«То­ніс» – це на­зва, що до­жи­ває остан­ні дні...»

«День» ви­слу­хав ам­бі­цій­ні пла­ни по­бу­до­ви но­во­го ка­на­лу

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ва­дим ЛУБЧАК, Ан­на ШЕРЕМЕТ, фо­то Руслана КАНЮКИ, «День»

На по­ча­тку цьо­го ро­ку укра­їн­ські ме­діа ско­ли­хну­ла ін­фор­ма­ція про те, що ві­до­мий про­дю­сер Оле­ксій СЕМЕНОВ ра­зом із ці­лою твор­чою ко­ман­дою — те­ле­ві­зій­ни­ми ве­ду­чи­ми Ма­тві­єм Га­на­поль­ським, Єв­ге­ні­єм Ки­се­льо­вим, а та­кож кре­а­тив­ним про­дю­се­ром Єв­ге­ні­єю За­ха­ро­вою звіль­ни­ли­ся з ка­на­лу NewsOne, щоб ство­ри­ти но­вий ін­фор­ма­цій­ні мов­ник на ба­зі «То­ні­су» — пер­шо­го при­ва­тно­го укра­їн­сько­го ка­на­лу. Про де­які де­та­лі кон­це­пції но­во­го мов­ни­ка екс­клю­зив­но роз­по­вів «Дню» укра­їн­ський по­лі­тик і бі­зне­смен Во­ло­ди­мир Ма­ке­єн­ко, який став вла­сни­ком 9,5% час­тки («Про «То­ніс» і пар­ла­мент...», «День», №51-52 від 24 — 25 бе­ре­зня ц. р.). Але ін­три­га — в чо­му бу­де но­ва «фі­шка» онов­ле­но­го ка­на­лу — за­ли­ша­є­ться.

Сво­є­рі­дний старт про­е­кту, а то­чні­ше, ли­ше йо­го ча­сти­ни — ін­ста­ля­ції у ви­гля­ді «ку­ба», в яко­му бу­де обла­што­ва­но су­ча­сний ле­кто­рій з акту­аль­них тем і вста­нов­ле­ні ві­део­ка­ме­ри для транс­ля­ції бу­дів­ни­цтва ка­на­лу он-лайн, за­пла­но­ва­но вже на по­не­ді­лок, 24 квітня. На­пе­ре­до­дні «День» за­ві­тав у го­сті до ко­лег, що­би по­ба­чи­ти, як ство­рю­є­ться ка­нал «з ну­ля».

На 24 по­вер­сі сто­ли­чно­го бі­зне­ском­пле­ксу «Па­рус» нас зу­стрів про­дю­сер Оле­ксій Семенов, з яким до­мо­ви­ли­ся про зу­стріч. А та­кож Єв­ге­ній Ки­се­льов та Ма­твій Га­на­поль­ський. «Ми тут що­дня пра­цю­є­мо. Зран­ку, о 8.00, про­сто тут, по­се­ред бу­дів­ни­цтва, у нас від­бу­ва­ю­ться ве­ли­кі пла­нір­ки, — по­смі­ха­є­ться Оле­ксій Семенов. — Для то­го щоб збу­ду­ва­ти ве­ли­кий те­ле­ві­зій­ний ка­нал за чо­ти­ри мі­ся­ці, по­трі­бно пра­цю­ва­ти па­ра­лель­но, ро­би­ти все і не­гай­но — то­му ми за­йма­є­мо­ся бу­дів­ни­цтвом, ма­лю­є­мо ескі­зи, ро­би­мо гра­фі­ку, ку­пу­є­мо те­хні­ку, роз­ро­бля­є­мо «сі­тку мов­ле­н­ня», зби­ра­є­мо твор­чий ко­ле­ктив і, зви­чай­но, ро­би­мо про­мо ка­на­лу. За­раз той ви­па­док, ко­ли ро­бо­та при­но­си­тьза­до­во­ле­н­ня. Адже ми ство­рю­є­мо ка­нал, про існу­ва­н­ня яко­го кра­ї­на ді­зна­є­ться ли­ше че­рез чо­ти­ри мі­ся­ці. А че­рез шість мі­ся­ців ко­жен укра­ї­не­цьбу­де про ньо­го го­во­ри­ти», — без ті­ні сум­ні­ву ка­же Оле­ксій. І ця йо­го без­апе­ля­цій­на ве­се­лі­стьна­ві­тьім­по­нує.

«То­ніс» — це на­зва, що до­жи­ває остан­ні дні. Щой­но ми прой­де­мо всі фор­маль­ні про­це­ду­ри в На­ціо­наль­ній ра­ді з пи­тань­те­ле­ба­че­н­ня та ра­діо­мов­ле­н­ня Укра­ї­ни, ка­нал отри­має но­ве, гу­чне ім’я. Але по­ки що не мо­же­мо йо­го на­зва­ти», — до­лу­ча­є­ться до роз­мо­ви Єв­ге­ній Ки­се­льов.

«24 квітня по­чне мов­ле­н­ня наш « куб » , а па­ра­лель­но йти­ме бу­дів­ни­цтво... — го­во­ри­тьСе­ме­нов. — «Куб» бу­де за­кри­тий, і про­сто все­ре­ди­ні цьо­го ефір­но­го май­дан­чи­ка Ки­се­льов і Га­на­поль­ський, а та­кож ве­ли­ка кіль­кість ві­до­мих лю­дей ве­сти­му­тье­фір. Тут ми бу­де­мо го­во­ри­ти про те, що вже зро­би­ли, бу­де­мо ді­ли­ти­ся та­єм­ни­ця­ми і... да­ва­ти пу­блі­чні ле­кції, які мо­жна бу­де по­ба­чи­ти на сай­ті ка­на­лу. У цьо­му «ку­бі» ми пер­ши­ми за­кри­є­мо Ки­се­льо­ва і Га­на­поль­сько­го, які там бу­ду­тьжи­ти. Ми їм там роз­кла­да­чки по­ста­ви­мо. До них при­хо­ди­ти­муть ек­спер­ти, і ра­зом во­ни, фа­кти­чно, вже че­рез кіль­ка днів роз­по­чнуть фор­мат ін­тер­нет-мов­ле­н­ня».

«МИ ТЕ­ПЕР У РЕКЛАМНОГО РИН­КУ МА­ЛО ГРО­ШЕЙ НЕ ПОПРОСИМО»

— Ви ска­за­ли, що но­вий ка­нал — у про це сі при ду му ван ня. Але з міс - цем дис­ло­ка­ції («Па­рус») і з ви­дом за вік ном ( тре ба ска за ти, вра жа ю чим) ви уже ви зна чи ли ся ( що за « пон - ти» — мит­тє­во від­ре­а­гу­ва­ли со­цме­ре­жі). Це ча­сти­на май­бу­тньо­го обра­зу?

— Ко­ли ваш ка­нал по­ка­зує кон­тент у за­пи­сі, а не в пря­мо­му ефі­рі, то він те­ри­то­рі­аль­но мо­же пе­ре­бу­ва­ти будь-де. Хоч у спаль­них, хоч в ін­ду­стрі­аль­них ра­йо­нах, де мо­жна по­бу­ду­ва­ти ве­ли­кі па­віль­йо­ни, орен­ду­ва­ти ве­ли­ку кіль­кість ква­дра­тних ме­трів склад­ських при­мі­щень, щоб там ство­ри­ти но­ві сту­дії то­що. Але ми ду­же гар­но обі­зна­ні що­до спе­ци­фі­ки і стан­дар­тів са­ме ін­фор­ма­цій­но­го мов­ле­н­ня. По­бу­ду­ва­ти ін­фор­ма­цій­ний ка­нал не в цен­трі мі­ста — це ве­ли­ка по­мил­ка, ка­нал не в цен­трі по­збав­ляє те­бе ба­га­тьох пе­ре­ваг. Зви­чай­но, на пер­ший по­гляд зда­є­ться, що бу­ду­ва­ти в одній із го­лов­них бу­ді­вель сто­ли­ці — це «пон­ти». Я цьо­го не спри­ймаю. Те, що ми бу­де­мо тут гар­мо­ній­но існу­ва­ти для пра­ців­ни­ків ка­на­лу, і це бу­де зру­чне мі­сце для го­стей сту­дії, яким бу­де зру­чно сю­ди доби­ра­ти­ся, — го­лов­ний козир. Крім то­го, ко­ли ми го­во­ри­мо про «Па­рус», ба­га­то ко­мен­та­то­рів у со­ці­аль­них ме­ре­жах по­ня­т­тя не ма­ють, скіль­ки на­справ­ді тут ко­штує орен­да. Але про­ко­мен­ту­ва­ти, що це на­дмі­ру до­ро­го, — ко­жен хо­че. До­ро­го по­рів­ня­но з чим? Ми по­рів­ня­ли ціни на ву­ли­ці Ге­не­ра­ла Ту­пі­ко­ва, де ко­лись був гур­то­жи­ток, і це мі­сце на­справ­ді не обла­што­ва­не для бу­дів­ни­цтва ін­фор­ма­цій­но­го ка­на­лу. Там бу­ло при­мі­ще­н­ня, де ко­жен пра­ців­ник мав ве­ли­ку кім­на­ту, де він був сам со­бі на­чаль­ни­ком. Так ТВ-стру­кту­ри вже не пра­цю­ють. Зви­чай­но, тут у нас мен­ша пло­ща орен­ди в ра­зи... Ми тут зі­бра­ли всіх на­ших лю­дей, во­ни фо­то­гра­фу­ва­ли­ся, ді­ли­ли­ся вра­же­н­ня­ми, і зро­зумі­ло, що для ко­жно­го, хто при­йде те­пер на ро­бо­ту, бу­де ве­ли­ка ра­дість си­ді­ти тут, а не там, де ра­ні­ше бу­ло кла­до­ви­ще. Тоб­то не йде­ться про «пон­ти» чи фі­нан­со­во не­о­б­ґрун­то­ва­ні ви­тра­ти... На­віть пра­цю­ва­ти з ре­клам­ним рин­ком нам при­єм­ні­ше звід­си. Ми те­пер у рекламного рин­ку ма­ло гро­шей не попросимо. Їм са­мим бу­де со­ром­но да­ти нам ма­ло гро­шей. Ця рі­зни­ця в пів­то­ри ти­ся­чі до­ла­рів на місць на орен­ді — це ме­не­джер­ський успіх, і мій та­лант якраз у то­му, щоб пе­ре­ко­на­ти вла­сни­ка зу­пи­ни­ти­ся на цьо­му при­мі­щен­ні. Ри­нок два дні не міг ві­ді­йти, що но­вий ка­нал бу­де в «Па­ру­сі», на 24 по­вер­сі. Не­хай обго­во­рю­ють...

— Оле­ксію, ви ство­рю­ва­ли «112 Укра ї на » , пе ре за пус ка ли NewsOne... В чо­му бу­де ва­ша клю­чо­ва «фі­шка» з «То­ні­сом»?

— Че­рез те, що ми ро­би­ли ці два ка­на­ли, ми сьо­го­дні з Єв­ге­ні­єю За­ха - ро­вою май­же все ро­зу­мі­є­мо про осо­бли вос ті ін фор ма цій но го мов лен ня в Укра­ї­ні. По су­ті, нам вда­ло­ся по­ка­за­ти пев­ну план­ку. Є стан­дар­ти в ін­фор­ма­цій­но­му мов­лен­ні сві­ту. Їх по­тріб - но про­ду­ку­ва­ти. Якщо ти від них від­хо­диш, це вже не су­ча­сне мов­ле­н­ня. Але я вам ска­жу, на­віть по­при те, що ми се рйоз но пра цю ва ли на цих двох ін фор ма цій них ка на лах в Укра ї ні, во­ни не бу­ли CNN і BBC. Во­ни бу­ли, умов­но ка­жу­чи, про­сти­ми пер­шо­про­хід­ця­ми та­ко­го сти­лю мов­ле­н­ня. Ми ж хо­че­мо зро­би­ти ана­лог CNN. А для цьо­го тре­ба змі­ни­ти не ли­ше фор­му, а й зміст. Змі­ніть ло­го­ти­пи «112 Укра­ї­на» і NewsOne на якісь єв­ро­пей­ські мов ни ки, і з тех ніч ної точ ки зо ру ви не по­ба­чи­те рі­зни ці. Це до­ста­тньо по­ту­жні за кар­тин­кою мов­ни­ки. Але за змі­стом... — є чи­ма­ло за­пи­тань. Бо зміст ви­бу­до­ву­є­ться не ли­ше озву­чу­ван ням ін фор ма цій ної стріч ки і не ли­ше від умі­н­ня кла­сно ана­лі­зу­ва­ти по дію у сти лі « за раз на за раз » . .. Зміст — це які­сна ана­лі­ти­ка. А на неї по трі бен ве ду чо му час. Ми да мо їм цей час. Гля­дач все по­ба­чить і зро­зу - міє на­ші пе­ре­ва­ги.

— Єв­ге­ній Ки­се­льов і Ма­твій Га­на­поль­ський, без­умов­но, по­мі­тні по­ста ті в ук ра їнсь ко му те ле прос то рі. Але на них двох «сі­тку мов­ле­н­ня» не по­бу­ду­єш. Якою бу­де у вас ка­дро­ва лі­ній­ка — ви­ро­щу­ва­ти­ме­те но­вих те­ле­зі­рок чи екс­плу­а­ту­ва­ти­ме­те ста­рих?

— У нас не бу­де ду­же мо­ло­дих, хо­ча і про­фе­сій­них ве­ду­чих. Це то­чно. Для то­го щоб лю­ди­на ста­ла ве­ду­чим у нас на ка на лі, їй тре ба прой ти свій жит­тє­вий шлях, чи­ма­ло ви­про­бу­вань, по­трі­бно ма­ти до­свід в осо­би­сто­му жит­ті... бо все це на­справ­ді, так чи інак ше, від об ра жа єть ся на їхньо му ефі рі. Знан ня ін фор ма цій ної стріч - ки — цьо­го не до­сить для то­го, щоб ста­ти та­ким «важ­ко­ва­го­ви­ком», як наш ве ду чий Єв­ге ній Ки се льов, на - при­клад. Або Лю­дми­ла До­бро­воль­ська чи Ан­на Бе­зу­лик... У нас бу­дуть ве­ду­чі, в ав­то­ри­те­ті яких ні­хто не сум­ні­ва­є­ться. Їм до­ві­ря­ти­муть, бо зна­ти­муть, що озву­че­на ни­ми ін­фор­ма­ція є то­чною. Це бу­де тре­тій та­кий ка­нал, і я спо­ді­ва­ю­ся, що з бу­дів­ни­цтвом цьо­го, най­більш по­ту­жно­го, ін­фор­ма­цій­но­го ка­на­лу ми з ін­фор­ма­цій­ним мов­ле­н­ням по­ста­ви­мо в Укра­ї­ні кра­пку. Всі акцен­ти бу­дуть роз­став­ле­ні.

— Ви анон су ва ли, що ро бо та онов­ле­но­го те­ле­ка­на ла за­пла­но­ва­на на День Не­за­ле­жно­сті, 24 сер­пня. За­яв­ка з пре­тен­зі­єю. Хто обрав да­ту?

— На справ ді, це умов на да та. Зав­жди, ко­ли ти стар­ту­єш, то хо­чеш яко­мо­га швид­ше ви­йти в ефір. То­му, з ура ху ван ням до став ки тех ні ки, її ін­ста­ля­ції... увесь цей скла­дний тех - но ло гіч ний лан цю жок ав то ма тич но ви­вів нас на 24 сер­пня. Зро­зумі­ло, що для нас це ва­жли­ва да­та, що для нас це — ве­ли­ка мо­жли­вість сим­во­лі­чно за­пу­сти­ти ка­нал у зна­ко­вий для краї ни день. Ми ро зу мі є мо, що в цей день по чне мо не прос то мов лен ня, а да­мо старт сво­їм про­е­ктам, яки­ми, до ре­чі, спро­бу­є­мо об’єд­на­ти кра­ї­ну, по­ка­же­мо, що від­бу­ва­є­ться у ре­гіо­нах, бу де мо бра ти на се бе роль го лов но го ін­фор­ма­цій­но­го ка­на­лу, на який орі­єн­ту­ва­ти­му­ться ін­ші.

— Від чо­го, на ваш по­гляд, за­ле­жить успіх чи не ус піх ТБ- ка на лів, зокре­ма, ін­фор­ма­цій­них?

— Усі ка на ли ра ні ше бу ли, як кур­ча­та, що ви­ро­ще­ні на ком­бі­кор­мі. Їх си­тно на­го­ду­ва­ли яки­мись хі­мі­ка­та­ми, і во­ни вже за три дні ста­ли ве­ли­ки­ми і тов­сти­ми. А ще — об’єм­ни­ми і без­тол­ко­ви­ми. Але ж це не справ­жня ку­ря­ти­на. Це не ор­га­ні­чний про­дукт. Що на­справ­ді від­бу­ва­ло ся з укра­їн­ським ТБ? Ве­ли­ка кіль­кість олі­гар­хів вла­шту­ва­ла між со­бою зма­га­н­ня із « на ду ван ня » сво їх ка на лів. Будь- яке те ле ба чен ня у сві ті про хо - дить ево лю цій ний шлях. Во но пра - цює не з гро ши ма олі гар хів чи по лі­ти­чних пар­тій, а з ко­мер­цій­ни­ми фі­нан са ми. По ки на ші ка на ли не по - чнуть пра цю ва ти з ко мер цій ни ми гро ши ма і са ме за ра ху нок за роб ле - них ка пі та лів ви бу до ву ва ти свою « сіт ку мов лен ня » , до ти ТБ бу де не - зро зу мі лим. Не має та ко го у сві ті, щоб ТБ-ка­на­ли бу­ли та­ки­ми ви­тра­тни­ми, як укра­їн­ські на­ціо­наль­ні ка­на ли, і це ве ли ка тра ге дія для їх ніх вла­сни­ків. Сьо­го­дні вла­сни­ки зму­ше­ні змен шу ва ти бюд же ти утри ман ня ка на лів, а ме нед ж мент важ ко на це ре­а­гує. Чо­му? Бо в них еле­мен­тар­но не­має зви­чки пра­цю­ва­ти із че­сно за­роб ле ни ми ма ли ми гро ши ма... Всі звик ли за пус ка ти ду же ве ли кі і ви - тра­тні про­е­кти. Я знаю, що в Укра­ї­ні бу ли пе рі о ди, ко ли топ- ме нед же ри про­сто си­ді­ли й ду­ма­ли, щоб нам та­ко­го зро­би­ти, щоб са­мих се­бе зди­ву­ва­ти? Мо­же, фор­мат ре­а­лі­ті у ко­смос від­пра­ви­ти? Бу­ло мо­жна все — не ви­ста­ча­ло ли­ше ідей. Сьо­го­дні ж не ви­ста чає гро шей, щоб щось ці ка ве і які­сне за­пу­сти­ти — фор­ма­тне, ве­ли­ке. І те пер усі си дять і ду ма ють, як за­пу­ска­ти ве­ли­ке шоу за... ма­лень­кі кош ти. А ми бу де мо тим ка на лом, який від ра зу, ну прос то зі стар ту, з ма лень кої точ ки, бу де пра цю ва ти з ко­мер­цій­ним рин­ком.

— Але ж остан­нім ча­сом усі тіль­ки й го во рять про ско ро чен ня рек - лам­но­го рин­ку.

— Він дій с но ско ро чу єть ся, але для ве ли ких і ви трат них ка на лів. Я вам ска­жу, що ли­ше ви­тра­ти на блок но вин — оці ма лі за ча сом про гра - ми — на на ці о наль них ка на лах роз - ду­ті біль­ше, ніж утри­ма­н­ня ці­ло­го ін­фор­ма­цій­но­го ка­на­лу. Ви мо­же­те со­бі та ке уяви ти? Про які не спів мір ні ре­чі ми го­во­ри­мо! Чи­ма­ло вла­сни­ків на­ціо­наль­них ка­на­лів, ко­ли ми по­ча­ли ро­би­ти «112 Укра­ї­на», спри­йма­ли нас ду­же... ги­дли­во. Че­сно, не те щоб не­до­вір­ли­во, а про­сто ги­дли­во. Мов­ляв, що там ри па є те ся? Ці ва ші ма - лень­кі ін­фор­ма­цій­ні ка­на­ли — з нік - чем ни ми до ля ми... Що ви мо же те? Але час по­ка­зав, що во­ни по­ми­ля­ли­ся. І за раз во ни зов сім по- ін шо му спри­йма­ють та­кий вид мов­ни­ків вза­га лі. Якщо ми візь ме мо два основ ні ін фор ма цій ні ка на ли, то ра зом во ни да­ють ви­со­ку до­лю рей­тин­гу. І ви­хо­дить, що з ура ху ван ням то го, що на них увесь час ін фор ма цій не мов лен - ня, то да­вай­те по­рів­ня­є­мо ці но­ві ка­на ли з охоп лен ням ау­ди то рії но вин­них бло ків на ці о наль них ка на лів. Зов­сім ін­ша кар­тин­ка.

Всі на­ші ме­ді­а­гру­пи зро­би­ли одну ва­жли­во по­мил­ку — їм обов’яз­ко­во тре­ба бу­ло за­сно­ву­ва­ти кла­сні ін­фор­ма­цій­ні ка­на­ли. Дав­но. Са­ме ці ін­фор­ма­цій­ні ка­на­ли пре­кра­сно пра­цю­ва­ли б і бу­ли впли­во­ви­ми і са­мо­оку­пни­ми в пу­лі з роз­ва­жаль­ни­ми, спор­тив­ни­ми, ди­тя­чи­ми то­що. У них був би пул ве­ли­ким про­мо, які б за пра­виль­ні гро­ші

про­да­ва­ли ре­кла­му. Ми ж на сво­є­му ка­на­лі з по­не­діл­ка до п’ятни­ці бу­де­мо ро­би­ти ін­фор­ма­цій­не мов­ле­н­ня, а на ви­хі­дних — про­по­ну­ва­ти гля­да­чам біль­ше фор­ма­ту роз­ва­жаль­но­го.

«ПО­ЛІ­ТИК АПРІОРІ НЕ МО­ЖЕ БУ­ТИ ВЕ­ДУ­ЧИМ»

— Ми не­що­дав­но у «Дні» пи­са­ли про ді­ю­чих по­лі­ти­ків у ро­лі те­ле­ве­ду­чих — Сав­чен­ко, Са­а­ка­шві­лі, Ра­бі­но­ви­ча... Як ви оці­ню­є­те та­ку «тен­ден­цію»?

— Мо­жна як зав­го­дно го­во­ри­ти — до­бре це чи по­га­но... Все за­ле­жить від то­го, яку по­зи­цію ти за­йма­єш. Але тре­ба ро­зу­мі­ти, що об’єктив­но­сті тут не­має жо­дної. Тре­ба че­сно го­во­ри­ти — яке в те­бе зав­да­н­ня і на яко­му ти бо­ці. Якщо ж го­во­ри­ти про те, що від цьо­го втра­ча­ють те­ле­ве­ду­чі — ті лю­ди, які за­кін­чи­ли уні­вер­си­те­ти і на­ма­га­ю­ться бу­ти про­фе­сій­ни­ми ве­ду­чи­ми... ви­ба­чте ме­не, якщо ви сер­йо­зно вва­жа­є­те по­лі­ти­ків кон­ку­рен­та­ми, то що ви вза­га­лі ро­би­те в ме­ді­а­про­сто­рі? То­ді не на­зи­вай­те се­бе про­фі. Бо всі про­фі ро­зу­мі­ють при­чи­ну цьо­го яви­ща. Що біль­ше по­лі­ти­ків у ро­лі ве­ду­чих, то жа­лю­гі­дні­ше во­ни ви­гля­да­ють. По­лі­тик апріорі не мо­же бу­ти ве­ду­чим. Так чи іна­кше по­лі­тик на екра­ні ди­ктує свої по­лі­ти­чні ін­те­ре­си. Пе­ре­сми­ку­ва­н­ня від­бу­ва­ти­ме­ться по­стій­но. Ін­ша спра­ва, якщо ми на це ди­ви­мось як на шоу-про­гра­му... Але тре­ба ро­зу­мі­ти, що все одно тут ба­га­то та­єм­ниць. Є та­єм­ни­ця цьо­го по­лі­ти­ка, є та­єм­ни­ця ко­мер­цій­но­го від­ді­лу, є та­єм­ни­ця про­дю­се­ра і вза­га­лі ке­рів­ни­ка ка­на­лу, є та­єм­ни­ця спіл­ку­ва­н­ня з те­ле­гля­да­ча­ми... Ро­зу­мі­є­те, всі ці по­лі­ти­ки у ро­лі ве­ду­чих — це одна ве­ли­ка та­єм­ни­ця. Її, зви­чай­но, мо­жна ро­зі­бра­ти і зро­зу­мі­ти. Якщо гля­дач за­хо­че, він сам зро­зу­міє при­чи­ну та­ко­го те­ле­я­ви­ща.

— На ва­шо­му ка­на­лі по­лі­ти­ків у ро­лі ве­ду­чих не бу­де?

— По­ки що з ті­єї сі­тки мов­ле­н­ня, яку пла­ную, ні. Хо­ча бре­шу — один по лі тик та ки бу де ве ду чим. Це та про­гра­ма, яку я дав­но хо­тів від­ро­ди­ти. Ми бу­де­мо по­вер­та­ти ста­рий і пер­ший фор­мат, який сво­го ча­су кла­сно за­йшов в Укра­ї­ну як про­ект роз­слі­ду­вань, — це « За кри та зо на » Во ло ди - ми­ра Ар’єва (з бе­ре­зня 2004 ро­ку по гру­день 2005-го, «5 ка­нал». — Ред.). Ми по пе ред ньо до мо ви ли ся, але це бу­де но­ва про­гра­ма, аб­со­лю­тно ін­ший фор мат. Все бу де су час но і гар но по­да­но, еле­ган­тно. Обі­цяю, бу­де кру­то.

— Ко го ще ба чи те в ко ман ді? У роз­мо­ві ви зга­ду­ва­ли іме­на Ан­ни Бе­зу­лик і Лю­дми­ли До­бро­воль ської...

— На­звав як при­клад. Я вам то­чно не ска­жу за­раз. Річ у тім, що з ба­га­тьма ді­ю­чи­ми ве­ду­чи­ми на­ціо­наль­них ка­на­лів ми вже до­мо­ви­лись. Але по­ки що во­ни про­дов­жу­ють там пра­цю­ва­ти, то­му ми не афі­шу­є­мо. Це ві - до­мі і кру­ті лю­ди. Ко­ли гля­дач уві­мкне наш ка­нал 24 сер­пня, то у ньо­го бу де від чут тя, що всіх ве ду чих він дав­но знає і лю­бить. На­віть тих, хто три­ва­лий час не був у ефі­рі.

— Ви — до свід че ний те ле ме не - джер і про­дю­сер, то­му ці­ка­во спро­бу­ва ти з ва ми « про ска ну ва ти » на ці о - наль ний те ле прос тір. Які за раз, на ва шу дум ку, мож на від зна чи ти го - лов­ні тен­ден­ції на рин­ку укра­їн­сько­го ТБ? Ку­ди він ру­ха­є­ться?

— Вза га лі на пер с пек ти ви те ле - рин­ку я див­лю­ся з опти­мі­змом. Ска­жу, що укра­їн­ський гля­дач, до пев­ної мі­ри, роз­ба­лу­ва­ний. Те, що про­по­ну­ють укра­їн­цю на та­кій ве­ли­кій кіль­кос ті ка на лів, не про по ну ють ні де. Одні­єю з про­блем, як на ме­не, є ка­дро­ва по­лі­ти­ка. Ко­ли один ве­ду­чий іде зі сво­го ка­на­лу на ін­ший, то ви не уяв­ля­є­те, які ін­три­ги на цьо­му мов­ни­ку і в ме­ді­а­се­ре­до­ви­щі. Го­во­рять про по­лі­ти­чний тиск, цен­зу­ру... ще вся­ку дур­ню. На­справ­ді, є ли­ше одна та­єм­ни­ця всіх цих пе ре хо дів — там пла тять біль­ше. Біль­ше та­єм­ниць не­має. По­хо­ро­шо­му, ме­не­джер має ска­за­ти сво­є­му ве­ду­чо­му, якщо там біль­ше пла­тять: іди, я за те бе ра дий. І дру га річ — це ево­лю­цій­ний про­цес, який ми по­вин­ні прой­ти — нор­маль­ні тру­до­ві вза­є­мо­від­но­си­ни з жур­на­лі­ста­ми і ве ду чи ми. Екс клю зив ні до го во ри. Ва силь Го ло ва нів пі шов зі « 112 » на

НВ. Що по­ви­нен був ра­ні­ше зро­би­ти «112»? Під­пи­са­ти з Ва­си­лем до­го­вір, за яким він пра цює один, три, п’ ять ро­ків за та­ку-то зар­пла­ту. Адже це ве­ду­чий, облич­чя ка­на­лу... Ка­нал вкла­дав у ньо­го пі­ар, ве­ду­чий має від­пра­цю ва ти. То ді все чес но і зро зу мі ло. Ніх то не бу де за пи ту ва ти: слу хай, а ти до нас на­дов­го чи ско­ро пі­деш?..

— Зі сво ї ми спів ро біт ни ка ми ви так бу­де­те ви­бу­до­ву­ва­ти від­но­си­ни?

— Я вва­жаю, що це пра­виль­но. Я не хо­чу ду­ри­ти сво­їх ко­лег. Для то­го щоб на ші ве ду чі ста ли кру ти ми для лю­дей, во­ни не по­вин­ні їзди­ти в ме­тро. За­раз всі на­ки­ну­ться на ме­не: як так, во ни ж по вин ні бу ти близь кі з на­ро­дом... Дур­ня! Якщо ве­ду­чий має пра­во роз­по­від­а­ти лю­дям ва­жли­ву ін­фор ма цію у ве чір ньо му ви пус ку но - вин і йо­му до­ві­ря­ють — це ду­же хо­ро­ший спе ці а ліст. І бо роть ба за цьо го ду­же хо­ро­шо­го спе­ці­а­лі­ста ко­ло­саль­на. І во­на — ви­клю­чно гро­шо­ва. Від­по від но як що бо роть ба за цьо го спе - ці а ліс та ве ли ка, він от ри мує ба га то гро шей, і він, чорт йо го за би рай, не по­ви­нен їзди­ти в ме­тро.

«ЗА­ХИСТ СВО­ЄЇ КРА­Ї­НИ У МЕДІАКОЛЕКТИВАХ — ПО­ВИ­НЕН БУ­ТИ ЯВИЩЕМ АВТОМАТИЧНИМ»

— Наш го­лов­ний ре­да­ктор Ла­ри­са Ів­ши­на ще у 2014 ро­ці по­ста­ви­ла ва­жли­ве за­пи­та­н­ня: чи змі­нить Ре­во­лю­ція Гі­дно­сті сі­тку мов­ле­н­ня? В її ко­лон­ці, зокре­ма, йшло­ся про те, що ви­ну за те, що від­бу­ва­є­ться в кра­ї­ні, ра­зом із по-

лі­ти­ка­ми не­суть і ба­га­то ЗМІ, які допу­сти­ли му­та­цію ін­фор­ма­цій­но­го про­сто­ру. І що сьо­го­дні про­фе­сій­ний жур­на­ліст — це перш за все від­по­від­аль­ний гро­ма­дя­нин.

— Це ва­жли­ве за­пи­та­н­ня, як на ме­не, ко­жен по­ви­нен ста­ви­ти сам со­бі. Чи по­вин­на жур­на­лі­сти­ка бу­ти че­сною і не­за­ле­жною? На­пев­но, якщо ти жи­веш у Фран­ції, де по­лі­тик, ко­ли йо­го в чо­мусь ви­кри­ли, йде у від­став­ку і про­сить ви­ба­че­н­ня у лю­дей, — там по­вин­на бу­ти че­сна і по­ря­дна жур­на­лі­сти­ка. Ко­ли ми жи­ве­мо в умо­вах, які ре­аль­но ма­є­мо — ко­жен сам по­ви­нен ви­рі­шу­ва­ти, на чи­є­му він бо­ці. Тут межа ду­же тонка. Так, лю­ди по­вин­ні ма­ти ін­фор­ма­цію че­сну, об’єктив­ну, але і роль дер­жа­ви тре­ба під­си­лю­ва­ти. От го­во­рять про рі­зний вплив на ре­дак- цій­ну по­лі­ти­ку то­що. Я ні­ко­ли не вка­зу­вав, про що го­во­ри­ти ве­ду­чим з го­стя­ми сту­дії. Я ні­ко­ли не зби­рав ко­ле­ктив ка­на­лу для вка­зі­вок. У нас пра­цю­ва­ло ба­га­то лю­дей, у них рі­зні по­зи­ції, і бу­ває, во­ни між со­бою «ру­ба­ю­ться». Але це по­за­е­фір­ні істо­рії. За п’ять ро­ків існу­ва­н­ня цих ка­на­лів справ­жніх скан­да­лів про звіль­не­н­ня ве­ду­чих чи жур­на­лі­стів че­рез тиск на них не бу­ло. Я вам че­сно ка­жу, не бу­ло цьо­го. За­хист сво­єї кра­ї­ни у медіаколективах — по­ви­нен бу­ти автоматичним явищем. На жаль, є ті, що йдуть «на від­кіс» — та­кі є в ко­жно­му ко­ле­кти­ві. Але ро­зум­них, які усві­дом­лю­ють, що дер­жа­ву сьо­го­дні тре­ба за­хи­ща­ти, то­му во­ни ба­лан­су­ють в ме­жах за­галь­но­люд­ських мо­раль­них ви­мі­рів і про­фе­сій­них ви­мог — їх біль­шість.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.