Жи­ві­мо ві­рою в пе­ре­мо­гу

Про сер­жан­та Ми­хай­ла Ко­бе­тя­ка — во­ї­на, який сто­яв на пе­ре­дньо­му краї

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Ми­ко­ла ДАНКЕВИЧ, ви­пу­скник Дро­го­би­цької ма­лої се­мі­на­рії, Дро­го­би­цько­го ін­сти­ту­ту Пре­свя­тої Трій­ці УГКЦ та істо­ри­чно­го фа­куль­те­ту Дро­го­би­цько­го дер­жав­но­го пе­да­го­гі­чно­го уні­вер­си­те­ту ім. І. Фран­ка

Ви­со­ко­по­ва­жна па­ні Ла­ри­со! Вель­ми­ша­нов­ні пра­ців­ни­ки ре­да­кції га­зе­ти «День»!

Сьо­го­дні я хо­чу роз­по­ві­сти про во­ї­на, який сто­яв на пе­ре­дньо­му краї бо­роть­би між до­бром і злом, сві­тлом і пі­тьмою, прав­дою та ли­це­мір­ством — сер­жан­та Ми­хай­ла Іва­но­ви­ча Ко­бе­тя­ка, 1981 р. н. Наш за­хи­сник на­ро­див­ся і про­жи­ває в с. Опа­ка Дро­го­би­цько­го р-ну Львів­ської обла­сті. Він є мо­їм до­брим дру­гом.

Ми­хай­ло Іва­но­вич — про­фе­сій­ний вій­сько­вий. Як свід­чить за­пис у йо­го вій­сько­во­му кви­тку: «Про­хо­див слу­жбу у скла­ді ми­ро­твор­чо­го кон­тин­ген­ту мі­сії ООН у Сьєр­ра-Ле­о­не з 24.07.2001 до 25.07.2002 рр. у в/ч А-0555 на по­са­ді стар­шо­го стріл­ка». Да­лі за­зна­че­но: «Брав участь у бо­йо­вих ді­ях у між­на­ро­дній ми­ро­твор­чій опе­ра­ції в Ко­со­во, Со­ю­зна Ре­спу­блі­ка Юго­сла­вія, з 06.12.2002 до 25.07.2003 рр. у в/ч А-1657 на по­са­ді ку­ле­ме­тни­ка- роз­ві­дни­ка » . 23.02.2003 р. за сум­лін­не ви­ко­на­н­ня слу­жбо­во­го обов’яз­ку із за­хи­сту Ві­тчи­зни, не­за­ле­жно­сті та те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті Укра­їн­ської дер­жа­ви, му­жність та від­по­від­аль­ність під час ви­ко­на­н­ня ми­ро­твор­чих зав­дань і з на­го­ди Дня за­хи­сни­ка Ві­тчи­зни сер­жант Ко­бе­тяк Ми­хай­ло Іва­но­вич був на­го­ро­дже­ний Гра­мо­тою ко­ман­ди­ра вій­сько­вої ча­сти­ни А-1657 ма­йо­ра В. С. Аба­ні­на.

09.03.2003 р. за зраз­ко­ве ви­ко­на­н­ня сво­го слу­жбо­во­го обов’яз­ку, іні­ці­а­ти­ву, смі­ли­вість, рі­шу­чість, му­жність та від­по­від­аль­ність під час ви­ко­на­н­ня бо­йо­вих зав­дань з під­три­ма­н­ня ми­ру в Ко­со­во сер­жант Ко­бе­тяк Ми­хай­ло Іва­но­вич був на­го­ро­дже­ний Гра­мо­тою ко­ман­ди­ра вій­сько­вої ча­сти­ни А-1657 ма­йо­ра В. С. Аба­ні­на.

Цей му­жній во­їн був уча­сни­ком АТО в до­не­цьких сте­пах.

На вій­ні ві­ра в Бо­га по­си­лю­є­ться ба­га­то­ра­зо­во. Для во­ї­нів Він стає го­лов­ною, а ча­сом і єди­ною на­ді­єю. То­му, не со­ром­ля­чись, на­ші за­хи­сни­ки ви­зна­ють свою ві­ру в сво­го твор­ця і за­хи­сни­ка. У су­ча­сних філь­мах во­єн­ні дії по­да­ють як ле­гень­ку, ро­ман­ти­чну про­гу­лян­ку. Ре­аль­на вій­на — стра­шна річ. Але зав­дя­ки мо­ли­твам Бог тво­рить справ­жні ди­ва. То­му на­ші во­ї­ни ви­жи­ва­ють під об­стрі­ла­ми «гра­дів» та «ура­га­нів».

Пан Ми­хай­ло свій бо­йо­вий шлях про­йшов з гли­бо­кою і щи­рою ві­рою в Бо­га. Він ні­ко­ли не роз­лу­чав­ся з обра­зо­чком (ікон­кою) св. Ар­хан­ге­ла Ми­ха­ї­ла, ім’я яко­го но­сить за­хи­сник Рі­дної зем­лі. Сер­жант що­ден­но, що­го­дин­но мо­лив­ся до ньо­го, ві­ря­чи в йо­го за­хист. Вождь і князь не­бе­сних сил без­ті­ле­сних був зав­жди з ним. Во­їн по­вер­нув­ся до­до­му без жо­дно­го по­ра­не­н­ня.

То­му мо­лі­мо­ся за на­ше вій­сько, мо­лі­мо­ся за Укра­ї­ну, але й мо­лі­мо­ся за те, щоб Бог від­крив нам ро­зу­мі­н­ня то­го, чо­му він допу­стив цю вій­ну. Тож за­пи­тай­мо в мо­ли­тві Во­скре­сло­го Хри­ста: чи допу­стив би Він нам та­кі ви­про­бу­ва­н­ня, ко­ли б одні з нас не ви­ма­га­ли, ін­ші не да­ва­ли ха­ба­рів? Чи по­трі­бні бу­ли б нам та­кі тяж­кі ви­про­бу­ва­н­ня, як­би ми не на­ма­га­ли­ся по­всю­ди об­хо­ди­ти за­кон, на­віть у та­ких дрі­бни­чках, ко­ли пе­ре­хо­ди­мо до­ро­гу на чер­во­не сві­тло сві­тло­фо­ра? Чи по­трі­бні бу­ли б нам ре­во­лю­ції та вій­на, як­би вмі­ли лю­би­ти й по­ва­жа­ти одне одно­го? Не­бе­са нам да­ру­ва­ли не­за­ле­жність, ко­ли Укра­ї­на бу­ла одні­єю із най­ро­з­ви­не­ні­ших дер­жав сві­ту з по­ту­жною еко­но­мі­кою. Чо­му ми її не зумі­ли збе­рег­ти? Чи не то­му, що на­ма­га­ли­ся щось урва­ти для се­бе, за­бу­ва­ю­чи про ін­ших? Якщо ми зро­би­мо щи­рий іспит сум­лі­н­ня, то зро­зу­мі­є­мо, в чо­му нам тре­ба по­ка­я­ти­ся. Ма­є­мо ста­ти во­ї­на­ми сві­тла й то­ді здо­бу­де­мо ба­жа­ну пе­ре­мо­гу. Бо з на­ми — Бог! То­му жи­ві­мо ві­рою в пе­ре­мо­гу.

ФОТО НАДАНО АВТОРОМ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.