Не­зру­чні те­ми

Роз­ду­ми пі­сля пе­ре­гля­ду ре­зо­нан­сних ви­став про нар­ко­ма­нію, го­мо­се­ксу­аль­ність і ев­та­на­зію

Den (Ukrainian) - - Культура - Оле­ксій КУЖЕЛЬНИЙ, на­ро­дний ар­тист Укра­ї­ни

На­пов­не­н­ня жи­т­тя змі­стом — чи не най­ва­жли­ві­ша про­бле­ма су­ча­сної лю­ди­ни.

Зда­тність люд­ства до­ла­ти про­бле­ми що­до ви­жи­ва­н­ня за­го­стри­ли як ні­ко­ли пи­та­н­ня про йо­го сенс.

Зру­чні при­строї за­для по­лег­ше­н­ня умов пра­ці во­зве­ли у ранг до­ле­но­сно­го ви­про­бу­ва­н­ня про­бле­му віль­но­го ча­су.

Істо­ри­чно три­ва­лість ро­бо­чо­го дня по­сту­по­во ско­ро­чу­є­ться. Сьо­го­дні ба­га­то кра­їн в та­кий спо­сіб до­ла­ють без­ро­бі­т­тя. І де­да­лі ва­жли­ві­шою стає ро­бо­та ду­ху люд­сько­го.

То­таль­на і вже ледь не то­та­лі­тар­на Ро­сія свя­ткує рі­чни­цю при­сво­є­н­ня Кри­му. Свя­ткує на рів­ні з пе­ре­мо­гою у Дру­гій сві­то­вій вій­ні. Свя­ткує во­ро­жість усьо­го сві­ту, бо так са­мо сан­кції про­ти се­бе про­го­ло­шує озна­кою вла­сної ве­ли­чі. Сту­ден­ти ро­сій­ських ву­зів до свя­та вби­ра­ю­ться у во­єн­тор­гів­ські ка­му­фля­жні уні­фор­ми.

То­таль­ний ка­му­фляж ре­аль­них змі­стів стає но­вою пас­ткою для гро­ма­дян­ської сві­до­мо­сті.

Пра­гне­н­ня Укра­ї­ни до ци­ві­лі­зо­ва­ної Єв­ро­пи по­да­є­ться як при­клад кри­ва­во­го роз­бра­ту, який має спри­я­ти за­гар­ту­ван­ню кри­хкої єд­но­сті на­ро­дно­стей Ро­сії.

Для лю­дей ми­сте­цтва ду­же ва­жли­во від­лу­шпи­ни­ти все зай­ве, аби пред’ яви­ти зер­но про­бле­ми, кон­флі­кту. Ча­сто ми­сте­цькі уза­галь­не­н­ня за­пли­ва­ють за буй­ки на­у­ко­вої ося­жно­сті. Це мо­жна при­йма­ти або ні. Це як за­хо­плю­ва­ти­ся без­пре­дме­тним жи­во­пи­сом, від­чу­ва­ю­чи в ньо­му ого­ле­ність хви­лю­вань пре­дме­тно­го сві­ту. Так от, за мо­ї­ми від­чу­т­тя­ми (що дає пра­во не на­во­ди­ти ар­гу­мен­ти на до­каз), у ХХ сто­літ­ті най­го­лов­ні­ше з то­го, що зро­би­ла Єв­ро­па, — це во­зве­ли- че­н­ня цін­но­сті люд­сько­го жи­т­тя. До­ся­гне­н­ня гран­діо­зне. Наш час акту­аль­ною єв­ро­пей­ською цін­ні­стю ро­бить людську осо­би­стість.

І са­ме те­атр, осо­бли­во жан­ром мо­но­ви­став, до­во­дить ве­лич осо­би­сто­стей.

Са­ме те­атр має смі­ли­вість, на­хаб­ство, без­со­ром­ність і, вре­шті-решт, му­дрість го­во­ри­ти на не­зру­чні те­ми. Це та­кож озна­ка осо­би­сто­сті.

Ма­є­мо ви­зна­ва­ти, що цно­тли­вий укра­їн­ський те­атр дов­го не на­ва­жу­є­ться на го­стрі роз­мо­ви. І все ж та­ки до­лає мен­таль­ний ін­стинкт не­до­го­во­рю­ва­н­ня прав­ди і син­дром істо­ри­чно­го очі­ку­ва­н­ня.

■ Три не­зру­чні те­ми опра­цьо­ву­ю­ться ви­ста­ва­ми, про які да­лі йти­ме­ться: нар­ко­ма­нія, го­мо­се­ксу­аль­ність, ев­та­на­зія.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.