«Де­то­кси­ка­ція» ін­фор­ма­цій­но­го про­сто­ру

Den (Ukrainian) - - Економіка - Іван Пє­ту­хов Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Для укра­їн­сько­го ін­тер­не­ту не­об­хі­дні сві­жі про­ду­кти і сер­ві­си з від­по­від­ним по­ту­жним фі­нан­су­ва­н­ням

Дня­ми від­бу­ла­ся прес-кон­фе­рен­ція на те­му: «Як по­збу­тись то­кси­чних ре­сур­сів агре­со­ра та не по­тра­пи­ти під цен­зу­ру вла­ди», при­свя­че­на за­бо­ро­ні так зва­них «то­кси­чних ре­сур­сів». Та­кож­сто­су­ва­ла­ся во­на пре­зен­та­ції онов­ле­но­го без­ко­штов­но­го по­што­во­го сер­ві­су — INET.UA(r), який, на дум­ку роз­ро­бни­ків, має ста­ти сер­йо­зною аль­тер­на­ти­вою за­бо­ро­не­ним в Укра­ї­ні ро­сій­ським ре­сур­сам. Та роз­мо­ва тор­ка­лась не ли­ше окре­мо­го ві­тчи­зня­но­го по­што­ви­ка.

Як ві­до­мо, 28 кві­тня цьо­го ро­ку бу­ло прийня­то рі­ше­н­ня Ра­ди на­ціо­наль­ної без­пе­ки і обо­ро­ни Укра­ї­ни «Про за­сто­су­ва­н­ня пер­со­наль­них спе­ці­аль­них економічних та ін­ших обме­жу­валь­них за­хо­дів (сан­кцій)», ре­а­лі­за­ція яко­го бу­ла вве­де­на в дію від­по­від­ним Ука­зом Пре­зи­ден­та №133/2017 від 15 трав­ня. Рі­ше­н­ня хоч і за­пі­зні­ле, але в умо­вах вій­ни ви­прав­да­не. Але й тут, як і у спра­ві з «бло­ка­дою» оку­по­ва­них те­ри­то­рій Дон­ба­су (які так і не ви­зна­ні в за­ко­но­дав­чо­му по­лі окупованими), на пра­кти­ці ви­яви­лось не все глад­ко. І проблема тут не ли­ше в то­му, що ча­сти­на су­спіль­ства пси­хо­ло­гі­чно не сприйня­ла за­бо­ро­ну. Пер­ша проблема — вла­да не змо­гла ком­пе­тен­тно і все­бі­чно по­ясни­ти істин­ні при­чи­ни та­ких за­бо­рон, від чо­го з’яви­лось без­ліч тра­кту­вань. Ні­хто так і не до­ніс до за­га­лу дум­ку, яка бу­ла озву­че­на пред­став­ни­ком Укра­ї­ни у ро­бо­чій гру­пі з пи­тань без­пе­ки Три­сто­рон­ньої кон­та­ктної гру­пи в Мін­ську Єв­ге­ном Мар­чу­ком в по­пе­ре­дньо­му но­ме­рі «Дня» про те, що «проблема не в то­му, щоб обме­жи­ти до­ступ укра­їн­цям до ро­сій­ських со­цме­реж, а в то­му, щоб обме­жи­ти агре­со­ру до­ступ до укра­їн­ців».

На зга­да­ній прес-кон­фе­рен­ції за­снов­ник гру­пи ком­па­ній «Ада­мант», го­ло­ва прав­лі­н­ня На­ціо­наль­ної асам­блеї Укра­ї­ни Іван ПЄ­ТУ­ХОВ по­ді­лив­ся низ­кою аспе­ктів, з яки­ми зі­штов­хну­лась йо­го ком­па­нія.

«УКРА­ЇН­СЬКІ СПЕЦІАЛІСТИ ЩЕ 2014 РО­КУ ПРОПОНУВАЛИ МЕ­ХА­НІ­ЗМИ ПРОТИДІЇ АГРЕ­СО­РУ В ІН­ФОР­МА­ЦІЙ­НІЙ СФЕ­РІ»

«За­бло­ку­ва­ти ті ре­сур­си без ви­ко­ри­ста­н­ня про­грам­но-апа­ра­тних ком­пле­ксів вар­ті­стю в міль­йо­ни до­ла­рів про­сто не­мо­жли­во, — го­во­рить Іван Пє­ту­хов. — А от­же, це ду­же ве­ли­кі ви­тра­ти для ві­тчи­зня­но­го бі­зне­су в сфе­рі ін­фор­ма­цій­них те­хно­ло­гій. В Ука­зі Пре­зи­ден­та сто­їть ви­мо­га за­бо­ро­ни кон­кре­тних url, але не їхніх IP. На­при­клад, Ян­декс та ін­ші онов­лю­ють свої IP ко­жні 6— 12 го­дин. То­му укра­їн­ські про­вай­де­ри ви­му­ше­ні ве­ли­че­зний пе­ре­лік url пе­ре­ві­ря­ти ці­ло­до­бо­во, від­сте­жу­ю­чи і бло­ку­ю­чи все но­ві й но­ві IP».

Іван Пє­ту­хов про­дов­жує: «Сво­го ча­су ми про­во­ди­ли прес-кон­фе­рен­цію в МВС і ви­ма­га­ли від­не­стись до пи­та­н­ня за­бо­ро­ни ро­сій­ських ре­сур­сів гра­мо­тно, ро­зу­мі­ю­чи мо­жли­ві скла­дно­щі, а та­кож пропонували від­по­від­ні ме­ха­ні­зми протидії агре­со­ру в ін­фор­ма­цій­ній сфе­рі. В гру­дні 2014 ро­ку Ан­тон Ге­ра­щен­ко нам за­явив, що це не­мо­жли­во. Це від­бу­ло­ся при пред­став­ни­ках те­хні­чних і без­пе­ко­вих під­роз­ді­лів про­від­них ком­па­ній, та­ких як «Укр­те­ле­ком», «Ки­їв­стар», МТС, «Лайф» та ін.».

За­снов­ник гру­пи ком­па­ній «Ада­мант» звер­нув ува­гу на опри­лю­дне­ні в до­да­тках до Ука­зу url за­бо­ро­не­них в Укра­ї­ні сай­тів: «Для нас ва­жли­во те­пер зро­зу­мі­ти мо­ти­ви са­ме та­кої фор­ми за­бо­ро­ни ро­сій­ських url. Важ­ко зба­гну­ти, на­ві­що бло­ку­ва­ти url афіш Мо­скви на Ян­де­ксі і окре­мо там са­мо не бло­ку­ва­ти афі­ші Кра­сно­яр­ська. Чо­му в ука­зі на­пи­са­но чі­тке бло­ку­ва­н­ня сер­ві­сів ме­тро Мо­скви, а не Пі­те­ра — на то­му жта­ки Ян­де­ксі? Де тут ло­гі­ка? І чи не з Мо­скви го­ту­вав­ся про­ект та­ко­го Ука­зу, щоб спро­во­ку­ва­ти в са­мій Укра­ї­ні вну­трі­шнє обу­ре­н­ня, а по­тім все одно від­мі­ни­ти цей Указ як без­гра­мо­тний?»

«ЗАБОРОНА НЕ МО­ЖЕ БУ­ТИ ЄДИНИМ ЕЛЕМЕНТОМ КОНТРІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙ­НИ»

«Чи мо­жна під час вій­ни, в то­му чи­слі ін­фор­ма­цій­ної, щось за­бо­ро­ня­ти? Зви­чай­но, мо­жна, — го­во­рить при­су­тній на прес-кон­фе­рен­ції су­д­дя Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду Укра­ї­ни Ві­ктор ШИШКІН (2006—2015 рр.). — Заборона є одним із еле­мен­тів кон­тр­ро­бо­ти в умо­вах про­ти­сто­я­н­ня. Але заборона не мо­же бу­ти ли­ше одним єдиним елементом та­кої кон­тр­ро­бо­ти. Ма­ють бу­ти й ін­ші скла­до­ві контрінформаційної вій­ни. Про­те тут по­стає на­сту­пне пи­та­н­ня. На­скіль­ки це зро­бле­но ро­зум­но, за­кон­но і аде­ква­тно? Іван Пє­ту­хов на­шій вла­ді про­по­ну­вав май­же чо­ти­ри ро­ки ді­є­ві ме­ха­ні­зми контрінформаційної ді­яль­но­сті. Але вла­да за­ли­ша­ла­ся глу­ха. І ось за­раз ця вла­да, як Пи­лип з ко­но­пель, ви­стри­бує зі зга­да­ни­ми Ука­за­ми. Нев­же во­на та­ки­ми ді­я­ми на че­твер­то­му ро­ці вій­ни на­ма­га­є­ться ком­пен­су­ва­ти свою по­пе­ре­дню без­ді­яль­ність? На жаль, дії вла­ди за­раз не під­па­да­ють ні під за­кон­ність, ні під кон­сти­ту­цій­ність, ні під аде­ква­тність. З Ян­де­ксом тре­ба бу­ло бо­ро­тись дав­но. Ко­ли ми звер­не­мо ува­гу на до­да­тки до Ука­зу, то ви­ни­кає пи­та­н­ня — чи то на­ші ав­то­ри їзди­ли до Крем­ля і там пе­ре­йма­ли до­свід, чи звід­ти нам при­сла­ли вже го­то­вий до­ку­мент? Так са­мо, як нам уже над­си­ла­ли з Мо­скви ін­ший до­ку­мент — Мін­сько­го «до­го­вор­ня­ка», який Ін­сти­тут пра­ва і су­спіль­ства по­ка­зу­вав за­га­лу».

Схо­же, що крок по за­бо­ро­ні ро­сій­ських ре­сур­сів, як ча­сто у нас бу­ває, вір­ний, але не­пра­виль­ний за те­хні­кою йо­го ре­а­лі­за­ції. А зга­да­ні url вза­га­лі на­тя­ка­ють на низ­ку пі­дозр та не­по­ро­зу­мінь. Зро­зумі­ло одне: укра­їн­ське ін­тер­нет-се­ре­до­ви­ще ра­зом з про­вай­де­ра­ми та роз­ро­бни­ка­ми про­грам­но­го за­без­пе­че­н­ня ма­ють пра­цю­ва­ти на ви­пе­ре­дже­н­ня не ли­ше кон­ку­рен­тів, а й ін­ко­ли спон­тан­них рі­шень вла­ди. Для цьо­го не до­сить ко­пі­ю­ва­ти за­хі­дні чи ро­сій­ські ре­сур­си (із са­мо­го по­ча­тку ро­сій­ські сер­ві­си бу­ли ко­пі­єю за­хі­дних, але ада­пто­ва­ні під се­гмент «ру­не­ту»). Не­об­хі­дні сві­жі про­ду­кти і сер­ві­си з від­по­від­ним по­ту­жним фі­нан­су­ва­н­ням. А це вже має бу­ти за­галь­но­на­ціо­наль­ною про­гра­мою.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.