Пі­ски, ске­лі, рі­чки...

«День» зі­брав най­кра­щі мі­сця для трав­не­во­го від­по­чин­ку на Хер­сон­щи­ні

Den (Ukrainian) - - Маршрут№1 - Іван АНТИПЕНКО, «День», Хер­сон, фото ав­то­ра

Хо­ло­дний ци­клон, що огор­нув Укра­ї­ну по­хму­рим не­бом, до­ща­ми і на­віть сні­гом, схо­же, ми­нув. І на трав­не­ві свя­та си­но­пти­ки обі­ця­ють те­плу й ясну по­го­ду. Чи вар­то свя­тку­ва­ти і який сенс вкла­да­ти у 1 трав­ня — спра­ва осо­би­ста. Втім, най­ближ­чи­ми ви­хі­дни­ми укра­їн­ці ма­со­во пла­ну­ють по­бу­ва­ти на при­ро­ді. До ре­чі, під час не­що­дав­ньої дис­ку­сії що­до збе­ре­же­н­ня або ска­су­ва­н­ня цих свят в Укра­ї­ні, ві­тчи­зня­ні ту­р­опе­ра­то­ри на­го­ло­шу­ва­ли, що трав­не­ві свя­та — одні з не­ба­га­тьох днів у ро­ці, ко­ли укра­їн­ці ма­со­во по­до­ро­жу­ють сво­єю кра­ї­ною. А зна­чить — від­бу­ва­є­ться ва­жли­вий про­цес вну­трі­шньої ін­те­гра­ції, від­кри­т­тя но­вих ре­гіо­нів і руй­на­ції ча­сто не­дру­жніх і нав’яза­них нам стереотипів сто­сов­но одне одно­го.

ЧО­МУ ХЕРСОНЩИНА?

По­при збіль­ше­н­ня ту­ри­сти­чно­го по­то­ку на Хер­сон­щи­ну ми­ну­ло­го ро­ку, для ба­га­тьох вну­трі­шніх ту­ри­стів область за­ли­ша­є­ться ма­ло­до­слі­дже­ною. За офі­цій­ни­ми да­ни­ми, які озву­чу­ва­ли в ОДА, у 2016 ро­ці Хер­сон­щи­ну від­ві­да­ла ре­кор­дна кіль­кість ту­ри­стів — близь­ко 3,5 міль­йо­на, що на 700 ти­сяч лю­дей біль­ше, ніж у 2015 ро­ці. Ре­гіон при­ва­блює не­до­ро­гим сі­мей­ним від­по­чин­ком та оздо­ров­ле­н­ням ді­тей на узбе­реж­жях Чор­но­го та Азов­сько­го мо­рів. Цьо­го ро­ку в обла­сті че­ка­ють ще біль­ше го­стей. І від­кри­ва­ти ту­ри­сти­чний се­зон ба­га­то хто по­чне вже най­ближ­чи­ми ви­хі­дни­ми.

Для та­ких ту­ри­стів Хер­сон­ська область має ще чи­ма­ло при­ро­дних атра­кцій, які зди­ву­ють як при­хиль­ни­ків актив­но­го від­по­чин­ку, так і охо­чих на­со­ло­ди­ти­ся кра­є­ви­да­ми у ме­ди­та­тив­ній атмо­сфе­рі, по­пи­ва­ю­чи трав’яний чай із по­хі­дно­го тер­мо­са.

Як не пе­ре­тво­ри­ти чу­до­ві со­ня­чні дні на ба­наль­ну «ма­йов­ку» з ша­шли­ка­ми? Де мо­жна від­чу­ти рі­зні сти­хії в ра­ді­у­сі 30 — 50 км? І які са­ме при­ва­бли­ві мі­сця вар­то від­ві­да­ти на Хер­сон­щи­ні? Про це ми роз­ка­же­мо у ко­ро­тко­му огля­ді кіль­кох ту­ри­сти­чних ло­ка­цій ре­гіо­ну.

ОЛЕШКІВСЬКІ ПІ­СКИ

Олешківські пі­ски — уні­вер­саль­не мі­сце, де ко­жен зна­йде свій ва­рі­ант від­по­чин­ку. Це — най­біль­ший пі­ща­ний ма­сив у Єв­ро­пі, що роз­та­шо- ва­ний за 30 — 40 км від Хер­со­на. До­бра­ти­ся до пі­сків мо­жна по тра­сі Е-97, ми­нув­ши Оле­шки і звер­нув­ши лі­во­руч пе­ред с. Ра­денськ. Якщо їха­ти вла­сним ав­то — кра­ще по­за­шля­хо­ви­ком.

Пі­ски існу­ва­ли тут здав­на, але Оле­шків­ська пу­сте­ля у ни­ні­шньо­му ви­гля­ді з’яви­ла­ся по­рів­ня­но не­дав­но — че­рез ви­па­са­н­ня ве­ли­че­зних отар овець у ХІХ ст., які зни­щи­ли тра­ву, звіль­ни­ли пі­ски, а ві­тро­ва еро­зія да­ла їм мо­жли­вість роз­ши­рю­ва­ти­ся. Утри­му­ють пу­сте­лю, яка в ді­а­ме­трі має ро­змір близь­ко 15 км, шту­чно на­са­дже­ні лі­си.

Со­тні хви­ля­стих бар­ха­нів (або ку­чу­гур, як ка­жуть мі­сце­ві) про­стя­га­ю­ться під го­ри­зонт. Де­який час зда­є­ться, що ти по­тра­пля­єш на ін­ший кон­ти­нент. І це по­чу­т­тя має за­сте­рег­ти не­зна­йом­ця від не­про­ду­ма­но­го мар­шру­ту. До­бре, ко­ли тем­пе­ра­ту­ра по­ві­тря не ви­ще +20 С. Однак у лі­тню спе­ку пі­сок мо­же про­грі­ва­ти­ся до 70 гра­ду­сів. І в по­шу­ках за­тін­ку не­важ­ко за­блу­ка­ти. Са­ме то­му вар­то зна­ти де­я­кі пра­ви­ла і ма­ти кіль­ка обов’яз­ко­вих ре­чей під ру­кою: 1) не йти са­мо­му в пу­сте­лю впер­ше, 2) не від­ста­ва­ти від про­від­ни­ка, 3) ма­ти за­кри­те ви­со­ке взу­т­тя і за­кри­тий одяг, 4) обов’яз­ко­во ма­ти 1 л во­ди на осо­бу і тро­хи їжі, 5) до­да­тко­ву ба­та­рею для мо­біль­но­го і фо­то­апа­рат. Ці ма­лень­кі по­ра­ди до­по­мо­жуть вам на­со­ло­ди­ти­ся кра­є­ви­да­ми Оле­шків­ських пі­сків, не за­зна­ти зна­чних тру­дно­щів і при­вез­ти до­до­му мо­ре емо­цій. Окрім то­го, лю­би­те­лі драй­ву і швид­ко­сті мо­жуть взя­ти на­про­кат кіль­ка ква­дро­ци­клів і пром­ча­ти пу­сте­лею з ві­тер­цем.

ГО­РИ БІ­ЛЯ МОРЯ

Хер­сон­ська область ці­ка­ва тим, що тут пред­став­ле­ні рі­зні при­ро­дні об’єкти і ре­льє­фи. Зда­ва­ло­ся б: які го­ри і яке мо­ре мо­жна по­ба­чи­ти у сте­по­во­му краї? Та ще й пі­сля пу­сте­лі?

Го­ри і ли­ман зу­стрі­ча­ю­ться у Бі­ло­зер­со­ко­му ра­йо­ні між се­ла­ми Ста­ні­слав і Оле­ксан­дрів­ка. Зви­чай­но, це не Кар­па­ти й не Аль­пи, про які, мо­жли­во, по­ду­мав чи­тач. Але всьо­го за кіль­ка кі­ло­ме­трів від сте­пу мо­жна зу­стрі­ти кра­си­ві гли­ня­ні ма­си­ви з ур­ви­ща­ми, які ся­га­ють до 50 м углиб. Сво­ї­ми жов­ту­ва­ти­ми гру­дьми ста­ні­слав­ські ске­лі впи­ра­ю­ться у бе­рег Дні­про-Бузь­ко­го ли­ма­ну.

Вид із вер­шин на ли­ман — ди­во­ви­жний. Са­ме за­раз, на­при­кін­ці кві­тня — по­ча­тку трав­ня, тут роз­кві­та­ють ти­ся­чі іри­сів, куль­ба­бок та ін­ших рі­зно­барв­них кві­тів і трав. Во­ни ство­рю­ють не­ймо­вір­ний бу­кет за­па­хів, які за­ря­джа­ють по­зи­тив­ною енер­гі­єю. Від­кри­ва­ти ку­паль­ний се­зон ще за­ра­но, хо­ча мо­жна й спро­бу­ва­ти. Тут мо­жна і ме­ди­ту­ва­ти, і вла­шту­ва­ти ма­лень­кий пі­кнік, пі­сля яко­го не за­бу­вай­те при­бра­ти смі­т­тя, і зу­стрі­ти не­ймо­вір­ний за­хід сон­ця над ли­ма­ном. Знов-та­ки, обов’яз­ко­во ві­зьміть фо­то­апа­рат і мо­но­под для сел­фі.

Ста­ні­слав­ські го­ри — іде­аль­ний ва­рі­ант ту­ру ви­хі­дно­го дня, ку­ди мо­жна по­їха­ти з дру­зя­ми на­віть на ве­ло­си­пе­дах чи до­бра­ти­ся рей­со­вим ав­то­бу­сом. А якщо по­чи­та­ти про істо­рію цих місць і су­сі­дніх сіл, по­до­рож бу­де ще більш пі­зна­валь­ною.

ПЛАВНІ

Якщо Хер­сон — кін­це­ва то­чка ва­шо­го мар­шру­ту, але все одно тя­гне на при­ро­ду, то кра­си­ві кра­є­ви­ди мо­жна по­ба­чи­ти бу­кваль­но за кіль­ка кі­ло­ме­трів від ба­га­то­по­вер­хі­вок і мі­сько­го тра­фі­ку. Що­прав­да, до­ве­де­ться по­пра­цю­ва­ти ве­сла­ми.

По­ча­ток трав­ня — іде­аль­ний час для від­кри­т­тя се­зо­ну бай­да­рок і по­хо­дів плав­ня­ми Дні­пра. Зна­йти про­кат бай­да­рок не­скла­дно в ін­тер­не­ті і со­цме­ре­жах. За­ли­ши­лось зі­бра­ти дру­зів, пе­ре­пра­ви­тись чов­ном від на­бе­ре­жної бі­ля про­спе­кту Уша­ко­ва на ін­ший бік Дні­пра — і по­ча­ти ман­дрів­ку ти­хи­ми ру­ка­ва­ми дні­пров­ських при­ток і ма­лень­ки­ми єри­ка­ми. Дов­жи­на мар­шру­ту за­ле­жить від ва­шої ви­три­ва­ло­сті і ба­жа­н­ня. Якщо че­рез пів­го­ди­ни по­хо­ду тре­ба при­вал — не про­бле­ма. По­руч зав­жди зна­йде­ться зе­ле­ний бе­рег, ку­ди мо­жна при­ста­ти на пі­кнік, або да­чні при­ча­ли, де мо­жна по­про­си­ти во­ди у мі­сце­вих чи спи­та­ти на­пря­мок ру­ху. Але не злов­жи­вай­те цим спіл­ку­ва­н­ням. Да­чни­ки теж при­їха­ли від­по­чи­ва­ти.

Спо­сте­рі­гай­те за при­ро­дою. Про­зора во­да, в якій ви­дно маль­ків риб. Уже ско­ро на рі­чко­вій гла­ді ле­жа­ти­муть ши­ро­кі ли­стя лі­лій і їхні бі­ло­жов­ті кві­ти. А за­раз во­ни ли­ше тя­гну­ться до сон­ця з-під во­ди. По­ки що не на­до­ку­ча­ють ко­ма­рі. Де­ре­ва май­же одя­гли зе­лень. Ві­дро­стає мо­ло­дий оче­рет.

В не­ви­со­ко­му тем­пі за го­ди­ну-пів­то­ри мо­жна пе­ре­тну­ти Кар­да­шин­ський ли­ман і ді­ста­ти­ся до кра­си­во­го ур­очи­ща по­бли­зу с. Со­лон­ці. Тут ти­хо і за­ти­шно: ши­ро­кі га­ля­ви­ни, лі­сок, озер­ця, з яких ро­стуть ста­рі де­ре­ва, бі­ля па­сі­ки гу­дуть бджо­ли. І зно­ву ви­бір за ва­ми — гу­ля­ти по­між кра­є­ви­дів, шукати но­ві бе­ре­ги на бай­дар­ці, від­по­чи­ва­ти вже тут чи не­ква­пли­во по­вер­та­ти­ся в мі­сто. Ви­би­рай­те і по­до­ро­жуй­те. Емо­ції від від­кри­т­тя но­вих кра­си­вих місць за­ли­ша­ться з ва­ми на­зав­жди.

Ур­очи­ще по­бли­зу с. Со­лон­ці зди­вує ці­ка­вим по­єд­на­н­ням лі­су, який ро­сте про­сто з ма­лень­ких озер

В Оле­шків­ських пі­сках мо­жна драй­во­во про­ве­сти час на ква­дро­ци­клах

Те­пла по­го­да, яку обі­ця­ють си­но­пти­ки на трав­не­ві свя­та, — іде­аль­ний час для від­кри­т­тя се­зо­ну бай­да­рок. Про­гу­лян­ка плав­ня­ми Дні­пра — не­до­ро­гий та ці­ка­вий спо­сіб по­бу­ва­ти в ма­льов­ни­чих мі­сцях ли­ше за кіль­ка кі­ло­ме­трів від мі­ста

Не­по­да­лік с. Оле­ксан­дрів­ка (тро­хи да­лі за Ста­ні­сла­вом) у по­лі сто­їть Вер­хній Ха­блов­ський ма­як, зве­де­ний 1952 ро­ку. Спо­ру­да кра­си­во ви­рі­зня­є­ться по­се­ред сте­пу і при­вер­тає ува­гу

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.