А во­на кру­ти­ться...

Den (Ukrainian) - - Культура - Сер­гій ТРИМБАЧ

Одно­го й то­го ждня Пре­зи­дент Укра­ї­ни під­пи­сав За­кон «Про дер­жав­ну під­трим­ку кі­не­ма­то­гра­фії в Укра­ї­ні» й від­бу­лась це­ре­мо­нія вру­че­н­ня На­ціо­наль­ної кі­но­пре­мії «Зо­ло­та дзи­ґа», яку за­сну­ва­ла не­що­дав­но ство­ре­на Укра­їн­ська кі­но­а­ка­де­мія.

«ОСКАР» НАБИВ ОСКОМИНУ. ДА­ВАЙ­ТЕ ВЖЕ ПРО НАС З ВА­МИ!

Остан­ні кіль­ка ро­ків свою пре­мію за кра­щі здо­бу­тки в кі­но­ін­ду­стрії при­су­джує На­ціо­наль­на спіл­ка кі­не­ма­то­гра­фі­стів Укра­ї­ни. Ду­маю, що і бу­де при­су­джу­ва­ти, тіль­ки до­ве­де­ться вне­сти змі­ни у фор­мат від­зна­ки, що­би збе­рег­ти свою при­зо­ву ні­шу...

Що­до но­ві­тньо­го при­зу і са­мої це­ре­мо­нії — її бу­ло гар­но ор­га­ні­зо­ва­но, в за­лі Ballroom сто­ли­чно­го Fairmont Grand Hotel Kyiv (ну, зві­сно ж, усьо ла­ти­ни­цею, йде­мо жу Єв­ро­пу, з Га­ме­ри­кою вклю­чно), па­ну­ва­ла ви­ня­тко­во дру­жня, то­ва­ри­ська атмо­сфе­ра. Яку де­що псу­вав ве­ду­чий Оле­ксандр Скі­чко — на­бри­дли­вим, ча­сом про­сто без­глу­здим і без­упин­ним на­га­ду­ва­н­ням про «Оска­ра» та оска­ро­но­сців. Скла­ло­ся вра­же­н­ня, що мо­ло­дий шо­у­мен знає все про аме­ри­кан­ське кі­но і аб­со­лю­тно ні­чо­го — про укра­їн­ське. У цьо­му він на­пев­но що су­го­ло­сний сво­є­му по­ко­лін­ню, про­те на­ві­що то­ді ве­сти це­ре­мо­нію вру­че­н­ня пре­мії укра­їн­ським кі­не­ма­то­гра­фі­стам, які то­бі осо­би­сто «по ба­ра­ба­ну»? І по­тім — тим са­мим га­сив­ся па­фос са­мо­го за­хо­ду: ві­тчи­зня­на кі­но­ін­ду­стрія на­ре­шті ді­бра­лась то­чки схо­дже­н­ня на справ­жню го­ру, з якої ви­дно да­ле­ко. Ді­бра­лись, що­би спо­сте­рі­га­ти за гол­лі­вуд­ськи­ми «гір­ка­ми»?

Втім, мен­ше з тим, на­пев­но, ор­га­ні­за­то­ри вра­ху­ють цей при­крий до­свід. А го­лов­не, те­пер у нас є Укра­їн­ська кі­но­а­ка­де­мія, зро­бле­на за «оска­рів­ськи­ми» ле­ка­ла­ми. Є ще одна пре­мія, яка, ма­буть, ста­не най­ав­то­ри­те­тні­шою і най­пре­сти­жні­шою ви­на­го- ро­дою, яка при­су­джу­є­ться про­фе­сій­ним то­ва­ри­ством. І тут все по-че­сно­му, бо та­єм­не го­ло­су­ва­н­ня, бо є про­зо­рість та чі­ткість прин­ци­пів.

Жу­рі кон­кур­су роз­гля­ну­ло 76 філь­мів, най­кра­щі з яких по­тра­пи­ли до ко­ро­тко­го спи­ску. Аб­со­лю­тним пе­ре­мож­цем став фільм « Гні­здо гор­ли­ці » Та­ра­са Тка­чен­ка (за най­кра­щий фільм, ре­жи­су­ру, го­лов­ну жі­но­чу роль, го­лов­ну чо­ло­ві­чу роль, жі­но­чу роль дру­го­го пла­ну та чо­ло­ві­чу роль дру­го­го пла­ну). Про­гно­зо­ва­но пе­ре­мож­ця­ми в но­мі­на­ці­ях «Най­кра­щий до­ку­мен­таль­ний фільм» і «Най­кра­щий ані­ма­цій­ний фільм» ста­ли «Го­лов­на роль» Сер­гія Бу­ков­сько­го (бли­ску­ча ро­бо­та ви­да­тно­го май­стра) і «Ми­ки­та Ко­жум’яка» Ма­ну­ка Де­по­я­на, чиї здо­бу­тки не тіль­ки вла­сне ми­сте­цькі, а й про­ка­тні, що є на сьо­го­дні не­ти­по­вим для на­шо­го кі­но.

А тра­ди­цій­ну пре­мію «За ви­да­тний вне­сок у ми­сте­цтво кі­но» здо­бу­ла Ла­ри­са Ка­до­чни­ко­ва — ви­ко­на­ви­ця ро­лей у ві­тчи­зня­них кі­но­ше­дев­рах: «Ті­ні за­бу­тих пред­ків», «Ве­чір на Іва­на Ку­па­ла» та ін­ших. Актри­су прийня­то на­зи­ва­ти «ле­ген­дар­ною», хоч на­справ­ді Ка­до­чни­ко­ва жи­ве су­пе­р­актив­ним жи­т­тям, у яко­му спо­га­ди про ми­ну­ле за­йма­ють по­че­сне, однак не основ­не мі­сце.

ЧЕРГА ЗА ГЛЯДАЧАМИ

Під час сво­го на­го­ро­дже­н­ня Сер­гій Бу­ков­ський ска­зав зна­мен­ну фра­зу: «Отут всі ка­жуть про «від­ро­дже­н­ня укра­їн­сько­го кі­но » . .. А ми, до­ку­мен­та­лі­сти, ні­ку­ди не зни­ка­ли, ми пра­цю­ва­ли і пра­цю­є­мо...» Справ­ді, у нас ( не ли­ше в кі­но, зві­сно) ни­ні мо­жна спо­сте­рі­га­ти та­кий со­бі псев­до­ре­во­лю­цій­ний, ба на­віть у чо­мусь «біль­шо­ви­цький» па­фос (по­при по­зір­не не­прийня­т­тя ко­му­ні­сти­чних га­сел і цін­но­стей) — мов­ляв, усе жбу­ли угро­би­ли, по­ни­щи­ли «вра­жі ді­ти», від­так те­пер ми на по­ро­жньо­му мі­сці, з «чи­сто­го ар­ку­ша», по­чи­на­є­мо тво­ри­ти, «від­ро­джу­ва­ти і на­ро­джу­ва­ти» на­ше кі­но. Ні­чо­го фаль­ши­ві­шо­го («піо­не­ри, піо­не­ри збіль­шо­ви­че­ної ери») ви­га­да­ти не мо­жна, це уяв­ле­н­ня слід яко­мо­га швид­ше ви­ки­ну­ти на смі­тник. Укра­їн­ській кі­но­а­ка­де­мії пе­ред­усім.

Так са­мо 20 кві­тня Пе­тро По­ро­шен­ко на­ре­шті під­пи­сав За­кон «Про дер­жав­ну під­трим­ку укра­їн­ської кі­не­ма­то­гра­фії». Дов­го­лі­тня істо­рія ді­йшла сво­го ло­гі­чно­го кін­ця. По­чи­на­ло­ся дав­но, ще 2009-го, ко­ли зав­дя­ки актив­ній уча­сті Спіл­ки кі­не­ма­то­гра­фі­стів до За­ко­ну бу­ло вне­се­но нор­му про збір на укра­їн­сько­го кі­но (із ко­жно­го про­да­но­го кви­тка та ін­ших плат від­ра­хо­ву­є­ться не­ве­ли­кий від­со­ток до спе­ці­аль­но­го фон­ду). Але жця нор­ма так і не за­пра­цю­ва­ла. Бо жзлу­ка­ви­ли: не бу­ло прийня­то низ­ки ін­ших за­кон­них та підза­кон­них актів, які пе­ред­ба­чи­ли б сам ме­ха­нізм збо­ру.

Но­вий ви­ток про­су­ва­н­ня змін роз­по­чав­ся на по­ча­тку ді­яль­но­сті уря­ду Ар­се­нія Яце­ню­ка, ко­ли ві­це-прем’єр-мі­ністр В’яче­слав Ки­ри­лен­ко по­ста­вив пи­та­н­ня про роз­роб­ку но­во­го за­ко­ну. Спо­ча­тку в осно­ву бу­ло по­кла­де­но той са­мий прин­цип збо­ру. Однак зно­ву (бо жтак бу­ло і до­сі) на­ра­зи­лись на то­таль­ний спро­тив — ін­тер­нет-про­вай­де­рів, ска­жі­мо, або те­ле­ві­зій­них про­дю­се­рів... Вла­сне остан­ні й за­про­по­ну­ва­ли пі­ти ін­шим шля­хом. Ви­ни­кла іні­ці­а­тив­на гру­па під на­звою #Кі­но­Кра­ї­на (до неї уві­йшли чіль­ні те­ле— та кі­но­про­дю­се­ри; як і на­ле­жить, ко­му жще опі­ку­ва­ти­ся ство­ре­н­ням справ­ді про­дю­сер­ської си­сте­ми?). Во­ни й за­про­по­ну­ва­ли кіль­ка ін­стру­мен­тів для акти­ва­ції фі­нан­со­вих вкла­день у філь­мо­ве (з те­ле­ві­зій­ним кі­но в то­му чи­слі) ви­ро­бни­цтво.

Те­пер це вже у но­во­му за­ко­ні. Пе­ред­ба­че­но пря­мі дер­жав­ні ін­ве­сти­ції — 80% ( до­сі бу­ло 50%, хо­ча всі зна­ли, що біль­шість про­дю­се­рів хи­трує і все одно ро­бить філь­ми зде­біль­шо­го за бю­дже­тні ко­шти) для кі­но­про­ка­тних стрі­чок (ре­шту на­ле­жить від­най­ти ком­па­нії-про­дю­се­ру) і 50% для те­ле­се­рі­а­лів ( до­сі дер­жа­ва не вкла­да­ла в цю спра­ву жо­дної ко­пій­ки, хо­ча біль­шість ма­со­вої ау­ди­то­рії ста­нов­лять са­ме гля­да­чі се­рі­а­лів — по те­ле­ба­чен­ню, в ін­тер­не­ті то­що). Се­ред ін­шо­го, над­хо­ди­ти­муть і ко­шти, отри­ма­ні від Укра­їн­сько­го куль­тур­но­го фон­ду.

А ще — укра­їн­ським та іно­зем­ним суб’єктам кі­не­ма­то­гра­фії (так!) на­да­ва­ти­ме­ться дер­жав­на під­трим­ка у фор­мі дер­жав­ної суб­си­дії для по­вер­не­н­ня ча­сти­ни ква­лі­фі­ко­ва­них ви­трат, здій­сне­них суб’єктом кі­не­ма­то­гра­фії під час ви­ро­бни­цтва філь­му. Кар­ти­на, що пре­тен­дує на по­вер­не­н­ня ча­сти­ни ви­трат, му­сить прой­ти тест, ме­та яко­го — з’ясу­ва­ти йо­го куль­тур­ну спо­рі­дне­ність з Укра­ї­ною і вла­сне куль­ту­рою як та­кою.

Крім то­го, від­те­пер з’ яв­ля­ю­ться ді­є­ві, а не ри­то­ри­чні за­со­би про­ти­дії пі­рат­ству в ін­тер­не­ті. Ві­дмов­ля­є­тесь бло­ку­ва­ти не­ле­галь­ний ві­део­кон­тент — бу­де­те від­по­від­а­ти пе­ред за­ко­ном. Хо­ча в цій сфе­рі на­род ви­га­дли­вий і про­су­ну­тий у сві­тлу бу­ду­щи­ну те­хні­чно­го про­гре­су, що­не­будь та ви­га­да­ють. І все ж...

Сло­вом, від­кри­ва­ю­ться но­ві мо­жли­во­сті для до­во­лі енер­гій­но­го роз­ви­тку кі­но­ін­ду­стрії (в усіх її ком­по­нен­тах) в Укра­ї­ні. Бу­де­мо спо­ді­ва­ти­ся, що це по­зна­чи­ться не ли­ше на кіль­ко­сті ство­рю­ва­них філь­мів, а й на кіль­ко­сті кі­но­те­а­трів і гля­да­чів — бо ж остан­ні по­ки що мля­во від­ві­ду­ють по­ка­зи ві­тчи­зня­них кі­но­стрі­чок. Про­дю­се­ри, ре­жи­се­ри, акто­ри, кі­не­ма­то­гра­фі­чний за­гал скон­со­лі­ду­ва­ли­ся, те­пер черга за глядачами...

Кві­тне­вий че­твер ми­ну­ло­го ти­жня має шан­си увійти в істо­рію

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Лі­де­ром ве­чо­ра ста­ла ме­ло­дра­ма «Гні­здо гор­ли­ці» про по­не­ві­ря­н­ня укра­їн­ської за­ро­бі­тчан­ки в Іта­лії. На фото сі­мей­ні твор­чі па­ри: Ста­ні­слав Мой­се­єв і Рим­ма Зю­бі­на (кра­ща актри­са), Та­рас Тка­чен­ко (кра­щий ре­жи­сер стрі­чки «Гні­здо гор­ли­ці») та йо­го дру­жи­на Да­ри­на

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.