З опо­рою на до­сто­вір­ні фа­кти

Га­ли­цько-Во­лин­ська дер­жа­ва: дже­ре­ла до­слі­дже­н­ня

Den (Ukrainian) - - Iсторія Та «я» - Інтерв’ю під­го­ту­вав Зі­но­вій ПАРТИКО, Львів

Унаш час з но­вою при­стра­стю по­чи­на­ють то­чи­ти­ся дис­ку­сії що­до істо­рії Га­ли­цько­Во­лин­ської дер­жа­ви. Про­те зна­чною мі­рою все за­ле­жить від то­го, якою дже­рель­ною ба­зою ко­ри­сту­ю­ться на­ші вче­ні. Для з’ясу­ва­н­ня пи­та­н­ня про дже­ре­ла до­слі­дже­н­ня істо­рії да­ної дер­жа­ви ми звер­ну­ли­ся до укла­да­ча збір­ни­ка до­ку­мен­тів із про­бле­ма­ти­ки ці­єї до­би Олександра КУЧЕРУКА.

Зі­но­війПАРТИКО : Па­не Оле­ксан­дре, ма­буть, укла­де­ний­ва­ми збір­ник, опу­блі­ко­ва­нийу ви­дан­ні «Га­ли­цько-Во­лин­ська дер­жа­ва XII—XIV ст. : зб. на­у­ко­вих праць: Кни­га 1». Львів, 2002. — 128 с. — єди­не ви­да­н­ня та­ко­го ро­ду?

Оле­ксандр КУЧЕРУК: За­ду­му­ва­ло­ся це ви­да­н­ня спіль­но з І. Мель­ни­ком, ке­рів­ни­ком львів­сько­го ви­дав­ни­цтва «Світ», при­чо­му не в одно­му то­мі. Пла­ну­ва­ло­ся (спо­ді­ва­ю­ся, що за­пла­но­ва­не все ж збу­де­ться) по­да­ти менш ві­до­мі, а та­кож не­о­пу­блі­ко­ва­ні до­слі­дже­н­ня на­у­ков­ців, на які ко­му­ні­сти­чною вла­дою бу­ло на­кла­де­но та­бу. Га­даю, що не від­крию ні­чо­го но­во­го, ко­ли ска­жу, що будь-які до­слі­дже­н­ня ма­ють ґрун­ту­ва­ти­ся на дже­ре­лах, до то­го ж при ви­ра­зно кри­ти­чно­му (але не ре­ві­зіо­ніст­сько­му!) став­лен­ні до них.

Спе­ці­аль­ні збір­ни­ки дже­рел для вивчення вка­за­но­го пе­рі­о­ду на­ле­жать до при­єм­них ви­ня­тків. Ма­буть, най­кра­ще, що бу­ло зро­бле­но на су­ча­сно­му ета­пі, — це пра­ця О. Ку­пчин­сько­го «Акти та до­ку­мен­ти Га­ли­цько-Во­лин­сько­го кня­зів­ства ХІІІ — пер­шої по­ло­ви­ни XIV сто­літь: до­слі­дже­н­ня. Текс­ти» (Львів, 2004). У цій пра­ці огля­ну­то ау­тен­ти­чні дже­ре­ла, до­да­но ре­кон­стру­йо­ва­ні урив­ки з лі­то­пи­сів та ін­ших до­ку­мен­тів то­що. Ва­жли­во те, що про­ве­де­но дже­ре­ло­знав­чий і текс­то­ло­гі­чний ана­ліз ба­га­тьох до­ку­мен­тів.

З. П.: Чи сьо­го­дні, в 2017 р., існу­ють но­ві дже­ре­ла, які не по­мі­ще­ні у ваш збір­ник 2002 р.?

О. К.:

За остан­ні ро­ки, а то й де­ся­ти­лі­т­тя, яки­хось над­зви­чай­но ва­жли­вих но­вих істо­ри­чних до­ку­мен­тів, що ки­ну­ли бдо­да­тко­ве сві­тло на на­шу істо­рію цьо­го пе­рі­о­ду, ви­яв­ле­но не бу­ло. Мо­жна го­во­ри­ти ли­ше про окре­мі но­ві ін­тер­пре­та­ції, які да­ють змо­гу щось уто­чни­ти, але не до­да­ють ні­чо­го прин­ци­по­во­го но­во­го.

Скла­ло­ся так, що осно­вою біль­шо­сті ана­лі­ти­чних чи син­те­ти­чних до­слі­джень є дав­ні лі­то­пи­си, го­лов­но це Га­ли­цько-Во­лин­ський лі­то­пис ( на­зва аб­со­лю­тно умов­на), що охо­плює фа­кти­чно XIII ст. і скла­да­є­ться з двох ча­стин: вла­сне Га­ли­цької, яка при­свя­че­на прав­лін­ню Да­ни­ла Ро­ма­но­ви­ча, і Во­лин­ської, яка охо­плює час прав­лі­н­ня Во­ло­ди­ми­ра Ва­силь­ко­ви­ча. Пер­ві­сний текст лі­то­пи­су не збе­ріг­ся, він існує ли­ше в кіль­кох пі­зні­ших спи­сках у скла­ді лі­то­пи­сних зво­дів. Цей лі­то­пис охо­плює фа­кти­чно пе­рі­од прав­лі­н­ня від Ізя­сла­ва І (си­на Яро­сла­ва Му­дро­го) до Юрія ІІ Бо­ле­сла­ва. На про­бле­ми до­слі­дже­н­ня і на­у­ко­во­го опра­цю­ва­н­ня лі­то­пи­су звер­нув осо­бли­ву ува­гу М. Ко­тляр у стат­ті «За­са­ди і ме­то­ди­ка ство­ре­н­ня ко­мен­то­ва­но­го ви­да­н­ня Га­ли­цько-Во­лин­сько­го лі­то­пи­су» в «Укра­їн­сько­му істо­ри­чно­му жур­на­лі» (2004, № 2).

Вар­ті ува­ги дже­ре­ла, що по­хо­дять із су­сі­дніх кра­їн. Так, про на­ші спра­ви мо­жна зна­йти чи­ма­ло ві­до­мо­стей у більш ві­до­мих поль­ських хро­ні­ках і гра­мо­тах. Це най­пер­ше пра­ці Гал­ла Ано­ні­ма, Він­цен­тія Ка­длу­бе­ка та Яна Длу­ґо­ша, а та­кож лі­то­пис Ма­ло­поль­ський, лі­то­пис Ян­ка з Чарн­ко­ва, лі­то­пис Тра­ска. Ба­га­то ін­фор­ма­ції мі­стять че­ські дже­ре­ла: хро­ні­ка Ко­зьми Празь­ко­го, хро­ні­ка Фран­ті­ше­ка з Пра­ги. З ні­ме­цьких дже­рел за­слу­го­вує на осо­бли­ву ува­гу хро­ні­ка Ті­тма­ра Мер­зе­бурзь­ко­го. Чи­ма­ло мо­жна до­від­а­ти­ся з угор­ських дже­рел: хроніки Яно­ша Ту­ро­ці, « Chronicon Pictum» та Ду­бги­цької хроніки.

З. П.: Ро­зу­мію, що те, що пи­шуть на­ші істо­ри­ки про Га­ли­цько-Во­лин­ську дер­жа­ву, пов­ні­стю за­ле­жить від ви­ко­ри­ста­ної дже­рель­ної ба­зи. На­скіль­ки пов­но ці дже­ре­ла ви­ко­ри­ста­но в пра­цях укра­їн­ських істо­ри­ків?

О. К.:

По-пер­ше, для то­го, щоб ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ті чи ін­ші дже­ре­ла, по­трі­бно ма­ти до них до­ступ. Тоб­то во­ни ма­ють бу­ти опу­блі­ко­ва­ні, бо нав­ряд чи укра­їн­ські на­у­ков­ці че­рез брак ко­штів мо­жуть до­зво­ли­ти со­бі ши­ро­кі по­шу­ки в за­кор­дон­них ар­хі­вах. По-дру­ге, про­блем­ним для біль­шо­сті на­ших на­у­ков­ців є до­ступ до ори­гі­наль­них текс­тів, оскіль­ки на пе­ре­шко­ді сто­їть зна­н­ня (то­чні­ше — не­зна­н­ня) іно­зем­них мов, вклю­чно з кла­си­чни­ми. Ну і, по-тре­тє, тре­ба зна­ти, де шукати, й ма­ти як до­свід, так і, зві­сно, ча­сто­чку на­у­ко­во­го «ща­стя».

Хто з на­ших до­слі­дни­ків, для при­кла­ду, про­во­див по­шу­ки в ар­хі­вах Ва­ти­ка­ну? Хо­ча до­брою під­каз­кою є ба­га­то­том­не ви­да­н­ня укра­їн­ських до­ку­мен­тів, зокре­ма Documenta pontificum pomanorum historiam ucrainae illustrania (пер­ший том, що ви­йшов 1953 р., охо­плює пе­рі­од від 1075 до 1700 рр.). У цьо­му ви­дан­ні до­ку­мен­ти опу­блі­ко­ва­ні пе­ре­ва­жно ла­тин­ською мо­вою, без пе­ре­кла­ду, що са­мо по со­бі обме­жує їх ви­ко­ри­ста­н­ня.

Що сто­су­є­ться вивчення Га­ли­цько-Во­лин­ської дер­жа­ви за скан­ди­нав­ськи­ми дже­ре­ла­ми, то та­ких до­слі­дни­ків на­зва­ти не мо­жу вза­га­лі.

Якщо єв­ро­пей­ський на­прям по­шу­ків для нас є зро­зумі­лим, то схі­дний по­ки що пов­ні­стю за­ли­ша­є­ться по­за ува­гою до­слі­дни­ків. Так, ми зна­є­мо про не­про­сті вза­є­ми­ни дав­ньо­укра­їн­ських кня­зівств з ім­пе­рі­єю Чін­гі­зі­дів. Від­по­від­но, при­пу­скаю, що ці кня­зів­ства ма­ли від­обра­же­н­ня в до­ку­мен­тах ім­пер­ської Ор­ди. Тут тре­ба во­ло­ді­ти еру­ди­ці­єю на рів­ні Оме­ля­на Прі­ца­ка, щоб­хоч якось орі­єн­ту­ва­ти­ся в не­до­слі­дже­но­му ма­си­ві та­ких дже­рел. По­трі­бна си­стем­на ро­бо­та з ви­яв­ле­н­ня, пу­блі­ка­ції та ко­мен­ту­ва­н­ня цих до­ку­мен­тів. Десь там, ма­буть, за­хо­ва­но ще чи­ма­ло ві­до­мо­стей з істо­рії Га­ли­цько-Во­лин­ської дер­жа­ви...

Го­во­ря­чи про су­ча­сних до­слі­дни­ків, вар­то за­гля­ну­ти в бі­бліо­гра­фі­чний до­від­ник «Га­ли­цько-Во­лин­ська дер­жа­ва: істо­рія, по­ста­ті, куль­ту­ра», який ви­пу­ще­но 2009 р. в Іва­но-Фран­ків­ську. Ми по­ба­чи­мо, що біль­шість по­зи­цій — це стат­ті й до­по­віді, в яких ін­ко­ли за тра­ди­цій­ною схе­мою пе­ре­гля­да­ю­ться окре­мі по­дії чи яви­ща; на­то­мість по­хва­ли­ти­ся про­рив­ни­ми мо­но­гра­фі­я­ми су­ча­сні істо­ри­ки не мо­жуть. Це мо­же свід­чи­ти або про кон­цен­тра­цію сил для май­бу­тніх «звер­шень», або про за­стій. Про­те вар­то звер­ну­ти ува­гу на пра­цю М. Брай­чев­сько­го «Га­ли­цько-Во­лин­ське ко­ро­лів­ство» у ви­дан­ні «Хро­ні­ка-2000» (вип. 31/32), хо­ча й не но­ву, але та­ку, що вка­зує на мо­жли­ві но­ві на­пря­ми до­слі­дже­н­ня ана­лі­зо­ва­ної те­ми. Ці­ка­вою, на наш по­гляд, є та­кож кни­га В. Ідзя «Га­ли­цька дер­жа­ва: про­це­си етно­тво­ре­н­ня та ста­нов­ле­н­ня (ІІІ — ХІІ ст.)» (2005).

З. П.: Па­не Оле­ксан­дре, до­зволь­те за­пи­та­ти вас і про су­мі­жні дже­ре­ла до­слі­дже­н­ня ці­єї те­ми. Які ар­хе­о­ло­гі­чні пам’ятки най­ва­жли­ві­ші для до­слі­дже­н­ня істо­рії Га­ли­цько-Во­лин­ської дер­жа­ви? Адже не­що­дав­но поль­ські істо­ри­ки в одно­му з міст Поль­щі ви­яви­ли за­ли­шки зам­ку Да­ни­ла Га­ли­цько­го.

О. К.:

Річ у тім, що при та­ко­му мі­ні­му­мі дже­рел не­об­хі­дно «роз­кру­чу­ва­ти» най­мен­ші згад­ки про окре­мі фра­гмен­ти на­шої істо­рії чи на­віть на­тя­ки на них. Ска­жі­мо, по­трі­бно спро­бу­ва­ти все ж до­ве­сти до ло­гі­чно­го за­вер­ше­н­ня до­слі­дже­н­ня про ко­ро­ну Да­ни­ла Га­ли­цько­го. По­трі­бно до­слі­ди­ти ти­ту­ла­ту­ру пра­ви­те­лів дав­ньо­укра­їн­ської дер­жа­ви в єв­ро­пей­ських дже­ре­лах, тоб­то вста­но­ви­ти, ко­го іме­ну­ва­ли ко­ро­лем Га­ли­чи­ни, ко­го кня­зем то­що. І вза­га­лі, ко­го з на­щад­ків ко­ро­ля Да­ни­ла ви­зна­ва­ли укра­їн­ським ко­ро­лем. За­зна­чи­мо, що ти­ту­ляр­но ко­ро­ля­ми Га­ли­чи­ни (і Во­ло­ди­ме­рії) бу­ли й де­я­кі ім­пе­ра­то­ри Свя­ще­ної Рим­ської ім­пе­рії, Ав­стро-Угор­ські ім­пе­ра­то­ри то­що. Не меш за­хо­пли­ви­ми мо­жуть бу­ти до­слі­дже­н­ня ди­на­сти­чних шлю­бів, з’ясу­ва­н­ня то­го, хто з прав­ля­чих во­ло­да­рів єв­ро­пей­ських кра­їн мав укра­їн­ське по­хо­дже­н­ня. Вар­то з’ясу­ва­ти і те, чи кар­бу­ва­ли вла­сну мо­не­ту в Га­ли­чі та у Льво­ві?

Ар­хе­о­ло­гі­чні до­слі­дже­н­ня на те­ри­то­рії Га­ли­чи­ни ма­ють дав­ню істо­рію, яку роз­гля­ну­то в пра­ці С. Тер­сько­го «Ар­хе­о­ло­гія до­би Га­ли­цько-Во­лин­ської дер­жа­ви» (2014).

Чи не най­ці­ка­ві­ши­ми й ре­зо­нан­сни­ми ста­ли роз­ко­пки, що роз­по­ча­ли­ся 2013 р. в Хол­мі на мі­сці по­бу­до­ва­но­го ще ко­ро­лем Да­ни­лом Га­ли­цьким со­бо­ру Рі­здва Бо­го­ро­ди­ці. У про­це­сі до­слі­джень під під­ло­гою бу­ло ви­яв­ле­но по­хо­ва­н­ня, яке, за при­пу­ще­н­ням, мо­жна роз­гля­да­ти як по­хо­ва­н­ня ко­ро­ля Да­ни­ла Га­ли­цько­го, або, мо­жли­во, Ро­ма­на чи Швар­на. Але да­лі ли­ше са­мі «але»... По­трі­бні більш де­таль­ні до­слі­дже­н­ня, а во­ни по­тре­бу­ють ча­су і до­да­тко­во­го фі­нан­су­ва­н­ня. Дер­жа­ва має обов’яз­ко­во по­дба­ти про ви­ді­ле­н­ня ко­штів на про­ве­де­н­ня та­ких ар­хе­о­ло­гі­чних до­слі­джень! Адже це — на­ша, укра­їн­ська істо­рія.

З. П.: Чи пла­ну­є­ться ви­да­н­ня дру­гої книж­ки ва­шо­го збір­ни­ка?

О. К.:

Пла­ни та­кі є, але над цим ще тре­ба пра­цю­ва­ти. Ду­ма­є­мо по­мі­сти­ти в том від­по­від­ні ча­сти­ни ( урив­ки) з єв­ро­пей­ських дже­рел, а та­кож при­за­бу­ті й ма­ло­ві­до­мі до­слі­дже­н­ня укра­їн­ських істо­ри­ків, ма­те­рі­а­ли (ви­снов­ки) ар­хе­о­ло­гі­чних до­слі­джень то­що.

ФОТО З САЙТА GALSLOVO.IF.UA

Дві сто­ро­ни (аверс та ре­верс) уні­каль­ної се­ре­дньо­ві­чної мо­не­ти, на якій зо­бра­же­но Юрія ІІ — ко­ро­ля Ру­сько­го (1301—1308), одну з клю­чо­вих по­ста­тей то­го­ча­сної істо­рії, про яко­го, про­те, ми зна­є­мо ду­же ма­ло

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.