Но­ва му­зи­ка і ве­сна в Поль­щі

Укра­їн­ський ан­самбль Sed Contra Ensemble з успі­хом де­бю­ту­вав на фе­сти­ва­лі у По­зна­ні

Den (Ukrainian) - - Культура - Оле­ся НАЙДЮК

Фо­рум «По­знан­ська му­зи­чна ве­сна» уже в со­рок шо­стий раз від­був­ся на За­хо­ді Поль­щі. Це один із най­ста­рі­ших поль­ських фе­сти­ва­лів су­ча­сної му­зи­ки (про­во­ди­ться від 1961 р.). На п’ять ро­ків «мо­лод­ший» за ле­ген­дар­ну «Вар­шав­ську осінь» і за ста­ту­сом фа­кти­чно не по­сту­па­є­ться сто­ли­чно­му фе­сту. Кон­це­пція фо­ру­му спря­мо­ва­на на но­ві­тні тен­ден­ції в су­ча­сній му­зи­ці Поль­щі та сві­ту, во­дно­час якість пред­став­ле­ної му­зи­ки, як і рі­вень її ви­ко­на­н­ня, му­сять бу­ти до­во­лі ви­со­ки­ми. Тож сам факт ви­сту­пу ки­їв­сько­го ан­сам­блю Sed Contra Ensemble на цьо­му фе­сти­ва­лі — не­аби­який плюс до їхньо­го ре­но­ме.

«Ми спо­сте­рі­га­є­мо на­ро­дже­н­ня но­вої зір­ки на су­ча­сній кла­си­чній сце­ні в цій кра­ї­ні» — так на­пи­са­ли на сво­їй сто­рін­ці у Facebook ре­да­кто­ри поль­сько­го му­зи­чно­го жур­на­лу Glissando пі­сля ви­сту­пу укра­їн­сько­го ко­ле­кти­ву Sed Contra Ensemble. До­сі поль­ські кри­ти­ки зна­ли ли­ше один ан­самбль із на­шої кра­ї­ни, який спе­ці­а­лі­зу­є­ться на ви­ко­нан­ні су­ча­сної му­зи­ки, — це Ensemble Nostri Temporis. Те­пер від­кри­ли для се­бе ще одне ці­ка­ве яви­ще.

Це не пер­ший ви­ступ Sed Contra Ensemble у По­зна­ні. Ми­ну­ло­го ро­ку му­зи­кан­ти пред­ста­ви­ли спіль­ний про­ект E-Phasis із етно­спі­ва­чкою та лір­ни­цею На­та­лі­єю Сер­бі­ною на фе­сти­ва­лі «Укра­їн­ська ве­сна». Пі­сля ньо­го й на­ді­йшла про­по­зи­ція від ди­ре­кто­ра «По­знан­ської му­зи­чної ве­сни». За сло­ва­ми Ан­дрія Мер­хе­ля, ар­ти­сти­чно­го ди­ре­кто­ра ан­сам­блю, бу­ло за­про­по­но­ва­но, що­би про­зву­ча­ли тво­ри Га­лі­ни Устволь­ської та Саль­ва­то­ре Шар­рі­но. По­за тим, осо­бли­во ці­ка­ви­ли мо­ло­ді укра­їн­ські ком­по­зи­то­ри. На­то­мість для Sed Contra Ensemble прин­ци­по­во бу­ло впер­ше на фе­сти­ва­лі ви­ко­на­ти твір Les Ruines Circulaires, який на­пи­са­ний 2006-го, зна­но­го фран­цузь­ко­го спе­ктра­лі­ста Трі­ста­на Мю­райя до 70-річ­чя ком­по­зи­то­ра. Від­так «ком­па­нію» йо­му скла­ла фін­ська ком­по­зи­тор­ка Кайя Са­а­рі­я­хо, чий Cendres ви­явив­ся сти­лі­сти­чно близь­ким тво­ру Мю­райя. Про­гра­му ви­бу­ду­ва­ли так, щоб був ба­ланс, з одно­го бо­ку, між укра­їн­ськи­ми, поль­ськи­ми ком­по­зи­то­ра- ми, ав­то­ри­те­та­ми сві­то­во­го аван­гар­ду, а з ін­шо­го — між «кла­си­кою» і прем’єра­ми. Спе­ці­аль­но для ан­сам­блю, по су­ті, до цьо­го кон­цер­ту пи­са­ла свій твір по­знан­ська ком­по­зи­тор­ка Мо­ні­ка Кен­дзьо­ра.

Ше­сте­ро му­зи­кан­тів — Сер­гій Віл­ка (флей­та), Дми­тро Па­шин­ський (клар­нет), Ти­хон Шу­ляк (ту­ба), Ві­та­лій Ки­я­ни­ця ( фор­те­пі­а­но), Ан­дрій Па­влов (скри­пка), Ві­ктор Ре­ка­ло (ві­о­лон­чель) — за ве­чір ви­хо­ди­ли на сце­ну в рі­зних скла­дах і кон­фі­гу­ра­ці­ях. І ли­ше раз — у пов­но­му скла­ді: на тво­рі Weiss/Weisslich 4 для фор­те­пі­а­но та ка­мер­но­го ан­сам­блю ав­стрій­ця Пе­те­ра Аблін­ге­ра. Це хе­пе­нінг у ду­сі Джо­на Кей­джа. Му­зи­кан­ти зо­бра­жа­ють не­мов­би па­ро­дію на ан­самбль: ін­стру­мен­та­лі­сти бе­руть по­оди­но­кі, не­мов­би «ви­пад­ко­ві» зву­ки, то­ді як пі­а­ніст ме­то­ди­чно в по­віль­но­му тем­пі грає до-ма­жор­ну га­му у ви­схі­дно­му ру­сі... на всю кла­віа­ту­ру ін­стру­мен­та.

Го­лов­ну ін­три­гу ве­чо­ра ста­но­ви­ли тво­ри двох укра­їн­ських ком­по­зи­то­рів. Прем’єр­ний Dark Quartet Ві­та­лія Ки­я­ни­ці ви­три­ма­но в тем­них то­нах: ав­тор не­мов­би по­дво­ює зву­ча­н­ня в низь­ко­му ре­гі­стрі — крім ту­би, ви­ко­ри­сто­вує ще й бас-клар­нет. Ці­ка­во, що са­ме тут фор­те­пі­ан­на пар­тія у ви­ко­нан­ні автора ста­ла про­я­вом ті­єї екс­пре­сії, якої не ви­ста­чи­ло у тво­рі Устволь­ської.

До­стой­ним за­вер­ше­н­ням кон­цер­ту ста­ла ком­па­ктна ком­по­зи­ція GZI ки­я­ни­на Оле­ксія Вой­тен­ка. Це — дру­га ре­да­кція ство­ре­но­го ним ві­сім ро­ків то­му се­пте­ту, пе­ре­тво­ре­но­го на квін­тет. Твір ефе­ктний, май­стер­но ви­бу­ду­ва­ний за дра­ма­тур­гі­єю та фор­мою, без фа­ктур­них і будь-яких ін­ших на­дмір­но­стей, у пев­но­му сен­сі, «кла­си­чний». Див­но, але в пар­тії бас-клар­не­та слу­хач чує не­пря­му ци­та­ту мо­ти­ву зі всту­пу Тре­тьої сим­фо­нії кла­си­ка но­вої укра­їн­ської му­зи­ки Бо­ри­са Ля­то­шин­сько­го. Чи від­чи­та­ли ци­та­ту поль­ські слу­ха­чі? Хто­зна. Але при­йма­ли те­пло.

ФОТО НА­ДА­НО ОР­ГА­НІ­ЗА­ТО­РА­МИ ФЕСТИВАЛЮ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.