«Мо­нар­хи Ні­дер­лан­дів бу­дуть зав­жди ра­зом із на­ро­дом»

Про те, чо­му Гол­лан­дія ша­нує свої традиції й по­лі­ти­чну си­сте­му

Den (Ukrainian) - - Монархія В Ххi Столітті - Ігор СЮНДЮКОВ, «День»

Ще одне пе­ре­кон­ли­ве спро­сту­ва­н­ня ві­до­мої, але до­во­лі без­під­став­ної те­зи: мов­ляв, мо­нар­хія в су­ча­сній Єв­ро­пі є ін­сти­ту­ці­єю «без­на­дій­но анар­хі­чною» й по­га­но ужи­ва­є­ться з де­мо­кра­ті­єю — це по­лі­ти­чні ін­сти­ту­ції Ко­ро­лів­ства Ні­дер­лан­дів. Ко­ро­ле­ва Юлі­а­на (бу­ла гла­вою дер­жа­ви до 1980 р., да­лі до­бро­віль­но зре­кла­ся пре­сто­лу на ко­ристь до­чки, прин­це­си Бе­а­трикс, де­мон­стру­ва­ла не по­ка­зну, а справ­жню де­мо­кра­ти­чність, при­мі­ром, лю­би­ла ску­шту­ва­ти в ото­чен­ні си­ли-си­лен­ної лю­дей фір­мо­вий гол­ланд­ський осе­ле­дець), так от, ця ко­ро­ле­ва ма­ла пов­не пра­во за­яви­ти: «Ми, мо­нар­хи Ні­дер­лан­дів, зав­жди бу­ли й зав­жди бу­де­мо ра­зом зі сво­їм на­ро­дом». Ли­ше один при­клад: ко­ро­ле­ва Віль­гель­мі­на (ці­ка­вий факт: ХХ сто­лі­т­тя для Гол­лан­дії бу­ло пе­ре­ва­жно ча­сом жі­но­чо­го прав­лі­н­ня» — Віль­гель­мі­на, Юлі­а­на, Бе­а­трикс!), по­при умов­ля­н­ня, тиск, по­гро­зи, шан­таж на­ци­стів, мов­ляв, Тре­тій Рейх роз­гля­дає прав­ля­чу в кра­ї­ні з 1815 ро­ку Оран­сько-На­са­у­ську ди­на­стію як ціл­ком ле­гі­тим­ну й на­віть «арій­ську» — по­при це ко­ро­ле­ва рі­шу­че за­су­ди­ла оку­пан­тів й за­ли­ши­ла кра­ї­ну, пе­ре­брав­шись ра­зом із уря­дом до Бри­та­нії. Звід­ти ко­ор­ди­ну­вав­ся Рух Опо­ру Гол­лан­дії. Це — ли­ше один при­клад. Гро­ма­дя­ни зна­ють, що їхні мо­нар­хи (ча­сті­ше — мо­нар­хи­ні) аж ні­як не чі­пля­ю­ться за вла­ду (три­чі во­ни, ска­за­ти б, «йшли у від­став­ку»: Віль­гель­мі­на 1948 ро­ку, Юлі­а­на 1980-го, Бе­а­трикс 2013 -го).

■ Ні­дер­ланд­ська мо­нар­хія на­бу­ла су­ча­сної фор­ми з 16 бе­ре­зня 1815 ро­ку, дня ко­ро­на­ції Віль­гель­ма VI. Ці­ка­во, що вла­да мо­нар­хів Спо­лу­че­но­го Ко­ро­лів­ства Ні­дер­лан­дів, по­чи­на­ю­чи від Віль­гель­ма І, який сам про­го­ло­сив се­бе ко­ро­лем, не вва­жа­є­ться та­кою, що має сво­їм дже­ре­лом Го­спо­да Бо­га. В цьо­му сен­сі гол­ланд­ська мо­нар­хія від­рі­зня­є­ться від біль­шо­сті єв­ро­пей­ських. Про­те ве­ли­кою по­мил­кою бу­ло б ду­ма­ти, що вла­да гол­ланд­сько­го мо­нар­ха є «су­то пред­став­ни­цькою», ба біль­ше — «ілю­зор­ною», а йо­го роль по­ля­гає ли­ше в про­ве­ден­ні офі­цій­них це­ре­мо­ній. Це зов­сім не так. У по­рів­нян­ні, на­при­клад, із Бри­тан­ською мо­нар­хі­єю — гол­ланд­ська має в по­лі­ти­ці біль­шу ва­гу. Пов­но­ва­же­н­ня мо­нар­ха ви­зна­ча­ю­ться Кон­сти­ту­ці­єю Ні­дер­лан­дів (по­над тре­ти­на ста­тей Основ­но­го За­ко­ну кра­ї­ни при­свя­че­на са­ме пов­но­ва­же­н­ням гла­ви дер­жа­ви). «Ні­дер­лан­ди не мо­жуть існу­ва­ти без мо­нар­ха», і са­ме то­му но­вий мо­нарх успад­ко­вує трон, ко­ли по­пе­ре­дній ко­роль (ко­ро­ле­ва) при­пи­няє свої пов­но­ва­же­н­ня (зрі­ка­є­ться пре­сто­лу або по­ми­рає). Гол­ланд­ський мо­нарх ще не є ко­ро­но­ва­ним, але він кля­не­ться до­три­му­ва­ти­ся Конституції й із че­стю ви­ко­ну­ва­ти свої обов’яз­ки (з 2013 ро­ку пре­стол кра­ї­ни по­сі­дає ко­роль Віл­лем-Але­ксан­дер, син ко­ро­ле­ви Бе­а­трикс). Чле­ни обох па­лат під час спіль­ної се­сії StatenGeneraal (пар­ла­мен­ту) за­без­пе­чу­ють про­це­ду­ру при­ся­ги мо­нар­ха.

■ Згі­дно зі стат­тею 42 Конституції, мо­нарх є чле­ном уря­ду, але, на від­мі­ну від мі­ні­стрів, він є не­до­тор­кан­ним і не не­се по­лі­ти­чної від­по­від­аль­но­сті. То­му він не мо­же бу­ти в опо­зи­ції до вла­ди і не мо­же ухва­лю­ва­ти свої вла­сні са­мо­стій­ні рі­ше­н­ня. Що­по­не­діл­ка прем’єр-мі­ністр (з 2010 ро­ку — Марк Рют­те) ін­фор­мує мо­нар­ха про рі­ше­н­ня, ухва­ле­ні уря­дом на за­сі­дан­ні у п’ятни­цю. Це — чу­до­ва мо­жли­вість для ко­ро­ля да­ти по­ра­ду прем’єр-мі­ні­стру, ви­хо­дя­чи з до­сві­ду мо­нар­ха та йо­го обі­зна­но­сті з го­лов­них пи­тань. Отак здій­сню­є­ться не­фор­маль­ний вплив на дер­жав­ні рі­ше­н­ня.

■ Мо­нарх пред­став­ляє Ко­ро­лів­ство Ні­дер­ланд­ців у се­бе в кра­ї­ні та за кор­до­ном, здій­снює чи­слен­ні за­ру­бі­жні ві­зи­ти. Мо­нарх є пре­зи­ден­том Дер­жав­ної Ра­ди (що­прав­да, він не го­ло­сує на її за­сі­да­н­нях) і що­ро­ку ви­сту­пає з Трон­ною про­мо­вою на офі­цій­но­му від­крит­ті се­сії пар­ла­мен­ту, де він пред­став­ляє пла­ни уря­ду на на­сту­пний рік. Ко­роль (ко­ро­ле­ва) до­во­лі від­чу­тно впли­ває на про­цес фор­му­ва­н­ня уря­ду за ре­зуль­та­та­ми чер­го­вих пар­ла­мент­ських ви­бо­рів, оскіль­ки са­ме мо­нарх при­зна­чає лю­дей, які від­по­від­а­ти­муть за між­пар­тій­ний пе­ре­го­вор­ний про­цес й за ви­зна­че­н­ня скла­ду мі­ні­стрів (їх на­зи­ва­ють «фор­ма­то­ра­ми», до­во­лі ча­сто ця лю­ди­на й стає на­сту­пним прем’єром). Мо­нарх актив­но пра­цює від іме­ні усіх гро­ма­дян Ко­ро­лів­ства, об’єд­нує всі вер­стви су­спіль­ства (!) та під­три­мує ді­яль­ність ор­га­ні­за­цій та лю­дей, що спри­я­ють згур­ту­ван­ню на­ції. При цьо­му гла­ва дер­жа­ви має бу­ти по­лі­ти­чно ней­траль­ним, і це не «бла­ге по­ба­жа­н­ня», а кон­сти­ту­цій­ний обов’язок.

■ Ко­ро­лів­ська ро­ди­на роз­по­ря­джа­є­ться ші­стьма па­ла­ца­ми, у то­му чи­слі ко­ро­лів­ським па­ла­цом у Ам­стер­да­мі. Мо­нарх не спла­чує по­да­ток на спад­щи­ну, ко­ли йде­ться про успад­ко­ва­не ним май­но. Пор­тре­ти мо­нар­ха зо­бра­же­ні на ні­дер­ланд­ських мо­не­тах єв­ро та по­што­вих мар­ках. День на­ро­дже­н­ня ко­ро­ля є офі­цій­ним дер­жав­ним свя­том. «Обра­за Ве­ли­чно­сті» є кри­мі­наль­ним зло­чи­ном з ма­кси­маль­ним по­ка­ра­н­ням до п’яти ро­ків тю­рем­но­го ув’язне­н­ня. Шлюб спад­ко­єм­ця пре­сто­лу має бу­ти за­твер­дже­ний пар­ла­мен­том; принц або прин­це­са, які взя­ли шлюб без до­зво­лу пар­ла­мен­ту, по­збав­ля­ю­ться пра­ва на успад­ку­ва­н­ня тро­ну («же­ни­ться по лю­бви не мо­жет ни один, ни один ко­роль...»).

***

■ Ста­лі, трив­кі дер­жав­но-істо­ри­чні традиції — це ста­но­вий хре­бет на­ції. Ко­ли гла­ва дер­жа­ви пред­став­ляє не олі­гар­хі­чні гру­пи, не по­лі­ти­ко-кри­мі­наль­ні кла­ни, а всіх гро­ма­дян ( під­кре­сли­мо це!), усві­дом­лю­ю­чи свою від­по­від­аль­ність пе­ред по­ко­лі­н­ня­ми, що бу­ли, є за­раз й бу­дуть — то мо­жна не спе­ре­ча­тись, чи є в та­кій дер­жа­ві де­мо­кра­тія...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.