По­бі­ле­ний бор­дюр Єв­ро­пи

«07-20.04.2017»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ан­дрій ПЛАХОНІН

Ба га то хто з вас, на пев но, вже ба чи ли де мо ти ва то - ри, де з од но го бо ку фо то до­ро­ги ча­сів рим­ських ім­пе­ра­то­рів, яка пре­кра­сно збе­ре­гла ся, а з ін шо го — ям ко вий ре­монт ча­сів «Украв­то­до­ру». Ну, а хтось мав мо­жли­вість і осо­би­сто по рів ня ти. Не знаю, чи при чи - ною від­су­тно­сті у нас до­ріг є той при­крий факт, що рим­ська ци­ві­лі­за­ція ли­ше кра­є­чком за­че­пи­ла май бут ню те ри то рію Укра ї ни, або що на­ші пер­ші кня­зі не їзди­ли, а пла­ва­ли до Кон­стан­ти­но­по­ля, а то­му, ра­зом з хри­сти­ян­ством, пи сем ніс тю та бу дів ниц т - вом кам’яних хра­мів не праг ну­ли за­по­зи­чу­ва­ти з Дру­го­го Ри­му мистецтво бу­дів­ни­цтва нор­маль­них до­ріг. Але на­віть так роз­хва­ле­не — ре­кла­мо­ва­не мі­ні­стра­ми і ме­ра­ми, — ні­би­то укла­де­не «на ві ки » ас фаль то ве по крит тя ву - лиць на­ших міст і ав­то­ба­нів між ни ми, не пе ре жи ває пер шу ж пі­зню осінь і ран­ню ве­сну, які в на шо му клі ма ті, який на по ря - док по­те­плів, за зви­чкою все ще на зи ва ють зи мою. А тро ту ар на пли­тка, як пра­ви­ло, на­стов­бур­чу­є­ться і зяє щер­би­на­ми вже че - рез де­кіль­ка ти­жнів.

■ Утім, не без ви­ня­тків. Не­да ле ко від мо го бу дин ку роз та - шо ва ні дві ад мі ніс т ра тив ні бу - дів лі « Укр­за ліз ни ці » , ста ран но від ре мон то ва ні ще по кій ним Кир пою. Цьо го ро ку ми­не вже 13 ро ків, як не ста ло Гри го рія Ми ко лай о ви ча, а укла де на до - вко ла йо го офі су, зда ва ло ся б, та­ка са­ма, як і по всьо­му мі­сту, пли­тка без єди­ної щер­бин­ки все ще сяє но виз ною. — Не на че Рим, пі­діть-но по­ми­лу­ва­ти­ся на ро бо ту май ст рів на сто лич ну Твер­ську, 5! Що ста­ло­ся з ти­ми май­стра­ми — по­ді­бно до рим­ських, за гу би ли ся десь у млі сто - літь? Чи їх, мо же, як різь бя рів із «Ан­дрія Ру­бльо­ва» Тар­ков­сько го, ослі пи ли за прим хою за - лі­зни­чно­го князь­ка, — так не ді­ста­вай­те­ся ж ви ні­ко­му?! Як би там не бу ло, але на віть тро ту ар по бу до ва ної піз ні ше впри тул Ки ївсь кої місь кої про ку ра ту ри свід­чить, що се­крет їхньої майс - тер­но­сті був за­гу­бле­ний на­зав­жди. Чи спра ва не в за губ ле них про фе сій них сек ре тах? Прос то ні гро ші, ні су во рий у про ку - рор­ських по­го­нах за­мов­ник не в змо зі мо ти ву ва ти пра цю ва - ти на со­вість, якщо втра­че­на про­фе­сій­на гор­дість — го лов ний сек рет бу­дья­кої май­стер­но­сті.

■ На­чаль­ство кра­де, під лег лі вкла да ють ас - фальт у ка­лю­жі... Ду­ма­є­те, ре­фор­ми і бо­роть­ба з ко руп ці­єю здат ні ви пра - ви ти по ря док ре чей, що склав ся про тя гом чвер ті сто літ тя — ці ле по ко лін ня. Мі нін ф рас т рук ту ри, за твер - див ши два мі ся ці то му три річ - ний план струк тур ної ре фор ми «Украв­то­до­ру», вва­жає що мо­жна. Ось тіль­ки мо­жна змі­ни­ти в ав­то­до­рах ке­рів­ни­цтво — одних, від пра вив ши до в’ яз ни ці, ін - ших, не­хай на­віть най­че­сні­ших, по­са­див­ши в їхні крі­сла, мо­жна по­мі­ня­ти вхі­дні та­бли­чки на до­чір ніх під при єм ст вах, мож на вкот ре по мі ня ти кут на хи лу струк тур ної вер ти ка лі, але се - ред ню лан ку, ря до вих ро біт ни - ків, хто все своє тру до ве жит тя аби як пра­цю­вав, як їх зму­си­ти по ча ти пра цю ва ти на со вість?! Ор­ган, який не в змо­зі ви­ко­ну­ва­ти свою біо ло гіч ну фун к цію, мар­но ре­фор­му­ва­ти — кра­ще йо­го ви да ли ти, щоб не отру ю вав про дук та ми сво го роз кла дан ня ор­га­нізм. А за мі­льяр­ди, вже два з по ло ви ною де ся ти річ чя без уся кої від да чі сус піль ст ву з ве - ли­ким апе­ти­том що­рік осво­ю­ва­ні дер жав ним мо но по ліс том, мо­гли б по­бо­ро­ти­ся на кон­кур­сній осно ві де сят ки при ват них ком­па­ній. — Ні­що так не сти­му­лює якість пра ці, як здо ро ва кон ку рен ція. Адже там, де не - має дер жав них мо но по ліс тів, той, хто не в змо­зі пра­цю­ва­ти на со­вість, пе­ре­хо­дить у світ ін­ший при род ним шля хом, швид ко і без усі ля ких ам біт них про грам ав­тор­ства ке­рів­них мі­ні­стерств.

■ За­мість то­го, щоб пі­ти на­реш ті в ци ві лі за цій ний від рив, Мі нін ф рас т рук ту ри від да ло пе - ре ва гу чер го во му ви тку струк - тур­них ре­форм «Украв­то­до­ру». А зна чить, най ближ чи ми ро ка - ми нам не вар то че ка ти змін — гір­ше вже не бу­де, а кра­ще, при збе ре жен ні по ряд ку ре чей, що склав ся, і бу ти не мо же. ПАТ «Ав­то­мо­біль­ні до­ро­ги Укра­ї­ни» і на­да­лі за­ко­пу­ва­ти­ме мі­льяр­ди в ям­ки між горб­ка­ми, а ми з ва­ми і на­да­лі зви­чни­ми вже сло­ва­ми бу де мо йо го кри ти, від во лі - ка­ю­чись хі­ба що на чи­та­н­ня за­хо­плю­ю­чих ста­тей, що но­во­го в га лу зі до рож ньо го бу дів ниц т ва при­ду­ма­ли там — в Єв­ро­пах. Так, по ки на яв ний по ря док ре - чей не змі нить ся, « в Єв­ро пах » , як і ра ні ше, за ли ша ти меть ся «там». Адже кор­дон Єв­ро­пи, як би нам то го не хо ті ло ся, про хо - дить не по за­хі­дно­му по­ре­бри­ку Ро сії, а там, де за кін чу ють ся нор­маль­ні до­ро­ги і по­чи­на­ю­ться по бі ле ні бор дю ри. — То му, не див­ля­чись на за­бо­ро­ну ки­їв­ської ме рії, їх про дов жу ють на по лег - ли­во бі­ли­ти, щоб як мо­жна на­о­чні­ше по­ка­за­ти, що ми — не во­ни.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.