре­да­дуть...

■ Я вже не ка­жу про те, що в уго­дах за­а­ре­што­ва­ні й за­су­дже­ні бо­йо­ви­ки ні­жно зву­ться « за­ру­чни­ка­ми», що при­рів­нює Укра­їн­ську дер­жа­ву до те­ро­ри­сти­чної ор­га­ні­за­ції; як оці­ни­ти це під огля­дом мі­жна­ро­дно­го пра­ва? ■ Йде­мо да­лі. Імо­вір­ність то­го, що Га­азь­кий суд ухва­лить оста­то­чне рі­ше­н­ня, в яко­му хоч якось по­ка­рає Ро­сію бо­дай за фі­нан­су­ва­н­ня те­ро­ри­зму, на­віть не за пря­мі те­ро­ри­сти­чні дії (ли­ше зби­тий «Бо­їнг» чо­го вар­тий), близь­ка до ну­ля. Слід зга­да­ти, що цей суд, при­сі­кав­ся до яки­хось фор­маль­но­стей і вза­га­лі не взяв до роз­гля­ду по­зов Гру­зії про­ти Ро­сії за агре­сію 2008 ро­ку, яка від­бу­ва­ла­ся на очах усьо­го сві­ту, під при­ці­лом те­ле­ка­мер і з ре­пор- та­жа­ми в Ін­тер­не­ті. Тож, най­швид­ше, і в май­бу­тньо­му суд обме­жи­ться фра­зою, що Укра­ї­на, мов­ляв, не на­да­ла до­ста­тньо до­ка­зів, які бу­ли б сут­тє­вою ба­зою для за­сто­су­ва­н­ня сан­кцій, — як за­раз ска­за­но про тим­ча­со­ві за­хо­ди.

■ Що ж сто­су­є­ться Кри­му, то « час­тко­ве за­до­во­ле­н­ня » по­зо­ву Укра­ї­ни в пла­ні тим­ча­со­вих за­хо­дів та­кож не по­вин­но ви­кли­ка­ти ей­фо­рію. Так, у рі­шен­ні су­ду ска­за­но, що Ро­сія по­вин­на:

— Утри­му­ва­тись від збе­ре­же­н­ня або за­сто­су­ва­н­ня но­вих обме­жень на пра­ва крим­сько­та­тар­ської спіль­но­ти збе­рі­га­ти свої пред­став­ни­цькі ін­сти­ту­ції, вклю­ча­ю­чи Ме­джліс крим­сько­та­тар­сько­го на­ро­ду.

— За­без­пе­чи­ти до­ступ до осві­ти укра­їн­ською мо­вою.

■ Чу­до­во! Про­те ми зна­є­мо, який до­свід має Кремль у «за­без­пе­чен­ні» осві­ти укра­їн­ською мо­вою, тим біль­ше, що про­бле­ма не скіль­ки в мо­ві, скіль­ки в змі­сті осві­ти, а він мо­же бу­ти ан­ти­укра­їн­ським; у дру­гій по­ло­ви­ні 1930-х Лев Тро­цький, на емі­гра­ції не­ща­дно кри­ти­ку­ю­чи Ста­лі­на, влу­чно за­ува­жив, що в СРСР вла­да до­пу­скає осві­ту укра­їн­сько­го на­ро­ду рі­дною мо­вою, тіль­ки щоб «зму­си­ти йо­го мо­вою Ко­бза­ря сла­ви­ти крем­лів­ську клі­ку ґвал­тів­ни­ків».

■ Ну, а з Ме­джлі­сом крим­сько­та­тар­сько­го на­ро­ду ще про­сті­ше: йо­го про­сто «пе­ре­о­бе­руть», з до­три­ма­н­ням усіх «ду­же де­мо­кра­ти­чних» ри­ту­а­лів. Ба біль­ше: мо­жли­во, і ко­гось із ни­ні­шніх не­при­ми­рен­них про­тив­ни­ків оку­пан­тів уве­дуть — але тіль­ки як по­оди­но­ких ря­до­вих чле­нів. І крім «си­стем­них лі­бе­ра­лів» з’яви­ться в Ро­сії й та­кий со­бі «си­стем­ний Ме­джліс». Зга­дай­мо, що у під­пол­ков­ни­ка КҐБ Пу­ті­на бу­ло де на­вча­тись: в НДР, де він слу­жив, но­мі­наль­но існу­ва­ла ба­га­то­пар­тій­на си­сте­ма, яка в основ­них сво­їх ри­сах від­тво­ре­на у су­ча­сній Ро­сії. Тож мо­жна не сум­ні­ва­тись, яким чи­ном Кремль ви­ко­ну­ва­ти­ме це рі­ше­н­ня Га­азь­ко­го су­ду...

■ Чи озна­чає ска­за­не, що звер­та­н­ня вла­ди Укра­їн­ською дер­жа­ви бу­ло не­вір­ним кро­ком? Зов­сім ні. Мо­ва про те, що ей­фо­рія й ілю­зії що­до ді­є­во­сті цьо­го су­ду й мі­жна­ро­дно­го пра­ва на за­гал є хи­бни­ми й не­без­пе­чни­ми. Від­так не ви­па­дає за­бу­ва­ти афо­ри­сти­чну фор­му­лу геть­ма­на Іва­на Ма­зе­пи, який був не тіль­ки не­аби­яким по­лі­ти­ком, а й та­ла­но­ви­тим по­е­том: «Же през ша­блі ма­єм пра­ва!»

Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.