Що мо­жна зробити ли­ше у Му­зеї істо­рії Де­ся­тин­ної цер­кви

Den (Ukrainian) - - Репортаж «дня» - Ін­на ЛИХОВИД, фото Руслана КАНЮКИ, «День»

Ста­ро­дав­ні ре­чі та екс­клю­зив­ні ар­хе­о­ло­гі­чні зна­хід­ки за скля­ни­ми ві­три­на­ми, та­бли­чки «Ру­ка­ми не чі­па­ти» чи «Не сі­да­ти», на­гля­дач, який бе­ре­же не­по­ру­шність му­зей­ної екс­по­зи­ції, — зви­чні для нас кар­тин­ки з му­зей­них бу­днів. Про­те цьо­го ви не зу­стрі­не­те у Му­зеї істо­рії Де­ся­тин­ної цер­кви. Дві ма­лень­кі за­ли — це і весь про­стір для екс­по­зи­ції. Ек­спо­на­ти мо­жна взя­ти в ру­ки, на­віть плін­фу Х сто­лі­т­тя! Мі­ні­маль­на кіль­кість кла­си­чних ві­трин та ма­кси­мум до­сту­пно­сті до усьо­го, що під­го­ту­вав му­зей­ний ко­ле­ктив для онов­ле­ної по­стій­ної екс­по­зи­ції, при­свя­че­ної пам’ятці на­ціо­наль­но­го зна­че­н­ня — цер­кві Бо­го­ро­ди­ці (Де­ся­тин­ної).

Му­зей цьо­го ро­ку від­зна­ча­єп’яти­рі­чний юві­лей. До ці­єї да­ти від­кри­ли екс­по­зи­цію, яку го­ту­ва­ли май­же дев’ять мі­ся­ців. Які ар­те­фа­кти з роз­ко­пок Де­ся­тин­ної цер­кви тут збе­рі­га­ю­ться? На що ра­ні­ше мав пра­во ли­ше ми­тро­по­лит, а те­пер це мо­же зробити ко­жен гість му­зею? Се­кре­ти ви­ві­ду­вав «День».

ОДНА ТО­ЧКА — ТРИ ХРАМИ

Істо­рія Де­ся­тин­но­го хра­му тра­гі­чна. Три­чі на Ста­ро­ки­їв­ській го­рі зво­ди­ла­ся цер­ква, та жо­дна не до­жи­ла до на­ших днів. Пер­ший храм збу­ду­вав князь Во­ло­ди­мир у 989 — 996 ро­ках. Це бу­ла пер­ша му­ро­ва­на цер­ква Ки­їв­ської Ру­сі. 1240 рік став для неї руй­нів­ним. Істо­ри­ки до­сі спе­ре­ча­ю­ться, що ста­ло оста­то­чною при­чи­ною руй­на­ції цер­кви. Ка­жуть, бу­ли по­мил­ки під час її бу­дів­ни­цтва, та лі­то­пи­сна вер­сія та­ка: скле­пі­н­ня хра­му не ви­три­ма­ло ве­ли­кої кіль­ко­сті лю­дей, які схо­ва­ли­ся у ньо­му під час на­па­ду на Ки­їв та­та­ро-мон­го­лів.

У ХVII сто­літ­ті за іні­ці­а­ти­ви ми­тро­по­ли­та Пе­тра Мо­ги­ли фун­да­мен­ти Де­ся­тин­ної цер­кви роз­чи­сти­ли, а зго­дом по­ча­ло­ся бу­дів­ни­цтво но­во­го хра­му. «Храм Миколи Де­ся­тин­но­го про­існу­вав не­дов­го, не біль­ше 100 ро­ків. Він руй­ну­вав­ся по­сту­по­во, бо ча­сти­на бу­ла де­рев’яною, і про­сто ни­щив­ся ча­сом, — роз­по­від­а­є­На­та­лія Бу­дзин­ська, за­ві­ду­вач на­у­ко­во-екс­по­зи­цій­но­го від­ді­лу му­зею. — З кін­ця ХІХ ст., ко­ли роз­гор­ну­ла­ся актив­на ар­хе­о­ло­гі­чна ді­яль­ність, до Де­ся­тин­ної цер­кви зно­ву ви­ник ін­те­рес. Ми­тро­по­лит Єв­ге­ній (Бол­хо­ві­ті­нов) — лю­би­тель ста­ро­ви­ни, ві­до­мий сво­ї­ми пра­ця­ми в га­лу­зі дав­ньо­ру­ської ар­хе­о­ло­гії, на­ка­зав Де­ся­тин­ну цер­кву «открыть днев­но­му све­ту» — так бу­ло за­пи­са­но в до­ку­мен­тах. От­же, тре­тю цер­кву збу­ду­ва­ли 1842 ро­ку. Во­на та­кож про­існу­ва­ла менш ніж сто ро­ків».

ЕКСКЛЮЗИВ ІЗ ДАВНИНИ

Про істо­рію усіх Де­ся­тин­них церков, що бу­ли по­бу­до­ва­ні в най­дав­ні­шій ча­сти­ні Ки­є­ва — на Ста­ро­ки­їв­ській го­рі, не роз­по­від­ав жо­ден му­зей кра­ї­ни, то­му від­кри­та екс­по­зи­ція — уні­каль­на. Не­про­ста істо­рія са­мої екс­по­зи­ції. Про­тя­гом 2005 — 2011 ро­ків на- уков­ці Ін­сти­ту­ту ар­хе­о­ло­гії На­ціо­наль­ної ака­де­мії на­ук Укра­ї­ни про­во­ди­ли на мі­сці хра­му роз­ко­пки. Зна­хід­ки збе­рі­га­ю­ться в ін­сти­ту­ті, му­зей­ни­ки плі­дно спів­пра­цю­ють з на­у­ков­ця­ми, вдя­чні за ма­те­рі­а­ли, що бу­ли на­да­ні для онов­ле­ної екс­по­зи­ції, і спо­ді­ва­ю­ться на подаль­ше спів­ро­бі­тни­цтво.

«Го­лов­не, що на­ша екс­по­зи­ція при­свя­че­на усім Де­ся­тин­ним цер­квам, які сто­я­ли на Ста­ро­ки­їв­ській го­рі — там, де був по­бу­до­ва­ний пер­ший храм на честь вве­де­н­ня хри­сти­ян­ства. Оскіль­ки му­зей не­ве­ли­кий, ми шу­ка­ли ори­гі­наль­ні за­со­би ство­ре­н­ня екс­по­зи­ції, щоб зробити її ви­до­ви­щною та ін­те­р­актив­ною, — го­во­рить На­та­лія Пи­са­рен­ко, в. о. ди­ре­кто­ра Му­зею істо­рії Де­ся­тин­ної цер­кви, по­ка­зу­ю­чи на плін­фу Х сто­лі­т­тя з дав­ньо­гре­цьким клей­мом. — А це ко­пія фре­ски кін­ця Х ст., ори­гі­нал якої на­ле­жить Ін­сти­ту­ту ар­хе­о­ло­гії. Та­кої ве­ли­кої ще ні­ко­ли не зна­хо­ди­ли, це са­ме з дав­ньо­ру­ської Де­ся­тин­ної цер­кви. Ко­пія пов­ні­стю від­тво­рю­є­ро­змір зна­йде­ної фре­ски. Під час ре­став­ра­ції за­сто­со­ву­ва­ли спе­ці­аль­ну ме­то­ди­ку, кле­ї­ли на бин­ти».

ДАРУНКИ КОЛЕКЦІОНЕРІВ

Ори­гі­наль­них ре­чей у му­зеї не­ба­га­то, однак во­ни вар­ті ува­ги. Зокре­ма, кни­га ча­сів Пе­тра Мо­ги­ли, хре­сти­ки XVII сто­лі­т­тя, зна­йде­ні під час остан­ніх роз­ко­пок. А чо­го вар­ті сві­тли­ни « ста­сів­ської » цер­кви (так в на­ро­ді на­зи­ва­ли тре­тій храм — від прі­зви­ща ар­хі­те­кто­ра Ва­си­ля Ста­со­ва)! До ре­чі, зод­чий був ро­дом із Санкт-Пе­тер­бур-

га, то­му за зра­зок май­бу­тньо­го хра­му взяв там­те­шній Ка­зан­ський со­бор. Іко­но­ста­си в обох цер­квах пов­ні­стю іден­ти­чні. Фо­то­гра­фію « ста­сів­ської » цер­кви, яку ки­я­ни ча­сто оби­ра­ли для він­чань і хре­стин, мо­жна роз­ди­ви­ти­ся у сте­ре­о­скоп ХІХ сто­лі­т­тя.

«Ба­га­то ма­те­рі­а­лів нам на­да­ли ко­ле­кціо­не­ри. А від одні­єї ки­ян­ки ми отри­ма­ли ро­дин­ний аль­бом зі сві­тли­на­ми сім’ї Вель­мі­них, — про­дов­жу­є­На­та­лія Бу­дзин­ська. — На­сто­я­те­лем « ста­сів­ської » цер­кви був Пе­тро Вель­мін. Це ба­тько Сер­гія Вель­мі­на, який ще сту­ден­том брав участь у роз­ко­пках Де­ся­тин­ної цер­кви у 1908 — 1914 ро­ках. Ось та­кий зв’язок. Є в цьо­му аль­бо­мі на­віть фо­то­гра­фії з роз­ко­пок «ста­сів­ської» цер­кви».

«ЗАМАНУШКИ» ДЛЯ ТУ­РИ­СТІВ

А як зву­ча­ла служба у Де­ся­тин­ній цер­кві? Як ви­гля­да­ла скринь­ка зі скар­ба­ми, ко­трі пе­ре­ра­ху­вав Пе­тро Мо­ги­ла на відновлення дав­ньо­го хра­му? Все це мо­жна по­слу­ха­ти та по­ба­чи­ти в му­зеї. До ре­чі, скринь­ка сто­їть там, де й повинні збе­рі­га­ти­ся ко­штов­но­сті, у справ­жньо­му сей­фі, який му­зей­ни­ки ви­ко­ри­ста­ли як мі­сце для екс­по­зи­ції. Якщо ма­є­те ба­жа­н­ня скла­сти пазл із мар­му­ро­вих ку­би­ків, з яких бу­ла ви­кла­де­на під­ло­га Де­ся­тин­ної цер­кви, це теж мо­жна зробити в му­зеї із ви­го­тов­ле­них ре­плік.

Між ін­шим, під час роз­ко­пок Де­ся­тин­но­го хра­му в 1820-х ро­ках зна­йшли най­біль­ший ки­їв­ський скарб. Йо­го мо­жуть «зна­йти» і від­ві­ду­ва­чі му­зею. Бі­ля одні­єї зі стін екс­по­зи­цій­ної за­ли ви­кла­де­не ка­мі­н­ня з місць роз­ко­пок цер­кви. Якщо по­ща­стить і під­ні­ме­те по­трі­бний ка­мінь, по­ба­чи­те гле­чик із до­ро­го­цін­ни­ми при­кра­са­ми... Мо­жли­во, на­ма­льо­ва­ний, а мо­жли­во — ні...

Та­кі не­зви­чні ме­то­ди екс­по­ну­ва­н­ня му­зей­ни­ки на­зи­ва­ють «за­ма­ну­шка­ми» для ту­ри­стів. До них за­ра­хо­ву­ють і ом­фа­лій, який від­тво­ре­ний в цен­трі екс­по­зи­цій­но­го за­лу. У Де­ся­тин­ній він був ви­мо­ще­ний із рі­зних по­рід ка­ме­ню Це бу­ла са­краль­на ча­сти­на хра­мо­вої під­ло­ги, і на цьо­му мі­сці мо­гла сто­я­ти тіль­ки най­ви­щі цер­ков­ні іє­рар­хи . А в му­зеї — ко­жен.

«МУ­ЗЕЙ ПО­ТРЕ­БУЄ ВИЗНАННЯ»

У му­зеї єщо по­ка­за­ти, про що по­го­во­ри­ти і над чим по­мір­ку­ва­ти. Ко­ле­ктив ста­вить пе­ред со­бою зав­да­н­ня роз­ши­ри­ти му­зей­ну пло­щу та зба­га­ти­ти ко­ле­кцію. «На­ша мрія — зі­бра­ти всі ма­те­рі­а­ли, які єпо сві­ту та сто­су­ю­ться Де­ся­тин­ної цер­кви. Хо­ча б сфо­то­гра­фу­ва­ти їх та зробити ві­део­ряд, — по­ясню­є­На­та­лія Пи­са­рен­ко. — Ма­те­рі­а­ли з роз­ко­пок рі­зних ча­сів роз­ки­да­ні по всьо­му сві­ту, їх про­сто па­ку­ва­ли у ящи­ки і ви­во­зи­ли. За­раз Ро­сія ні­чо­го не по­вер­тає, а біль­шість збе­рі­га­є­ться у них, де­що є у Нью-Йор­ку. По­вер­ну­ти пра­кти­чно ні­чо­го не­мо­жли­во».

Роз­по­від­а­ють у му­зеї й остан­ні но­ви­ни що­до Де­ся­тин­ної цер­кви — про тра­су­ва­н­ня її фун­да­мен­тів, яке від­бу­ло­ся 2015 ро­ку за уча­стю гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Ан­дрі­їв­сько- Пей­за­жна іні­ці­а­ти­ва » . На­у­ков­ці ка­жуть, що кра­щим ва­рі­ан­том бу­ла б му­зе­є­фі­ка­ція, та для цьо­го по­трі­бні ко­ло­саль­ні ре­сур­си. Оскіль­ки був ри­зик, що на те­ри­то­рії пам’ятки збу­ду­є­храм Укра­їн­ська пра­во­слав­на цер­ква (Мо­сков­сько­го па­трі­ар­ха­ту), му­зей по­го­див­ся на ва­рі­ант із тра­су­ва­н­ням.

По­при ма­лень­ку пло­щу, спів­ро­бі­тни­ки му­зею про­во­дять ве­ли­че­зну ро­бо­ту: чи­та­ють ле­кції, ор­га­ні­зо­ву­ють кве­сти, екс­кур­сії на те­ри­то­рії, де сто­я­ла Дав­ньо­ру­ська цер­ква. При цьо­му за­клад отри­му­є­ко­шти тіль­ки на орен­ду при­мі­ще­н­ня, за­ро­бі­тну пла­ту та ко­му­наль­ні по­слу­ги. «Ми зго­дні на та­кі умо­ви ро­бо­ти, але му­зей по­тре­бу­є­ви­зна­н­ня, до­дає На­та­лія Пи­са­рен­ко. — За­клад ба­га­то чо­го зро­бив, і те­пер хо­че­ться, щоб це оці­ни­ли. Адже Де­ся­тин­на цер­ква — це пам’ятка по­пу­ляр­на та во­дно­час за­бу­та».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.