Що та­ке «жорс­ткий Брек­зит»,

або Де­я­кі по­дро­би­ці роз­лу­че­н­ня по-бри­тан­ськи

Den (Ukrainian) - - День Планети - Бо­г­дан ЦЮПИН, спе­ці­аль­но для «Дня», Лон­дон

«Ми з чо­ло­ві­ком го­ло­су­ва­ли по-рі­зно­му», — щи­ро зі­зна­ли­ся мої лон­дон­ські су­сі­ди, роз­по­від­а­ю­чи про ми­ну­ло­рі­чний ре­фе­рен­дум. Чо­ло­вік, ма­лень­ка фір­ма яко­го про­дає спор­тив­ні до­да­тки для смар­тфо­нів клі­єн­там пе­ре­ва­жно у США, дав­но ви­зна­чив­ся, що він за Брек­зит, але дру­жи­на ще в остан­ню ніч пе­ред ре­фе­рен­ду­мом шу­ка­ла в ін­тер­не­ті пе­ре­кон­ли­вих ар­гу­мен­тів, щоб ви­зна­чи­ти­ся. На дру­гий день 23 черв­ня во­на про­го­ло­су­ва­ла за те, щоб за­ли­ша­ти­ся у Єв­ро­со­ю­зі.

Чи жал­ку­ва­ли во­ни зго­дом про те, в яко­му ква­дра­ти­ку бю­ле­те­ня ста­ви­ли хре­стик? Ціл­ком мо­жли­во, і до­ко­ри сум­лі­н­ня біль­ше за­гро­жу­ють чо­ло­ві­ко­ві.

До­слі­дни­цька гру­па The British Election Study, опи­тав­ши бри­тан­ців одра­зу ж на­сту­пно­го мі­ся­ця пі­сля ре­фе­рен­ду­му ви­яви­ла, що з тих, хто го­ло­су­вав за збе­ре­же­н­ня член­ства в ЄС, пе­ре­ду­ма­ли ли­ше 1%, а ще 1% бу­ли не­пев­ні. Але з тих, хто від­дав го­лос за Брек­зит, шко­ду­ва­ли 6%, і ще 4% по­ча­ли ва­га­ти­ся.

По­при те, що па­ді­н­ня кур­су фун­та й стри­бок ін­фля­ції зму­си­ли де­яких при­хиль­ни­ків Брек­зи­ту за­сум­ні­ва­ти­ся, рі­ше­н­ня про ви­хід з ЄС по­ча­ло жи­ти сво­їм окре­мим жи­т­тям.

Шко­ду­ва­н­ня не мо­жуть бу­ти осно­вою по­лі­ти­ки уря­ду, бо при­ва­би­ти ви­бор­ців ва­га­н­ням не­мо­жли­во.

Ка­бі­нет Те­ре­зи Мей та­кож не має пра­ва на­віть на­тя­ка­ти про ва­га­н­ня, бо впев­не­ність бі­зне­су та спо­жи­ва­чів у зав­тра­шньо­му дні — один із най­по­ту­жні­ших ру­ші­їв еко­но­мі­ки.

Змі­на бри­тан­сько­го кур­су на Брек­зит за­раз не­мо­жли­ва, бо оби­дві клю­чо­ві пар­ла­мент­ські пар­тії: уря­до­ва — Кон­се­рва­тив­на та опо­зи­цій­на — Лей­бо­рист­ська офі­цій­но за­яви­ли, що ви­ко­ну­ють во­лю ре­фе­рен­ду­му про при­пи­не­н­ня член­ства Бри­та­нії у Єв­ро­со­ю­зі.

Са­ме чі­тко­сті кур­су й впев­не­но­сті у пер­спе­кти­вах кра­ї­ни шля­хом змі­цне­н­ня уря­до­вої фра­кції у пар­ла­мен­ті пра­гну­ла Те­ре­за Мей, за­про­по­ну­вав­ши по­за­чер­го­ві ви­бо­ри 8 черв­ня.

На­віть одна з клю­чо­вих «єв­ро­філь­ських» бри­тан­ських пар­тій, Лі­бе­раль­но-де­мо­кра­ти­чна, на­по­ля­гає, що Бри­та­нії кра­ще у ЄС, але вже в на­сту­пно­му па­ра­гра­фі про­грам­но­го до­ку­мен­ту про­го­ло­шує, що «по­ва­жає ре­зуль­та­ти ре­фе­рен­ду­му, про­ве­де­но­го у черв­ні 2016 ро­ку».

ЕКОНОМІКА І ТОРГІВЛЯ

Упро­довж на­сту­пних двох ро­ків, від­ве­де­них на пе­ре­го­во­ри Лон­до­на з Брюс­се­лем, го­лов­ним питанням бу­дуть умо­ви вза­є­мин Ве­ли­ко­бри­та­нії з Єв­ро­со­ю­зом пі­сля офі­цій­но­го при­пи­не­н­ня член­ства.

Чи­ма­ло бри­тан­ців, які вва­жа­ли, що на­віть ви­йшов­ши з ЄС, кра­ї­на збе­ре­же від­но­си­ни з Єв­ро­пою за зраз­ком Нор­ве­гії або Швей­ца­рії, з су­мом ви­зна­ють, що це мо­же ви­яви­ти­ся не­д­ося­жним.

Швей­цар­ці та нор­веж­ці, на­віть без член­ства їхніх кра­їн у ЄС, ко­ри­сту­ю­ться віль­ним до­сту­пом до єв­ро­пей­сько­го спіль­но­го рин­ку. Упро­довж де­ся­ти­літь ви­бу­ду­ва­ли си­сте­му до­го­во­рів з Брюс­се­лем, за якої ро­блять фі­нан­со­ві вне­ски в ЄС і під­ко­ря­ю­ться за­ко­нам та ре­гу­ля­ці­ям, не бе­ру­чи уча­сті в роз­роб­ці та схва­лен­ні за­ко­нів і рі­шень у Брюс­се­лі.

Ам­бі­ції «брек­зи­те­рів» ін­ші, то­му, не по­го­джу­ю­чись на умо­ви Брюс­се­ля у га­лу­зі сво­бо­ди пе­ре­су­ва­н­ня гро­ма­дян усіх чле­нів ЄС та на дію єв­ро­пей­ських за­ко­нів, Лон­дон мо­же втра­ти­ти ста­тус і ви­го­ди чле­на спіль­но­го рин­ку та ми­тно­го со­ю­зу.

Та­кі втра­ти й роз­ри­ви і бу­дуть тим, що в Лон­до­ні охре­сти­ли «жорс­тким Брек­зи­том».

Най­гу­чні­ше про­ти та­кої пер­спе­кти­ви ви­сту­па­ють ве­ли­кі транс­на­ціо­наль­ні ком­па­нії на зра­зок ав­то­мо­бі­ле­бу­дів­них фірм, за­во­ди яких не мо­жуть пра­цю­ва­ти без віль­но­го ру­ху де­та­лей та го­то­вих ви­ро­бів між Бри­та­ні­єю та рин­ка­ми на кон­ти­нен­ті.

Оскіль­ки ав­то­ін­ду­стрія за­без­пе­чує ро­бо­чи­ми мі­сця­ми со­тні ти­сяч бри­тан­ців, а за­во­ди ком­па­ній «Ніс­сан», «Форд», «То­йо­та» то­що га­ран­ту­ють жи­т­тя ці­лих міст, то бри­тан­ський уряд не має ін­шо­го ви­бо­ру, окрім як ува­жно при­слу­ха­ти­ся до їхніх по­ба­жань і ро­би­ти усе мо­жли­ве, щоб кон­ве­є­ри не спо­віль­ню­ва­ли­ся.

Гу­чно лу­нає та­кож го­лос Лон­до­на, який за­без­пе­чує май­же тре­ти­ну по­да­тко­вих над­хо­джень до скар­бни­ці Об’єд­на­но­го Ко­ро­лів­ства.

Фі­нан­со­вий центр сто­ли­ці — Сі­ті — по­бо­ю­є­ться втра­ти ста­ту­су цен­тру опе­ра­цій з ва­лю­та­ми, цін­ни­ми па­пе­ра­ми та фі­нан­со­ви­ми по­слу­га­ми.

Від­чай­ду­хи за­яв­ля­ють, що Бри­та­нія у ра­зі не­зго­вір­ли­во­сті Брюс­се­ля бу­де про­сто тор­гу­ва­ти з Єв­ро­пою, як і з ре­штою сві­ту, на умо­вах член­ства у Сві­то­вій ор­га­ні­за­ції тор­гів­лі.

Але знав­ці спра­ви ка­жуть, що ста­ви­ти знак рів­но­сті між уча­стю у спіль­но­му рин­ку й умо­ва­ми СОТ, це те ж са­ме, що ото­то­жню­ва­ти ку­па­н­ня у роз­кі­шно­му ба­сей­ні та мор­жу­ва­н­ня в опо­лон­ці.

Ма­ло хто та­ко­го за­хо­че, а для ба­га­тьох мор­жу­ва­н­ня мо­же бу­ти бу­кваль­но за­гро­зою для жи­т­тя.

МІГРАЦІЯ

Хо­ча Бри­та­нія не під­пи­са­ла Шен­ген­ську уго­ду, і на­віть бу­ду­чи чле­ном ЄС збе­рі­га­ла свій кон­троль на кор­до­нах, са­ме га­сла змі­цне­н­ня кор­до­нів і змен­ше­н­ня ім­мі­гра­ції бу­ли клю­чо­ви­ми для «брек­зи­те­рів».

Гро­ма­дя­ни ЄС втра­тять пра­во віль­но пра­це­вла­што­ву­ва­ти­ся у Ве­ли­ко­бри­та­нії на рів­них умо­вах із бри­тан­ськи­ми гро­ма­дя­на­ми, а го­лов­не — ко­ри­сту­ва­ти­ся пов­ним до­сту­пом до со­ці­аль­ної до­по­мо­ги й ме­ди­чно­го об­слу­го­ву­ва­н­ня.

За остан­нє де­ся­ти­річ­чя зга­да­ни­ми пра­ва­ми ви­рі­ши­ли­ся ско­ри­ста­ти­ся со­тні ти­сяч по­ля­ків, а зго­дом ли­тов­ців, ру­му­нів та бол­га­рів, і де­я­кі ра­йо­ни бри­тан­ської сто­ли­ці та окре­мі ці­лі мі­сте­чка кра­ї­ни на очах те­пе­рі­шньо­го по­ко­лі­н­ня бри­тан­ців змі­ни­ли­ся до нев­пі­зна­н­ня.

То­ді як ви­слов­лю­ва­ти обу­ре­н­ня про на­плив ім­мі­гран­тів з афри­кан­ських чи азій­ських кра­їн мо­же бу­ти по­тра­кто­ва­не й кри­ти­ко­ва­не як ра­сизм, то з кри­ти­кою «схі­дно­єв­ро­пей­ців» бри­тан­ські та­бло­ї­ди не стри­му­ва­ли­ся май­же ні­ко­ли.

Не­пі­зна­ва­ні змі­ни в Бри­та­нії під ти­ском ма­со­вої ім­мі­гра­ції — як з Єв­ро­пи, так із ін­ших ча­стин сві­ту ста­ли чи не клю­чо­вим емо­цій­ним чин­ни­ком для тих бри­тан­ців, які на ре­фе­рен­ду­мі ви­рі­ши­ли ско­ри­ста­ти­ся мо­жли­ві­стю по­ка­за­ти своє від­чай­ду­шне ба­жа­н­ня від­го­ро­ди­ти­ся.

Іро­нія у то­му, що при­пи­не­н­ня член­ства в ЄС не сто­су­ва­ти­ме­ться ба­га­то­міль­йон­ної хви­лі ім­мі­гран­тів зпо­за Єв­ро­пи.

Біль­ше то­го, Брек­зит не обов’яз­ко­во ви­рі­шить пи­та­н­ня ім­мі­гра­ції з Єв­ро­пи так, як про це мрі­ють бри­тан­ські ізо­ля­ціо­ні­сти.

ШОТЛАНДСЬКЕ Й ІРЛАНДСЬКЕ ПИ­ТА­Н­НЯ

Про­тив­ни­ки Брек­зи­ту дав­но за­сте­рі­га­ли, що ви­хід із ЄС за­гро­жує ці­лі­сно­сті Об’єд­на­но­го Ко­ро­лів­ства.

І мо­ва не ли­ше про Шо­тлан­дію, де біль­шість ме­шкан­ців го­ло­су­ва­ли за те, щоб за­ли­ша­ти­ся у ЄС і те­пер сер­йо­зно ду­ма­ють про по­втор­ний ре­фе­рен­дум що­до не­за­ле­жно­сті.

По­ту­жна на пів­но­чі Шо­тланд­ська на­ціо­наль­на пар­тія, яка має біль­шість у пар­ла­мен­ті, в Един­бур­зі вже ого­ло­си­ла пла­ни про­ве­сти та­ке го­ло­су­ва­н­ня, ймо­вір­но, 2019 ро­ку.

На­ба­га­то дра­ма­ти­чні­ши­ми на­слід­ка­ми Брек­зит за­гро­жує ста­ну справ у Пів­ні­чній Ір­лан­дії.

Одна з го­лов­них при­чин успі­ху мир­но­го про­це­су, який по­клав край кри­ва­во­му кон­флі­кту в Оль­сте­рі, по­ля­га­ла у то­му, що член­ство обох кра­їн: Бри­та­нії та Ір­ланд­ської Ре­спу­блі­ки га­ран­ту­ва­ло фа­кти­чну від­су­тність кор­до­ну між ір­ланд­ською пів­ніч­чю та пів­днем.

Рі­дний острів ір­ланд­ців у ХХІ сто­літ­ті ста­вав що­раз ці­лі­сні­шим, по­при оче­ви­дний по­лі­ти­чний по­діл і рі­зні ва­лю­ти (Ір­ланд­ська ре­спу­блі­ка за­про­ва­ди­ла єв­ро).

За­гро­за по­нов­ле­н­ня кор­до­ну з ми­тним кон­тро­лем і пе­ре­пу­скни­ми пун­кта­ми ви­гля­дає як крок на­зад у жор­сто­ке ми­ну­ле.

В Пів­ні­чній Ір­лан­дії є си­ли, які та­ки­ми по­бо­ю­ва­н­ня­ми мо­жуть ско­ри­ста­ти­ся.

УКРА­Ї­НА НЕ МО­ЖЕ ПОМІНЯТИСЯ МІ­СЦЯ­МИ З БРИ­ТА­НІ­ЄЮ

«Якщо бри­тан­ці до­бре зна­ють, що за ме­жа­ми ЄС кра­ще, ніж у скла­ді ор­га­ні­за­ції, то чи ре­ко­мен­ду­ва­ли би во­ни укра­їн­цям та­кож не на­дри­ва­ти­ся у на­ма­га­н­нях всту­пи­ти до Єв­ро­со­ю­зу?», — та­ке моє за­пи­та­н­ня, по­при свою оче­ви­дність, ви­яви­ло­ся не­спо­ді­ва­ним для бри­тан­сько­го де­пу­та­та се­ра Дже­раль­да Го­вар­да.

Йо­му до­ве­ло­ся взя­ти па­у­зу, пі­сля якої він за­ува­жив, що «ко­жна кра­ї­на має свої ін­те­ре­си, й Укра­ї­ні тре­ба вра­хо­ву­ва­ти вла­сні», зокре­ма, ко­ли йде­ться про зов­ні­шні еко­но­мі­чні й по­лі­ти­чні прі­о­ри­те­ти.

Ве­ли­ко­бри­та­нія бу­ла (і бу­де ще при­найм­ні два ро­ки) одним із най­біль­ших до­но­рів Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу.

Укра­ї­на ж, як­би на­бу­ла член­ства у ЄС, то одра­зу ж ста­ла б най­біль­шим отри­му­ва­чем до­по­мо­ги від Єв­ро­со­ю­зу.

Бри­тан­ці, на­пев­но, хо­ті­ли б від ЄС те, що за­раз має Укра­ї­на — Уго­ду про віль­ну тор­гів­лю, але на­ба­га­то шир­шу і без екс­порт­них квот, яки­ми, все ж, обме­же­ні де­я­кі укра­їн­ські га­лу­зі.

У цьо­му Бри­та­нії ма­ло б до­по­мог­ти те, що її стан­дар­ти й ре­гу­ля­ції вже за­раз пов­ні­стю гар­мо­ні­зо­ва­ні з єв­ро­пей­ськи­ми, і йде­ться не про від­кри­т­тя рин­ків, а про збе­ре­же­н­ня ста­ту­су, ви­пра­цьо­ва­но­го за ба­га­то де­ся­ти­річ.

Бри­тан­ці то­чно не мо­жуть со­бі на­віть у стра­шно­му сні уяви­ти, що до них бу­дуть за­про­ва­дже­ні якісь ві­зи для по­до­ро­жей у Єв­ро­пі, і то­му це пи­та­н­ня на­віть не по­ру­шу­ва­ло­ся у по­лі­ти­чних дис­ку­сі­ях.

P.S.

На мі­тин­гу у Лон­до­ні ці­єї ве­сни на­при­кін­ці одні­єї з ве­ли­ких де­мон­стра­цій про­ти Брек­зи­ту я став свід­ком, як два ске­пти­чно на­ла­што­ва­них лон­дон­ці, які ви­пад­ко­во бу­ли по­руч з де­мон­стра­ці­єю, не над­то при­глу­шу­ю­чи го­лос, кри­ти­ку­ва­ли акти­ві­стів.

«Які ж во­ни де­зор­га­ні­зо­ва­ні! На­віть мі­тинг вча­сно не змо­гли роз­по­ча­ти», — за­ки­нув один.

«Так, так, — по­го­див­ся ін­ший. — І оце во­ни тут ви­кри­ку­ють, що ми, мов­ляв по­ки­да­є­мо Єв­ро­пу! Ми не по­ки­да­є­мо Єв­ро­пу! Ми ли­ше йде­мо з Єв­ро­со­ю­зу!».

Мо­жли­во, під­сві­до­мо бу­ло по­вто­ре­не га­сло, на яко­му не раз на­го­ло­шує прем’єр-мі­ністр Те­ре­за Мей — ми ні­ку­ди з Єв­ро­пи не йде­мо!

Але ко­ли­шній ке­рів­ник кра­ї­ни Джон Мей­джор за­сте­рі­гає бри­тан­ців, що над­то ба­га­то з них, мо­жли­во, по­спі­шно по­ві­ри­ли де­яким обі­цян­кам те­пе­рі­шньої по­лі­ти­чної елі­ти.

« Ро­же­ві на­дії » на без­тур­бо­тне жи­т­тя, яке на­ста­не пі­сля Брек­зи­ту, — ка­же Мей­джор, — це про­сто обман!».

ФОТО РЕЙТЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.