Iн­тер­нет-ка­нал... для вдум­ли­во­го гля­да­ча

Ге­не­раль­ний про­дю­сер і ве­ду­ча URKLIFE.TV Лю­дми­ла Немиря — про фі­ло­со­фію он­лайн-мов­ця і ва­жли­вість ві­зу­а­лі­за­ції про­е­ктів «Дня»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ана­ста­сія РУДЕНКО, «День»

«Укра­ї­ні Incognita — 15 ро­ків» — під та­кою на­звою упро­довж кіль­кох мі­ся­ців на он­лайн-ка­на­лі URKLIFE.TV ви­йшли де­сять ве­ли­ких інтерв’ю з жур­на­лі­ста­ми, ав­то­ра­ми та екс­пер­та­ми на­шої га­зе­ти, при­свя­че­них юві­лею мас­шта­бно­го про­сві­тни­цько­го про­е­кту — Бі­бліо­те­ці «Дня», — Юрі­єм Щер­ба­ком, Во­ло­ди­ми­ром Пан­чен­ком, Сер­гі­єм Ко­том, Іго­рем Смє­шком, Пе­тром Кра­лю­ком, На­та­лі­єю Дзю­бен­ко­Мейс і Во­ло­ди­ми­ром Бой­ком, жур­на­лі­ста­ми «Дня» Іва­ном Ка­пса­му­ном, Ва­лен­ти­ном Тор­бою, Іго­рем Сюн­дю­ко­вим і го­лов­ним ре­да­кто­ром Ла­ри­сою Ів­ши­ною. «Гро­ма­дян­ський і ін­те­ле­кту­аль­ний по­двиг» — іна­кше, го­во­рить Лю­дми­ла Немиря, на­зва­ти по­над 20 ви­пу­ще­них книг і книж­ко­вих се­рій за 15 ро­ків скла­дно. Роз­мо­ви про про­е­кти «Дня» і ді­а­гно­сти­ка про­блем укра­їн­ської і мі­жна­ро­дної по­лі­ти­ки в рам­ках цьо­го про­е­кту ко­ри­сту­ва­лись осо­бли­вою по­пу­ляр­ні­стю у гля­да­чів — ко­жен ві­део­сю­жет ди­ви­ли­ся на­віть біль­ше й ін­тен­сив­ні­ше, ніж ін­ші ви­пу­ски на ка­на­лі. Всі ві­део­сю­же­ти до­сту­пні на сай­ті «Дня» в ру­бри­ці «Ві­део» і на ка­на­лі URKLIFE.TV.

Ре­да­кція «Дня» бу­ла ра­да ба­чи­ти сво­єю го­стею Лю­дми­лу НЕМИРЮ — ве­ду­чу ци­клу «Укра­ї­ні Incognita — 15 ро­ків» і ге­не­раль­но­го про­дю­се­ра ка­на­лу. Ми не ли­ше роз­пи­та­ли про осо­бли­во­сті ро­бо­ти ін­тер­нет-ка­на­лу, а й... обго­во­ри­ли но­вий спіль­ний про­ект! Де­та­лі — не­вдов­зі.

«День» ПИ­САВ ПРО ПРО­БЛЕ­МИ, ЯКІ СТА­ЛИ ПОПУЛЯРНИМИ СЬО­ГО­ДНІ, ЩЕ 15 РО­КІВ ТО­МУ»

— Роз­ка­жіть про ва­ші вра­же­н­ня від спіль­но­го з га­зе­тою «День» про­е­кту «Укра­ї­на Incognita», в хо­ді яко­го ми впер­ше, без­пре­це­ден­тно для ме­ді­а­про­сто­ру, в ци­клі пе­ре­дач роз­по­ві­ли про свою Бі­бліо­те­ку. Як за­ро­ди­лась ідея і що в ній вам спо­до­ба­лось осо­бли­во?

— Роз­по­чне­мо з то­го, що я зав­жди чи­та­ла га­зе­ту «День». Це справ­жня на­со­ло­да для ду­ші і ро­зу­му на всі те­ми: по­лі­ти­ка, економіка, куль­ту­ра — ці­ка­во все. Скіль­ки се­бе пам’ятаю, зав­жди ви­пи­су­ва­ли і чи­та­ли «День». Іде­ться справ­ді про стан­дар­ти і кри­те­рії най­ви­щої план­ки. Ко­ли Ла­ри­са Ів­ши­на при­йшла до нас на інтерв’ю і роз­по­ві­ла про про­ект «Укра­ї­на Incognita» як про Бі­бліо­те­ку, ідея при­свя­ти­ти їй окре­мий про­ект ви­ни­кла одра­зу. Вду­май­мо­ся тіль­ки: це кни­ги за те­ма­ми, які ни­ні з ко­жним днем ста­ють де­да­лі акту­аль­ні­ши­ми. Від­но­си­ни з Ро­сі­єю, Поль­щею, істо­ри­чний бе­кґра­унд Укра­ї­ни, руй­ну­ва­н­ня стереотипів... При­чо­му «День» пи­сав і до­слі­джу­вав ці пи­та­н­ня, ко­ли во­ни ще не обго­во­рю­ва­ли­ся в ши­ро­ких ко­лах, 15 ро­ків то­му! Ро­зу­мію, скіль­ки ве­ли­че­зної пра­ці вкла­де­но у ство­ре­н­ня ці­єї Бі­блі­о­те­ки. Ко­ли в про­це­сі підготовки до інтерв’ю я чи­та­ла книж­ки «Дня», що­ра­зу се­бе ло­ви­ла на дум­ці, що чи­та­ти хо­че­ться ще й ще, не зу­пи­ня­ти­ся, ко­па­ти гли­бо­ко, адже скіль­ки ню­ан­сів і від­крит­тів отри­му­єш. Се­рії «Бро­не­бій­на пу­блі­ци­сти­ка» і «Пі­дрив­на лі­те­ра­ту­ра» — мої фа­во­ри­ти. На жаль, у на­шо­му сві­ті хо­че­ться, але бра­кує ча­су для про­чи­та­н­ня ве­ли­кої книж­ки, і то­ді ді­ста- єш та­ку «за­ха­ляв­ну» кни­же­чку, в якій усе ви­кла­де­но, і чи­та­єш. Да­руй­те за ба­наль­ність, але ми всі так ма­ло зна­є­мо про на­шу істо­рію і про укра­їн­ців, які при­свя­ти­ли на­шій дер­жав­но­сті жи­т­тя. То­му ва­жли­во чи­та­ти «з олів­цем» і ко­па­ти­ся в цих книж­ках. Те­пер я ча­сто лов­лю се­бе на дум­ці, що ко­ли став­лю пи­та­н­ня про су­ча­сну по­лі­ти­чну си­ту­а­цію, то ра­птом від­штов­ху­юсь і ци­тую те, що про­чи­та­ла в Бі­бліо­те­ці «Дня». Ди­ву­ю­ся, що це ж бу­ло ска­за­но вже ра­ні­ше.

— Рей­тин­ги на Yotube-ка­на­лі по­ка­зу­ють ве­ли­ку кіль­кість пе­ре­гля­дів ві­део­сю­же­тів у рам­ках на­шо­го про­е­кту. Як та­кий­фор­мат сприйня­ли гля­да­чі?

— Ін­тер­нет осо­бли­вий тим, що ти не при­му­сиш лю­ди­ну ди­ви­ти­ся. Якщо кон­тент гля­да­че­ві не до ду­ші — він ви­мкнув і пі­шов, це ж не те­ле­ві­зор, де зму­ше­ний ди­ви­ти­ся що по­па­ло. Он­лайн-ка­нал — це ду­же чі­тко тар­ге­то­ва­не ме­діа, яке зна­хо­дить свою ці­льо­ву ау­ди­то­рію. І ми звер­ну­ли ува­гу, що ко­ли ефі­ри по-справ­жньо­му ці­ка­ві, то й пе­ре­гля­дів ба­га­то, ау­ди­то­рія «на­бі­гає». Ко­ли ми по­чи­на­ли ро­би­ти ка­нал, нам говорили, що се­ре­дня гли­би­на пе­ре­гля­ду ві­део в ін­тер­не­ті — три хви­ли­ни. Нас за­пи­ту­ва­ли: «Хто ди­ви­ти­ме­ться ва­ші дов­гі екс­пер­тні роз­мір­ко­ву­ва­н­ня?». Адже ми не за­про­шу­є­мо ни­ні­шніх по­лі­ти­ків, а ли­ше лю­дей, які ду­ма­ють, — пра­во­знав­ців, істо­ри­ків, по­лі­то­ло­гів, екс­пер­тів. Але три ро­ки існу­ва­н­ня ка­на­лу по­ка­за­ли: див­ля­ться і ще біль­ше хо­чуть. У нас по­стій­но збіль­шу­є­ться під­пи­ска на Yotube-ка­на­лі, лю­дям ці­ка­ві скла­дні те­ми в про­сто­му до­сту­пно­му ви­кла­ді.

«МИ СТВО­РИ­ЛИ КА­НАЛ ЯК КЛУБ І ПЛАТФОРМУ ДЛЯ ІН­ТЕ­ЛЕ­КТУ­АЛЬ­НИХ ДИСКУСІЙ»

— Тро­хи істо­рії з «вну­трі­шньої ку­хні» URKLIFE.TV. Які осо­бли­во­сті ро­бо­ти ва­шо­го он­лайн-ка­на­лу мо­же­те ви­ді­ли­ти?

— Ко­ли ми ство­рю­ва­ли URKLIFE.TV, то все ро­би­лось ме­то­дом про­бі по­ми­лок. Адже те, що пра­цює в те­ле­ві­зо­рі, не пра­цює в ін­тер­не­ті. Ми по­ча­ли ду­ма­ти, що уні­каль­но­го і ці­ка­во­го мо­же­мо да­ти лю­дям. Роз­ва­жаль­но­го кон­тен­ту і на те­ле­ба­чен­ні, і в ін­тер­не­ті ви­ста­чає, ви­пе­ре­ди­ти те­ле­ба­че­н­ня за но­ви­на­ми, ефе­ктні­стю, опе­ра­тив­ні­стю не під си­лу. Але ми мо­же­мо да­ти лю­дям гли­би­ну — під­хід сер­йо­зні­ший, даль­ший, шир­ший, ніж ре­шта. То­му у нас з’яви­лась ідея ка­на­лу у двох іпо­ста­сях — як клу­бу, ку­ди при­хо­ди­ти­муть і роз­мір­ко­ву­ва­ти­муть екс­пер­ти, і як пла­тфор­ма для ви­слов­ле­н­ня сво­їх по­зи­цій. І це у нас ви­хо­дить. Рі­зні фа­хів­ці — жур­на­лі­сти, еко­но­мі­сти, по­лі­то­ло­ги, пра­во­знав­ці, лі­те­ра­то­ри — при­хо­дять і на­віть за­ли­ша­ю­ться у нас, зу­стрі­ча­ю­ться, обго­во­рю­ють за ка­вою щось, і це нас ра­дує. Як пла­тфор­ма ми ви­сту­па­є­мо для ба­га­тьох ор­га­ні­за­цій і лю­дей, які ре­а­лі­зо­ву­ють ва­жли­ві і по­трі­бні про­це­си, але не ма­ють ме­дій­ної під­трим­ки. Для них ми ро­би­мо те, що мо­же­мо. Так, на­да­ли мо­жли­вість ве­сти блок пра­во­за­хи­сни­кам для всі­єї кра­ї­ни, ви­дав­ни­цтву — за­про­шу­ва­ти пи­сьмен­ни­ків, по­е­тів, пе­ре­кла­да­чів, пред­став­ля­ти свої ро­бо­ти, ми­сте­цтво­знав­цям — ве­сти пе­ре­да­чу про кла­си­чну му­зи­ку. У нас пра­кти­чно не­має про­фе­сій­них жур­на­лі­стів, го­лов­не — щоб­ці­ка­во говорили, ми ро­би­мо акцент на кон­тен­ті. Пи­ша­є­мо­ся спів­пра­цею і спіль­ним про­е­ктом із га­зе­тою «День».

«ВА­ЖЛИ­ВО ДОНОСИТИ ПРАВ­ДУ НА ОКУ­ПО­ВА­НІ ТЕ­РИ­ТО­РІЇ»

— В інтерв’ ю « Дню » жур­на­ліст Єв­ген Ки­се­льов ска­зав, що чи­ма­ло на­ціо­наль­них те­ле­ка­на- лів уже пе­ре­жи­ли свій­роз­квіт, і ни­ні на­стає час ні­ше­вих те­ле­ка­на­лів. Роз­ка­жіть, у чо­му ва­ша ні­ша і фі­ло­со­фія?

— Во­на не­змін­на — тро­хи вдум­ли­ві­ша, глиб­ша, сер­йо­зні­ша. Ми не мо­же­мо з то­чки зо­ру ві­зу­а­лі­за­ції, кра­си кар­тин­ки до­рів­ня­ти­ся до те­ле­ба­че­н­ня, але при­вча­є­мо на­шу ау­ди­то­рію, що зав­дя­ки нам на цю те­му ви зна­ти­ме­те біль­ше, ніж усі. Отри­ма­є­те но­ви­ну в ко­мен­та­рях і оцін­ках. Ми за­про­шу­є­мо якнай­шир­ший спектр екс­пер­тів, на­віть ви­во­ди­мо ін­ко­ли зі сту­дії рі­зни­ми шля­ха­ми, що­бво­ни не зі­ткну­ли­ся.

За мі­сяць у нас на­ра­зі міль­йон три­ста — міль­йон п’ ятсот пе­ре­гля­дів. Із них 70% — це укра­їн­ський гля­дач. Ре­шта — пра­кти­чно 30% — це Ро­сія, при­чо­му ін­те­лі­ген­ція, ау­ди­то­рія з Мо­скви, Санкт- Пе­тер­бур­га й ін­ших ве­ли­ких міст. Їм теж ці­ка­во, що від­бу­ва­є­ться в Укра­ї­ні, хо­чуть по­чу­ти аль­тер­на­тив­ну то­чку зо­ру. Ко­ли ми зро­зумі­ли, що нас слу­ха­ють у Ро­сії, на­віть спе­ці­аль­но за­про­ва­ди­ли пра­кти­ку ве­де­н­ня де­яких пе­ре­дач ро­сій­ською мо­вою. По­тім ау­ди­то­рія із США, Ні­меч­чи­ни, Ізра­ї­лю й ін­ших кра­їн.

В Укра­ї­ні най­біль­ше гля­да­чів із Цен­тру, Пів­дня, ду­же ба­га­то зі Схо­ду, тро­хи мен­ше — За­хі­дна Укра­ї­на. Це мо­жна по­ясни­ти тим, що у нас біль­ше ро­сій­сько­мов­но­го про­ду­кту, але ми це зро­би­ли не­ви­пад­ко­во. У пев­ний мо­мент зро­зумі­ли, що нас див­ля­ться в оку­по­ва­но­му Кри­му і на оку­по­ва­но­му Дон­ба­сі. То­ді по­ча­ли біль­ше при­ді­ля­ти ува­гу цим те­мам, за­про­шу­ва­ти про­філь­них екс­пер­тів, жур­на­лі­стів, зро­би­ли до­ку­мен­таль­ний фільм із пра­во­за­хи­сни­ка­ми про це. І за­раз ми ре­гу­ляр­но, пра­кти­чно че­рез день, одер­жу­є­мо ли­сти звід­ти. Для ме­не це ду­же ва­жли­во, то­му що До­не­цька область — моя ба­тьків­щи­на, і ва­жли­во доносити ту­ди прав­ду.

— За­раз ін­фор­ма­цій­на епо­ха, всю­ди «бі­лий­шум» із фа­ктів і но­вин, як у та­ких умо­вах при­вер­ну­ти ува­гу ау­ди­то­рії?

— У нас не­має стій­кої ау­ди­то­рії, але ми за­про­шу­є­мо екс­пер­тів ши­ро­ко­го спе­ктру, і їхні гля­да­чі « на­ша­ро­ву­ю­ться » один на одно­го. В іде­а­лі хо­ті­ло­ся бгео­ме­три­чної про­гре­сії, але при­ріст іде не­ве­ли­ки­ми тем­па­ми, однак ста­біль­ний. Де­я­кі лю­ди нам пи­шуть із ба­жа­н­ням ви­сту­пи­ти, і ми да­є­мо їм та­ку мо­жли­вість. Адже ва­жли­во по­чу­ти і про­сто гро­ма­дян­ську по­зи­цію, на­віть якщо це не екс­пер­тна дум­ка. В цьо­му ви­пад­ку ми ви­хо­ди­мо зі сво­єї кон­це­пції «пла­тфор­ми».

— Яким ви ба­чи­те май­бу­тнє сво­го ка­на­лу і вза­га­лі он­лайн­жур­на­лі­сти­ки?

— Пла­нів ду­же ба­га­то, ви­ни­ка­ють лю­ди, на­тхнен­ні іде­єю, при­хо­дять і ро­блять від­га­лу­же­н­ня на ка­на­лі. У нас ди­во­ви­жний ко­ле­ктив: на­при­клад, ко­ли не­має мо­жли­во­сті ку­пу­ва­ти до­ро­ге обла­дна­н­ня, ми по­їха­ли і ку­пи­ли ву­ли­чні лі­хта­рі і по­ві­си­ли в сту­дії. Жар­тую, що на­ші хло­пці мо­жуть із ні­чо­го зро­би­ти все. Від тен­ден­ції пе­ре­ті­ка­н­ня ау­ди­то­рії в « он­лайн » ні­ку­ди не ді­ти­ся, і ми йти­ме­мо да­лі, спо­ді­ва­є­мо­ся й на­да­лі за­во­йо­ву­ва­ти ува­гу пу­блі­ки.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.