Еко­ло­гі­чна (не)му­дрість

Со­фія ШУТЯК: «За­ко­ни про оцін­ку впли­ву на дов­кі­л­ля від­кри­ли б для всіх кар­ти на ді­яль­ність бі­зне­су»

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ін­на ЛИХОВИД, «День»

Якщо бі­ля ва­шо­го бу­дин­ку ра­птом по­чнуть зво­ди­ти сміт­тє­пе­ре­ро­бний за­вод або кон­ди­тер­ську фа­бри­ку, вам, пев­но, за­хо­че­ться ді­зна­ти­ся від ін­ве­сто­ра про всі пе­ре­ва­ги та ри­зи­ки та­ко­го су­сід­ства. На­ра­зі ця ін­фор­ма­ція опри­лю­дню­є­ться на роз­суд бі­зне­су та в то­му об­ся­зі, який він вва­жає за по­трі­бне.

Роз­кри­ти всі кар­ти мо­гли б так зва­ні еко­ло­гі­чні єв­ро­за­ко­ни — «Про оцін­ку впли­ву на дов­кі­л­ля» та «Про стра­те­гі­чну еко­ло­гі­чну оцін­ку». За них Вер­хов­на Ра­да Укра­ї­ни про­го­ло­су­ва­ла 4 жов­тня 2016 ро­ку, однак Пре­зи­дент на­клав ве­то. Щоб йо­го по­до­ла­ти, по­трі­бне по­втор­не го­ло­су­ва­н­ня. Якщо цьо­го не від­бу­де­ться до черв­ня, на Укра­ї­ну че­ка­ють сан­кції від єв­ро­пей­ських пар­тне­рів. Про те, як уни­кну­ти ймо­вір­них штра­фів, і про пер­спе­кти­ви, що від­кри­ва­ють по­ки не­прийня­ті за­ко­ни, «День» го­во­рив із юри­скон­суль­том Мі­жна­ро­дної бла­го­дій­ної ор­га­ні­за­ції «Еко­ло­гія — Пра­во — Лю­ди­на» Со­фі­єю ШУТЯК.

«МО­ЖЛИ­ВО, ЧИНОВНИКИ ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ ВІД ЗА­КО­НІВ ЧЕ­РЕЗ ЗВ’ЯЗ­КИ З БІЗНЕСОМ»

— Со­фіє, що втра­чає Укра­ї­на без За­ко­нів «Про оцін­ку впли­ву на дов­кі­л­ля» та «Про стра­те­гі­чну еко­ло­гі­чну оцін­ку»?

— Ми втра­ча­є­мо еко­но­мі­чний роз­ви­ток, між­на­ро­дний імідж, а та­кож при­ро­дні ре­сур­си та здо­ров’я на­ції. Укра­ї­на ду­же ба­га­та на при­ро­дні ре­сур­си. Іно­зем­ні ін­ве­сто­ри, як-от ком­па­нія з ви­ро­бни­цтва сви­ни­ни, в Єв­ро­пі до­три­му­є­ться пев­них пра вил, про во дить оцін ку впли­ву на дов­кі­л­ля, а в Укра­ї­ні цьо­го не ро­бить. От за­раз три­ває ве­сна, зно­ву по­ча­лась оброб­ка сіль­сько­го­спо­дар­ських по­лів пе­сти­ци­да­ми. Ми спе­ці­аль­но ро­би­ли за­пи­ти на всі обла­сні Дер­жав­ні еко­ло­гі­чні ін­спе­кції, і тіль­ки три з них ма­ють ла­бо­ра­то­рії, які мо­гли б ро­би­ти ана­ліз пе­сти­ци­дів, і то не всіх.

За­ко­ни про оцін­ку впли­ву на дов­кі­л­ля та стра­те­гі­чну еко­ло­гі­чну оцін­ку — це про­це­дур­ні за­ко­ни, во­ни да­ють мо­жли­вість вра­ху­ва­ти ін­те­ре­си гро­ма­дян та їхнє пра­во на здо­ров’я і без­пе­чні умо­ви про­жи­ва­н­ня, а та­кож ін­те­ре­си бі­зне­су. За­ко­ни ма­ють до­по­мог­ти дер­жав­ним ор­га­нам прийня­ти розумні та зва­же­ні рі­ше­н­ня. Та бі­знес не до кін­ця впев­не­ний, як усе від­бу­ва­ти­ме­ться, з огля­ду на одно­зна­чне чин­не за­ко­но­дав­ство. Про­це­ду­ра оцін­ки впли­ву на дов­кі­л­ля від­кри­ває кар­ти для всіх гро­ма­дян, що мо­жуть оці­ни­ти ді­яль­ність під­при­ємств. Згі­дно з про­це­ду­рою ОВД, бі­знес із са­мо­го по­ча­тку по­ка­зує, що він ро­би­ти­ме, та пе­ре­кла­дає обов’язок про­ве­сти цю про­це­ду­ру на дер­жа­ву. Але в бі­зне­су є без­під­став­ний страх, що ця про­це­ду­ра ста­ви­ти­ме па­ли­ці в ко­ле­са. На­справ­ді бу­де про­сто об’єктив­но по­ка­за­на вся кар­ти­на: про шко­ду, при­бу­тки та по­да­тки.

Стра­те­гі­чна еко­ло­гі­чна оцін­ка — це рі­вень дер­жав­но­го пла­ну­ва­н­ня. На­при­клад, ко­ли дер­жа­ва при­ймає рі­ше­н­ня, що за­раз роз­ро­бля­є­мо стра­те­гію по­во­дже­н­ня з від­хо­да­ми, во­на по­вин­на прой­ти СЕО. Рі шен ня стра те гії ма ють оці­ни­ти за рі­зни­ми па­ра­ме­тра­ми: скіль­ки смі­т­тя є в обла­стях, де во­но пе­ре­ро­бля­ти­ме­ться, скіль­ки та якої додаткової ін­фра­стру­кту­ри по­трі­бно.

За­раз є енер­ге­ти­чна стра­те­гія, й во­на теж має прой­ти СЕО. От сьо­го­дні є 15 ді­ю­чих енер­го­бло­ків, п’ять атом­них стан­цій. Дер­жа­ва по­вин­на ро­зу­мі­ти, скіль­ки бло­ків бу­де ви­хо­ди­ти з екс­плу­а­та­ції, скіль­ки тре­ба за­пу­ска­ти. На­при­клад, Южно-Укра­їн­ська АЕС має про­бле­ми з во­дою, є ри­зик під­ня­т­тя рів­ня во­ди. А це ста­но­вить за­гро­зу за­то­пле­н­ня те­ри­то­рії На­ціо наль но го при род но го пар ку «Бузь­кий Гард». Тоб­то стра­те­гі­чна еко­ло­гі­чна оцін­ка — це роз­роб­ка та оцін­ка пла­нів на ро­ки на­пе­ред. Я дов­го ду­ма­ла, чо­му на­ші чиновники від цьо­го відмовляються, якщо ма­ють на­сам­пе­ред ду­ма­ти про ін­те­ре­си дер­жа­ви. Мо­жли­во, це че­рез їхні зв’яз­ки з бізнесом і ба­жа­н­ням ма­ти все і за­раз.

«ГРИБОВИЦЬКЕ СМІТТЄЗВАЛИЩЕ — ЦЕ ІЛЮСТРАЦІЯ ВІД­СУ­ТНО­СТІ КОН­ТРО­ЛЮ В ОХОРОНІ ДОВ­КІ­Л­ЛЯ»

— Мо­жли­во, й са­мим бі­зне­сме­нам ці за­ко­ни не­ви­гі­дні, бо їм до­ве­де­ться ба­га­то чо­го роз­кри­ти, змі­ни­ти, ін­ве­сту­ва­ти, пе­ре­ро­би­ти? От від ре­да­кції був за­пит до сто­ли­чно­го сміт­тє­спа­лю­валь­но­го за­во­ду «Енер­гія». Мі­стя­ни скар­жи­ли­ся, що жи­ти бі­ля ньо­го не­мо­жли­во, сто­їть стра­шен­ний смо­рід, а за­вод від­по­від­ає, що має над­су­ча­сне обла­дна­н­ня, пе­ре­хо­дить на но­ві те­хно­ло­гії. І ці за­ко­ни все-та­ки зму­си­ли б усіх змі­ню­ва­ти­ся та пра­цю­ва­ти так, щоб бу­ло най­мен­ше шко­ди дов­кі­л­лю...

— Імо­вір­но, це че­рез не­да­ле­ко­гля­дність. Ви­тра­ти, вкла­де­ні в мо­дер­ні­за­цію, мі­ні­мі­зу­ють спла­ту по­да­тків, тож чи є не­об­хі­дність мо­дер­ні­за­ції під­ста­вою для від­мо­ви від про­це­дур ОВ і СЕО, ска­за­ти важ­ко.

Єв­ро­па дає нам ве­ли­че­зні ко­шти на хо­ро­ші про­е­кти, але ми не зна­є­мо, як їх ви­ко­ри­ста­ти. По про­гра­мах що­до змі­ни клі­ма­ту 2016 ро­ку ми від­да­ли на­зад по­над 600 мі­льяр­дів до­ла­рів, то­му що ми їх не ви­ко­ри­ста­ли, а ма­ли пра­во спря­му­ва­ти на про­е­кти, які ма­ти­муть по­зи­тив­ний вплив на змі­ну клі­ма­ту. А це мо­же бу­ти на­віть ре­монт до­ро­ги, то­му що до­ро­га з яма­ми ни­щить ма­ши­ни, утво­рю­ю­ться за­то­ри, а це збіль­шує кіль­кість пар­ни­ко­вих га­зів.

— Як ці за­ко­ни мо­гли б ви­рі­ши­ти еко­ло­гі­чні про­бле­ми, що за­раз на слу­ху, — на­при­клад, си­ту­а­ції з Гри­бо­ви­цьким сміт­тє­зва­ли­щем, по­же­жею на на­фто­ба­зі у Ва­силь­ко­ві?

— За­ко­ни про ОВД і СЕО пе­ред­ба­ча­ють про­зо­рі про­це­ду­ри, чі­ткі де­длай­ни для всіх суб’єктів, за­ді­я­них у цьо­му про­це­сі, та ши­ро­ке ін­фор­му­ва­н­ня про те, що від­бу­ва­ти­ме­ться від по­ча­тку й до кін­ця.

Грибовицьке сміттєзвалище — це хо­ро­ша ілюстрація, як не вар- то ро­би­ти. Адже рі­ше­н­ня обла­сної ра­ди про за­кри­т­тя бу­ло ще 2001 ро­ку, пі­сля цьо­го ма­ли по­ча­ти про це ду ру ре куль ти ва ції. Та, оскіль­ки ні­хто не шу­кав ва­рі­ан­тів но во го ви рі шен ня проб ле ми зі смі­т­тям, усі за­кри­ва­ли очі на існу­ва­н­ня сміт­тє­зва­ли­ща по­за ме­жа­ми за­ко­ну. От­же, Грибовицьке сміттєзвалище і по­же­жа на на­фто­ба­зі у Ва­силь­ко­ві до­бре ілю­стру­ють про­бле­му від­су­тно­сті кон­тро­лю та на­гля­ду у сфе­рі охо­ро­ни дов­кі­л­ля вже на мо­мент за­вер­ше­н­ня ді­яль­но­сті, а не на її по­ча­тку.

«МЕ­НЕ ДИВУЄ, ЧО­МУ БІ­ЗНЕС ТАК БОЇТЬСЯ ЦИХ ЗА­КО­НІВ»

— Які штра­фні сан­кції мо­жуть на нас че­ка­ти у ра­зі не­під­пи­са­н­ня за­ко­нів?

— Нас мо­жуть не взя­ти в ЄС, не да­ти без­ві­зо­вий ре­жим у ба­жа­но­му для нас об’ємі. Для під­при­ємств це мо­жуть бу­ти сан­кції у ви­гля­ді обме­же­ної тор­гів­лі з Єв­ро­пою. Це впли­ває на імідж кра­ї­ни, на гран­то­ві про­гра­ми, на ін­ве­сти­ції від бі­зне­су — бо для чо­го вкла­да­ти ко­шти в дер­жа­ву, яка не ви­ко­нує обі­ця­нок?

У черв­ні має за­сі­да­ти ко­мі­тет із до­три­ма­н­ня Ор­ху­ської кон­вен­ції. По­пе­ре­дньо спра­ва сто­су­є­ться не­ви­ко­на­н­ня Укра­ї­ною сво­їх обі­ця­нок про ухва­ле­н­ня цих двох за­ко­нів. Уже є по­пе­ре­дні рі­ше­н­ня про втра­ту Укра­ї­ною при­ві­ле­їв. Це озна­чає, що укра­їн­ці не змо­жуть звер­та­ти­ся до цьо­го ко­мі­те­ту зі скар­га­ми, ми втра­ти­мо ще один ва­жіль впли­ву для ви­рі­ше­н­ня пи­тань на ко­ристь на­шо­го дов­кі­л­ля. Укра­ї­на не бу­де до­лу­ча­ти­ся до зу­стрі­чей у рам­ках ці­єї Кон­вен­ції та не ма­ти­ме пра­ва го­ло­су. Якщо ра­птом у Поль­щі роз­гля­да­ти­муть якісь спра­ви, які впли­ва­ти­муть на Укра­ї­ну, ми не ма­ти­ме­мо пра­ва ска­за­ти, що це нам на шко­ду, про­си­ти сан­кції чи ком­пен­са­ції. Тоб­то ми са­мі се­бе обме­жу­є­мо.

— На ва­шу дум­ку, що тре­ба зро­би­ти, щоб до черв­ня ці за­ко­ни ухва­ли­ли? Во­ля Пре­зи­ден­та, зі­бра­ність чи­нов­ни­ків та їхня да­ле­ко­гля­дність?

— Усе має бу­ти в ком­пле­ксі: пар­ла­мент має про­го­ло­су­ва­ти ці за­ко­но­про­е­кти, а Пре­зи­дент під­пи­са­ти, за­мість то­го, щоб на­кла­да­ти ве­то, як у жов­тні ми­ну­ло­го ро­ку. Ці за­ко­но­про­е­кти до­о­пра­цьо­ва­ні з ура­ху­ва­н­ням про­по­зи­цій Пре­зи­ден­та. Га­даю, щоб во­ни бу­ли ухва­ле­ні, по­трі­бна смі­ли­вість на­ших де­пу­та­тів і ро­зу­мі­н­ня, що ці за­ко­ни — не про ме­те­ли­ків та жу­чків, а про еко­но­мі­чно ста­лий роз­ви­ток Укра­ї­ни.

Економіка не мо­же роз­ви­ва­ти­ся, якщо є без­кон­троль­не ви­ко­ри­ста­н­ня при­ро­дних ре­сур­сів, бо в один пре­кра­сний мо­мент це при­зво­дить до то­го, що за­кін­чу­є­ться во­да, газ, на­фта, пі­сок, де­ре­ва. Усі, хто має спра­ву з кон­ве­єр­ним ви­ро­бни­цтвом, ро­зу­мі­ють, що озна­чає, ко­ли не при­їхав ва­гон із пі­ском: під­при­єм­ство сто­їть, це ве­ли­че­зні зби­тки. Оцін­ка впли­ву на дов­кі­л­ля до­зво­ляє за­по­біг­ти та­ким не­га­тив­ним на­слід­кам на май­бу­тнє, на­сам­пе­ред для бі­зне­су. І ме­не дивує, чо­му бі­знес так боїться цих за­ко­нів.

«ЗА­КО­НИ ДОЗВОЛЯТЬ ПІДВИЩИТИ СТА­ТУС МІНЕКОЛОГІЇ»

— Мі­ністр еко­ло­гії та при­ро­дних ре­сур­сів Остап Се­ме­рак за­зна­чав, що еко­ло­гі­чні єв­ро­за­ко­ни дозволять за­пу­сти­ти еко­ло­гі­чну ре­фор­му, по­до­ла­ти ко­ру­пцій­ні схе­ми в си­сте­мі до­зво­лів то­що. Чи мо­жли­ві ці змі­ни те­пер?

— Че­рез зво­лі­ка­н­ня із за­ко­на­ми ускла­дню­є­ться на­ста­н­ня змін. Мі­ні­стер­ства еко­ло­гії у США чи Єв­ро­пі ви­ко­ну­ють клю­чо­ву роль: во­ни — за бі­знес, але бі­знес має ро­зу­мі­ти, що жи­ве за ра­ху­нок при­ро­дних ре­сур­сів, і тре­ба вкла­да­ти в йо­го збе­ре­же­н­ня та пра­виль­не ви­ко­ри­ста­н­ня. Оці за­ко­ни дозволять підвищити ста­тус мі­ні­стер­ства, яке сьо­го­дні слаб­ке. За 25 ро­ків ми ні­чо­го хо­ро­шо­го не здо­бу­ли, про­цві­тає «бур­шти­но­ва ре­спу­блі­ка», пе­ред АТО про­цві­та­ли ву­гіль­ні ко­пан­ки, вро­жай­ність по­гір­шу єть ся; ніх то не кон т ро лює, скіль­ки зем­лі ро­зо­рю­є­ться, стра­шен но ро зо рю ють пів день, де, мо­жли­во, тре­ба ли­ши­ти сте­по­ві ді­лян­ки, бо во­ни по­трі­бні для пев­но­го мі­кро­клі­ма­ту. Ве­ли­кі про­е­кти здій­сню­ю­ться фра­гмен­тар­но, без уяв­ле­н­ня про су­ку­пний вплив на дов­кі­л­ля Укра­ї­ни. А за­ко­ни про СЕО та ОВД дозволять по­ба­чи­ти Укра­ї­ну як єди­ну уні­тар­ну дер­жа­ву та по ка жуть ре аль ний стан справ із дов­кі­л­лям та еко­но­мі­кою, змо­жуть ста­ти по­штов­хом для роз­ви­тку еко­но­мі­ки, оскіль­ки під час прийня­т­тя рі­шень вра­хо­ву­ва­ти­му­ться всі мо­жли­ві ри­зи­ки, зокре­ма еко­но­мі­чні, а та­кож свід­чи­ти­муть про ви­ко­на­н­ня Укра­ї­ною взя­тих на се­бе між­на­ро­дних зо­бов’язань.

ФОТО РЕЙТЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.