Ман­дрів­ки у часі й про­сто­рі

П’ять кни­жок, які не да­дуть за­ну­дьгу­ва­ти юним чи­та­чам

Den (Ukrainian) - - Українці – Читайте! - Ма­рія СЕМЕНЧЕНКО

Лю­дям, які не мо­жуть уси­ді­ти на мі­сці, ві­до­ма та­єм­ни­ця: по­до­ро­жі бу­ва­ють ду­же рі­зни­ми. Мо­жна ви­ру­ши­ти на край сві­ту за но­ви­ми вра­же­н­ня­ми, а мо­жна до­слі­ди­ти свою ву­ли­цю і зро­би­ти чи­ма­ло ці­ка­вих від­крит­тів. І ще один без­про­гра­шний ва­рі­ант ман­дрі­вок — кла­сні книж­ки. «День» про­по­нує до­бір­ку ви­дань, які то­чно при­па­дуть до сма­ку юним до­слі­дни­кам і до­слі­дни­цям, лю­би­те­лям від­крит­тів, при­год і по­до­ро­жей...

Кер­стін Гір. «Ру­бі­но­ва кни­га». Пе­ре­клад з ні­ме­цької: Ігор Ан­дру­щен­ко. — Хар­ків: ВД «Шко­ла», 2017 — 304с.

На по­ча­тку ро­ку у ВД «Шко­ла» ви­йшов укра­їн­ський пе­ре­клад ро­ма­ну «Ру­бі­но­ва кни­га». Це пер­ша ча­сти­на три­ло­гії «Тайм­лесс», на­пи­са­на ні­ме­цькою пи­сьмен­ни­цею Кер­стін Гір ще 2009 ро­ку. З то­го ча­су книж­ка бу­ла пе­ре­кла­де­на 50-ма мо­ва­ми, а за її мо­ти­ва­ми ні­ме­цький ре­жи­сер Фе­лікс Фу­кс­штай­нер зняв фільм. За­га­лом же три­ло­гія скла­да­є­ться з ро­ма­нів «Ру­бі­но­ва кни­га», «Са­пфі­ро­ва кни­га» та «Сма­ра­гдо­ва кни­га». Укра­їн­ською ці книж­ки ви­йдуть упер­ше.

Якщо ви лю­би­те тем­по­раль­ну фан­та­сти­ку, лю­бов­ні ро­ма­ни і ме­ло­дра­ма­ти­чні се­рі­а­ли, то «Ру­бі­но­ва кни­га» то­чно вам спо­до­ба­є­ться. Го­лов­на ге­ро­ї­ня ро­ма­ну — 16-рі­чна Гвен­до­лін Ше­ферд — ме­шкає з ро­ди­ною в Лон­до­ні, хо­дить до шко­ли і жи­ве жи­т­тям зви­чай­но­го під­лі­тка. Але її ро­ди­на має та­єм­ни­цю. Де­я­кі її пред­став­ни­ки на­ро­джу­ю­ться з осо­бли­вим ге­ном, який при­зво­дить до не­кон­тро­льо­ва­них і не­без­пе­чних по­до­ро­жей у часі. Всі очі­ку­ють, що но­сі­єм ге­ну є ку­зе­на Гвен­до­лін — кра­си­ва і ви­шу­ка­на, втім стра­шен­на за­да­ва­ка Шар­лот­та. Її все жи­т­тя го­ту­ють до по­до­ро­жей у часі — во­на ви­вчає істо­рію, мо­ви, вчи­ться тан­ців рі­зних епох, фе­хту­ва­н­ня, їзди на ко­нях... Але ви­яв­ля­є­ться, що да­ром по­до­ро­жей у часі на­ді­ле­на са­ме Гвен­до­лін...

Гвен­до­лін не ли­ше по­до­ро­жує у часі, а й має роз­га­да­ти та­єм­ни­ці й за­гад­ки, що­бза­поб іг­ти чо­мусь справ­ді стра­шно­му. Ну, і, зви­чай­но, дів­чи­на за­ко­ху­є­ться в ман­дрів­ни­ка у часі з ін­шої ро­ди­ни — Гі­де­о­на де Віл­ле­ра. Ме­ні по­до­ба­є­ться образ Гвен­до­лін. Во­на смі­ли­ва, рі­шу­ча, її ве­де ці­ка­вість. Це жи­вий пер­со­наж, яко­му ві­риш, на від­мі­ну від до­сить клі­шо­ва­но­го Гі­де­о­на.

«Ру­бі­но­ва кни­га» на­пи­са­на лег­ко і ди­на­мі­чно, ав­тор­ка вда­ло три­має ін­три­гу. Сю­жет про­ду­ма­ний і до­бря­че за­плу­та­ний, але в пер­шій книж­ці є ли­ше на­тя­ки на це. Основ­ні ж по­дії роз­гор­та­ти­му­ться в на­сту­пних двох ча­сти­нах.

У ПАРАЛЕЛЬНИЙ СВІТ

Во­ло­ди­мир Арє­нєв. «Мі­сто ти­ся­чі две­рей». Ілю­стра­ції Олександра Про­да­на. — Хар­ків: Ві­ват, 2016.

П’яти­кла­сник Юхим­ко Бу­сел, гра­ю­чись з одно­кла­сни­ком у хо­ван­ки, ви­пад­ко­во на­тра­пив на на­ма­льо­ва­ні на сті­ні га­ра­жа две­рі. І...по­тра­пив крізь них у ди­во­ви­жне мі­сто Охи. І те­пер єди­на ме­та Юхим­ка — по­вер­ну­ти­ся до­до­му. Але пе­ред тим він вско­чить не в одну при­го­ду і по­зна­йо­ми­ться не з одним чу­дер­на­цьким ство­рі­н­ням. І, зре­штою, ра­зом із но­ви­ми дру­зя­ми до­по­мо­же мі­сту не втра­ти­ти се­бе.

Мі­сто у цій по­ві­сті по­стає пе­ред чи­та­чем над­зви­чай­но жи­вим, рі­зно­ма­ні­тним, ди­на­мі­чним. Тут ком­фор­тно ужи­ва­ю­ться ду­же рі­зні істо­ти — ва­ку­ум­ні ле­тя­ги, яких ні­хто ні­ко­ли не ба­чив, по­ві­тря­ні ку­лі, пін­гві­ни (а то­чні­ше гвін­пі­ни), ча­рів­ни­ки, жи­ві ме­блі, при­ви­ди не­ви­ко­на­них обі­ця­нок та ін­ші не менш ди­во­ви­жні істо­ти. Всі во­ни отри­му­ють те, що їм по­трі­бно для жи­т­тя, — ве­ли­че­зний гор­щик ва­рить для всіх ме­шкан­ців ту їжу, яка по­трі­бна са­ме їм, а че­рез спе­ці­аль­ні тру­би в бу­дин­ки за­ка­чу­ю­ться пра­ва. Уто­пі­чний світ, де всім до­бре і всі ма­ють рів­ні пра­ва і мо­жли­во­сті. По­при те, що все так чу­до­во вла­што­ва­но, в осно­ві всьо­го тут да­ле­ко не по­ря­док, а Ха­ос. Са­ме та­кий твор­чий без­лад ро­бить Охи жи­вим і ці­ка­вим.

Мі­сто на­ма­лю­вав Ко­роль-Ма­ляр сво­їм ма­гі­чним Пен­злем, а по­тра­пи­ти до ньо­го мо­жна крізь на­ма­льо­ва­ні две­рі, роз­ки­да­ні по всіх сві­тах. Охи — це сво­є­рі­дне пе­ре­хре­стя сві­тів, тож до ньо­го сті­ка­ю­ться ме­шкан­ці з рі­зних най­ди­во­ви­жні­ших місць. Є в мі­сті й по­ря­дник, який має до­по­ма­га­ти під­три­му­ва­ти мі­ні­маль­ний по­ря­док, — Си­гі­змунд. Втім, йо­го лю­бов до по­ряд­ку, ра­ціо­наль­но­сті й ди­сци­плі­ни пе­ре­тво­рює йо­го на не­га­тив­но­го пер­со­на­жа. Він на­че і не хо­че на­шко­ди­ти мі­сту, але сво­ї­ми ді­я­ми ли­ше це й ро­бить.

Во­ло­ди­мир Арє­нєв ство­рив ду­же ди­на­мі­чну фан­та­сти­чну по­вість, де від­бу­ва­є­ться одра­зу ба­га­то всьо­го, і до- сить швид­ко. Текст дивує не­о­чі­ку­ва­ни­ми сю­же­тни­ми по­во­ро­та­ми, ді­я­ми, ге­ро­я­ми і грою слів. До­свід­че­ним чи­та­чам спо­до­ба­ю­ться алю­зії на ві­до­мі кла­си­чні тво­ри. На­тя­ки на них ще­дро роз­си­па­ні у текс­ті, і зна­хо­ди­ти та від­га­ду­ва­ти їх — су­ціль­не чи­та­цьке за­до­во­ле­н­ня.

ПІД ВО­ДУ І ПІД ЗЕМ­ЛЮ

Олександра та Да­ні­ель Мі­зе­лін­ські. «Під зем­лею. Під во­дою». Пе­ре­клад з поль­ської: Дух Іри­на, Дух Олег. — Львів: Ви­дав­ни­цтво Ста­ро­го Ле­ва, 2016.

Ці­ка­ва за­дум­ка, не­зви­чні фор­мат і ро­змір (ва­жить книж­ка май­же пів­то­ра кі­ло­гра­ма!), пре­кра­сні де­та­лі­зо­ва­ні ілю­стра­ції, стиль­ний ди­зайн, ло­гі­чно си­сте­ма­ти­зо­ва­на і вда­ло по­да­на ін­фор­ма­ція — це все про не­що­дав­но пе­ре­кла­де­ну книж­ку поль­ських ілю­стра­то­рів Оле­ксан­дри і Да­ні­е­ля Мі­зе­лін­ські «Під во­дою. Під зем­лею». Так са­мо, як і по­пе­ре­дню книж­ку Мі­зе­лін­ських «Кар­ти», цю мо­жна без­кі­не­чно дов­го роз­див­ля­ти­ся. Тут вдо­сталь ці­ка­вих де­та­лей.

Книж­ка по­ді­ле­на на дві ча­сти­ни. Одна — про все, що під во­дою, ін­ша — про все, що під зем­лею. Ко­жна ча­сти­на має свою об­кла­дин­ку. Ін­фор­ма­ція по­да­на так, що з ко­жною сто­рін­кою чи­тач на­че ру­ха­є­ться вглиб. На­при­клад, під зем­лю — від по­верх­ні до са­мо­го ядра на­шої пла­не­ти. Спо­ча­тку ді­зна­є­мо­ся, хто ме­шкає у верх­ніх ша­рах ґрун­ту, да­лі — глиб­ше — у но­рах і нір­ках, хто про­ко­пує хо­ди і як во­ни вла­што­ва­ні. Да­лі пе­ред на­ми від­кри­ва­ю­ться ко­ре­не­ви­ща, кор­ні, буль­би і ци­бу­ли­ни, ко­рі­н­ня де­рев. Да­лі — ка­бе­лі й тру­би з при­ро­дним га­зом, во­дою, ка­на­лі­за­цій­ні. Ту­не­лі, ме­тро, пе­че­ри, ко­паль­ні, па­леон­то­ло­гі­чні зна­хід­ки, під­зем­ні схо­ви­ща, ко­ри­сні ко­па­ли­ни, те­кто­ні­чні пли­ти, вул­ка­ни, гей­зе­ри. І на­ре­шті — ядро Зем­лі. Це якщо те­зо­во. Бо в книж­ці ко­жній те­мі при­свя­че­но роз­во­рот або й кіль­ка. Все це про­ма­льо­ва­но до най­мен­ших де­та­лей, по­да­но ди­на­мі­чно і ці­ка­во. Роз­див­ля­ти­ся книж­ку — са­ме за­до­во­ле­н­ня.

Пре­кра­сний нон-фі­кшн, який би хо­ті­ло­ся ба­чи­ти в шкіль­них бі­бліо­те­ках. Як ін­фор­ма­тив­ний і ві­зу­аль­но ви­шу­ка­ний до­да­ток (якщо не аль­тер­на­ти­ву) до не зав­жди ці­ка­вих під­ру­чни­ків.

У ПЕРЕДМІСТЯ

Агнє­шка Ти­шка. «Зо­ся з ву­ли­ці Ко­тя­чої». Пе­ре­клад з поль­ської Лі­ни Же­ко­вої. — Хар­ків: ВД «Шко­ла», 2017 — 224с. (се­рія «Зо­ся з ву­ли­ці Ко­тя­чої»)

Ще одна но­вин­ка від ВД «Шко­ла» — книж­ка поль­ської пи­сьмен­ни­ці Агнє­шки Ти­шки «Зо­ся з ву­ли­ці Ко­тя­чої». Це пер­ше ви­да­н­ня з се­рії, яка на­лі­чує вже дев’ять кни­жок про дев’яти­рі­чну Зо­сю та її ро­ди­ну: ма­му, та­та, мо­лод­шу се­стру Ма­ню, ба­бусь Зел­мер і Зу­лю, ті­тку Ма­лі­ну, дво­ю­рі­дних бра­тів Кши­ша і Ми­ха­ся...

Усе по­чи­на­є­ться з то­го, що ба­тьки Зо­сі ви­рі­шу­ють пе­ре­їха­ти з Вар­ша­ви у передмістя, вва­жай­те се­ло. Для мі­ських жи­те­лів це су­ціль­ні при­го­ди і від­кри­т­тя. Ро­ди­на ще не осво­ї­ла­ся на но­во­му мі­сці, як ба­тьки ви­ру­ша­ють у спра­вах на два ти­жні до Лон­до­на. На цей час за Зо­сею і Ма­нею бу­де ди­ви­ти­ся ті­тка Ма­лі­на — ве­се­ла, без­тур­бо­тна і кре­а­тив­на жін­ка. Во­на при­їжджає ра­зом зі сво­ї­ми си­на­ми і псом Бай­ро­ном.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.