По­вер­не­н­ня «Ві­тру»

Гро­ма­да ви­бо­ро­ла пра­во ба­чи­ти єди­ну в Ки­є­ві мо­за­ї­ку Ал­ли Гор­ської

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Дар’я ТРАПЕЗНІКОВА Фото Ар­те­ма СЛІПАЧУКА, «День»

Ба­га­то ро­ків мо­за­ї­ку « Ві­тер » на про­спе­кті Ака­де­мі­ка Глу­шко­ва, 11 за­кри­ва­ла ре­кла­ма. Ко­ли но­вий ре­сто­ран Mill Hub по­че­пив на неї свою ви­ві­ску, чи­ма­ло ки­ян обу­ри­лось ( « День » пи­сав про си­ту­а­цію в ма­те­рі­а­лі «Ми у ми­сте­цькій пу­сте­лі», №86 за 24 трав­ня), і — уні­каль­ний ви­па­док! — ке­рів­ни­цтво за­кла­ду швид­ко від­но­ви­ло ори­гі­наль­ний фа­сад спо­ру­ди. Дня­ми мо­за­ї­ку від­кри­ли для за­га­лу. Лю­ди, які при­йшли на « від­кри­т­тя « Ві­тру » , а це — знав­ці твор­чо­сті ші­ст­де­ся­тни­ків, акти­ві­сти, зви­чай­ні жи­те­лі Ки­є­ва, не тіль­ки ми­лу­ва­ли­ся пан­но, а й обго­во­рю­ва­ли про­бле­ми збе­ре­же­н­ня куль­тур­ної спад­щи­ни.

СЛІД УКРА­ЇН­СЬКО­ГО МИ­СТЕ­ЦТВА НА ДОН­БА­СІ

Лю­дми­ла Огнє­ва ( на фото), яка до­слі­джує твор­чість ху­до­жни­ці близь­ко 20 ро­ків, на­зи­ває Ал­лу Гор­ську та її ко­лег — Ві­кто­ра За­ре­цько­го, Га­ли­ну Зуб­чен­ко, Гри­го­рія Си­ни­цю — ру­ші­я­ми ві­дро­дже­н­ня укра­їн­сько­го мо­ну­мен­та­лі­зму у 1960-х ро­ках. У ком­пле­ксі мо­за­їк, ство­ре­них на До­неч­чи­ні, во­ни звер­та­ли­ся до тра­ди­цій по­пе­ре­дніх по­ко­лінь май­стрів і та­кож ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли укра­їн­ські традиційні сим­во­ли та мо­ти­ви з мі­фів про ство­ре­н­ня сві­ту. Енер­гії сти­хій і ко­смі­чні сим­во­ли ожи­ва­ли на сті­нах по­се­ред одно­ма­ні­тної то­го­ча­сної за­бу­до­ви.

Про­те твор­чі за­ду­ми ху­до­жни­ків пар­тій­ні чи­нов­ни­ки на­ма­га­ли­ся впи­са­ти у вла­сні рам­ки. Пан­но «Укра­ї­на» за­бо­ро­ни­ли ство­рю­ва­ти в До­не­цьку, бо во­но ні­би­то не від­по­від­а­ло спе­ци­фі­ці ре­гіо­ну. До­ве­ло­ся за­мі­ню­ва­ти йо­го на зо­бра­же­н­ня мі­сце­вих «Про­ме­те­їв» — ша­хта­ря та ли­вар­ни­ка. Утім, ав­то­ри все одно ор­га­ні­чно впле­ли йо­го в кан­ву мо­за­їк із укра­їн­ськи­ми під­текс­та­ми. Ці тво­ри — по­мі­тний слід укра­їн­сько­го ми­сте­цтва на Дон­ба­сі, ще одна ни­то­чка, яка пов’язує йо­го з ін­ши­ми ре­гіо­на­ми Укра­ї­ни. Ху­до­жни­ки тво­ри­ли там не про­сто на за­мов­ле­н­ня — де­хто з них жив і пра­цю­вав на До­неч­чи­ні ба­га­то ро­ків.

УТИЛІЗАЦІЯ ПАМ’ЯТІ

Зу­си­л­ля ми­тців да­ле­ко не зав­жди оці­ню­ва­ли­ся гі­дно. У Ра­дян­сько­му Со­ю­зі пі­сля вбив­ства Ал­ли Гор­ської її ім’я ви­кре­сли­ли зві­ду­сіль. Про те, що во­на є одні­єю з ав­то­рок пан­но у Кра­сно­дон­сько­му му­зеї «Мо­ло­да гвар­дія», май­же не зга­ду­ва­ло­ся. Уже в не­за­ле­жній Укра­ї­ні на­сту­пни­ки пар­тій­них бонз під­пи­су­ва­ли до­зво­ли на ни­ще­н­ня мо­за­їк су­ча­сни­ми ре­мон­та­ми, да­ю­чи їм оцін­ки на кшталт: «Цьо­му мі­сце на трам­вай­ній зу­пин­ці». Ще до по­ча­тку бо­йо­вих дій на схо­ді Укра­ї­ни мо­ну­мен­таль­ний ком­плекс на До­не­цькій шко­лі №5 пе­ре­бу­вав не в кра­що­му ста­ні, про­те гро­ші на йо­го ре­став­ра­цію за­гу­би­ли­ся між ко­лі­ща­тка­ми бю­ро­кра­ти­чної си­сте­ми. Мо­за­ї­ку в бу­дів­лі ко­ли­шньо­го ма­га­зи­ну «Ру­бін» у цен­трі мі­ста ледь не зни­щи­ли під час ре­мон­ту для но­во­го «Ма­кДо­нальд­су».

Із трьох ма­рі­у­поль­ських мо­за­їк у віль­но­му до­сту­пі за­раз тіль­ки одна — пан­но «Укра­ї­на». Ре­сто­ран із мо­за­ї­ка­ми «Де­ре­во жи­т­тя» та «Бо­ри­ві­тер» пі­сля роз­ва­лу СРСР пе­ре­йшов у при­ва­тну вла­сність. Ни­ні во­ни при­хо­ва­ні від люд­сько­го ока, хо­ча й збе­ре­же­ні в нор­маль­но­му ста­ні. Схо­жа до­ля й у ки­їв­ських ро­біт ші­ст­де­ся­тни­ці.

ЕСТАФЕТА БАЙ­ДУ­ЖИХ ВЛАСНИКІВ

У 1960-х ро­ках укра­їн­ські ар­хі­те­кто­ри та­кож звер­та­ли­ся до на­ціо­наль­них мо­ти­вів, по­єд­ну­ю­чи їх із мо­дер­ніст­ськи­ми ві­я­н­ня­ми. Ар­хі­те­ктор Ана­то­лій До­бро­воль­ський спро­е­кту­вав для сто­ли­ці три ре­сто­ра­ни — «Ку­ре­ні», «Пол­та­ва» та «Ві­тряк». До оформ­ле­н­ня двох остан­ніх до­лу­чи­ла­ся Ал­ла Гор­ська з то­ва­ри­ша­ми.

Ре­сто­ран «Пол­та­ва» 2008 ро­ку зне­сли, а ось бу­дів­ля «Ві­тря­ка» і пан­но «Ві­тер» на ньо­му збе­ре­гли­ся, хо­ча все­ре­ди­ні за­клад втра­тив ори­гі­наль­ний ви­гляд. Цей ре­сто­ран збу­ду­ва­ли на ви­їзді з Ки­є­ва. Те­пер він ото­че­ний ба­га­то­по­вер­хів­ка­ми, адже по­руч по­став жи­тло­вий ма­сив Те­рем­ки. Про­тя­гом остан­ніх ро­ків там роз­мі­щу­вав­ся бай­кер­ський клуб Route 66, вла­сни­ки яко­го за­кри­ли мо­за­ї­ку сво­їм бан­не­ром, по­шко­див­ши її крі­пле­н­ня­ми. У пе­рі­од змі­ни власників сті­на за­ли­ша­ла­ся від­кри­тою, і гро­мад­ськість вже ви­ди­хну­ла з по­лег­ше­н­ням — єди­не мо­ну­мен­таль­не пан­но ав­тор­ства Ал­ли Гор­ської у Ки­є­ві ці­ле і ні­би до­сту­пне для огля­ду. Про­те но­вий за­клад Mill Hub про­дов­жив традиції по­пе­ре­дни­ків і за­крив мо­за­ї­ку сті­ною зі сво­єю на­звою.

На спо­лох за­би­ла ми­сте­цтво­зна­ви­ця Єв­ге­нія Мо­ляр, яка ви­пад­ко­во по­ба­чи­ла на­слід­ки но­во­го ре­мон­ту. Во­на на­пи­са­ла про це у Facebook, пост ви­кли­кав бур­хли­ву ре­а­кцію гро­ма­ди. На си­ту­а­цію звер­ну­ли ува­гу й жур­на­лі­сти. На ща­стя, ре­а­кція адмі­ні­стра­ції ре­сто­ра­ну бу­ла швид­кою та ко­ре­ктною — во­ни зв’яза­ли­ся з Єв­ге­ні­єю, по­обі­ця­ли, що сті­ну при­бе­руть, мо­за­ї­ку зно­ву від­кри­ють, і... не­за­ба­ром зро­би­ли це.

ЗРО­ЗУ­МІ­ТИ ТА СПРИЙНЯТИ

Оформ­ле­н­ня Mill Hub спів­зву­чно ви­гля­ду но­вень­ких ба­га­то­по­вер­хі­вок, роз­та­шо­ва­них за кіль­ка ме­трів. Ба­га­то бі­ло­го ко­льо­ру, до­пов­не­но­го гли­бо­ки­ми ко­ри­чне­ви­ми то­на­ми, лі­тній май­дан­чик із фон­та­ном, на­ві­са­ми та крі­сла­ми, га­зон бі­ля вхо­ду. Мо­за­ї­ка «Ві­тер», у якій ви­ко­ри­ста­но мо­ти­ви на­ро­дно­го жи­во­пи­су, до­дає су­ча­сним ін­тер’єрам істо­ри­чної ро­дзин­ки. Вла­сни­ки та­кож ви­го­то­ви­ли до­шку з ко­ро­тким опи­сом пан­но, яку роз­мі­сти­ли під ви­ві­скою за­кла­ду. Єв­ге­нія Мо­ляр, яка на­пи­са­ла текст для неї, пе­ре­ко­нує, що це не тіль­ки зро­бить Mill Hub ці­ка­ві­шим для мі­стян, а й до­по­мо­же акту­а­лі­зу­ва­ти мо­ну­мен­таль­ну спад­щи­ну ра­дян­сько­го пе­рі­о­ду в су­ча­сно­му мі­сько­му про­сто­рі.

Вла­сни­ки ре­сто­ра­ну ра­до ві­та­ли всіх, хто зі­брав­ся по­ди­ви­ти­ся на від­кри­ту мо­за­ї­ку. Зблизь­ка по­мі­тно, що «Ві­тер» зна­чно по­шко­дже­но ча­сом і не­дба­лі­стю по­пе­ре­дніх власників, про­те мо­за­ї­ку ще мо­жна вря­ту­ва­ти гра­мо­тною ре­став­ра­ці­єю. Чи ві­зьме це на се­бе ре­сто­ран — не­ві­до­мо, про­те адмі­ні­стра­ція по­обі­ця­ла «укра­ї­ні­зу­ва­ти» свій про­стір ле­кці­я­ми, ви­став­ка­ми та ін­ши­ми куль­тур­ни­ми за­хо­да­ми.

Це один із не­ба­га­тьох по­зи­тив­них при­кла­дів від­сто­ю­ва­н­ня гро­ма­дою пам’яток ар­хі­те­кту­ри та мо­ну­мен­таль­но­го ми­сте­цтва. Осо­бли­во скла­дна си­ту­а­ція зі спад­щи­ною ра­дян­сько­го пе­рі­о­ду. Бе­зжаль­но псу­ю­ться бу­дів­лі та їхні оздо­бле­н­ня, яким ні­хто не на­дає охо­рон­них ста­ту­сів. Впли­ває на це й не­дба­лість власників. Яскра­вий при­клад — Ки­їв­ський рі­чко­вий вок­зал, який сто­їть пус­ткою й по­во­лі руй­ну­є­ться на очах у гро­ма­ди, яка вже чу­ла без­ліч обі­ця­нок йо­го ре­кон­стру­ю­ва­ти.

Ме­ха­нізм на­да­н­ня мо­за­ї­кам і роз­пи­сам охо­рон­но­го ста­ту­су не про­пи­са­ний, але на­віть йо­го юри­ди­чне оформ­ле­н­ня не га­ран­тує то­го, що мо­ну­мен­таль­ні тво­ри вці­лі­ють під на­ти­ском де­ко­му­ні­за­ції. Про му­зей мо­ну­мен­таль­но­го ми­сте­цтва (в ін­ших вер­сі­ях — про­па­ган­ди) го­во­ри­ться дав­но, про­те ця ідея ча­сто має не­га­тив­ну ко­но­та­цію. Але вар­то ро­зу­мі­ти, що, окрім іде­о­ло­гі­чно­го на­ван­та­же­н­ня, яке є да­ле­ко не всю­ди, де­які ре­чі ма­ють ху­до­жню цін­ність, яку лег­ко втра­ти­ти че­рез вар­вар­ські під­хо­ди.

Зві­сно, гро­ма­да стає актив­ні­шою та ува­жні­шою, ко­ри­сту­є­ться муль­ти­ме­дій­ни­ми те­хно­ло­гі­я­ми, швид­ше ре­а­гує на по­ру­ше­н­ня. Про­те не ко­жен пе­ре­сі­чний гро­ма­дя­нин є ми­сте­цтво­знав­цем (на­віть чи­нов­ни­ки грі­шать «тро­лей­бу­сни­ми зу­пин­ка­ми»), та й за всім не всте­жи­ти. Тож до­слі­дже­н­ня цін­но­сті пам’яток та їхню охо­ро­ну кра­ще пе­ре­ве­сти на про­фе­сій­ні рів­ні — як куль­тур­ний, так і за­ко­но­дав­чий.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.