Мов­не від­ро­дже­н­ня по­тре­бує на­дій­но­го ти­лу

Про ін­ци­дент з удо­вою обо­рон­ця До­не­цько­го ае­ро­пор­ту

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Сер­гій ЛАЩЕНКО

Ще то­ді, ко­ли то­чи­ли­ся актив­ні су­пе­ре­чки про «мов­ні» кво­ти, один про­сві­тя­нин із чи­ма­лим до­сві­дом бо­роть­би ска­зав: «Ми да­рем­но за­го­стри­ли всю свою ува­гу на ци­фрах. Во­ни є ва­жли­ви­ми, але не ви­рі­шаль­ни­ми. Успіх спра­ви за­ле­жа­ти­ме від то­го, чи бу­де за­без­пе­че­но на­дій­ний за­хист тим «пер­шим ла­стів­кам», які за­го­во­рять укра­їн­ською у ве­ли­ких мі­стах схо­ду. Якщо цьо­го не бу­де зро­бле­но, то спра­ва за­хли­не­ться. Укра­їн­ська мо­ва фун­кціо­ну­ва­ти­ме на за­хо­ді, трі­шки змі­цня­ться її по­зи­ції в цен­трі, але на схо­ді во­на не за­лу­нає. І за­ли­ши­ться, в кра­що­му ра­зі, мо­вою чи­нов­ни­цтва та шкіль­но­го ви­кла­да­н­ня. За­ли­ша­ться ве­ли­че­зні те­ри­то­рії без мо­ви, про які Кремль ні­ко­ли, ні за яких об­ста­вин не за­бу­де. То­му не вар­то обма­ню­ва­ти са­мих се­бе: ми або ви­гра­є­мо би­тву з агре­сив­ним, під­сту­пним і гли­бо­ко еше­ло­но­ва­ним «рус­ским ми­ром», за­без­пе­чив­ши за­хист піо­не­рів мов­но­го від­ро­дже­н­ня, або ж без­слав­но ка­пі­ту­лю­є­мо».

Не ми­ну­ло й мі­ся­ця, як жи­т­тя під­ки­ну­ло чер­го­вий до­каз пра­во­ти про­сві­тя­ни­на. Став­ся прецедент у Дні­прі. У мі­сті, яке ні­би­то зу­пи­ни­ло на­ва­лу зі схо­ду й одно­зна­чно ви­зна­чи­ло- ся на ко­ристь Укра­ї­ни. Але щоб бло­ку­ва­ти про­цес мов­но­го від­ро­дже­н­ня, ціл­ком до­сить, щоб 5% мі­стян бу­ли укра­ї­но­фо­ба­ми. Вдо­ва за­ги­бло­го бій­ця, обо­рон­ця До­не­цько­го ае­ро­пор­ту, во­лон­тер Ан­на Сча­сна-Га­рус у цьо­му пе­ре­ко­на­ла­ся. Її по­би­ли й обра­зи­ли в ма­га­зи­ні тка­нин і фур­ні­ту­ри на жи­тло­во­му ма­си­ві Па­рус. По­би­ли са­ме за мо­ву. Ін­ци­ден­ту не ста­ло­ся б, як­би на да­ний мо­мент всі про­дав­ці за­сво­ї­ли пе­ре­ві­ре­ну ча­сом і до­сить то­ле­ран­тну мов­ну уста­нов­ку. До клі­єн­та пер­шу фра­зу тре­ба ска­за­ти мо­вою дер­жа­ви чи ре­спу­блі­ки. Та­ке я в ра­дян­ські ро­ки не­о­дно­ра­зо­во спо­сте­рі­гав у Ри­зі, Тал­лін­ні, Віль­ню­сі... Якщо клі­єнт не знав ла­ти­ської чи естон­ської і від­по­від­ав ро­сій­ською, то про­да­вець без про­блем пе­ре­хо­див на мо­ву між­на­ціо­наль­но­го спіл­ку­ва­н­ня. І не бу­ло жо­дних про­блем. Є й «по­лег­ше­ний» ва­рі­ант. Пе­рей­ти на мо­ву ли­ше то­ді, ко­ли клі­єнт укра­ї­но­мов­ний. А до цьо­го спіл­куй­ся ро­сій­ською, скіль­ки влі­зе.

Мо­же, та­кий під­хід п’ять ро­ків то­му не­про­сто бу­ло ре­а­лі­зу­ва­ти в укра­їн­сько­му Се­ва­сто­по­лі чи в Ба­хчи­са­раї. Де­що «від­ру­бна» істо­рія і за­над­то скла­дна мов­на кон­фі­гу­ра­ція... Мо­же, й те­пер це не­про­сто зро­би­ти у при­фрон­то­во­му Ма­рі­у­по­лі чи в Ізма­ї­лі, що на Оде­щи­ні. Але в Дні­прі, гео­гра­фі­чній сто­ли­ці ко­за­цько­го краю, в мі­сті, яке по­стій­но піджив­лю­є­ться укра­їн­ським на­се­ле­н­ням із сіл — чо­му б не спро­бу­ва­ти? Тим па­че, що мі­стя­ни твер­до ви­зна­чи­ли­ся: «ми з Укра­ї­ною». Що ж тут та­ко­го ре­во­лю­цій­но­го? На­то­мість про­дав­чи­ня від­мо­ви­ла­ся не те щоб від­по­від­а­ти укра­їн­ською, а й вза­га­лі... об­слу­го­ву­ва­ти клі­єн­тку. Ма­ло то­го, ви­тя­гла за ко­си вдо­ву «кі­бор­га» з та­ким чу­до­вим (хоч у ро­ман встав­ляй) по­зив­ним «Сім’янин». Це то­му, що в Ан­дрія з Ан­ною бу­ло п’яте­ро ді­тей. Троє рі­дних і двоє си­но­чків при­йом­них.

Зві­сно, цей ви­па­док збу­рив усю Укра­ї­ну. Перш ніж бра­ти­ся за пе­ро, ви­рі­шив по­спіл­ку­ва­ти­ся з Ан­ною. Роз­шу­ка­ти во­лон­те­ра у во­ю­ю­чій кра­ї­ні не так вже й скла­дно — все ж гро­ма­дян­ське су­спіль­ство у нас фор­му­є­ться при­ско­ре­ни­ми тем­па­ми. Пе­ре­ко­нав­ся, що Ан­на — ціл­ком аде­ква­тна і то­ле­ран­тна лю­ди­на. І в да­ній си­ту­а­ції зов­сім не за­ци­клю­є­ться на сво­є­му при­ни­жен­ні. Про­сто хо­че бу­ти впев­не­ною в то­му, що її ді­тей у май­бу­тньо­му по­ді­бним чи­ном не обра­жа­ти­муть за мо­ву. Чи­слен­ні дру­зі во­лон­тер­ки жи­вуть в очі­ку­ван­ні май­бу­тньо­го су­ду. Про­ба­чи­ти одній лю­ди­ні мо­жна... Го­лов­не, щоб ве­ли­ке мі­сто зро­би­ло ви­снов­ки з цьо­го кри­чу­що­го ви­пад­ку при­ни­же­н­ня укра­їн­ки. А ра­зом з Дні­пром — і вся Укра­ї­на.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.