Про фе­но­мен Ту­ска

Чо­му ви­ник кон­флікт між пре­зи­ден­том Єв­ро­пей­ської Ра­ди і поль­ською вла­дою

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

Схо­же, ни­ні­шня поль­ська вла­да, яка пе­ре­бу­ває під кон­тро­лем лі­де­ра «Пра­ва і спра­ве­дли­во­сті» (ПіС) Яро­сла­ва Ка­чинь­сько­го, ро­бить усе мо­жли­ве і не­мо­жли­ве, щоб пов­ні­стю дис­кре­ди­ту­ва­ти ко­ли­шньо­го су­про­тив­ни­ка пре­зи­ден­та Єв­ро­пей­ської Ра­ди До­наль­да Ту­ска, яко­го не­що­дав­но без зго­ди Вар­ша­ви бу­ло пе­ре­о­бра­но на дру­гий тер­мін.

Зокре­ма, Ка­чинь­ський за­яв­ляв, що Ту­ска не мо­жна пе­ре­на­зна­ча­ти, бо йо­му мо­жуть ви­су­ну­ти зви­ну­ва­че­н­ня у при­че­тно­сті до авіа­ка­та­стро­фи у Смо­лен­ську в 2010 ро­ці, під час якої за­ги­нув йо­го брат-бли­знюк Лех, на той мо­мент пре­зи­дент Поль­щі.

А на по­ча­тку бе­ре­зня мі­ністр обо­ро­ни Ан­то­ній Ма­це­ре­віч зви­ну­ва­тив Ту­ска у ді­ях, які рів­но­зна­чні ди­пло­ма­ти­чній зра­ді, за­явив­ши, що той пра­цю­вав з Ро­сі­єю, аби зав­да­ти шко­ди поль­ським ін­те­ре­сам у зв’яз­ку зі смо­лен­ською авіа­ка­та­стро­фою.

«ЧА­СТИ­НА ПО­ЛІ­ТИ­ЧНОЇ НАКЛЕПНИЦЬКОЇ КАМ­ПА­НІЇ»

Ми­ну­ло­го ти­жня поль­ська про­ку­ра­ту­ра ви­кли­ка­ла Ту­ска до Вар­ша­ви, і ві­сім го­дин йо­го до­пи­ту­ва­ли як свід­ка у роз­слі­ду­ван­ні ко­ли­шніх ке­рів­ни­ків вій­сько­вої кон­тр­ро­звід­ки, яких пі­до­зрю­ють у спів­пра­ці із за­ру­бі­жни­ми роз­від­ка­ми без офі­ці­аль­но­го до­зво­лу. При цьо­му один із цих ке­рів­ни­ків ска­зав, що Туск, який на той час обі­ймав по­са­ду прем’єр-мі­ні­стра і та­ким чи­ном аб­со­лю­тно від­по­від­ав за роз­ві­ду­валь­ну слу­жбу, був пов­ні­стю обі­зна­ним про спів­пра­цю се­кре­тних служб з Ро­сі­єю і упов­но­ва­жив та­ку ді­яль­ність.

«Я не маю сум­ні­ву, що це ча­сти­на по­лі­ти­чної наклепницької кам­па­нії. І її ав­то­ри на­віть цьо­го не при­хо­ву­ють», — ска­зав Туск мі­сце­вим ме­діа до по­ча­тку до­пи­ту в офі­сі про­ку­ро­ра. Тре­ба від­зна­чи­ти, що про­ку­ра­ту­ра пе­ре­бу­ває під пря­мим кон­тро­лем прав­ля­чої пар­тії «Пра­во і спра­ве­дли­вість». Пре­зи­дент Єв­ро­пей­ської Ра­ди та­ко­жза­зна­чив, що за­кон за­бо­ро­няє роз­го­ло­шу­ва­ти будь-які де­та­лі роз­слі­ду­ва­н­ня. «Я при­був сю­ди, то­му що по­ва­жаю поль­ську дер­жа­ву», — на­го­ло­сив Туск. Біль­ше то­го, він ви­сло­вив­ся про го­тов­ність від­мо­ви­ти­ся від іму­ні­те­ту пре­зи­ден­та Єв­ро­пей­ської Ра­ди, якщо від­чу­ва­ти­ме, що про­ку­ро­ри зро­блять не­мо­жли­вим ви­ко­на­н­ня йо­го обов’яз­ків у Брюс­се­лі.

ПРО­ТИ­СТО­Я­Н­НЯ МІЖ ПОЛІТИКАМИ

«День» спро­бу­вав ро­зі­бра­ти­ся, чо­му так не­га­тив­но ста­ви­ться поль­ський уряд до Ту­ска, який став пер­шим по­ля­ком, що обійняв най­ви­щу по­са­ду в Єв­ро­пей­сько­му Со­ю­зі. Ми по­про­си­ли поль­ських екс­пер­тів та­ко­жроз­по­ві­сти за­га­лом про фе­но­мен цьо­го поль­сько­го по­лі­ти­ка, який дві­чі пе­ре­ма­гав на пар­ла­мент­ських ви­бо­рах у Поль­щі і за­слу­жив до­ві­ру ЄС, щоб очо­ли­ти Єв­ро­пей­ську Ра­ду і бу­ти пе­ре­о­бра­ним на дру­гий тер­мін.

Сто­сов­но не­га­тив­но­го став­ле­н­ня Яро­сла­ва Ка­чинь­сько­го до До­наль­да Ту­ска, то ана­лі­тик Ін­сти­ту­ту між­на­ро­дних від­но­син Вар­шав­сько­го уні­вер­си­те­ту Ан­джей ШЕПТИЦЬКИЙ по­яснює це між­люд­ськи­ми від­но­си­на­ми між­ци­ми дво­ма політиками. «Зокре­ма, у 2007 ро­ці Яро­слав Ка­чинь­ський про­грав пар­ла­мент­ські ви­бо­ри До­наль­ду Ту­ску, який очо­лю­вав то­ді «Гро­ма­дян­ську пла­тфор­му». По­лі­ти­чне про­ти­сто­я­н­ня між­ци­ми політиками по­гли­би­ло­ся пі­сля за­ги­бе­лі бра­та Ле­ха Ка­чинь­сько­го в смо­лен­ській авіа­ка­та­стро­фі. І са­ме цим по­ясню­є­ться те, чо­му поль­ський уряд ви­сту­пив про­ти пе­ре­бу­ва­н­ня Ту­ска на дру­го­му тер­мі­ні як пре­зи­ден­та Єв­ро­пей­ської Ра­ди», — на­го­ло­сив екс­перт.

По­сол Поль­щі в Укра­ї­ні Ян ПЄКЛО та­кож­по­ді­ляє цю дум­ку. «То­ді, у 2010 ро­ці, са­ме Туск очо­лю­вав уряд, і до­сі не­зро­зумі­ло, що там від­бу­ло­ся. Від­так Яро­слав Ка­чинь­ський по­кла­дає від­по­від­аль­ність за то­ді­шнє без­ре­зуль­та­тне роз­слі­ду­ва­н­ня са­ме на До­наль­да Ту­ска», — ска­зав по­сол «Дню».

СПРОМОЖНІСТЬ СЛУХАТИ І ВИНОСИТИ УРОКИ

Пре­зи­дент Ін­сти­ту­ту гро­мад­ських справ (Вар­ша­ва) Яцек Ку­хар­чек ска­зав «Дню», що «по­ча­ток осо­би­стої во­ро­жне­чі, яка три­ває остан­ні де­сять ро­ків між­ци­ми дво­ма політиками, бу­ло за­кла­де­но у 2007 ро­ці». То­ді очо- лю­ва­на До­наль­дом Ту­ском пар­тія «Гро­ма­дян­ська пла­тфор­ма» пе­ре­мо­гла на по­за­чер­го­вих пар­ла­мент­ських ви­бо­рах. При­чо­му зна­чну роль у цьо­му успі­ху зі­гра­ла пе­ре­кон­ли­ва пе­ре­мо­га Ту­ска у те­ле­де­ба­тах з прем’єр­мі­ні­стром Яро­сла­вом Ка­чинь­ським.

« Ка­чинь­ський вва­жав, — роз­по­від­ає екс­перт, — що 2007 рік був своє­рі­дною змо­вою, ко­ли йо­го по­зба­ви­ли вла­ди. Але на­справ­ді він не­пра­виль­но про­чи­тав гро­мад­ські на­строї. Тим ча­сом як Туск про­де­мон­стру­вав, що він спро­мо­жний учи­тись на сво­їх по­мил­ках. І це вра­хо­ву­ю­чи йо­го по­раз­ку, ко­ли він у 2005 ро­ці ба­ло­ту­вав­ся на по­са­ду пре­зи­ден­та і про­грав Ле­ху Ка­чинь­сько­му, а до цьо­го він отри­мав по­раз­ку на пар­ла­мент­ських ви­бо­рах пар­тії Яро­сла­ва Ка­чинь­сько­го».

За сло­ва­ми Ку­хар­че­ка, Туск по­чи­нав із най­ниж­чо­го стар­ту і важ­ко пра­цю­вав, щоб під­ня­тись. Що­до осо­би­стих рис ха­ра­кте­ру Ту­ска, — від­зна­чив екс­перт, — то го­лов­ни­ми з них є спроможність слухати і виносити уроки.

«2007 рік став ви­рі­шаль­ним мо­мен­том у йо­го по­лі­ти­чній кар’єрі. Ту­ску вда­ло­ся пе­ре­ви­зна­чи­ти по-но­во­му се­бе і свою пар­тію «Гро­ма­дян­ська пла­тфор­ма» як про­єв­ро­пей­ську, а Ка­чинь­сько­го як по­лі­ти­ка, що ви­сту­пає про­ти Єв­ро­пи, про­ти єв­ро­пей­ських цін­но­стей. Біль­ше то­го, він до­ніс це до гро­мад­сько­сті, бо зро­зу­мів, що на­став час змін і лю­ди вже си­ті існу­ю­чою си­ту­а­ці­єю, що пост­ко­му­нізм не є справ­жньою іде­о­ло­гі­єю.

Від­так у по­лі­ти­чній бо­роть­бі Туск ви­зна­чив се­бе пев­ним спосо­бом і зміг при­ва­би­ти на свій бік ви­бор­ців, бо в 2007 ро­ці не бу­ло зро­зумі­ло, ку­ди мо­же по­ве­сти кра­ї­ну Ка­чинь­ський, якщо він пе­ре­мо­же на ви­бо­рах. Тим ча­сом Туск став своє­рі­дним ви­ра­зни­ком про­єв­ро­пей­ської і лі­бе­раль­но на­ла­што­ва­ної гро­мад­ської дум­ки. Йо­го зав­жди роз­гля­да­ли як та­ко­го, хто мо­же ефе­ктив­но зу­пи­ни­ти Ка­чинь­сько­го і йо­го ко­гор­ту», — роз­по­від­ає Ку­хар­чек.

ЧЕ­СНИЙ БРОКЕР У ЄВ­РО­ПЕЙ­СЬКІЙ РА­ДІ

Він вва­жає, що Туск пра­виль­но зро­бив, по­го­див­шись ста­ти пре­зи­ден­том Єв­ро­пей­ської Ра­ди. «У се­ре­ди­ні дру­го­го тер­мі­ну йо­го пе­ре­бу­ва­н­ня на по­са­ді прем’єр-мі­ні­стра ви­ни­кла гро­мад­ська вто­ма не стіль­ки від са­мо­го Ту­ска, як від по­лі­ти­ки уря­ду, який очо­лю­ва­ла «Гро­ма­дян­ська пла­тфор­ма». Біль­ша ча­сти­на гро­мад­ської дум­ки шу­ка­ла чо­гось но­во­го. Упро­дов­жмайж е ві­сім ро­ків уряд ім­пле­мен­ту­вав щось на зра­зок цен­трист­ської по­лі­тки, що зро­би­ло чи­ма­ло лю­дей у лі­во­му се­гмен­ті не ду­же за­до­во­ле­ни­ми. То­му бу­ла опо­зи­ція і злі­ва, і спра­ва.

І во­дно­час це бу­ла пер­ша змі­на для Поль­щі ма­ти сво­го поль­сько­го по­лі­ти­ка на та­кій ва­жли­вій по­са­ді у Єв­ро­пей­сько­му Со­ю­зі, та­ко­жвер­ши­на її по­лі­ти­ки, щоб го­лос Поль­щі був по­чу­тий у ЄС і від­по­від­но зро­би­ти Вар­ша­ву ва­жли­вим єв­ро­пей­ським грав­цем. Еко­но­мі­чний роз­ви­ток і на­ша де­мо­гра­фія до­зво­ля­ла це», — за­зна­чає екс­перт.

На йо­го дум­ку, з бо­ку Ту­ска бу­ло б без­від­по­від­аль­ним не по­го­ди­тись на про­по­зи­цію ста­ти пре­зи­ден­том Єв­ро­пей­ської Ра­ди у 2014 ро­ці. А як­би він за­ли­шив­ся у Поль­щі, то нав­ряд чи кра­ще ді­яв би на ви­бо­рах у 2015 ро­ці, ні­жЄва Ко­пач, то­му це бу­ло по­двій­но ви­прав­да­ним рі­ше­н­ням, ре­зю­мує пан Ку­хар­чик.

Він та­ко­жв­важ ає, що Туск чу­до­во впо­рав­ся з обов’яз­ка­ми пре­зи­ден­та Єв­ро­пей­ської Ра­ди: «Спо­ча­тку був ске­пти­цизм, чи впо­ра­є­ться він з ці­єю ро­бо­тою. Але че­рез два з по­ло­ви­ною ро­ки Туск до­вів, що вміє слухати, що ка­жуть ін­ші лю­ди, а це бу­ло ва­жли­вим як для по­лі­ти­чно­го успі­ху в Поль­щі, так і під час го­ло­ву­ва­н­ня в Єв­ро­пей­ській Ра­ді. А в цьо­му най­ва­жли­ві­шо­му ін­сти­ту­ті ЄС зби­ра­ю­ться ду­же ва­жли­ві лю­ди з ве­ли­ким его. То­му ва­жли­во ке­ру­ва­ти та­кою гру­пою ін­ди­ві­ду­у­мів і ма­ти при цьо­му по­ва­гу. Від­так пре­зи­ден­том Єв­ро­пей­ської Ра­ди має бу­ти, що­най­мен­ше, прем’єр-мі­ністр, то­му що єв­ро­пей­ські лі­де­ри хо­чуть ма­ти на цій по­са­ді лю­ди­ну, яку во­ни мо­жуть по­ва­жа­ти. Очі­ку­ва­н­ня від ці­єї ро­бо­ти ви­ма­гає, що та­ка лю­ди­на по­вин­на бу­ти че­сним бро­ке­ром і во­дно­час мо­же да­ти ро­бо­ті Єв­ро­пей­ської Ра­ди пев­ний на­пря­мок. І слухати, і во­дно­час фор­му­ва­ти пев­ні рі­ше­н­ня».

НАЙБІЛЬША ЗА­ГРО­ЗА КА­ЧИНЬ­СЬКО­ГО

Пан Ку­хар­чек вва­жає, що на­пад­ки ни­ні­шньої поль­ської вла­ди на До­наль­да Ту­ска на­віть уже пі­сля йо­го пе­ре­о­бра­н­ня на дру­гий тер­мін на по­са­ду пре­зи­ден­та Єв­ро­пей­ської Ра­ди по­ля­га­ють у на­сту­пно­му:

«Спра­ва в то­му, що Ка­чинь­ський і ни­ні­шній уряд ба­чать у Ту­ску най­біль­шу за­гро­зу про­дов­жен­ню їхньої вла­ди. Пар­тія «Пра­во і спра­ве­дли­вість» по­при пев­ні пре­тен­зії не ду­же по­пу­ляр­на у кра­ї­ні, а Ка­чинь­ський — ду­же не­по­пу­ляр­ний, але факт по­ля­гає в то­му, що їхня си­ла ба­зу­є­ться на слаб­ко­сті опо­зи­ції. То­му що опо­зи­ції бра­кує лі­де­ра, яко­му до­ві­ря­ють. А Туск са­ме і є най­більш імо­вір­ним лі­де­ром опо­зи­ції.

І ко­ли він по­ки­дав по­са­ду прем’єр-мі­ні­стра, то не був ду­же по­пу­ляр­ний, бо лю­ди бу­ли роз­ча­ро­ва­ні де­яки­ми з йо­го ре­форм, зокре­ма пен­сій­ною. Але за­раз, ко­ли він пе­ре­їхав у Брюс­сель, до­ві­ра до ньо­го зро­стає, осо­бли­во пі­сля цих зі­ткнень з Ка­чинь­ським з при­во­ду пе­ре­при­зна­че­н­ня Ту­ска на по­са­ду пре­зи­ден­та Єв­ро­пей­ської Ра­ди. Він зно­ву став лі­де­ром про­ти «ПіС».

Ка­чинь­ський від­чу­ває за­гро­зу, що Туск йо­го усу­не від вла­ди, як це бу­ло у 2007 ро­ці. То­му він ро­бить усе мо­жли­ве, щоб зруй­ну­ва­ти ре­пу­та­цію Ту­ска тут, у Поль­щі. І цим по­ясню­ю­ться всі спро­би зма­лю­ва­ти Ту­ска вин­ним у смо­лен­ській авіа­ка­та­стро­фі. Ка­чинь­ський до­бре знає, що це не так. На­справ­ді, якщо хтось і ви­нен у цій авіа­ка­та­стро­фі, то це йо­го по­кій­ний брат, який не за­хо­тів при­зем­ля­тись в ін­шо­му мі­сці, ніж Смо­ленськ.

То­му роль смо­лен­ської ка­та­стро­фи ви­ко­нує дві фун­кції. Пер­ша по­ля­гає в то­му, щоб дис­кре­ди­ту­ва­ти Ту­ска, а дру­га — щоб по­кри­ти факт, що са­ме пре­зи­дент Лех Ка­чинь­ський і йо­го кан­це­ля­рія ор­га­ні­зу­ва­ли цю смер­тель­ну по­до­рож, у якій за­ги­ну­ла со­тня лю­дей. Це фа­кти­чно спро­ба від­вер­ну­ти ува­гу від ре­аль­ної при­чи­ни ці­єї авіа­ка­та­стро­фи».

ФОТО РЕЙТЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.