Гра­фі­чна си­ла дум­ки

Ху­до­жник Ні­кі­та Ті­тов — про те, як пла­кат мо­же по­до­ла­ти бай­ду­жість

Den (Ukrainian) - - День України - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, «День»

Сьо­го­дні на пер­шій шпаль­ті «Дня» ви­йшов пла­кат, при­свя­че­ний ава­рі­ї­на Чор­но­биль­ській атом­ній еле­ктро­стан­ції. Це ла­ко­ні­чне на­га­ду­ва­н­ня про тра­ге­дію, на­слід­ки яко­ї­де­ся­тки ро­ків від­чу­ва­ти­муть ти­ся­чі лю­дей. З цьо­го пла­ка­ту, по­ба­че­но­го у со­цме­ре­жі го­лов­ним ре­да­кто­ром «Дня» Ла­ри­сою Ів­ши­ною, по­ча­лось на­ше зна­йом­ство з Ні­кі­тою Ті­то­вим, ху­до­жни­ком з Хар­ко­ва. Ні­кі­та за фа­хом — вчи­тель ма­лю­ва­н­ня, але ні­ко­ли не ви­кла­дав і ба­га­то ро­ків про­пра­цю­вав у ре­кла­мі. «Мо­жли­во, то­му ме­ні вда­є­ться ство­рю­ва­ти щось про­сте і влу­чне», — го­во­рить Ні­кі­та.

Ху­до­жник ча­сто ви­кла­дає на сво­їй Facebook-сто­рін­ці пла­ка­ти про во­єн­не сьо­го­де­н­ня Укра­ї­ни. «Я не оби­раю те­ми, це мій від­гук на те, що від­бу­ва­є­ться у кра­ї­ні, на вла­сні дум­ки, — ствер­джує Ні­кі­та Ті­тов. — Осо­бли­во дов­го не ду­маю над тим, що зро­би­ти. Швид­ко ма­люю і ви­кла­даю у Facebook, щоб по­ді­ли­ти­ся дум­ка­ми. У ме­не не­має яко­їсь ме­ти. Це про­сто мо­ї­ви­слов­лю­ва­н­ня на те­ми, які ду­же тур­бу­ють. За­раз у кра­ї­ні три­ває вій­на. Не мо­жна, не­мо­жли­во за­ли­ша­ти­ся бай­ду­жим».

Ко­ли тра­пи­лась ава­рія на ЧАЕС, Ні­кі­та був під­лі­тком. «Я то­ді був у Хар­ко­ві. Це бу­ло щось див­не, не­зви­чне. Всі ка­за­ли, що не мо­жна гу­ля­ти. До­бре пам’ятаю, як ми влі­тку по­їха­ли до Ки­є­ва, бу­ли там про­їздом і ду­же бо­я­ли­ся ви­хо­ди­ти з по­їзда, — зга­дує ху­до­жник. — Сьо­го­дні іна­кше став­лю­ся до ці­є­ї­ка­та­стро­фи. Знаю ба­га­то лю­дей, які бу­ли у Чор­но­би­лі ще ді­тьми. Во­ни пе­ре­жи­ли стра­шні ре­чі, на­при­клад, під час ева­ку­а­ції. У ме­не є друг, яко­го то­ді пов­ні­стю роз­дя­гли, при­ве­зли в якесь мі­сце, на­ки­ну­ли якусь ков­дру. Всі мі­сце­ві жи­те­лі бо­я­ли­ся чор­но­биль­ців, на­ма­га­ли- ся три­ма­ти­ся від них по­да­лі, адже страх був ве­ли­кий. Чор­но­биль­ська ка­та­стро­фа — це ве­ли­ка тра­ге­дія для кра­ї­ни, лю­дей. І свій пла­кат я зро­бив для се­бе та­кож, щоб ні­ко­ли не за­бу­ва­ти, що та­ке від­бу­ло­ся. Май­же як ко­жен пла­кат — щоб са­мо­му пам’ята­ти пев­ні ча­си, сво­ї­дум­ки і від­чу­т­тя».

До ре­чі, у ки­їв­сько­му те­а­трі «Зо­ло­ті во­ро­та» вже рік три­ває ви­став­ка пла­ка­тів Ні­кі­ти Ті­то­ва. Істо­рія та­ка, як і з «Днем»: ху­до­жній ке­рів­ник те­а­тру Стас Жир­ков по­ба­чив ро­бо­ти у Facebook і за­про­по­ну­вав зро­би­ти ви­став­ку, бо пла­ка­ти су­го­ло­сні де­яким ви­ста­вам. Від­кри­ли екс­по­зи­цію до прем’єри ви­ста­ви «Сла­ва ге­ро­ям».

«Як на ме­не, ін­ко­ли лю­дям тре­ба на­га­ду­ва­ти про те, що від­бу­ва­є­ться, — роз­мір­ко­вує Ні­кі­та Ті­тов. — У пов­сяк­ден­но­му жит­ті лю­ди за­бу­ва­ють, який за­раз час. Пла­кат мо­же по­вер­ну­ти на пра­виль­ний шлях, спря­му­ва­ти дум­ки у пра­виль­не ру­сло. Щоб ми пам’ята­ли, що кра­ї­ні по­трі­бна до­по­мо­га».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.