«Якщо змі­ни є за­раз, роз­ви­ток бу­де зав­жди»

Ми­ко­ла­їв­ці — про пер­спе­ктив­не мі­сто

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Алев­ти­на ДОБРОВОЛЬСЬКА Ми­ко­ла­їв

Оле­ксандр САЙКОВСЬКИЙ,

ко­ре­спон­дент:

— Якщо го­во­ри­ти про мі­сто за­га­лом, то справ­ді мо­жна по­ба­чи­ти і хо­ро­ше, і по­га­не. З хо­ро­шо­го: по­ма­лу, по­тро­ху, але Ми­ко­ла­їв стає чи­сті­шим і охай­ні­шим. Ди­ви­шся, там ур­ни по­ста­ви­ли, там лав­ки, десь те­ри­то­рію впо­ряд­ку­ва­ли, лі­хта­рі вста­но­ви­ли... Мо­же, во­но і не­по­мі­тно на за­галь­но­му фо­ні, але це все є.

Ре­мон­ту­ють ву­ли­ці, на­віть ті, де в прин­ци­пі не бу­ло асфаль­ту ні­ко­ли.

Здій­сню­є­ться по­сту­по­ва за­мі­на еле­ктро­транс­пор­ту — зов­сім дав­ньо­го і «уби­то­го» — на но­ві­ший. Упо­ряд­ко­ву­ють зу­пин­ки гро­мад­сько­го транс­пор­ту, трам­вай­ні рей­ки по­ча­ли за­мі­ню­ва­ти гло­баль­но, адже в 50-60х ро­ках за­мі­ни­ли трам­вай­ну вузь­ко­ко­лій­ку на су­ча­сний стан­дарт, і біль­ше ре­мон­тів не про­во­ди­лось.

По­мі­тно по­кра­ща­ла якість, і ста­ли ре­гу­ляр­но ви­во­зи­ти твер­ді по­бу­то­ві від­хо­ди (мо­жли­во, не скрізь, це від фір­ми за­ле­жить).

Зро­сла со­ці­аль­на актив­ність мі­стян, осо­бли­во мо­ло­ді. Це не мо­же не ті­ши­ти. Ви­дно, як хло­пці за­хо­пле­ні сво­єю ді­яль­ні­стю, роз­ро­бля­ють ва­жли­ві про­е­кти, ви­су­ва­ють про­по­зи­ції. Це кла­сно. Оскіль­ки я все-та­ки жур­на­ліст, бу­ваю в рі­зних ку­то­чках мі­ста, ба­чу змі­ни на кра­ще. Во­ни не­ве­ли­кі, але во­ни є, а от­же, бу­дуть ще.

З поганого. За­ли­ша­є­ться оги­дною якість па­са­жир­ських пе­ре­ве­зень, осо­бли­во у від­да­ле­ні мі­кро­ра­йо­ни. Аби це ви­пра­ви­ти, я ду­маю, по­трі­бна по­лі­ти­чна во­ля на­ших обран­ців для ство­ре­н­ня ко­му­наль­но­го під­при­єм­ства, як ра­ні­ше. Був ав­то­парк, хо­ди­ли ав­то­бу­си за роз­кла­дом, і лю­ди­на зна­ла, що ви­їде до­до­му на­віть уве­че­рі.

За­ли­ша­є­ться про­бле­ма зі сти­хій­ни­ми зва­ли­ща­ми. Не­зва­жа­ю­чи на те, що же­ки та від­ді­ли з бла­го­устрою в мі­кро­ра­йо­нах ви­во­зять смі­т­тя, мі­сце­ві жи­те­лі куль­ту­рою не ви­рі­зня­ю­ться, про­дов­жу­ю­чи за­смі­чу­ва­ти «упо­до­ба­ні мі­сця».

По­га­ним був, по­га­ним і за­ли­ша­є­ться стан мі­ських пля­жів. Не­за­ба­ром лі­то, а про бла­го­устрій місць від­по­чин­ку до­сі ні­хто не ду­має.

Не­по­ко­їть стан рин­ків у мі­сті. Це го­спо­дар­ство не впо­ряд­ко­ва­не, ха­о­ти­чне, ба­га­то тор­гів­лі про­сто на зем­лі, ан­ти­са­ні­та­рія зно­ву ж та­ки...

За­ли­ша­є­ться про­блем­ним мо­мен­том на­яв­ність ве­ли­кої кіль­ко­сті без­при­туль­них тва­рин у мі­сті. Але, зна­ю­чи про­бле­му, як ка­жуть, із­се­ре­ди­ни, мо­жу ска­за­ти, що си­ла­ми одно­го ли­ше не­ве­ли­ко­го спе­ці­а­лі­зо­ва­но­го ко­му­наль­но­го під­при­єм­ства, без до­по­мо­ги гро­мад­сько­сті, її не ви­рі­ши­ти.

Але мо­лодь — на­ше все... Ми, зви­чай­но, ду­же ба­га­то від них ви­ма­га­є­мо, однак актив­но­сті їм не по­зи­ча­ти, а от­же, все ви­йде.

Алі­са МИЛОСЛАВСЬКА,

про­дю­сер ви­ро­бни­цтва ре­кла­ми на ТБ (ро­дом ізЗа­по­ріж­жя):

— Я жи­ву в Ми­ко­ла­є­ві зов­сім не­дов­го, але вже всти­гла по­ба­чи­ти як не­до­лі­ки, так і пе­ре­ва­ги мі­ста.

По­чну з хо­ро­шо­го. Най­го­лов­ні­ша ву­ли­ця Со­бор­на — ду­же жва­ве мі­сце. Якщо вве­че­рі за­хо­чеш про­гу­ля­ти­ся, на­о­дин­ці не за­ли­ши­шся. По­мі­ти­ла ба­га­то пар­ків. Ко­жен із них ці­ка­вий по-сво­є­му. Ма­лень­кі, але за­ти­шні, ве­ли­кі, але з май­дан­чи­ка­ми для роз­ваг і ви­хо­дом до рі­чки Ін­гул. Ме­не за­ча­ро­ву­ють па­но­рам­ні ви­ди, які від- кри­ва­ю­ться на во­ду. На­при­клад, мі­сце, де з’єд­ну­ю­ться Ін­гул і Пів­ден­ний Буг, — не­зви­чай­не. Ко­ли спо­сте­рі­га­єш за за­хо­дом сон­ця, ми­мо­во­лі ло­виш при­єм­ні дум­ки і но­ві ідеї. По­ба­чи­ла на пля­жі «Стріл­ка» на­пис, що сві­ти­ться, де за­мість лі­те­ри «о» в на­зві мі­ста роз­мі­сти­ли « сер­це » . Це за­свід­чує лю­бов акти­ві­стів і мі­стян до Ми­ко­ла­є­ва.

Оскіль­ки я ду­же лю­блю во­ду, ме­не не за­ли­шив бай­ду­жою яхтклуб. Теж до­сить жва­ве мі­сце, ді­тям по­до­ба­ю­ться ці зо­ни від­по­чин­ку: є ди­тя­чі май­дан­чи­ки, а для ба­тьків — яхти, які мо­жна орен­ду­ва­ти.

Ду­же хо­че­ться по­ба­чи­ти роз­вод­ку мо­стів. У Ми­ко­ла­є­ві є два мо­сти, які роз­во­дять не­зви­чай­ним чи­ном, ко­ли про­пли­ває ко­ра­бель. Ось він, при­смак Єв­ро­пи.

Про­те є сер­йо­зні не­до­лі­ки в мі­сті. При­ро­да — на­ше все, і це все бу­ло б до­бре, але в мі­сті не­має жо­дної ве­ло­си­пе­дної до­ріж­ки. Хо­ча знаю, що 2017 ро­ку за­пла­но­ва­но ве­ло­про­біг. Це як мі­ні­мум див­но. Пе­ре­су­ва­ти­ся ве­ло­си­пе­дом, зви­чай­но, ці­ка­во, ко­ри­сно для здо­ров’я, еко­ло­гі­чно і ве­се­ло, але не по до­ро­гах Ми­ко­ла­є­ва.

А якщо на­ва­жи­шся про­їха­тись ве­ло­си­пе­дом — я, до ре­чі, са­ме для цьо­го при­ве­зла йо­го із За­по­ріж­жя, — їзди­ти­меш у тем­ря­ві, оскіль­ки на цен­траль­них ву­ли­цях осві­тле­н­ня не­має.

Ще ди­ва­цтво: у цен­трі ні­де не­має су­пер­мар­ке­тів. За­бу­деш за­па­сти­ся про­ду­кта­ми або ча­су не ви­ста­чить на по­ку­пку, вве­че­рі вже ні­ку­ди не по­їдеш. А якщо ви­рі­шиш пе­ре­ку­си­ти в най­ближ­чо­му ка­фе, зі­ткне­шся з по­га­ним сер­ві­сом.

Мі­ну­си на­ма­га­ю­ся все ж та­ки не по­мі­ча­ти, в Ми­ко­ла­є­ві є де­що осо­бли­ве, що дає змо­гу на­со­ло­джу­ва­ти­ся ко­жним днем.

Окса­на СКЛЯРУК,

пси­хо­лог:

— Я не по­мі­чаю мі­ну­сів. Для ме­не Ми­ко­ла­їв — мі­сто ща­сли­во­го ди­тин­ства. Ко­жна сім’я має свої зви­чаї, тра­ди­ції. Ми­ко­ла­їв­ські сім’ї, які ви­хо­ву­ють ма­лю­ків, пі­клу­ю­ться про до­зві­л­ля в ко­лі сім’ї. При­єм­но у ви­хі­дні дні ми­лу­ва­ти­ся ді­тьми в су­про­во­ді ба­тьків, ба­бусь і ді­ду­сів на про­гу­лян­ці, в те­а­трі, в кі­но­те­а­трі, в ди­тя­чо­му мі­сте­чку «Каз­ка», в зоо­пар­ку, на те­ма­ти­чних за­хо­дах (спор­тив­них зма­га­н­нях, кон­цер­тних про­гра­мах, ви­став­ках). У мі­сті ду­же ба­га­то роз­ва­жаль­них май­дан­чи­ків, де ці­ка­во гу­ля­ти з ді­тьми.

Ба­тьки на­ма­га­ю­ться пла­ну­ва­ти ви­хі­дні дні, ор­га­ні­зо­ву­ю­чи екс­кур­сії по мі­сту. Сам Ми­ко­ла­їв фор­му­є­ться у ве­ли­ку дру­жну ро­ди­ну, в якій ба­тьки (до­ро­слі) обмі­ню­ю­ться жит­тє­вим до­сві­дом, дум­ка­ми що­до ви­хо­ва­н­ня ді­тей. Ді­ти, під­лі­тки, сту­дент­ство з ко­жним ро­ком ста­ють більш актив­ни­ми.

Ді­ля­чись до­сві­дом з мо­ло­ди­ми сім’ями, ба­тьки при­ще­плю­ють під­ро­ста­ю­чо­му по­ко­лін­ню лю­бов і по­ва­гу до сімейних цін­но­стей, до збе­ре­же­н­ня тра­ди­цій у Ми­ко­ла­є­ві.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.