За­хи­ща­ти чи «кон­тро­лю­ва­ти»?

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» -

От це і є «кон­троль». І по-ін­шо­му не бу­ває. Так во­но пра­цю­ва­ло в ге­бель­сів­ській Ні­меч­чи­ні. Так во­но пра­цює в су­ча­сній Ро­сії. Так во­но бу­ло і в Укра­ї­ні пі­зньо­го Ку­чми та Яну­ко­ви­ча.

Нав­ряд чи хтось із тих, хто по­би­ва­є­ться що­до бар­да­ка в укра­їн­сько­му ін­форм­про­сто­рі, справ­ді хо­тів би ма­ти та­кий «кон­троль» і та­кі ЗМІ. Біль­шість то­чно бне хо­ті­ли.

То що ж, у де­мо­кра­ти­чної дер­жа­ви не­має жо­дних ва­же­лів від­сто­ю­ва­ти на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си в ін­форм­про­сто­рі? Ва­же­лі та­кі є, але во­ни не ді­ють так пря­мо, як без­по­се­ре­дні вка­зів­ки. Ці ва­же­лі вклю­ча­ють: си­сте­му на­да­н­ня ін­фор­ма­ції про ро­бо­ту ор­га­нів вла­ди — прес-слу­жби, сай­ти держ­стру­ктур, осо­би­сті ви­сту­пи і за­яви чи­нов­ни­ків, прес-кон­фе­рен­ції; дер­жав­ні ЗМІ; ство­ре­н­ня по­дій — ві­зи­ти, за­сі­да­н­ня, ухва­ле­н­ня рі­шень в рі­зних га­лу­зях; пря­му ре­кла­му — ві­део­ро­ли­ки, біл­бор­ди; дер­жав­не фі­нан­су­ва­н­ня ми­сте­цьких по­дій та куль­тур­но­го про­ду­кту, як, на­при­клад, кі­но чи книж­ки; ви­зна­че­н­ня прі­о­ри­те­тів в си­сте­мі осві­ти та за­твер­дже­н­ня під­ру­чни­ків; роз­бу­до­ву та лі­цен­зу­ва­н­ня до­сту­пу до ін­фра­стру­кту­ри для мов­ле­н­ня та роз­по­всю­дже­н­ня ме­діа — те­ле­ве­жі, ка­бель­ні ме­ре­жі, по­шта, ін­тер­нет то­що. Це пра­кти­чно і все. Ні­я­кої ма­гії.

В де­мо­кра­ти­чній кра­ї­ні держ­чи­нов­ни­ки щось там на­го­во­ри­ли та на­ро­би­ли, але вже са­мі ке­рів­ни­ки мас-ме­діа та жур­на­лі­сти ви­рі­шу­ють, про що з то­го роз­по­ві­сти пу­блі­ці й які оцін­ки, по­зи­тив­ні чи не­га­тив­ні, да­ти тій ро­бо­ті. І вже від сум­лі­н­ня і про­фе­сій­ної че­сно­сті пра­ців­ни­ків ЗМІ за­ле­жить, ви­ли­ва­ти на го­ло­ви гро­ма­дян ку­пи лай­на чи да­ва­ти все — і хо­ро­ше, і по­га­не — в ба­лан­сі.

Що­прав­да, в Укра­ї­ні си­ту­а­ція більш хи­мер­на, бо ма­є­мо мікс цих двох ви­ще опи­са­них під­хо­дів. Одна ча­сти­на мас-ме­діа та жур­на­лі­стів в Укра­ї­ні дій­сно пра­цює на свій роз­суд — са­мі звер­та­ють чи не звер­та­ють ува­гу на якісь по­дії й оці­ню­ють їх, як на те ви­ста­чає вла­сно­го ро­зу­мі­н­ня. Ін­ко­ли цьо­го ро­зу­мі­н­ня ви­ста­чає ли­ше на дур­ну­ва­ті за­пу­ски ква­дро­ко­пте­рів під вій­сько­ви­ми скла­да­ми. Що ж по­ро­биш, люд­ський ідіо­тизм не­ви­лі­ков­ний. Як­би все тіль­ки цим обме­жу­ва­ло­ся, то ін­фор­ма­цій­на си­ту­а­ція бу­ла б ціл­ком при­том­ною.

Але є ці­ла низ­ка ЗМІ та їх окре­мих пра­ців­ни­ків, які отри­му­ють оті са­мі ін­стру­кції, про які йшло­ся в пер­шій ча­сти­ні по­сту, але не від укра­їн­ських ор­га­нів вла­ди, а від спе­ці­аль­но на­вче­них лю­дей із си­сте­ми про­па­ган­ди Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції. Оче­ви­дно, що ні­хто бці ін­стру­кції не ви­ко­ну­вав, як­би ра­зом з ін­стру­кці­я­ми не при­хо­ди­ли до ви­ко­нав­ців гру­бень­кі гро­ші. І от тут про­по­ную вам са­мим по­мір­ку­ва­ти, що ж більш ефе­ктив­но дає те­ле­кар­тин­ку в пря­мо­му зі­ткнен­ні двох си­стем — чи ін­фор­му­ва­н­ня і на­ма­га­н­ня м’яки­ми спосо­бам пе­ре­ко­на­ти жур­на­лі­стів, а чи пря­ма ін­стру­кція по­ка­за­ти і на­пи­са­ти щось пев­не в пев­ний час за гру­бі гро­ші?

В та­кій си­ту­а­ції, ко­ли з бо­ку про­тив­ни­ка діє си­сте­ма пря­мо­го впли­ву, обме­жи­ти­ся тіль­ки зви­чай­ни­ми ме­то­да­ми ін­фор­му­ва­н­ня і пе­ре­ко­на­н­ня — озна­чає про­гра­ва­ти пси­хо­ло­гі­чну вій­ну і ста­ви­ти під за­гро­зу існу­ва­н­ня вла­сної кра­ї­ни. Два ро­ки вій­ни всі­ля­кі між­на­ро­дні ор­га­ні­за­ції та іно­зем­ні уря­ди пе­ре­ко­ну­ва­ли Укра­ї­ну, що їй не тре­ба вда­ва­ти­ся до пря­мо­го обме­же­н­ня ро­бо­ти ро­сій­ської ма­ши­ни про­па­ган­ди — тіль­ки ін­фор­му­ва­ти, тіль­ки го­во­ри­ти прав­ду. Сві­ту тре­ба бу­ло зі­ткну­ти­ся з впли­вом РФ на ви­бо­ри в США та у Фран­ції, з ін­фор­ма­цій­ни­ми ата­ка­ми на Ні­меч­чи­ну та Ні­дер­лан­ди, що­бу­сві­до­ми­ти мас­шта­бза­гро­зи і по­ча­ти мі­ня­ти вла­сні спосо­би ре­а­гу­ва­н­ня. Але, одна­ко­во, на­віть пе­ред облич­чям за­гро­зи де­мо­кра­ти­чна кра­ї­на не мо­же пе­ре­хо­ди­ти до то­го, що­бро­зда­ва­ти пря­мі вка­зів­ки мас-ме­діа. Цьо­го не ма­ють до­пу­ска­ти ні са­мі жур­на­лі­сти, ні гро­ма­дя­ни.

Але Укра­ї­на мо­же за­хи­ща­ти свій ін­фор­ма­цій­ний про­стір від еле­мен­тів про­па­ган­дист­ської ма­ши­ни РФ — обме­жу­ва­ти транс­ля­цію ро­сій­ських ка­на­лів, по­каз ро­сій­ських про­грам та філь­мів, дру­ко­ва­ної про­ду­кції. І, що ду­же сут­тє­во, обме­жу­ва­ти мо­жли­вість до­сту­пу ЗМІ, фі­нан­со­ва­ним з РФ, до вла­сної ін­фра­стру­кту­ри мов­ле­н­ня. Вла­сне, це і ро­бить укра­їн­ська вла­да — десь швид­ше, а десь по­віль­ні­ше до­ла­ю­чи опір тих, хто отри­мує зиск від ро­сій­ської си­сте­ми про­па­ган­ди. Оче­ви­дно, що пе­ре­ко­ну­ва­ти їх при­пи­ни­ти до­бро­віль­но свою ді­яль­ність, це щось ти­пу агі­ту­ва­ти бджіл про­ти ме­ду. То­му та­кий га­лас сто­їть в ін­форм­про­сто­рі, ко­ли при­пи­ня­ють мов­ле­н­ня в Укра­ї­ні чер­го­во­го про­ро­сій­сько­го ЗМІ.

А най­го­лов­ні­ше і най­важ­че для успі­шно­го за­хи­сту від про­па­ган­дист­ської ма­ши­ни РФ — це при­пи­ни­ти фі­нан­су­ва­н­ня отри­му­ва­чів ін­стру­кцій з РФ. Це й бу­дуть най­ефе­ктив­ні­ші кро­ки на за­хист на­ціо­наль­но­го ін­фор­ма­цій­но­го про­сто­ру — ви­яви­ти та лі­кві­ду­ва­ти ка­на­ли фі­нан­су­ва­н­ня з РФ укра­їн­ських ЗМІ та жур­на­лі­стів. А весь га­лас нав­ко­ло вста­нов­ле­н­ня те­ле­веж, роз­ши­ре­н­ня мов­ле­н­ня на оку­по­ва­ні те­ри­то­рії чи біль­шо­го го­во­рі­н­ня прав­ди — ли­ше ін­фор­ма­цій­ний шум, що від­во­лі­кає від го­лов­них про­блем.

Оль­га ЛЕНЬ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.