Прав­да від «ма­лень­ких вла­ско­рів Дон­ба­су»

Як ді­ти з при­фрон­то­вих те­ри­то­рій вча­ться жур­на­лі­сти­ки, зокре­ма — за стан­дар­та­ми «Дня»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, «День»

Все­укра­їн­ська ди­тя­ча га­зе­та «Жов­тий Ав­то­бус» — яскра­ва, з су­ча­сною верс­ткою, на її шпаль­тах ба­га­то фо­то­гра­фій усмі­хне­них ді­тей. Про­те жи­вуть во­ни у не­ве­се­лих ре­а­лі­ях — око­ли­ці їхніх міст що­дня об­стрі­лю­ють. І ва­жли­во, що ці ді­ти ма­ють си­ли і смі­ли­вість роз­по­від­а­ти всім про жи­т­тя у так зва­ній сі­рій зо­ні на Дон­ба­сі.

Шля­хи про­е­кту «Жов­тий Ав­то­бус» і «Дня» не­о­дно­ра­зо­во пе­ре­ти­на­ли­ся. Кіль­ка ра­зів ми пу­блі­ку­ва­ли текс­ти ді­тей із Мар’їн­ки і Кра­сно­го­рів­ки — міст, що за кіль­ка кі­ло­ме­трів від оку­по­ва­но­го «ДНР» До­не­цька (ма­те­рі­а­ли «У нас не АТО — у нас вій­на», «Мир — та­ке до­бре сло­во...», «Мі­сце во­єн­них хло­пчи­ків»). Пі­длі­тки ство­рю­ва­ли їх якраз у рам­ках зга­да­но­го во­лон­тер­сько­го про­е­кту з твор­чої осві­ти.

А дня­ми до ре­да­кції за­ві­та­ла Оле­на Че­ре­дни­чен­ко, кре­а­тив­ний ди­ре­ктор «Жов­то­го Ав­то­бу­са», іні­ці­а­тор і ку­ра­тор про­гра­ми про­е­кту з жур­на­лі­сти­ки, яка при­ве­зла нам при­мір­ни­ки пер­шо­го но­ме­ру га­зе­ти. Шпаль­ти ря­сні­ють текс­та­ми і вір­ша­ми «ма­лень­ких вла­ско­рів Дон­ба­су», як Оле­на на­зи­ває ді­тей, які опи­су­ють ре­а­лії вій­ни.

ПРО ПРА­ВО БУ­ТИ ІН­ШИМ

На одній зі шпальт га­зе­ти — ко­лон­ка го­лов­но­го ре­да­кто­ра «Дня» Ла­ри­си Ів­ши­ної про су­тність про­фе­сії жур­на­лі­ста. Оле­на Че­ре­дни­чен­ко ко­мен­тує: «Ко­ли фор­му­ва­ла пер­ший но­мер, оскіль­ки у нас дві осві­тні про­гра­ми — з кі­но і жур­на­лі­сти­ки, звер­ну­ла­ся до спе­ці­а­лі­стів у цих сфе­рах, щоб во­ни да­ли ді­тям про­фе­сій­ні ре­ко­мен­да­ції. Про кі­но ме­ні на­пи­сав ві­до­мий актор і ре­жи­сер Ві­ктор Ан­дрі­єн­ко, а що­до по­рад з жур­на­лі­сти­ки звер­ну­ла­ся до Ла­ри­си Ів­ши­ної, ав­то­ри­те­тно­го жур­на­лі­ста, ін­те­ле­кту­а­ла. Та й оскіль­ки я са­ма до­во­лі дав­но пу­блі­ку­ю­ся у «Дні», тут роз­мі­ща­ли ма­те­рі­а­ли ді­тей — це бу­ло ло­гі­чно. Ла­ри­са Оле­ксі­їв­на одра­зу від­гу­кну­ла­ся, на­пи­са­ла — не хо­чу на­зи­ва­ти це стат­тею — звер­не­н­ня до ді­тей».

По­тім ма­те­рі­а­ли з ці­єї ко­лон­ки Оле­на ви­ко­ри­ста­ла на май­стер-кла­сі для ді­тей з Но­во­ай­да­ра Лу­ган­ської обла­сті. Кре­а­тив­ний ди­ре­ктор «Жов­то­го Ав­то­бу­са» зі­зна­є­ться: «У текс­ті Ла­ри­си Ів­ши­ної є мо­мен­ти, ці­ка­ві пер­со­наль­но для ме­не, жур­на­лі­ста з ве­ли­ким ста­жем. І ко­ли го­ту­ва­ла­ся до май­стер-кла­су в Но­во­ай­да­рі, не зна­йшла більш чі­тко­го та скон­цен­тро­ва­но- го ви­зна­че­н­ня про­фе­сії жур­на­лі­ста і су­ті ці­єї про­фе­сії, ніж у цьо­му текс­ті. То­му на за­нят­ті за­чи­ту­ва­ла ді­тям основ­ні мо­мен­ти звід­ти, ми їх опра­цьо­ву­ва­ли». На­при­клад, ва­жли­во пам’ята­ти, що «най­біль­ше пра­во лю­ди­ни з усіх — це пра­во бу­ти Ін­шим» (це дав­но про­го­ло­шу­вав фі­ло­соф і друг «Дня» Сер­гій Крим­ський, і ці сло­ва зга­да­ла у ко­лон­ці Ла­ри­са Ів­ши­на). «Вмі­ти про­ти­сто­я­ти ста­дно­му по­чу­т­тю, пси­хо­ло­гії на­тов­пу, не до­зво­ля­ти се­бе ошу­ку­ва­ти. Це ва­жли­во і для схі­дних міст, і для за­хі­дних, і для всі­єї кра­ї­ни — ство­ри­ти атмо­сфе­ру, де та­ла­но­ви­ті й гі­дні лю­ди бу­дуть за­хи­ще­ні», — ре­зю­мує у сво­є­му текс­ті го­лов­ред «Дня».

«ДІ­ТИ НЕ ВМІЮТЬ МАНІПУЛЮВАТИ ІНФОРМАЦІЄЮ»

Між ін­шим, шко­ля­рі зі схо­ду по­да­ють при­клад то­го, як спри­йма­ти ін­фор­ма­цію з ме­діа, ба­га­тьом до­рос- лим. На май­стер-кла­сах «Жов­то­го Ав­то­бу­са» то­рік ді­ти зі­зна­ва­ли­ся Оле­ні Че­ре­дни­чен­ко, що не ві­рять ані укра­їн­ським, ані ро­сій­ським ЗМІ. Ро­сій­ським — бо роз­по­віді Со­лов­йо­ва і КО? про розп’ятих хло­пчи­ків і з’їде­них сні­гу­рів ви­кли­ка­ють сміх і не ви­три­му­ють кри­ти­ки. «А укра­їн­ським ЗМІ ді­ти не до­ві­ря­ють, бо вва­жа­ють, що во­ни не зов­сім то­чно по­да­ють кар­тин­ку то­го, що від­бу­ва­є­ться у зо­ні АТО, — по­яснює Оле­на. — Так, ді­ти ка­жуть, що по­дії на схо­ді на­зи­ва­ють АТО, хо­ча це вій­на. Ще, на­при­клад, ЗМІ вка­зу­ють не­пра­виль­ну кіль­кість за­ги­блих укра­їн­ських сол­да­тів».

Вла­сне, пі­сля та­ких зі­знань Оле­на і за­про­по­ну­ва­ла ді­тям пи­са­ти прав­ду про вій­ну. «Ді­ти че­сні, від­кри­ті, не вміють маніпулювати інформацією. Та й для них це сво­го ро­ду арт-те­ра­пія, — до­дає кре­а­тив­ний ди­ре­ктор «Жов­то­го Ав­то­бу­са». — При­чо­му про вій­ну пи­шуть не тіль­ки ді­ти з при­фрон­то­вої зо­ни, а й ті, хто жи­ве у вже звіль­не­них мі­стах Лу­ган­ської та До­не­цької облас- тей або там, де не бу­ло оку­па­ції, адже ці те­ри­то­рії вхо­дять до зо­ни кон­флі­кту, і зна­ти, що там від­бу­ва­є­ться, не менш ва­жли­во».

«ПЕРЕКОНАЛАСЯ, ЩО ДРУКОВАНА ПРЕСА НЕ ВІДІМРЕ»

На по­ча­тку кві­тня «ма­лень­кі вла­ско­ри Дон­ба­су» отри­ма­ли га­зе­ти зі сво­ї­ми ма­те­рі­а­ла­ми. «Ді­ти бу­ли ща­сли­ві, ко­ли по­ба­чи­ли га­зе­ту! — за­хо­пле­но го­во­рить Оле­на Че­ре­дни­чен­ко. — Вчи­те­лі фо­то­гра­фу­ва­ли її, ба­бу­ся одні­єї дів­чин­ки бі­га­ла і зби­ра­ла на ній наші ав­то­гра­фи — хо­ча го­лов­ні ге­рої тут ді­ти. І ко­ли я по­ба­чи­ла цю ре­а­кцію, знов переконалася, що друкована преса ні­ко­ли не відімре. Ра­ні­ше ски­да­ла ді­тям по­си­ла­н­ня на їхні ма­те­рі­а­ли у «Дні» — во­ни чи­та­ли їх в ін­тер­не­ті, по­ка­зу­ва­ли ба­тькам і вчи­те­лям. Але ко­ли во­ни по­ча­ли бі­га­ти з га­зе­тою, по­ка­зу­ва­ти всім: «Це моя стат- тя!», «Тут моя фо­то­гра­фія!» — це бу­ло ін­ше сприйня­т­тя. Дру­ко­ва­не ви­да­н­ня скла­дно за­мі­ни­ти еле­ктрон­ним. Тим біль­ше там, у «сі­рій зо­ні», не у всіх є ін­тер­нет. І зв’язок бу­ває не ду­же які­сний, і не всі ро­ди­ни мо­жуть до­зво­ли­ти со­бі це ма­те­рі­аль­но».

На­сту­пно­го ра­зу Оле­на по­їде на схід зі Скри­нею скар­бів «Дня», яку ми їй по­да­ру­ва­ли. По-пер­ше, ли­стів­ки зі зна­ко­ви­ми пер­ши­ми шпаль­та­ми га­зе­ти, ка­ри­ка­ту­ра­ми Ана­то­лія Ка­зан­сько­го та ін­ших на­ших ав­то­рів, ма­люн­ка­ми ху­до­жни­ці Ан­ни Гав­ри­люк ста­нуть хо­ро­шим на­вчаль­ним ма­те­рі­а­лом для май­стер-кла­сів. По-дру­ге, так мо­жна да­лі роз­ши­рю­ва­ти «чор­но­брив­це­вий про­стір». Щоб кві­ти з на­сі­н­ня, зі­бра­но­го у са­ди­бі Іва­на Фран­ка у На­гу­є­ви­чах, ста­ли сим­во­лі­чним за­хи­стом від оку­пан­та.

Ро­бо­та з «ма­лень­ки­ми вла­ско­ра­ми Дон­ба­су» на­би­ра­ти­ме обер­тів. Оле­на роз­по­від­ає: «У кві­тне­вій по­їзд­ці до До­не­цької та Лу­ган­ської обла­стей зі­бра­ла ще біль­ше ді­тей, яких ці­ка­вить жур­на­лі­сти­ка і пи­са­н­ня як та­ке, моя ме­ре­жа «вла­ско­рів» роз­ши­ри­ла­ся. То­му хо­чу роз­ви­ва­ти та змі­цню­ва­ти сам про­ект. Щоб мир­ні те­ри­то­рії Укра­ї­ни зна­ли, що від­бу­ва­є­ться у «сі­рій зо­ні» з вуст ді­тей».

ДО­ВІД­КА «Дня»

«Жов­тий Ав­то­бус» — во­лон­тер­ський про­ект з твор­чої осві­ти ді­тей, на­сам­пе­ред зі схо­ду Укра­ї­ни. Йо­го іні­ці­а­то­ром став кі­но­опе­ра­тор Яро­слав Пі­лун­ський. На­ве­сні ми­ну­ло­го ро­ку в рам­ках про­е­кту в Мар’їн­ці й Кра­сно­го­рів­ці про­ве­ли май­стер-кла­си, на яких роз­по­від­а­ли про основ­ні кі­но­про­фе­сії. По­тім ві­ді­бра­ли ді­тей, які ви­яви­ли схиль­ність до та­кої ро­бо­ти, і в сер­пні 2016-го во­ни по­бу­ва­ли в кі­но­та­бо­рі у Сер­гі­їв­ці, що під Оде­сою. Та­кож там бу­ли уча­сни­ки з Лу­ган­ської обла­сті й пе­ре­се­лен­ці. Ді­ти об’єд­на­ли­ся у ко­ман­ди і під ке­рів­ни­цтвом до­ро­слих май­стрів за два ти­жні зня­ли чо­ти­ри ко­ро­тко­ме­тра­жні філь­ми.

У жов­тні 2016 ро­ку, ко­ли ор­га­ні­за­то­ри про­е­кту по­ї­ха­ли до шкіл у при­фрон­то­вій зо­ні, щоб по­ка­за­ти ці філь­ми, Оле­на Че­ре­дни­чен­ко ви­рі­ши­ла за­про­ва­ди­ти про­гра­му з жур­на­лі­сти­ки. Для шко­ля­рів про­ве­ли те­ма­ти­чні май­стер-кла­си і за­про­по­ну­ва­ли пи­са­ти. Спер­шу ча­сти­ну текс­тів ді­тей дру­ку­ва­ли на шпаль­тах «Дня», а по­тім ко­ман­да про­е­кту по­ча­ла ви­пу­ска­ти га­зе­ту «Жов­тий Ав­то­бус».

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.