Те­атр і ви­кли­ки ча­су

Фе­сти­валь «Мель­по­ме­на Тав­рії-2017» на­звав кра­щих із кра­щих

Den (Ukrainian) - - Культура - Ал­ла ПІДЛУЖНА, те­а­тро­зна­вець

Мас­шта­бна куль­тур­на подія те­а­траль­ної Укра­ї­ни — Мі­жна­ро­дний фе­сти­валь «Мель­по­ме­на Тав­рії» — цьо­го­річ від­був­ся у Хер­со­ні вже удев’ятнад­ця­те. Тра­ди­цій­но фо­рум пра­гне за­лу­чи­ти до уча­сті зна­чну кіль­кість те­а­трів. Так, ни­ні афі­ша пред­ста­ви­ла 37 ви­став з 11 кра­їн! Та­кий ми­сте­цький ді­а­па­зон дає змо­гу пев­ним чи­ном уяви­ти кар­ти­ну су­ча­сно­го сві­то­во­го те­а­тру. Цей своє­рі­дний зріз те­а­траль­них упо­до­бань ми­тців рі­зних кра­їн на­яв­но де­мон­струє те, що їх хви­лює, на що во­ни пра­гнуть зна­йти від­гук у гля­да­ча.

Хо­ча три ро­ки вій­ни на схо­ді Укра­ї­ни, без­пе­ре­чно, впли­ва­ють на ми­сте­цтво. Во­но від­гу­ку­є­ться емо­цій­ни­ми сце­ні­чни­ми пе­ре­о­сми­сле­н­ня­ми. То­му пе­ре­ва­жна ча­сти­на фе­сти­валь­них ви­став пі­ді­йма­ла те­ми, спів­зву­чні ча­со­ві, і це сто­су­є­ться не тіль­ки укра­їн­ських сце­ні­чних ро­біт. У фо­ку­сі ува­ги ми­тців по­ста­ва­ла лю­ди­на у про­ти­сто­ян­ні об­ста­ви­нам су­ча­сно­сті, лю­ди­на у ви­зна­чен­ні сво­го мі­сця у сьо­го­дні­шньо­му жит­ті, лю­ди­на, яка го­стро ре­а­гує на бо­лю­чі ви­кли­ки ча­су.

Ви­ра­зні асо­ці­а­ції з су­ча­сною бо­роть­бою за вла­ду та су­спіль­ним ста­ном окре­мо взя­то­го мі­ста обра­зно про­зву­ча­ли у ви­кла­ді гру­зин­сько­го ре­жи­се­ра А.Вар­сі­ма­шві­лі у «Рі­чар­ді III» (На­ціо­наль­ний те­атр ім.І.Фран­ка) та «Ре­ві­зо­рі» (Тбі­лі­ський те­атр ім. О.Гри­бо­є­до­ва). А як схо­жа на сьо­го­дні­шню кар­ти­на сві­ту, що за­хли­на­є­ться у без­ду­хов­но­сті, а все про­дов­жує ве­се­ли­ти­ся й роз­ва­жа­ти­ся, якою її по­ба­чив в «Опе­рі же­бра­ків» (Пол­тав­ський те­атр ім. М. Го­го­ля) ре­жи­сер С.Пав­люк. Зра­зок су­ча­сно­го ха­зя­ї­на жи­т­тя по­ка­зав гля­да­чам Ми­ко­ла­їв­ський те­атр дра­ми і му­зи­чної ко­ме­дії у кла­си­чно­му «Ха­зя­ї­ні».

На цьо­го­рі­чно­му фе­сти­ва­лі був ши­ро­ко пред­став­ле­ний дра­ма­тург Пав­ло Ар’є, який по­ка­зав і свої ре­жи­сер­ські ро­бо­ти. Епа­та­жний «Том на фер­мі» (Львів — Ки­їв), го­стра і без­жаль­на ре­аль­ність у «Ба­бі Прі­сі» (Хер­сон), фе­є­ри­чний фарс «Сла­ва ге­ро­ям» (Іва­но-Фран­ківськ — Ки­їв), про­ни­зли­ві й ні­жно-жі­но­чі «Ко­льо­ри» (Ки­їв).

Справ­жній по­лі­ти­чний пам­флет зу­мів зро­би­ти ру­мун­ський ре­жи­сер Р. Гі­лаш із, зда­ва­ло­ся б, зов­сім мир­ної че­хов­ської «Про­по­зи­ції». А те­ма ко­мер­ції на вій­ні, що пе­ре­кре­слює ви­со­кі іде­а­ли бо­роть­би, яскра­во про­зву­ча­ла у ви­ко­нан­ні бі­ло­ру­сів у ви­ста­ві «Ма­тін­ка Ку­раж». Та­кож­про вій­ну, але на схо­ді Укра­ї­ни, йшло­ся у ли­тов­ській ви­ста­ві «Са­ша, ви­не­си смі­т­тя» Н. Во­ро­жбит у по­ста­нов­ці С. Мой­се­є­ва ( до ре­чі, цю по­ста­нов­ку ми­ну­ло­го ти­жня по­ба­чи­ли ки­я­ни, і во­на ви­кли­ка­ла ре­зо­нанс у гля­да­чів та кри­ти­ків). Акто­ри зна­ме­ни­то­го Па­нє­ве­жи­сько­го те­а­тру, яким, зда­ва­ло­ся, да­ле­ка ця те­ма, так май­стер­но зумі­ли зро­би­ти емо­цій­ні уза­галь­не­н­ня, що во­на тор­кну­ла­ся сер­ця ко­жно­го...

На­дзви­чай­но ці­ка­во й ко­ло­ри­тно про­зву­ча­ли іно­зем­ні ви­ста­ви — з Пор­ту­га­лії, Вір­ме­нії, Ту­реч­чи­ни, Угор­щи­ни, Фран­ції та Поль­щі.

За­вер­шаль­ною емо­цій­ною кра­пкою «Мель­по­ме­ни Тав­рії» ста­ла ви­ста­ва « Лі­со­ва пі­сня » , що її, за тра­ди­ці­єю остан­ніх ро­ків, Хер­сон­ський те­атр ім. М. Ку­лі­ша по­ка­зав під від­кри­тим не­бом на сце­ні у « Чу­ма­цькій кри­ни­ці » . Ре­жи­сер Сер­гій Пав­люк уміє та­ла­но­ви­то згар­мо­ні­зу­ва­ти те­а­траль­ний і при­ро­дний про­сто­ри. Гля­да­чам ви­да­лось, що са­ме про цей ліс з йо­го див­ни­ми зву­ка­ми, ста­вок, де­ре­ва, ма­вок і лі­со­ви­ків-акто­рів на­пи­са­ла ко­лись Ле­ся Укра­їн­ка. Ідея ви­со­ко­сті ду­ху лю­ди­ни, її стосунків з жи­вою при­ро­дою, не­мо­жли­ві­стю по­ру­ше­н­ня ба­лан­су гар­мо­нії, гло­баль­но­го збе­ре­же­н­ня ми­ру у на­шо­му пре­кра­сно­му сві­ті ста­ла есте­ти­чним ви­снов­ком усьо­го, що від­бу­ва­ло­ся на фе­сти­ва­лі2017. Епі­чну фра­зу Ле­сі Укра­їн­ки « Ста­не по­ча­тком то­ді мій кі­нець...» упов­ні мо­жна за­сто­су­ва­ти до ХІХ « Мель­по­ме­ни Тав­рії » , яка сво­їм фі­на­лом роз­по­ча­ла хо­ду до юві­лей­но­го ХХ фо­ру­му.

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.