Як оми­ну­ти «ту­пик по­пу­лі­зму»

Ро­кса­на РУ­НО — про пе­ре­хід на ка­нал ZIK, но­вий ав­тор­ський про­ект та бо­роть­бу за якість

Den (Ukrainian) - - 25 - Ва­дим ЛУБ­ЧАК, «День»

Укві­тні цьо­го ро­ку по­пу­ляр­на ве­ду­ча те­ле­ка­на­лу «112 Укра­ї­на» Ро­кса­на Ру­но пе­ре­йшла пра­цю­ва­ти на ZIK. Во­на впер­ше у про­фе­сій­ній кар’єрі роз­по­ча­ла адмі­ні­стра­тив­ну ро­бо­ту — очо­ли­ла де­пар­та­мент ін­фор­ма­цій­но­го мов­ле­н­ня та ана­лі­ти­ки. Ро­кса­на має більш ніж се­ми­рі­чний до­свід ро­бо­ти на те­ле­ба­чен­ні. Остан­ні май­же чо­ти­ри ро­ки пра­цю­ва­ла на за­га­да­но­му «112 Укра­ї­на» ве­ду­чою про­е­ктів «Live», «Runo live» та «Ве­чір­ній прайм». «День» по­ці­ка­вив­ся у те­ле­ві­зій­ної ве­ду­чої, чо­му ви­рі­ши­ла змі­ни­ти ка­нал і чи з’яви­ться во­на в ка­дрі?

— Що для вас бу­ло клю­чо­вим фа­кто­ром пе­ре­йти на ZIK?

— Ко­жна кар’єр­на істо­рія має свої ета­пи роз­ви­тку. Ко­ли при­хо­дить ро­зу­мі­н­ня, що ти му­сиш йти впе­ред, або те­бе бу­де тя­гну­ти на­зад, — оби­ра­єш пер­ший ва­рі­ант. Там, ма­буть, зро­би­ла свій ма­кси­мум. А зу­пи­ня­ти­ся в та­ко­му стрім­ко­му ін­фор­ма­цій­но­му про­сто­рі, в яко­му ми пра­цю­є­мо, — за­бав­ка до­ро­га. Я — лю­ди­на, яка мо­же мі­ся­ця­ми обмір­ко­ву­ва­ти про­по­зи­цію, ви­слу­ха­ти ку­пу ду­мок «за» і «про­ти», сум­ні­ва­ти­ся, зва­жи­ти все і... від­мо­ви­ти. Тут рі­ше­н­ня спро­бу­ва­ти ство­ри­ти щось но­ве бу­ло при­ро­днім. Пе­ре­хід на ZIK — це шанс за­про­по­ну­ва­ти ау­ди­то­рії які­сно ін­ший про­дукт. Це не бу­ло пи­та­н­ням фі­нан­сів чи по­сад, я вза­га­лі зав­жди уни­ка­ла адмі­ні­стра­тив­них по­сад. Це бу­ло біль­ше пи­та­н­ням ви­кли­ку са­мій со­бі. Наш ген­про­дю­сер ме­не пе­ре­ко­нав, він про­сто зму­сив по­ві­ри­ти, що це бу­де кла­сно і вар­то спро­бу­ва­ти.

Смі­шно, але й до­сі ко­ле­ги та дру­зі за­пи­ту­ють, чи не шко­дую, що пе­ре­йшла на ZIK. Від­по­від­аю лег­ко — ні. На­віть не бо­я­ла­ся, а очі­ку­ва­ла, що бу­де но­сталь­гія: за ми­ну­лим, за тим тем­пом, ри­тмом, про­сто­ром... Але ж дру­зі та близь­кі за­ли­ша­ю­ться по­руч, а ритм за­хо­пив вже цей, зі­ків­ський.

— Яким бу­де ва­ше основ­не зав­да­н­ня на по­са­ді ке­рів­ни­ка Де­пар­та­мен­ту ін­фор­ма­цій­но­го мов­ле­н­ня та ана­лі­ти­ки ка­на­лу ZIK?

— Я не став­лю на­дзав­дань. Ми при­йшли і про­сто по­ча­ли пра­цю­ва­ти. Ри­тми, в яко­му зви­кла пра­цю­ва­ти яі в яко­му пра­цю­ва­ли ко­ле­ги на ZIK до ме­не, де­що від­рі­зня­ю­ться. За­про­по­ну­ва­ли ін­ший під­хід до ро­бо­ти, ко­мусь до­дає драй­ву, ко­гось — дра­тує. Але всіх одно­зна­чно про­фе­сій­но «ожи­ви­ло». Ми на­ма­га­є­мо­ся ро­би­ти зро­зумі­лий і кла­сний про­дукт, а ре­зуль­та­ту в «тє­лє­ку» не при­хо­ва­єш — ін­ша ува­га гля­да­чів — ін­ші рей­тин­ги. Ко­ли ти зви­ка­єш до яко­сті, від цьо­го важ­ко від­мо­ви­ти­ся. Ро­зу­мі­є­те, в чо­му рі­зни­ця — я ду­маю, що у нас карт-бланш, бо в де­пар­та­мен­ті 4,5 го­ди­ни пря­мо­го ефі­ру що­дня, на від­мі­ну від ін­ших ка­на­лів. Ми мо­же­мо со­бі до­зво­ли­ти «пе­ре­би­ра­ти» те­ма­ми, глиб­ше та ана­лі­ти­чні­ше їх роз­кла­да­ти, по­ясни­ти ню­ан­си, а не тіль­ки «обгор­тку». Ін­фор­ма­цій­ні мов­ни­ки пе­ре­дов­сім від­шлі­фо­ву­ють швид­кість. На­ше зав­да­н­ня — по­єд­на­ти це з які­стю.

— Па­ра­лель­но з ке­ру­ва­н­ням де­пар­та­мен­том ви бу­де­те з’яв­ля­ти­ся в ефі­рі?

— Так, ми за­раз го­ту­є­мо­ся до стар­ту но­во­го про­е­кту. В мо­їх по­пе­ре­дніх ефі­рах скла­дно бу­ло щось змі­ни­ти за фор­мою. По су­ті, ве­ду­чі на­ма­га­ю­ться до­да­ти змі­сту сво­ї­ми за­пи­та­н­ня­ми, але за ме­жі фор­ма­ту ти все одно ні­як не вир­ве­шся. Са­ме та­ка пря­мо­е­фір­на істо­рія зро­би­ла «112 Укра­ї­на» успі­шним ка­на­лом. Я хо­чу зро­би­ти свій про­ект іна­кшим. Цю істо­рію зро­би­ти го­строю, від­вер­тою, ці­ка­вою. Я хо­чу, щоб го­стям у сту­дії бу­ло не­зру­чно за­хи­ща­ти свою по­зи­цію, якщо во­на не­че­сна, з при­хо­ва­ни­ми мо­ти­ва­ми, щоб во­ни одра­зу ро­зумі­ли, що є «бек» то­го, про що во­ни го­во­рять. Ми бу­де­мо актив­но до­лу­ча­ти гля­да­чів до дис­ку­сії в сту­дії.

Ко­ли в ефір­них сту­ді­ях не­має опо­нен­тів або во­ни умов­ні — ко­ле­ги чи дру­зі з ін­шої фра­кції, ці­ка­вих дис­ку­сій не бу­де, це оче­ви­дно. Ін­ша спра­ва — ди­ви­ти­ся гля­да­чам в очі, ко­ли ти ка­жеш єресь, ко­ли во­ни то­бі де­мон­стру­ють, що це ро­зу­мі­ють, і для те­бе, до­свід­че­но­го по­лі­ти­ка, зро­зумі­ло — твоє бу­бні­н­ня ні­ко­му не ці­ка­ве.

На­зва на­ро­ди­лась спон­тан­но. «Zі­ткне­н­ня» гля­да­чі по­ба­чать вже най­ближ­чи­ми ти­жня­ми о 20.00. Це бу­де зі­ткне­н­ня ду­мок, зі­ткне­н­ня по­зи­цій і сві­то­гля­дів. У нас — ви­клю­чно пря­мий ефір. Ма­гія і драйв пря­мо­го ефі­ру ні­ко­ли не зрів­ня­є­ться із за­пи­сом, на­віть за умов най­кра­що­го у сві­ті мон­та­жу.

— У сі­чні цьо­го ро­ку ге­не­раль­ним про­дю­се­ром ка­на­лу ZIK став Гай­ги­сиз Гел­ді­єв, який до цьо­го обі­ймав по­са­ду про­дю­се­ра ве­чір­ньо­го пра­йму на те­ле­ка­на­лі «112 Укра­ї­на». Тро­хи пі­зні­ше, у лю­то­му, кре­а­тив­ним про­дю­се­ром ка­на­лу бу­ло при­зна­че­но те­ле­ве­ду­чу «112 Укра­ї­на» На­та­лю Вла­щен­ко, а у кві­тні при­йшли ви. Де­я­кі ме­ді­а­екс­пер­ти за­ки­да­ють, що, мов­ляв, ZIK «пе­ре­ма­нює» най­кра­щих, бо пла­нує зро­би­ти про­фе­сій­ний «пе­ре­за­пуск» за при­кла­дом «112 Укра­ї­на». Як мо­же­те це про­ко­мен­ту­ва­ти?

— Мо­жли­во, ці най­кра­щі йдуть пра­цю­ва­ти на ZIK, щоб ро­зі­рва­ти з ти­ми фор­ма­та­ми, у яких во­ни ба­га­то ро­ків «ва­ря­ться»? По­вір­те, ін­ко­ли лю­ди йдуть ку­дись не зро­би­ти «рі­мейк» на щось, а ство­ри­ти но­ве. При­найм­ні в ме­не, і знаю, що в ко­лег та­кож мо­ти­ва­ція бу­ла са­ме та­кою.

— Як спри­йма­є­те кон­ку­рен­цію на рин­ку укра­їн­сько­го ін­фор­ма­цій­но­го ТБ?

— Здо­ро­ва кон­ку­рен­ція — це зав­жди на бла­го. Сьо­го­дні ін­фор­ма­цій­на ау­ди­то­рія не­змін­на. Ми го­во­ри­мо про 6—7% по Укра­ї­ні. І ко­ли ін­фор­ма­цій­ні при­во­ди не сто­су­ю­ться, при­найм­ні опо­се­ред­ко­ва­но, жи­т­тя ко­жно­го з нас, ці но­ви­ни ди­ви­ться обме­же­на кіль­кість лю­дей.

Ме­ні зда­є­ться, що ці 6% тро­хи ви­ро­стуть за рік. Але все одно ко­жен но­вий уча­сник, ця аль­тер­на­ти­ва, як се­бе по­зи­ціо­ну­ють но­ві грав­ці, ко­ли бу­дуть за­хо­ди­ти на ри­нок, зму­ше­ні кон­ку­ру­ва­ти з на­ми — ко­ле­га­ми, які на ри­нок при­йшли ра­ні­ше. Бо від ве­ли­ких ка­на­лів ві­ді­рва­ти «шма­ток» ау­ди­то­рії ду­же важ­ко.

Ра­но чи пі­зно ка­на­ли зму­ше­ні бу­дуть кон­ку­ру­ва­ти за дво­ма на­пря­ма­ми — які­стю і на­дви­до­ви­щні­стю. Сьо­го­дні фор­ма­ти кла­си­чно­го ін­терв’ю вже се­бе ви­чер­па­ли. У нас в ефі­рах вже би­ли­ся, лі­та­ли ста­ка­ни, лу­на­ла не­цен­зур­на ле­кси­ка... Що ви­га­да­ти да­лі? Лю­ди до цьо­го зви­ка­ють. Пер­ші жер­тви Май­да­ну про­пи­са­ні в сер­цях укра­їн­ців ве­ли­ким бо­лем. Ми їх зна­є­мо по­і­мен­но. З по­ча­тком вій­ни на схо­ді, ко­ли кіль­кість за­ги­блих ге­ро­їв «пі­шла» на ти­ся­чі, їхні іме­на ста­ли ста­ти­сти­кою.

То­му або ТБ за­про­по­нує бо­роть­бу у фор­ма­ті — швид­ше, ви­ще, силь­ні­ше, або за­про­по­нує якість. Я за дру­гий ва­рі­ант. Пер­ший — це ту­пик по­пу­лі­зму, шлях в ні­ку­ди.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.