Скіль­ки до пе­ре­мо­ги?

Єв­ген МАРЧУК: «Має бу­ти стра­те­гія, до яко­їв­хо­дить до­сить ба­га­то скла­до­вих ком­по­нен­тів, зокре­ма не­во­єн­но­го ха­ра­кте­ру»

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Уче­твер у Ки­є­ві від­був­ся Укра­їн­ський фо­рум з обо­ро­ни і без­пе­ки’17. Не­що­дав­но вже про­во­ди­ли 10-й Ки­їв­ський без­пе­ко­вий фо­рум, але від­пра­цю­ва­н­ням яко­гось більш-менш чі­тко­го ал­го­ри­тму без­пе­ко­вої стра­те­гії він, на жаль, не від­зна­чив­ся. Той май­дан­чик ви­гля­дав біль­ше як клуб, де мо­жна бу­ло не стіль­ки пре­дме­тно об­су­ди­ти на­галь­ні про­бле­ми без­пе­ки та обо­ро­ни, скіль­ки про­сто по­го­во­ри­ти на за­да­ні те­ми. Дру­гий укра­їн­ський фо­рум з обо­ро­ни та без­пе­ки мав біль­ше кон­кре­ти­ки і на­віть го­стро­ти, зокре­ма з по­да­чі за­хі­дних го­стей. Тон дис­ку­сії, так би мо­ви­ти, був за­да­ний з йо­го від­кри­т­тя. Го­лов­ний акцент обго­во­рень — ін­ве­сти­цій­ні мо­жли­во­сті ві­тчи­зня­но­го рин­ку обо­ро­ни та без­пе­ки. З одно­го бо­ку, вій­сько­ві ке­рів­ни­ки роз­по­ві­ли про пла­ни, а от­же, по­пит на від­по­від­ні роз­роб­ки та те­хно­ло­гії, з дру­го­го — ви­ро­бни­ки роз­по­ві­ли про умо­ви і зда­тність за­до­воль­ни­ти зга­да­ний по­пит, з тре­тьо­го — ін­ве­сто­ри по­ді­ли­лись, на­скіль­ки го­то­ві до вкла­да­н­ня акти­вів у ті чи ін­ші про­е­кти. І все це в ру­слі кон­кре­тної про­бле­ма­ти­ки та ви­кли­ків гі­бри­дної агре­сії з бо­ку РФ.

■ Вар­то при­га­да­ти, що пер­ший та­кий фо­рум від­був­ся більш ніж рік то­му — 18 лю­то­го 2016-го. Та­ким чи­ном цей фо­рум, ор­га­ні­зо­ва­ний ком­па­ні­єю A7 CONFERENCES під па­тро­на­том Мі­ні­стер­ства обо­ро­ни Укра­ї­ни та Дер­жав­но­го кон­цер­ну «Укр­обо­рон­пром», на дум­ку йо­го ор­га­ні­за­то­рів, став про­від­ною пла­тфор­мою для діа­ло­гу вла­ди і бі­зне­су.

■ Учо­ра на від­крит­ті за­хо­ду го­ло­ва ро­бо­чої гру­пи з пи­тань без­пе­ки від Укра­ї­ни в Три­сто­рон­ній кон­та­ктній гру­пі у Мін­ську Єв­ген Марчук чі­тко окре­слив ба­зо­вий спектр пи­тань, на які не­об­хі­дно да­ти від­по­віді вже за­раз: «На по­ді­бних зу­стрі­чах не­об­хі­дно, окрім су­то про­ми­сло­вих і вій­сько­вих пи­тань, на­ма­га­ти­ся да­ти від­по­віді на ті пи­та­н­ня, на які сьо­го­дні в пу­блі­чній сфе­рі по­ки що оста­то­чної від­по­віді не­має. Яка стра­те­гія на­шої по­ве­дін­ки з Ро­сі­єю хо­ча б на п’ять ро­ків? Зви­чай­но, є оче­ви­дна річ — вій­на. Але має бу­ти стра­те­гія, до якої вхо­дить до­сить ба­га­то скла­до­вих ком­по­нен­тів, зокре­ма не­во­єн­но­го ха­ра­кте­ру. Який бу­де кор­дон на 5, 7, 10 ро­ків з РФ? Кор­дон не ли­ше у фі­зи­чно­му зна­чен­ні, ай в еко­но­мі­чно­му. Яка роль ро­сій­сько­го бі­зне­су в Укра­ї­ні? І ба­га­то ін­ших пи­тань. Крім то­го, нам тре­ба від­по­ві­сти на на­сту­пне, пев- ною мі­рою фі­ло­соф­ське, пи­та­н­ня. А са­ме: вій­на і де­мо­кра­тія — не ду­же хо­ро­ші су­сі­ди. Але Укра­ї­на, на жаль, пе­ре­жи­ває уні­каль­ну си­ту­а­цію, адже жо­дна із єв­ро­пей­ських кра­їн та­ко­го не за­зна­ва­ла: де-фа­кто ма­є­мо спе­ци­фі­чну вій­ну і при цьо­му про­цес де­мо­кра­ти­за­ції укра­їн­сько­го су­спіль­ства, ре­фор­ми в по­лі­ти­чній, су­до­вій си­сте­мах то­що. А як жи­ти із де­мо­кра­ти­чни­ми прин­ци­па­ми у вій­ні з во­ро­гом, який де­мон­стра­тив­но ци­ми прин­ци­па­ми не ке­ру­є­ться? Від­по­віді на ці пи­та­н­ня ма­ють бу­ти зро­зумі­ли­ми не ли­ше для ке­рів­ни­ків дер­жа­ви, а й для пе­ре­ва­жної кіль­ко­сті гро­ма­дян. Про­сті­ше ка­жу­чи, ко­ли во­ю­ва­ти бу­де тіль­ки Ген­штаб і Мі­ні­стер­ство обо­ро­ни, ми цю вій­ну не ви­гра­є­мо. Це моя осо­би­ста дум­ка. Бе­зу­мов­но, без Ген­шта­бу, без ЗСУ ми її та­кож не ви­гра­є­мо. Що це озна­чає? Це озна­чає, що РФ во­ює про­ти Укра­ї­ни не тіль­ки зброй­ни­ми си­ла­ми. За­раз для фа­хів­ців оче­ви­дно, що в про­ти­сто­ян­ні, у спе­ци­фі­чній вій­ні РФ про­ти Укра­ї­ни ду­же змі­стив­ся акцент у бік спе­ці­аль­них опе­ра­цій, спе­ці­аль­них служб. Чи го­то­ва Укра­ї­на в пов­но­му об­ся­зі ви­сто­я­ти? Го­то­ва. Але ще ба­га­то чо­го тре­ба зро­би­ти. Я вже не ка­жу про ме­дій­ні вій­ська Ро­сії і на­шу ме­дій­ну укра­їн­ську сфе­ру. У нас ду­же не­рів­ні си­ли і ду­же не­про­ста в цьо­му сен­сі си­ту­а­ція. Зви­чай­но, без мо­гу­тніх, су­ча­сних, мо­дер­ні­зо­ва­них Зброй­них сил нам та­кож не ви­сто­я­ти».

■ Єв­ген Марчук як уча­сник кон­та­ктної гру­пи в Мін­ську в без­пе­ко­вій сфе­рі по­ді­лив­ся осо­бли­во­стя­ми пе­ре­го­во­рів з РФ: «Бу­де­мо спо­ді­ва­ти­ся, що для пе­ре­го­вор­но­го про­це­су ці зу­стрі­чі ма­ти­муть пра­кти­чне зна­че­н­ня, оскіль­ки пе­ре­го­во­ри з РФ в Мін­ську є чи не єди­ним пу­блі­чним ін­стру­мен­том. Я маю на ува­зі мін­ський пе­ре­го­вор­ний про­цес Нор­манд­ської че­твір­ки. Під час пе­ре­го­во­рів ро­сій­ська сто­ро­на ви­ко­ри­сто­вує ар­гу­мен­та­цію, від­вер­то ка­жу­чи, ін­ко­ли до­сить не­про­сту для то­го, щоб ство­рю­ва­ти тиск на Укра­ї­ну. Але, як пра­ви­ло, зав­жди за­вер­шу­ю­ться ці за­сі­да­н­ня, не­за­ле­жно від ре­зуль­та­ту, обмі­ном, обра­зно ви­слов­лю­ю­чись, ре­сур­са­ми. Про­ти­став­ля­ю­ться ар­гу­мен­ти, за яки­ми є люд­ські, еко­но­мі­чні та, перш за все, вій­сько­ві ре­сур­си. Ар­гу­мен­ти, за яки­ми ли­ше сло­ва, во­йов­ни­ча ри­то­ри­ка, свя­та па­трі­о­ти­чна смі­ли­вість за­зви­чай не пра­цю­ють».

■ Па­нель­ні дис­ку­сії на за­хо­ді тор­ка­лись тем по­си­ле­н­ня еко­но­мі­чно­го по­тен­ці­а­лу Укра­ї­ни шля­хом транс­фор­ма­ції се­кто­ру без­пе­ки та обо­ро­ни; бі­зне­со­вої сфе­ри, яка сто­су­є­ться обо­ро­ни, ре­форм, ін­ве­сти­цій та екс­пор­ту; обо­ро­ни в по­ві­трі, на зем­лі, мо­рі, а та­кож на­галь­ної сфе­ри, яка в су­ча­сних умо­вах ви­йшла на фор­вард акту­аль­них тем — кі­бер­про­сто­ру та ін­фор­ма­цій­них те­хно­ло­гій.

■ У су­спіль­ство пев­ні екс­пер­ти (ни­ми ста­ло ба­га­то з тих, хто в жит­ті не мав сто­сун­ку до ар­мії) ча­сто вки­да­ють рі­зно­ма­ні­тні те­ми, які ви­ма­га­ють фа­хо­вої оцін­ки, зокре­ма те­ма про вве­де­н­ня во­єн­но­го ста­ну на схо­ді Укра­ї­ни. Дій­сно, во­єн­ний стан бу­ло не­об­хі­дно вво­ди­ти і з об’ єктив­них, і з пра­во­вих при­чин ще ве­сною або хо­ча б лі­том 2014 ро­ку, ко­ли тре­ба бу­ло ма­кси­маль­но під­по­ряд­ку­ва­ти, аку­му­лю­ва­ти та ор­га­ні­зу­ва­ти всі си­ли для від­нов­ле­н­ня кон­тро­лю на всій те­ри­то­рії Дон­ба­су. Це, до ре­чі, не озна­ча­ло не­хту­ва­н­ня по­ба­жа­н­ня­ми та ви­мо­га­ми мі­сце­во­го на­се­ле­н­ня, на­чеб­то ін­те­ре­си яко­го на­ма­га­лись пред­став­ля­ти ма­ріо­не­тки Крем­ля. Вза­га­лі во­єн­ний стан ба­га­тьма, оче­ви­дно, де­мо­ні­зу­вав­ся. Але те­пер, на тре­тьо­му ро­ці вій­ни, ми ма­є­мо но­ві умо­ви, які по­ля­га­ють в то­му чи­слі у взя­тих укра­їн­ською сто­ро­ною обов’ яз­ках. З дру­го­го бо­ку, схід Укра­ї­ни фа­кти­чно вже існує в час­тко­вих умо­вах во­єн­но­го ста­ну, які офі­цій­но ні­де не про­пи­са­ні. Вла­да пі­шла шля­хом ство­ре­н­ня так зва­них вій­сько­во-ци­віль­них адмі­ні­стра­цій, що свід­чить про осо­бли­ві умо­ви вла­дно­го пред­став­ни­цтва на схо­ді Укра­ї­ни в двох обла­стях. Єв­ген Марчук вва­жає, що «вве­де­н­ня во­єн­но­го ста­ну — це над­зви­чай­но го­стра, від­по­від­аль­на і скла­дна про­це­ду­ра... Аб­со­лю­тно не ви­клю­че­но, що Ро­сія мо­же спро­во­ку­ва­ти Укра­ї­ну. І мо­же це зро­би­ти, ви­хо­дя­чи з ло­гі­ки її по­пе­ре­дньої по­ве­дін­ки, хоч як би це за­раз зда­ва­ло­ся не­ймо­вір­ним. І бу­де пра­виль­ним рі­ше­н­ня що­до за­про­ва­дже­н­ня пра­во­во­го ре­жи­му во­єн­но­го ста­ну. Мо­жли­во, не на всій те­ри­то­рії».

■ У свою чер­гу за­сту­пник мі­ні­стра обо­ро­ни Укра­ї­ни Ігор Па­влов­ський за­явив на фо­ру­мі: «На сьо­го­дні у ви­пад­ку роз­ви­тку кон­флі­кту на схо­ді Укра­ї­ни, у ви­пад­ку вве­де­н­ня во­єн­но­го ста­ну ЗСУ, під­тя­гнув­ши під­го­тов­ле­ний ре­зерв, пов­ні­стю в ста­ні ви­ко­на­ти ви­мо­ги ке­рів­ни­цтва дер­жа­ви в ча­сти­ні під­тя­гу­ва­н­ня і роз­гор­та­н­ня для пов­но­го йо­го за­сто­су­ва­н­ня. Тут про­блем не­має». При цьо­му І. Па­влов­ський за­зна­чив, що зав­дя­ки Мін­ським уго­дам ЗСУ ма­ли мо­жли­вість до­ся­гну­ти які­сно но­во­го рів­ня.

■ «Су­спіль­ство го­то­ве до бу­дьчо­го, але во­но хо­че ба­чи­ти чі­ткі на­ста­но­ви і діа­лог, — ска­зав ке­рів­ник про­е­кту «Ре­фор­ма си­сте­ми жи­тло­во­го за­без­пе­че­н­ня» Глен Грант, ко­мен­ту­ю­чи пи­та­н­ня, чи го­то­ві укра­їн­ці до вве­де­н­ня во­єн­но­го ста­ну. — Але су­спіль­ство за­раз ду­же від­окрем­ле­но від Ген­шта­бу. Це ви­дно з то­го, як спо­ча­тку до­бро­воль­чі ба­таль­йо­ни взя­ли на се­бе ва­жли­ву роль обо­ро­ни, а по­тім вла­да ці ба­таль­йо­ни по­ча­ла від­ки­да­ти». Оста­н­ня те­ма, зви­чай­но, ви­ма­га­ла окре­мої дис­ку­сії, адже, як ві­до­мо, до­бро­воль­чі ба­таль­йо­ни за всі­єї їхньої по­зи­тив­ної ро­лі на пер­ших кро­ках вій­ни ча­сто пе­ре­тво­рю­ва­лись на ав­то­ном­ні за­го­ни, що вкрай ускла­дню­ва­ло ко­ор­ди­на­цію обо­рон­них дій. Бе­зу­мов­но, та­кож існу­вав ри­зик пе­ре­тво­ре­н­ня де­яких із цих за­го­нів на «бан­ди», вна­слі­док від­су­тно­сті на­ле­жно­го кон­тро­лю і ди­сци­плі­ни в умо­вах вій­ни. Про­те зга­да­ні до­бро­воль­чі ба­таль­йо­ни про­йшли не­об­хі­дні ета­пи для то­го, щоб ста­ти в ці­ло­му ча­сти­на­ми єди­ної обо­рон­ної си­сте­ми.

■ Що­до зда­тно­сті Укра­ї­ни і обо­рон­но­го ком­пле­ксу зокре­ма ви­ко­на­ти ви­мо­ги Пре­зи­ден­та сто­сов­но від­по­від­но­сті укра­їн­сько­го вій­ська стан­дар­там НАТО до 2020 ро­ку пред­став­ни­ки ви­ро­бни­ків вій­сько­вої те­хні­ки за­яви­ли, що в Укра­ї­ні не­має ор­га­нів сер­ти­фі­ка­ції, ла­бо­ра­то­рій, обла­дна­н­ня і спе­ці­а­лі­стів, які бу­ли б акре­ди­то­ва­ни­ми і мо­гли ці кри­те­рії офі­цій­но «на па­пе­рі» ви­зна­ти. На дум­ку го­ло­ви Ра­ди ди­ре­кто­рів ПрАТ «На­у­ко­во-ви­ро­бни­че об’єд­на­н­ня «Пра­кти­ка» Оле­га Ви­со­цько­го, для цьо­го по­ки що ні­чо­го не ро­блять. Від­по­від­но хоч які б ін­но­ва­ції від­бу­ва­ли­ся та скіль­ки б ви­про­бу­вань про­во­ди­ли, за­до­ку­мен­ту­ва­ти від­по­від­ність на­тів­ським стан­дар­там не­має мо­жли­во­сті.

■ Ди­ре­ктор Цен­тру до­слі­джень ар­мії, кон­вер­сії та роз­збро­є­н­ня Ва­лен­тин Ба­драк, який на фо­ру­мі пред­став­ляв Лі­гу обо­рон­них під­при­ємств Укра­ї­ни, за­зна­чив, що « лі­бе­ра­лі­за­ція рин­ку озбро­єнь в Укра­ї­ні є жит­тє­вою по­тре­бою га­ран­ту­ва­н­ня без­пе­ки та обо­ро­ни Укра­ї­ни, ре­а­лі­за­ція чо­го мо­же до­по­мог­ти за­без­пе­чи­ти Зброй­ні си­ли та ІВФ Укра­ї­ни су­ча­сни­ми озбро­є­н­ням та вій­сько­вою те­хні­кою на 50%. Ре­шту 50% мо­жна за­без­пе­чи­ти ли­ше за ра­ху­нок вій­сько­во-те­хні­чно­го спів­ро­бі­тни­цтва із за­хі­дни­ми кра­ї­на­ми». На дум­ку Ва­лен­ти­на Ба­дра­ка, тре­ба тво­ри­ти істо­рію успі­ху що­до роз­ви­тку ВТС з кра­ї­на­ми ЄС та НАТО і осна­ще­н­ня за ра­ху­нок цьо­го ЗСУ та ІВФ пе­ре­до­ви­ми ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чни­ми зраз­ка­ми ОВТ іно­зем­но­го ви­ро­бни­цтва.

■ На фо­ру­мі ви­сту­пи­ло ба­га­то екс­пер­тів, пред­став­ни­ків вла­ди та обо­рон­но­го ком­пле­ксу. Обго­во­ри­ли пи­та­н­ня ми­ро­твор­чої мі­сії (ви­яв­ля­є­ться, на її утри­ма­н­ня по­трі­бен бю­джет 900 млн єв­ро на рік), про­бле­ма­ти­ку із пе­ре­кри­т­тям енер­го­по­ста­ча­н­ня до оку­по­ва­них те­ри­то­рій, се­кре­тно­сті вій­сько­вих та стра­те­гі­чних об’єктів то­що. На­галь­ним за­ли­ши­ло­ся пи­та­н­ня роз­роб­ки чі­ткої стра­те­гії, в осно­ві якої ле­жить не про­сто по­бу­до­ва які­сної обо­ро­ни, а й за ни­ні­шніх умов вій­ни — пе­ре­мо­га.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.