«Гля­да­чі сю­ди по­вер­ну­ться»

Зав­дя­ки на­по­ле­гли­во­сті ки­їв­ських акти­ві­стів мі­ська вла­да за­вер­шує ре­кон­стру­кцію най­дав­ні­шо­го ве­ло­тре­ка Єв­ро­пи

Den (Ukrainian) - - Репортаж «дня» - Ін­на ЛИХОВИД, фо­то Руслана КАНЮКИ, «День»

На го­дин­ни­ку — дев’ята ран­ку, а на те­ри­то­рії сто­ли­чно­го ве­ло­тре­ка ки­пить ро­бо­та. До­фар­бо­ву­ють три­бу­ни, за­вер­шу­ють бе­то­ну­ва­ти остан­ні шма­тки по­ло­тна, ви­став­ля­ють так зва­ні ма­я­чки, за яки­ми пе­ре­ві­ря­ти­муть йо­го якість. Ускве­ри­ку іме­ні Оле­ся Гон­ча­ра, що роз­та­шо­ва­ний впри­тул до ве­ло­по­ля, за­кін­чу­ють за­мі­ну сто­ко­вих труб, не­вдов­зі тут ма­ють з’яви­ти­ся но­вий га­зон та клум­би, ста­нуть на мі­сце ла­ви­ці, і все бу­де го­то­во до зу­стрі­чі пер­ших го­стей.

Де­длайн зда­чі ве­ло­по­ля ра­зом зі скве­ром — 20 трав­ня. Так обі­цяє мі­ський го­ло­ва Ки­є­ва Ві­та­лій Кли­чко, на цю да­ту орі­єн­ту­ю­ться са­мі бу­ді­вель­ни­ки, спо­ді­ва­ю­чись на хо­ро­шу по­го­ду. Та най­біль­ше че­ка­ють на від­кри­т­тя єди­но­го в Ки­є­ві ве­ло­тре­ка, що мо­же ста­ти най­кра­щим в Укра­ї­ні, кіль­ка­де­сят акти­ві­стів, ко­трі й зму­си­ли мі­ську вла­ду взя­тись за йо­го ре­кон­стру­кцію.

АКТИ­ВІ­СТИ НА ВІРАЖАХ

Ще пів­то­ра ро­ку то­му ми за­ста­ли тут зов­сім ін­шу кар­ти­ну: не­бай­ду­жі ве­ло­лю­би­те­лі ви­во­зи­ли з те­ри­то­рії тре­ка смі­т­тя, яке зси­па­ли сю­ди бу­ді­вель­ни­ки жи­тло­во­го ком­пле­ксу, збу­до­ва­но­го фір­мою «Кон­соль» на ме­жі з ві­ра­жем, по­хи­лою сті­ною тре­ка. Ча­сти­на ві­ра­жу ви­яви­ла­ся зруй­но­ва­ною, адмі­ні­стра­тив­ний кор­пус ра­дян­ських ча­сів сто­яв у за­не­па­ді. Про тре­ну­ва­н­ня чи зма­га­н­ня не мо­гло бу­ти мо­ви. А по­руч сто­яв стенд із про­е­ктом ре­кон­стру­кції ве­ло­по­ля та бла­го­устрою скве­ру іме­ні Гон­ча­ра.

Ві­та­лій Кли­чко обі­цяв зда­ти онов­ле­ний ве­ло­трек ще на­ве­сні ми­ну­ло­го ро­ку. Однак за­ва­ди­ли по­спіх, не­до­ско­на­лий про­ект ре­кон­стру­кції, в який акти­ві­сти зго­дом вне­сли близь­ко со­тні пра­вок, не­які­сні ро­бо­ти з по­ло­тном тре­ка, че­рез що шу­ка­ли ін­ших ви­ко­нав­ців ре­кон­стру­кції. Упо­віль­ни­ли про­цес і пла­ни збу­ду­ва­ти під ча­шею тре­ка під­зем­ний пар­кінг, про­ти чо­го про­те­сту­ва­ли акти­ві­сти, бо це мо­гло за­шко­ди­ти ве­ло­ком­пле­ксу. Так фі­нал за­тя­гнув­ся на рік. Але тут ва­жли­вий ре­зуль­тат, а не тер­мі­ни. Три ро­ки то­му акти­ві­сти Оле­ксандр

ПРИГУНОВ і Во­ло­ди­мир МЕЛЬНИК за­сну­ва­ли гро­мад­ську ор­га­ні­за­цію «Ки­їв­ський ве­ло­трек». Ра­зом з ве­те­ра­на­ми ве­ло­спор­ту і про­сто лю­би­те­ля­ми по­кру­ти­ти пе­да­лі во­ни всі ці ро­ки об­сто­ю­ва­ли ве­ло­трек, вла­што­ву­ва­ли про­те­сти й хо­ди­ли на роз­мо­ви до чи­нов­ни­ків ки­їв­ської ме­рії. Крім по­ча­тку ре­кон­стру­кції, пи­ша­ю­ться тим, що че­рез су­ди по­вер­ну­ли ве­ло­трек у ко­му­наль­ну вла­сність мі­ста і до­мо­гли­ся від Мі­ні­стер­ства куль­ту­ри від­нов­ле­н­ня ста­ту­су пам’ятки істо­рії та ар­хі­те­кту­ри, який сво­го ча­су ві­ді­бра­ли на до­го­ду за­бу­дов­ни­ко­ві.

PЛІЧИЛЬНИК ВЕЛОЧАСУ

Чо­ло­ві­ки жар­ту­ють, що спо­ча­тку їх не­на­ви­ді­ли, по­тім бо­я­ли­ся, а те­пер про­сто ро­зу­мі­ють, що ве­ло­трек — це ча­сти­на їхньо­го жи­т­тя, від якої во­ни ні­за­що не від­мов­ля­ться. Ра­ді­ють, що до фі­ні­шу за­ли­ши­ло­ся не­ба­га­то. Під час роз­бо­ру за­ва­лів на зруй­но­ва­но­му ві­ра­жі зна­йшли ста­рий лі­чиль­ник для кіл. Тим­ча­со­во він сто­їть у при­мі­щен­ні май­бу­тньо­го ка­фе між ве­ло­по­лем і скве­ром. Що­ран­ку хтось із акти­ві­стів при­хо­дить сю­ди і пе­ре­гор­тає чи­сла — так ве­дуть зво­ро­тний від­лік днів до офі­цій­но­го від­кри­т­тя.

«Щой­но пе­ре­ста­вив чи­сла на лі­чиль­ни­ку, — по­чи­нає ро­змо­ву Во­ло­ди­мир Мельник. І одра­зу роз­по­від­ає, чи за­до­во­ле­ні акти­ві­сти які­стю ви­ко­на­них ро­біт. — То­рік бу­ло ба­га­то пре­тен­зій до яко­сті по­ло­тна. Суб­пі­дря­дник, який цим за­ймав­ся, не від­по­від­ав жо­дним ви­мо­гам. Якось вно­чі ми сфо­то­гра­фу­ва­ли по­ло­тно у сві­тлі лі­хта­рів — й одра­зу по­мі­ти­ли всі не­рів­но­сті. Ми ви­кла­ли це в со­цме­ре­жу і на­сту­пно­го дня про­ве­ли акцію про­те­сту. Пі­сля цьо­го при­їхав мер з від­по­від­аль­ни­ми чи­нов­ни­ка­ми, і ли­ше по­тім вла­да по­го­ди­ла­ся змі­ни­ти під­ря­дни­ка. За­раз ро­бі­тни­ки пра­цю­ють до­бре. Ко­ли за­кін­чать ро­бо­ти з бе­тон­ною ча­сти­ною всьо­го по­ло­тна, за на­ши­ми до­мов­ле­но­стя­ми з мі­ським го­ло­вою, ве­ло­си­пе­ди­сти пе­ре­ві­рять йо­го якість, щоб во­но бу­ло рів­ним, без ві­бра­цій. А по­тім на­не­суть остан­ній шар фар­би».

«ТУТ ТРЕНУВАЛИСЯ 40 ЧЕМ­ПІО­НІВ СВІ­ТУ»

Во­ло­ди­мир на­га­дує, що ве­ло­трек при­пи­нив ро­бо­ту 2004 ро­ку, а че­рез п’ять ро­ків бу­ді­вель­ни­ки по­ча­ли руй­ну­ва­ти ві­раж. Але адмі­ні­стра­тив­ний кор­пус про­дов­жу­вав пра­цю­ва­ти, що­прав­да, фі­ктив­но. Ко­ли­шнє ке­рів­ни­цтво ве­ло­тре­ка ні­би­то про­во­ди­ло зма­га­н­ня, тре­ну­ва­н­ня ди­тя­чих клу­бів і зві­ту­ва­ло про за­лу­че­н­ня до цьо­го 200 уча­сни­ків. Про­те це бу­ла шир­ма для фі­нан­со­вих схем. Це з’ясу­ва­ли акти­ві­сти, на­тра­пив­ши на від­по­від­ну до­ку­мен­та­цію під час зне­се­н­ня ста­ро­го адмін­кор­пу­су.

«За про­е­ктом ре­кон­стру­кції адмін­кор­пус ма­ли про­сто від­ре­мон­ту­ва­ти. Та ко­ли ро­зі­бра­ли пер­шу пли­ту й обру­ши­ло­ся пе­ре­кри­т­тя, зро­зумі­ли, що йо­го по­трі­бно роз­би­ра­ти. То­му те, що ви ба­чи­те, є но­вим при­мі­ще­н­ням. Там бу­дуть тре­нер­ські кім­на­ти, май­стер­ня з ре­мон­ту ве­ло­си­пе­дів, мед­пункт, бо­кси для збе­рі­га­н­ня ве­ло­си­пе­дів, роз­дя­гал­ки, ду­шо­ві й ту­а­ле­ти, кон­фе­ренц-зал, де ми ду­же спо­ді­ва­є­мо­ся роз­мі­сти­ти му­зей ве­ло­си­пе­дної куль­ту­ри. Бу­де екс­по­зи­ція про те, що та­ке ве­ло­си­пед вза­га­лі, про істо­рію ки­їв­сько­го ве­ло­спор­ту, бо тіль­ки на цьо­му тре­ку в рі­зні ро­ки тренувалися 40 чем­піо­нів сві­ту. Про це по­трі­бно роз­по­ві­сти лю­дям, — роз­мір­ко­вує Во­ло­ди­мир Мельник. — На тре­тьо­му по­вер­сі бу­дуть чо­ти­ри но­вих спор­тив­них за­ли: ве­ло­сту­дія з ве­ло­тре­на­же­ра­ми, два за­ли з си­ло­вим обла­дна­н­ням і зал для за­галь­ної фі­зи­чної під­го­тов­ки. Зав­да­н­ня — щоб там тренувалися ді­ти з мі­ських спор­тив­них шкіл, спорт­клу­бів, щоб ді­я­ла про­гра­ма або­не­мен­тів для всіх охо­чих».

Но­ві тре­на­жер­ні за­ли пра­кти­чно го­то­ві до ро­бо­ти. Як уто­чнив Оле­ксандр Пригунов, мі­сто за­ку­пи­ло для них обла­дна­н­ня на пів­то­ра міль­йо­ни гри­вень, чо­му мо­жуть по-дру­жньо­му по­за­здри­ти на­віть по­ту­жні спор­тив­ні фе­де­ра­ції.

КО­МУ ДОРУЧАТЬ «КРУТИТИ ПЕ­ДА­ЛІ»?

Те­пер ва­жли­во пра­виль­но роз­по­ря­ди­ти­ся всім май­ном ве­ло­тре­ка. По­зи­ція мі­ської вла­ди та­ка, щоб пі­сля від­кри­т­тя пе­ре­да­ти йо­го ко­му­наль­но­му під­при­єм­ству, яке опі­ку­є­ться ін­ши­ми спор­тив­ни­ми об’єкта­ми сто­ли­ці. Угро­мад­сько­сті ін­ша дум­ка — ство­ри­ти но­ве ко­му­наль­не під­при­єм­ство і при­зна­чи­ти для ньо­го ке­рів­ни­ка шля­хом від­кри­то­го кон­кур­су. Пев­но, іде­аль­ним ва­рі­ан­том бу­ло б, як­би в та­ко­му кон­кур­сі пе­ре­мо­гли са­ме акти­ві­сти, ко­трі до­кла­ли чи­ма­ло зу­силь для від­ро­дже­н­ня тре­ка. Адже йо­му по­трі­бен су­ча­сний ме­не­джер і во­дно­час лю­ди­на, ко­тра є справ­жнім ен­ту­зі­а­стом ве­ло­спор­ту. Чи­нов­ни­ки ста­ро­го гар­ту за­зви­чай пра­цю­ють за ін­ши­ми під­хо­да­ми.

До при­кла­ду, ве­ло­трек має під­зем­ний пар­кінг, на ща­стя, збу­до­ва­ний не під са­мою ча­шею по­ля, як пла­ну­ва­ло­ся спо­ча­тку, а тро­хи осто­ронь. В’їзд на ньо­го пла­тний. Спо­ча­тку йо­го хо­ті­ли пе­ре­да­ти на ба­ланс КП «Ки­їв­транс­пар­ксер­віс». УВо­ло­ди­ми­ра Мель­ни­ка одра­зу ви­ни­кли ор­га­ні­за­цій­ні пи­та­н­ня, як бу­ти з пар­кін­гом під час спор­тив­них зма­гань, ко­ли для уча­сни­ків ко­манд по­трі­бно за­зда­ле­гідь бро­ню­ва­ти мі­сця. УКи­їв­ській мі­ській

держ­адмі­ні­стра­ції від­по­ві­ли, що за та­кої по­тре­би не­хай акти­ві­сти пи­шуть ли­сти до ко­му­наль­ни­ків і про все до­мов­ля­ю­ться. Та­кий під­хід не вла­шту­вав не ли­ше че­рез зай­ву бю­ро­кра­тію, а й то­му, що гро­ші за пар­ку­ва­н­ня йти­муть у бю­джет ко­му­наль­но­го під­при­єм­ства, а не са­мо­му ве­ло­тре­ку.

«Якщо ве­ло­тре­ком ке­ру­ва­ти­ме на­яв­на ко­му­наль­на стру­кту­ра, він фі­нан­су­ва­ти­ме­ться за за­ли­шко­вим прин­ци­пом, — по­я­снює Во­ло­ди­мир. — Чи­нов­ни­ки вже ка­жуть, що трек бу­де про­блем­ним че­рез по­стій­ні до­та­ції. Ми пе­ре­ко­на­ли мі­ську вла­ду, що гро­ші за пар­кінг ма­ють іти на роз­ви­ток ве­ло­тре­ка. Про­сто всі зви­кли, що ко­му­наль­ні об’єкти орі­єн­то­ва­ні на мі­ські спор­тив­ні шко­ли та спортс­ме­нів, але на­справ­ді по­тен­цій­них ко­ри­сту­ва­чів май­бу­тнім ве­ло­тре­ком на­ба­га­то біль­ше, аніж про­фе­сіо­на­лів. Лю­ди, які три ро­ки ра­зом з на­ми бо­ро­ли­ся за ве­ло­трек, зде­біль­шо­го пе­ре­сі­чні лю­би­те­лі. Во­ни теж хо­чуть ко­ри­сту­ва­ти­ся тре­ком. То­му об’єкт має орі­єн­ту­ва­ти­ся на ши­ро­ку ау­ди­то­рію».

ШКІДЛИВІ «КЛОНИ»

На шля­ху до від­ро­дже­н­ня ве­ло­тре­ка акти­ві­стам за­ва­жа­ли їхні «клони». На по­ча­тко­во­му ета­пі ре­кон­стру­кції псев­до­акти­ві­сти ство­ри­ли ор­га­ні­за­цію, на­віть зна­йшли ме­це­на­тів, які по­го­ди­лись від­но­ви­ти зруй­но­ва­ний ві­раж.

«До 2014 ро­ку бі­ля ве­ло­тре­ка пра­цю­ва­ла не­сан­кціо­но­ва­на ав­то­сто­ян­ка за по­кри­ва­н­ня ко­ли­шньо­го ди­ре­кто­ра та одно­го мі­сце­во­го ме­шкан­ця. Во­ни на­ма­га­ли­ся при­вер­ну­ти ува­гу мі­ста, по­обі­ця­ли за два мі­ся­ці від­ре­мон­ту­ва­ти зруй­но­ва­ний ві­раж. Ми сту­ка­ли в усі две­рі й на­ма­га­ли­ся по­ясни­ти, що це не­мо­жли­во. А во­ни зна­йшли фа­хів­ців з не­зро­зумі­лою ква­лі­фі­ка­ці­єю, які пра­цю­ва­ли без прое­кт­ної до­ку­мен­та­ції. Ні­хто не по­ніс би від­по­від­аль­но­сті за тра­гі­чні на­слід­ки! — обу­рю­є­ться Во­ло­ди­мир Мельник. — Ві­раж — це по­хи­ла по­верх­ня, є ба­га­то ню­ан­сів, як по­кри­ти йо­го бе­то­ном, щоб ма­те­рі­ал не роз­ті­кав­ся, та ні­хто про це не ду­мав. Так са­мо ні­хто не зва­жив на те, що має бу­ти іде­аль­на гео­ме­трія ві­ра­жу, ко­ли все ви­мі­ря­но до мі­лі­ме­тра. Ту­ди на­ва­ли­ли смі­т­тя, за­ли­ли бе­тон аби­як. Ми про­ве­ли екс­пер­ти­зу бе­то­ну, яка по­ка­за­ла, що там не до­три­ма­но те­хно­ло­гії, є по­ро­жни­ни, а по­кри­т­тя не від­по­від­ає жо­дним нор­мам».

Пі­сля ви­кри­т­тя псев­до­акти­ві­сти роз­бі­глись хто ку­ди, а мі­ська вла­да зро­зумі­ла, ко­му вар­то до­ві­ря­ти.

БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСФОРМЕР

Сьо­го­дні акти­ві­сти по­чу­ва­ю­ться на ве­ло­тре­ку сво­ї­ми, без стра­ху ве­дуть нас ту­ди, ку­ди ще пів­то­ра ро­ку то­му на­вряд чи на­ва­жи­ли­ся б зай­ти, — на дру­гий по­верх не­за­кон­но збу­до­ва­но­го бу­дин­ку, звід­ки від­кри­ва­є­ться най­кра­ща па­но­ра­ма. Оле­ксандр Пригунов жар­тує: пі­сля ре­кон­стру­кції ве­ло­тре­ка в бу­дин­ку по­до­рож­ча­ють квар­ти­ри, бо тут бу­дуть кра­щі гля­да­цькі мі­сця. До сло­ва, са­ме на їхню ма­лу кіль­кість на­рі­ка­ють акти­ві­сти. На три­бу­ні мо­же роз­мі­сти­ти­ся близь­ко 200 осіб. А за ра­дян­ських ча­сів, ко­ли тут від­бу­ва­ли­ся між­на­ро­дні чем­піо­на­ти, вмі­ща­лось дві ти­ся­чі гля­да­чів. Чо­ло­ві­ки вва­жа­ють, що як до­да­тко­ву гля­да­цьку зо­ну мо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ши­ро­кий по­хи­лий пан­дус над одним із ві­ра­жів, яко­го ра­ні­ше не бу­ло. Уто­му, що тут бу­дуть і гля­да­чі, і спортс­ме­ни, у них не­має жо­дних сум­ні­вів.

«Я пам’ятаю ча­си, ко­ли тут ви­сту­пав я, ви­сту­пав мій син... Вся збір­на Укра­ї­ни скла­да­ла­ся ли­ше з ки­ян, по­тра­пи­ти до неї з пе­ред­мі­стя бу­ло ду­же важ­ко. Тут ді­я­ли 15 се­кцій ве­ло­си­пе­дно­го спор­ту, все пра­цю­ва­ло за щіль­ним гра­фі­ком. І ми від­но­ви­мо жи­т­тя тре­ка з ну­ля, — обі­цяє Оле­ксандр Пригунов. — Пе­ред­усім пе­ре­хо­плює по­чу­т­тя ра­до­сті, що у нас ви­хо­дить, що зна­йшли шлях вза­є­мо­дії з вла­дою. На май­бу­тнє хо­ті­ло­ся б про­ве­сти дру­гу чер­гу ре­кон­стру­кції, яку вла­да на­чеб­то обі­цяє, щоб зро­би­ти ве­ло­трек кри­тим, зи­мо­вим. Адже хо­че­ться ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти йо­го на пов­ну по­ту­гу. А так — дощ чи сніг, і вся їзда на тре­ку при­пи­ня­є­ться. Ми б хо­ті­ли що­ти­жня ба­чи­ти тут якісь за­хо­ди для ді­тей, для ве­те­ра­нів ве­ло­спор­ту. Ми вже під­пи­са­ли до­го­во­ри про спів­пра­цю з дво­ма фе­де­ра­ці­я­ми, на­віть від­бу­ли­ся чо­ти­ри тре­ну­ва­н­ня. До ре­чі, для ро­ли­ко­вих ков­за­нів це теж іде­аль­не мі­сце. Ще тут мо­жна про­во­ди­ти кон­цер­ти, бо в усьо­му сві­ті тре­ки пра­цю­ють як ба­га­то­фун­кціо­наль­ні транс­фор­ме­ри».

«ЦЕ — СПОРТИВНА СЛА­ВА КИ­Є­ВА»

«Гля­да­чі сю­ди по­вер­ну­ться, — під­хо­плює Во­ло­ди­мир Мельник. — Це спортивна сла­ва Ки­є­ва. Ко­ли тут від­но­ви­ться жи­т­тя, Київ зно­ву по­чне на­га­ду­ва­ти про се­бе сво­ї­ми спортс­ме­на­ми, зно­ву від­бу­ва­ти­му­ться між­на­ро­дні зма­га­н­ня, які при­вер­та­ти­муть ува­гу між­на­ро­дної ау­ди­то­рії до мі­ста за­га­лом. Ко­ли пі­сля пер­шо­го су­бо­тни­ка тут про­ве­ли пер­шу ве­ло­гон­ку, су­то сим­во­лі­чну, одну з фо­то­гра­фій ви­кла­ли в со­цме­ре­жі — на ній хло­пець про­їздить шма­тком зруй­но­ва­но­го ві­ра­жу. Це фо­то обле­ті­ло весь світ. Це зро­би­ло на­шу те­му ві­до­мою, до нас ви­хо­ди­ли на зв’язок ні­ме­цькі жур­на­лі­сти, ві­до­мий ве­ло­си­пе­дист Ленс Арм­стронг на­пи­сав під фо­то, що це в Ки­є­ві роз­бом­би­ли трек! Але йо­го зруй­ну­ва­ли не бом­би, а лю­ди. То­му но­вий ве­ло­трек має ста­ти облич­чям мі­ста».

Нам пі­сля огля­дин і на­прав­ду при­єм­них вра­жень уже за­хо­ті­ло­ся ста­ти гля­да­ча­ми май­бу­тніх зма­гань. На­віть уяв­ля­єш по­ста­ті ве­ло­гон­щи­ків на від­ро­дже­них віражах...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.