«Ці текс­ти ви­яви­ли­ся для ді­тей жи­ви­ми і зро­зумі­ли­ми»

Про ро­бо­ту Бі­блі­о­те­ки «Дня» у на­вчаль­них за­кла­дах Во­ли­ні

Den (Ukrainian) - - Акція «дня» - На­та­лія МАЛІМОН, «День», Луцьк Фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»

Дні «Дня» у мі­стах Укра­ї­ни — це зав­жди мо­жли­вість і бла­го­дій­ни­кам до­лу­чи­ти­ся до ін­те­ле­кту­аль­них про­е­ктів га­зе­ти. Рік то­му в Лу­цьку, під час від­кри­т­тя у бі­бліо­те­ці Схі­дно­єв­ро­пей­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Ле­сі Укра­їн­ки XVII Мі­жна­ро­дної фо­то­ви­став­ки «День»-2015» з уча­стю го­лов­но­го ре­да­кто­ра Ла­ри­си Ів­ши­ної, ге­не­раль­ний ди­ре­ктор АТ «СКФ Укра­ї­на» та один із фун­да­то­рів бла­го­дій­но­го фон­ду «Во­линь-2014» Во­ло­ди­мир Ци­буль­ський пе­ре­дав бі­бліо­те­ка­рям шкіл Лу­цька і Лу­цько­го ра­йо­ну кіль­ка со­тень книж­ко­вих ви­дань «Дня» — 52 ком­пле­кти. Фонд бу­ло ство­ре­но за­для під­трим­ки укра­їн­сько­го вій­ська, але бла­го­дій­ни­ки вва­жа­ють сво­їм обов’яз­ком під­три­му­ва­ти ви­да­н­ня, яке, за­зна­чив Во­ло­ди­мир Ци­буль­ський, «ви­хо­вує па­трі­о­тизм і на­ціо­наль­ну са­мо­сві­до­мість».

Шко­ли Лу­цько­го ра­йо­ну отри­ма­ли бес­тсе­ле­ри «Си­ла м’яко­го зна­ка», «Укра­ї­на Incognita», «Ва­ші мер­тві ви­бра­ли ме­не», «Мої уні­вер­си­те­ти», «Укра­ї­на Incognita. TOP25» ан­глій­ською мо­вою (2016-й у дер­жа­ві бу­ло ого­ло­ше­но ро­ком ан­глій­ської мо­ви, то­му бла­го­дій­ни­ки хо­ті­ли, щоб ді­ти ви­вча­ли іно­зем­ну на ма­те­рі­а­лі рі­дної істо­рії), фо­то­аль­ма­нах «Жи­ва істо­рія». Лу­ча­нам пе­ре­да­ли те ж са­ме, крім «Си­ли м’яко­го зна­ка». Лі­те­ра­ту­рою, як і ба­га­тьма ін­ши­ми книж­ко­ви­ми ви­да­н­ня­ми «Дня», шко­ли та бі­блі­о­те­ки мі­ста вже за­без­пе­чив Фонд Іго­ря Па­ли­ці «Тіль­ки ра­зом!».

Ці­єї п’ятни­ці тра­ди­цій­ний ма­ра­фон да­ру­ва­н­ня кни­жок «Дня» про­дов­жи­ться: за під­трим­ки бла­го­дій­но­го фон­ду «Во­линь-2014» та на­ро­дно­го де­пу­та­та Іри­ни Кон­стан­ке­вич шко­ли Лу­цька та ра­йо­ну отри­ма­ють но­вин­ку — «Се­стра моя, Со­фія...» — та ви­про­бу­ва­ні ча­сом «Ек­стра­кти»...

Як же «пра­цю­ють» ці ви­да­н­ня? Чи спри­йма­ють їх в учнів­ських ау­ди­то­рі­ях? Чи ста­ли во­ни по­мі­чни­ка­ми і по­ра­дни­ка­ми пе­да­го­гів? По­чу­ти від­по­віді хо­ті­ло­ся пе­ре­ва­жно від пред­став­ни­ків бі­бліо­тек і шкіл во­лин­сько­го се­ла. Бо, як влу­чно ви­сло­вив­ся під час одно­го пред­став­ле­н­ня книж­ко­вої но­вин­ки «Дня» у Лу­цьку Ві­та­лій ЛЕСИК, го­ло­ва се­кре­та­рі­а­ту Во­лин­сько­го обла­сно­го від­ді­ле­н­ня Все­укра­їн­сько­го об’єд­на­н­ня ве­те­ра­нів, «на­ція — во­на ж фор­му­є­ться й у ма­лень­ких се­лах. Не всі при­їдуть на ви­став­ку. Але якщо га­зе­та «День» бу­де в бі­бліо­те­ці ко­жної сіль­ської шко­ли Укра­ї­ни, то й Укра­ї­на від­бу­де­ться як дер­жа­ва».

«НАСОЛОДЖУЄМОСЯ ЦИМ НАДБАННЯМ І АКТИВНО ЙО­ГО ВИКОРИСТОВУЄМО» Ал­ла ШЕВЧУК,

бі­бліо­те­кар Во­ю­тин­ської за­галь­но­осві­тньої шко­ли I—III сту­пе­нів (Лу­цький ра­йон):

— Книж­ки від «Дня» ви­став­ле­ні в нас на окре­мо­му стен­ді. Ми не про­сто насолоджуємося цим надбанням, а й активно йо­го використовуємо. На жаль, шкіль­ні бі­блі­о­те­ки на­ра­зі отри­му­ють вкрай ма­ло лі­те­ра­ту­ри для по­пов­не­н­ня сво­їх фон­дів. Ви­кру­чу­є­мо­ся по­да­рун­ка­ми і тим, що зда­є­мо ма­ку­ла­ту­ру і за­ро­бля­є­мо со­бі на но­ві книж­ки. Ще я впро­ва­ди­ла акцію «По­да­руй бі­бліо­те­ці книж­ку!» — ко­ли фонд по­пов­ню­ють са­мі ді­ти, не­су­чи кни­же­чку з до­му. Та по­да­рун­ки ж рі­зни­ми бу­ва­ють. Отри- ма­ли не­дав­но аж 90 кни­жок — пе­ре­да­ла їх одна з ре­лі­гій­них ор­га­ні­за­цій, є на­віть ди­тя­чі кни­же­чки, але ця лі­те­ра­ту­ра, не се­крет, пев­но­го спря­му­ва­н­ня... А нам би у сіль­ську шко­лу — по­біль­ше та­кої лі­те­ра­ту­ри, як Бі­блі­о­те­ка га­зе­ти «День». Книж­ки «Укра­ї­на Incognita», «Си­ла м’яко­го зна­ка» за рік уже «за­чи­та­ні». По­стій­но бе­ре їх на уро­ки вчи­тель істо­рії Ві­та­лій Ми­ко­ла­йо­вич Марчук, чи­та­ють і стар­шо­кла­сни­ки, ін­ші вчи­те­лі бе­руть, ко­ли го­ту­ють ма­со­ві за­хо­ди. А га­зе­та «День», яку ми та- кож отри­му­є­мо, про­сто на­роз­хват, бо ек­зем­пляр — один, а про­чи­та­ти хо­чуть усі. Стар­шо­кла­сни­ки лю­блять за ці­єю га­зе­тою го­ту­ва­ти ін­фор­ма­цію на за­галь­ну лі­ній­ку. У на­шій шко­лі пра­кти­ку­ють ко­ро­ткий огляд по­дій у сві­ті, кра­ї­ні, обла­сті. Ка­жуть ді­ти, що у «Дні» — най­до­сто­вір­ні­ша ін­фор­ма­ція, але їх ці­ка­вить і ана­лі­ти­ка. А я не мо­жу да­ти ці книж­ки до­до­му, бо во­ни у нас ли­ше в одно­му ек­зем­пля­рі, то­му ми їх ду­же бе­ре­же­мо.

«ЧИТАННЯ ЦИХ КНИ­ЖОК СПОНУКАЄ ДО АНАЛІЗУ І ОСМИСЛЕННЯ» На­та­лія ТОКАРУК,

учи­тель істо­рії Кня­ги­ни­нів­сько­го НВК «За­галь­но­осві­тня шко­ла-ін­тер­нат I— III сту­пе­нів — лін­гві­сти­чний лі­цей» (Лу­цький ра­йон):

— Пра­кти­ку­ю­чі вчи­те­лі істо­рії зі ста­жем не раз до­брим сло­вом зга­ду­ють під­ру­чник ав­тор­ства Ко­ров­кі­на « Істо­рія ста­ро­дав­ньо­го сві­ту » . На­пи­са­ний ду­же ці­ка­во, до­сту­пно, пе­да­го­гі­чно пра­виль­но ви­кла­де­но ін­фор­ма­цію... Са­ме та­кий під­хід до по­да­н­ня ін­фор­ма­ції я ба­чу у ви­да­н­нях га­зе­ти «День», які по­пов­ни­ли бі­бліо­те­ку на­шо­го лі­цею. Зна­хо­джу тут до­да­тко­ву ці­ка­ву ін­фор­ма­цію для ко­жно­го кла­су. Во­сьми­кла­сни­кам — про Пе­тра Мо­ги­лу, про яко­го в під­ру­чни­ку за­ма­ло. У 9 кла­сі мо­жна ви­ко­ри­ста­ти стат­ті про Ку­лі­ша, Ко­сто­ма­ро­ва. До­бре на­пи­са­но про до­бу Ру­ї­ни, важ­кі ча­си для Укра­ї­ни, про ча­си Ем­сько­го ука­зу, про чо­ти­ри Уні­вер­са­ли, про утво­ре­н­ня Цен­траль­ної ра­ди, Укра­їн­ську ре­во­лю­цію 1917—1921 ро­ків то­що. Ма­са ці­ка­вої ін­фор­ма­ції, ма­ло­ві­до­мої, но­ве ба­че­н­ня істо­ри­чних по­дій, ті­єї ж уго­ди між Укра­ї­ною і Ро­сі­єю 1654 ро­ку... При­чо­му ця ін­фор­ма­ція спонукає до роз­ду­мів і аналізу, во­на по­да­на для осмислення. Дя­ку­є­мо го­лов­но­му ре­да­кто­ру «Дня» Ла­ри­сі Ів­ши­ній за ці ви­да­н­ня, во­ни по­трі­бні в су­ча­сній шко­лі. По­трі­бні на­віть то­му, що, ви­вча­ю­чи те­му, учень швид­ше зна­йде її пра­виль- не тра­кту­ва­н­ня у книж­ці, бо ін­тер­нет тут не по­мі­чник.

«НЕ УЯВЛЯЮ, ЯК ПОДАВАТИ МАТЕРІАЛ БЕЗ ТА­КОЇ ДОДАТКОВОЇ ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РИ» Сві­тла­на ТИПЕЦЬ,

за­сту­пник ди­ре­кто­ра Да­тин­сько­го НВК «За­галь­но­осві­тня шко­ла I — III сту­пе­нів — ди­тя­чий са­док» (Ра­тнів­ський ра­йон):

— Кіль­ка кни­жок з Бі­блі­о­те­ки «Дня» на­ша шко­ла отри­ма­ла у рам­ках чу­до­вої акції га­зе­ти: у на­ше се­ло на во­лин­сько­му По­ліс­сі з Ки­є­ва, з «Дня», пе­ре­да­ли чу­до­вий по­да­ру­нок: ро­зум­но­го Ве­ли­ко­дньо­го ко­ши­ка. Ко­ли ми в учи­тель­ській від­кри­ли йо­го, то зав­мер­ли. Мі­ські жи­те­лі про­сто не уяв­ля­ють, яке це ща­стя сіль­сько­му пе­да­го­гу отри­ма­ти та­ку лі­те­ра­ту­ру. «Укра­ї­на Incognita», «Ек­стракт+200» — ці книж­ки я спо­ча­тку за­бра­ла со­бі до­до­му, бо я вчи­тель істо­рії, і до­ки кіль­ка ра­зів не пе­ре­чи­та­ла, не від­да­ла. То бу­ли мої вір­ні по­мі­чни­ки. Десь «по­зи­чи­ла» ци­та­ту, десь — факт, в ін­шій стат­ті — но­вий по­гляд на якусь істо­ри­чну по­дію... Урок стає змі­стов­ні­ший, ці­ка­ві­ший, і я про­сто не уявляю, як подавати матеріал без та­кої додаткової лі­те­ра­ту­ри. Та­кі книж­ки вкрай по­трі­бні вчи­те­лю, бо обме­жу­ва­ти­ся одни­ми під­ру­чни­ка­ми — а з ни­ми ж своя істо­рія — це про­сто ба­наль­но і не­сер­йо­зно, якщо ми справ­ді хо­че­мо ви­хо­ва­ти гро­ма­дян. Ни­ні ці кни­ги я пе­ре­да­ла у шкіль­ну бі­бліо­те­ку, і во­ни по­стій­но пе­ре­хо­дять із рук у ру­ки.

«ЗА ДОПОМОГОЮ ЦИХ КНИ­ЖОК ПРОВЕЛИ НЕ ОДИН ЗА­ХІД» Лю­бов ЛЕВЧИК,

за­ві­ду­ва­чка бі­блі­о­те­ки-фі­лії се­ла За­тур­ці (Ло­ка­чин­ський ра­йон):

— Ми ма­є­мо чи­ма­лу до­бір­ку книж­ко­вих ви­дань га­зе­ти «День», і в цьо­му пла­ні по­зи­тив­но від­різ- ня­є­мо­ся від ін­ших сіль­ських бі­бліо­тек. Та­ка лі­те­ра­ту­ра на­ра­зі до­сту­пні­ша у мі­сті, а ці книж­ки у ме­не бе­руть чи­та­ти не тіль­ки вчи­те­лі, ко­ли­шні й те­пе­рі­шні, чи му­зей­ні пра­ців­ни­ки. Бе­руть лю­ди, яких на­зи­ва­ють «про­сти­ми», але ж це та­кож гро­ма­дя­ни кра­ї­ни. Мо­же, не всю книж­ку про­чи­тає чо­ло­вік від­ра­зу, але окре­мі стат­ті, які йо­го за­ці­ка­ви­ли, про­чи­тає, по­ді­ли­ться роз­ду­ма­ми з су­сі­дом, ро­ди­чем... і ось при­хо­дить но­вий чи­тач. Так, кни­гу «Я — сві­док. За­пи­ски з оку­по­ва­но­го Лу­ган­ська» спо­ча­тку взяв чи­та­ти наш ко­ли­шній діль­ни­чний мі­лі­ціо­нер. Про­чи­тав, пе­ре­дав ко­ли­шньо­му «атов­цю» із За­ту­рець. Той пе­ре­дав по­бра­ти­мам... Чи­та­ють книж­ки «Дня» пи­сьмен­ни­ця Га­ли­на Уша­ко­ва, вчи­те­лі те­пе­рі­шні, сту­ден­ти, все від «Дня» пе­ре­чи­та­ли у нас пра­ців­ни­ки Му­зею-са­ди­би В’яче­сла­ва Ли­пин­сько­го. Ще й не один за­хід провели за допомогою ці­єї лі­те­ра­ту­ри.

«ЦЕ ПО­КО­ЛІ­Н­НЯ — РОЗУМНІШЕ, БО ПО­ЧА­ЛО ЧИ­ТА­ТИ РОЗУМНІ КНИЖ­КИ» Лю­дми­ла ЗIНЧУК,

учи­тель істо­рії НВК «Ло­ка­чин­ська за­галь­но­осві­тня шко­ла I—III сту­пе­нів — гім­на­зія»:

— За кни­га­ми Бі­блі­о­те­ки «Дня» ми провели уже три на­у­ко­во-пра­кти­чні кон­фе­рен­ції, го­то­ва і че­твер­та, при­чо­му що­ро­ку ро­би- мо це у но­вій фор­мі. За­про­шу­є­мо для ви­сту­пів ко­ли­шніх ви­пу­скни­ків шко­ли, які ста­ли ві­до­ми­ми лю­дьми, до­по­віді го­ту­ють са­мі стар­шо­кла­сни­ки, одну з кон­фе­рен­цій, най­пер­шу, пред­ста­ви­ли для уча­сни­ків обла­сно­го се­мі­на­ру вчи­те­лів пра­во­знав­ства, який про­хо­див на ба­зі на­шої гім­на­зії. Це не за­хо­ди для, умов­но ка­жу­чи, по­ка­зу­хи. Ці кни­ги у нас чи­та­ють: учні, ба­тьки, пе­да­го­ги. Один із про­фі­лів гім­на­зії — істо­ри­чний, і що­ро­ку на­вча­ти­ся за цим про­фі­лем зго­ло­шу­є­ться не­ма­ло учнів.

Я при­га­дую, як з остра­хом роз­по­чи­на­ли го­ту­ва­ти пер­шу кон­фе­рен­цію — за се­рі­єю «Бро­не­бій­на пу­блі­ци­сти­ка». Ми ра­ді­ли, що отри­ма­ли та­ку се­рію, бо ра­ні­ше до­во­ди­ло­ся ви­шу­ку­ва­ти ці пра­ці, а тут во­ни — зі­бра­ні. Але як осво­ять ці те­о­ре­ти­чні текс­ти ді­ти? А текс­ти ви­яви­ли­ся для ді­тей жи­ви­ми, зро­зумі­ли­ми. Тре­ба бу­ло ба­чи­ти, як учні за­кле­ї­ли про­зо­ри­ми на­лі­пка­ми, яки­ми по­зна­ча­ють най­ці­ка­ві­ші мі­сця, всі кни­ги! Ци­ту­ва­ли, дис­ку­ту­ва­ли... Я ча­сто ка­жу, що це по­ко­лі­н­ня — розумніше, бо по­ча­ло чи­та­ти розумні книж­ки. А нам, пе­да­го­гам, Бі­блі­о­те­ка « Дня » ( а зав­дя­ки го­лов­но­му ре­да­кто­ру га­зе­ти Ла­ри­сі Ів­ши­ній, на­шій ви­пу­скни­ці, ми ма­є­мо ба­га­то кни­жок) до­по­ма­гає на ко­жно­му уро­ці, у роз­гля­ді ко­жної те­ми. Учні лю­блять ці­ка­вин­ки, до­пов­не­н­ня до під­ру­чни­ка, і це ми якраз і зна­хо­ди­мо в Бі­бліо­те­ці « Дня » . При­чо­му це не за­шо­ре­ний по­лі­ти­кою по­гляд на епо­ху чи істо­ри­чну по­дію, істо­ри­чні осо­би­сто­сті. Та­кі ви­да­н­ня не до­хо­дять до шкіл, бо дер­жа­ва про це не дбає. Це — за­сму­чує.

«ДО­СТУ­ПНО І ФАХОВО — ПРО ДРА­МА­ТИ­ЧНУ ІСТО­РІЮ УКРА­Ї­НИ» Та­рас ЛIТКОВЕЦЬ,

за­сту­пник де­ка­на істо­ри­чно­го фа­куль­те­ту Схі­дно­єв­ро­пей­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Ле­сі Укра­їн­ки, по­лі­то­лог:

— Сво­го ча­су ме­ні по­ща­сти­ло отри­ма­ти в по­да­ру­нок із рук Ла­ри­си Ів­ши­ної під час твор­чої зу­стрі­чі зі сту­дент­ством та про­фе­сор­сько­ви­кла­да­цьким скла­дом Схі­дно­єв­ро­пей­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Ле­сі Укра­їн­ки кни­ги Бі­блі­о­те­ки «Дня» — «Ек­страт+200» та «Си­лу м’яко­го зна­ка», які, без сум­ні­ву, ста­ли на­стіль­ни­ми книж­ка­ми вчи­те­лів та ви­кла­да­чів істо­рії, кра­є­знав­ців та усіх не­бай­ду­жих до вла­сно­го ми­ну­ло­го та куль­ту­ри укра­їн­ців. Адже ни­ні­шній стан на­шо­го еко­но­мі­чно­го бу­т­тя аб­со­лю­тно не від­по­від­ає ве­ли­чі на­шої істо­рії. На жаль, укра­їн­ці до сьо­го­дні ду­же по­га­но зна­ють вла­сну ми­нув­ши­ну, а їхню істо­ри­чну сві­до­мість фор­мує ві­до­мий «зом­бо­я­щик», ко­трий дає про­сті від­по­віді на ду­же скла­дні пи­та­н­ня. І са­ме не­зна­н­ня вла­сної істо­рії об­умо­ви­ло се­па­ра­тизм та вій­ну на Дон­ба­сі.

Ви­ще­на­зва­ні книж­ки Бі­блі­о­те­ки «Дня» до­сту­пно, фахово і лег­ко роз­по­від­а­ють про скла­дну, не­о­дно­зна­чну та дра­ма­ти­чну істо­рію Укра­ї­ни і до­зво­ля­ють ко­жно­му за­ці­кав­ле­но­му по­ди­ви­ти­ся на ми­ну­ле крізь при­зму вла­сно­го ро­ду і в «прив’яз­ці» до сво­го ре­гіо­ну. Ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи ці книж­ки, ви­кла­да­чі істо­рії змо­жуть кра­ще до­не­сти ау­ди­то­рії при­чи­ни не­на­ви­сті Крем­ля до укра­їн­сько­го на­ро­ду, оскіль­ки ми дра­ту­є­мо Мо­скву вже са­мим фа­ктом вла­сно­го не­за­ле­жно­го існу­ва­н­ня. Впев­не­ний, що Бі­блі­о­те­ка «Дня» дасть швид­кий ре­зуль­тат у які­сно­му фор­му­ван­ні істо­ри­чної сві­до­мо­сті сту­дент­ської та учнів­ської мо­ло­ді, яка зав­тра са­ма ста­не твор­цем но­ві­тньої істо­рії Укра­ї­ни.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.