Фронт в ефі­рі...

Ще раз про не­мо­жли­вість про­во­ди­ти ви­бо­ри під ду­ла­ми ав­то­ма­тів

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЛОСЄВ

Ві­тчи­зня­ні лі­бе­ра­ли про­яв­ля­ють ди­во­ви­жну зда­тність не по­мі­ча­ти оче­ви­дних загроз, усі­ля­ко роз­ду­ва­ю­чи уяв­ні. Хто їм дав га­ран­тії, що вій­на на схо­ді й на­да­лі бу­де ло­ка­лі­зо­ва­на ча­сти­ною Дон­ба­су, а Кремль не зро­бить спроб про­рва­ти­ся углиб Укра­ї­ни? Тим па­че, що «вну­трі­шній ро­сій­ський кор­пус» успі­шно діє і в пар­ла­мен­ті, і в су­дах, і в уря­ді, і в ін­фор­ма­цій­ній сфе­рі. Гріх не ско­ри­ста­ти­ся та­кою спри­я­тли­вою си­ту­а­ці­єю. Та й укра­їн­ська вла­да не ско­ри­ста­ла­ся пре­кра­сною мо­жли­ві­стю очи­сти­ти кра­ї­ну від іно­зем­ної аген­ту­ри, від мо­сков­ських ЗМІ, що на­ту­ра­лі­зу­ва­ли­ся в Укра­ї­ні, від кон­ди­мен­тів агре­со­ра, які не ду­же-то й ма­ску­ю­ться.

Я зрід­ка слу­хаю ра­діо­стан­цію «Го­лос сто­ли­ці» і зав­жди ви­ни­кає за­пи­та­н­ня: го­ло­сом чи­єї са­ме сто­ли­ці це ра­діо є? Дав­но від­мо­вив­ся да­ва­ти їм ін­терв’ю і ко­мен­та­рі, не на­ле­жу до тих на­ших по­лі­то­ло­гів, які го­то­ві біг­ти в сту­дію до ко­го зав­го­дно, хоч до не­чи­стої си­ли, щоб там за­сві­ти­ти­ся. Для аб­со­лю­тної біль­шо­сті ці­єї ча­сти­ни на­шої гро­мад­сько­сті без­прин­ци­пність і не­ро­збір­ли­вість у кон­та­ктах є нор­мою. Дня­ми на «Го­ло­сі» по­лі­то­лог Ан­дрій Зо­ло­та­рьов за­су­джу­вав кво­ти на укра­їн­ську мо­ву на ТБ. До­го­во­рив­ся цей пан на­віть до то­го, що ні­би­то кво­ти — це по­ру­ше­н­ня мов­но­го рів­но­прав’я. Вбо­лі­ває Зо­ло­та­рьов за ро­сій­ську мо­ву: мов­ляв, обра­жа­ють її в Укра­ї­ні. Так, мов­не не­рів­но­прав’я у нас є, і йо­го го­лов­ною жер­твою ви­сту­пає са­ме укра­їн­ська мо­ва, а не якась ін­ша. Якщо ми при­га­да­є­мо пе­ре­пис на­се­ле­н­ня Укра­ї­ни 2001 ро­ку, то ви­яви­ться, що май­же 70% гро­ма­дян ви­зна­ли сво­єю рі­дною мо­вою укра­їн­ську. Де 70% на­шо­го укра­ї­но­мов­но­го те­ле­е­фі­ру? Де 70% укра­ї­но­мов­них жур­на­лів і га­зет? Кво­ти хоч тро­хи згла­дять не­рів­но­прав’я, яке у нас існує на ко­ристь ро­сій­ської мо­ви. Зо­ло­та­рьов по­від­ав, що 86 дер­жав сві­ту ні­би­то пра­кти­ку­ють дво­мов- ність. По­чав ра­ху­ва­ти, озбро­їв­шись мо­сков­ським Атла­сом сві­ту, ви­да­ним 2000 ро­ку, ні­як 86 не ви­хо­дить — ма­кси­мум 60. При­чо­му зна­чну ча­сти­ну ста­нов­лять острів­ні мі­кро­дер­жа­ви в оке­а­нах і ко­ли­шні ко­ло­нії єв­ро­пей­ських кра­їн, для яких їхня мов­на по­лі­ти­ка ви­сту­пає спо­га­дом про ко­ло­ні­аль­не минуле.

ДЛЯ АВТОНОМІЇ ТРЕ­БА МА­ТИ ПІД­СТА­ВИ

По­лі­то­лог ка­те­го­ри­чно ви­сту­пив про­ти мо­жли­вої на­ціо­наль­но-те­ри­то­рі­аль­ної автономії крим­сько­та­тар­сько­го на­ро­ду, про­де­мон­стру­вав­ши пов­не не­ро­зу­мі­н­ня спе­ци­фі­ки йо­го ста­но­ви­ща в Укра­ї­ні і не­зна­н­ня йо­го істо­рії. Зо­ло­та­рьов ви­сло­вив по­бо­ю­ва­н­ня, що пі­сля крим­ських та­тар автономії ви­ма­га­ти­муть угор­ці За­кар­па­т­тя, ру­му­ни Пів­ні­чної Бу­ко­ви­ни і так да­лі. Не ві­до­ма го­стю «Го­ло­су» об­ста­ви­на по­ля­гає в то­му, що крим­ські та­та­ри — це не на­ціо­наль­на мен­ши­на, не ча­сти­на яко­гось на­ро­ду, а са­мо­стій­ний, ці­лі­сний і ко­рін­ний на­род Укра­ї­ни і Кри­му, в яко­го не­має ні­якої етні­чно сво­єї дер­жа­ви за ме­жа­ми Укра­ї­ни (як у укра­їн­ських угор­ців, ру­мун, бол­гар, по­ля­ків, бі­ло­ру­сів то­що). Крим­ські та­та­ри — дер­жав­ний в істо­ри­чно­му сен­сі на­род, який упро­довж 350 ро­ків мав свою дер­жа­ву — Крим­ське хан­ство. А що­до ви­мог угор­ців, то ви­ма­га­ти мо­жна що зав­го­дно і у ко­го зав­го­дно, але для автономії тре­ба ма­ти під­ста­ви. Май­же всі на­ціо­наль­ні гру­пи Укра­ї­ни, окрім крим­ських та­тар, та­ких під­став не ма­ють.

ЗАЛЯКАТИ

Що ж до пре­тен­зій ни­ні­шніх угор­ських ра­ди­ка­лів (пар­тія «Йоб­бік»), то їм по­трі­бно по­чи­на­ти не з 200 ти­сяч за­кар­пат­ських угор­ців, а з ру­мун­сько­го краю Тран­сіль­ва­нія, де етні­чних угор­ців по­над 2 міль­йо­ни... Але про це в Угор­щи­ні го­во­ри­ти не по­спі­ша­ють. На­пев­но, ро­зу­мі­ють, що Ру­му­нія на та­ке не пі­де. Але, су­дя­чи з усьо­го, див­ля­чись на спе­ци­фі­ку укра­їн­сько­го по­лі­ти­чно­го жи­т­тя, на па­то­ло­гі­чну бо­я­гу­зли­вість і не­стій­кість де­яких укра­їн­ських на­чаль­ни­ків і ке­ру­ю­чись прин­ци­пом «на­хаб­ство — дру­ге ща­стя», роз­ра­хо­ву­ють залякати. Ми повинні спо­кій­но і не­вбла­ган­но по­ясню­ва­ти: «Не­має під­став». Не тре­ба крим­сько­та­тар­ський на­род змі­шу­ва­ти з на­ціо­наль­ни­ми мен­ши­на­ми, оскіль­ки він — яви­ще в Укра­ї­ні уні­каль­не, і від­обра­же­н­ням ці­єї уні­каль­но­сті й мо­же ста­ти йо­го на­ціо­наль­но-те­ри­то­рі­аль­на ав­то­но­мія.

На ТРК «Чор­но­мор­ська» ве­ду­чий пан Пла­хо­тнюк спіл­ку­вав­ся з по­лі­то­ло­гом, па­ном Яку­бі­ним. Во­ни швид­ко по­ро­зумі­ли­ся і по­ча­ли пе­ре­ко­ну­ва­ти пу­блі­ку, що це ні­би­то Укра­ї­на вин­на у не­ви­ко­нан­ні Мін­ських угод. Мов­ляв, нам тре­ба спо­ча­тку про­ве­сти в ОРДЛО ви­бо­ри, а вже по­тім здій­сню­ва­ти ви­ве­де­н­ня іно­зем­них військ і вста­нов­лю­ва­ти кон­троль за кор­до­ном. Скіль­ки мо­жна не­сти злов­ми­сну ні­се­ні­тни­цю про ви­бо­ри під ав­то­ма­та­ми і ку­ле­ме­та­ми оку­пан­тів? Без ви­ве­де­н­ня ро­сій­ських зброй­них формувань і на­йман­ців, без укра­їн­сько­го кон­тро­лю на кор­до­ні — будь-які ви­бо­ри бу­дуть злою ка­ри­ка­ту­рою на віль­не во­ле­ви­яв­ле­н­ня, а ін­те­гра­ція ОРДЛО в Укра­ї­ну бу­де фа­кти­чно ін­те­гра­ці­єю до скла­ду ро­сій­ських ре­гу­ляр­них і ко­ло­ні­аль­них військ, ре­пре­сив­них стру­ктур РФ. А без­від­по­від­аль­них ба­зік із ТРК «Чор­но­мор­ська» не за­ва­ди­ло б на­пра­ви­ти на лі­нію роз­ме­жу­ва­н­ня, щоб во­ни осо­би­сто пе­ре­ко­на­ли­ся, що ні про які ви­бо­ри (на­віть з укра­їн­сько­го бо­ку ці­єї лі­нії) й мо­ви бу­ти не мо­же. Які ви­бо­ри, ко­ли ви­бор­цям, спів­ро­бі­тни­кам ви­бор­чих ко­мі­сій, у будь-який мо­мент мо­жуть го­ло­ву ві­ді­рва­ти...

Ну, з по­лі­то­ло­гом Яку­бі­ним ме­ні вже дав­но все зро­зумі­ло, а ось не­ро­зу­мі­н­ня оче­ви­дно­го жур­на­лі­стом Пла­хо­тню­ком зди­ву­ва­ло. Що­прав­да, сво­го ча­су цей нео­фіт на ТРК «Чор­но­мор­ська» ду­же обу­рю­вав­ся де­ко­му­ні­за­ці­єю, де­мон­та­жем ко­му­ні­сти­чних пам’ятни­ків, вель­ми спів­чу­вав тим, ко­го зму­шу­ють від­мов­ля­ти­ся від

зви­чно­го. Я то­ді не став про це пи­са­ти, ду­ма­ю­чи, що йде­ться про ви­пад­ко­вість. Пі­сля звіль­не­н­ня з «Чор­но­мор­ської» Ка­те­ри­ни Не­кре­чі рі­вень ве­ду­чих по­мі­тно зни­зив­ся. На ща­стя, ще пра­цює Ва­лен­ти­на Са­мар, яка де­мон­струє, як зав­жди, ком­пе­тен­тність і зна­н­ня ре­а­лій Кри­му. Во­на одна з кра­щих екс­пер­тів із крим­ської про­бле­ма­ти­ки. Пам’ятаю її гли­бо­кі і ква­лі­фі­ко­ва­ні пу­блі­ка­ції ще в до­оку­па­цій­но­му Кри­му. А де­гра­да­ція те­ле­ка­на­лу ба­га­то в чо­му пов’яза­на з еле­мен­тар­ною від­су­тні­стю гро­шей. Не­зва­жа­ю­чи на всі кри­ки про де­о­ку­па­цію Кри­му, на­ле­жної до­по­мо­ги на ТРК «Чор­но­мор­ська», ні «АТR», ні (пі­до­зрюю) ка­нал Крим-UA не отри­му­ють. Як і всі на­ші ЗМІ, які пра­цю­ють на Укра­ї­ну. У тих, які пра­цю­ють про­ти, фі­нан­со­вих про­блем не­має.

ВРА­ЖЕ­Н­НЯ ВІД ПІ­АР-АКЦІЇ

А пре­зи­дент­ський «5 ка­нал» сма­ку­вав «юри­ди­чні по­дви­ги Ге­ра­кла» у ви­ко­нан­ні Юрія Лу­цен­ка. Але до­ві­ри до ГПУ у су­спіль­стві дав­но не­має, і важ­ко уяви­ти, що над­зви­чай­не по­ви­нен зробити ге­не­раль­ний про­ку­рор, щоб до­ві­ру по­вер­ну­ти. Ми пам’ята­є­мо, як уро­чи­сто в за­лі за­сі­дань Ка­бмі­ну за­три­му­ва­ли ке­рів­ни­ків слу­жби з над­зви­чай­них си­ту­а­цій. І що? А ні­чо­го... А скіль­ки «кри­мі­наль­них про­ва­джень», які за­кін­чи­лись ні­чим...

На ба­га­тьох у сту­дії за­три­ма­н­ня в 15 обла­стях кра­ї­ни ко­рум­по­ва­них по­да­тків­ців спра­ви­ло вра­же­н­ня мас­шта­бної пі­ар-акції. Але чи не бу­де зно­ву пшик у ре­зуль­та­ті? Всі ці без­плі­дні спа­ла­хи актив­но­сті на­ших на­чаль­ни­ків дав­но на­бри­дли й одно­зна­чно від­ки­да­ю­ться біль­ші­стю укра­їн­ців.

На ка­на­лі «1+1» у про­гра­мі «Пра­во на вла­ду» жур­на­лі­сти взя­ли Юрія Лу­цен­ка в ро­бо­ту. Ген­про­ку­рор ба­дьо­ро і рі­шу­че за­явив, що «вер­то­льо­ти лі­та­ти­муть ча­сті­ше» (ма­ю­чи на ува­зі ті, яки­ми ко­ру­пціо­не­рів до­прав­ля­ли до ки­їв­ських су­дів, де їх бла­го­по­лу­чно ви­пу­ска­ли?), а кри­мі­наль­ні спра­ви по­тра­плять до ві­тчи­зня­ної, да­руй­те на сло­ві, Фе­мі­ди... По­тім Лу­цен­ко по­чав скар­жи­тись на ва­ди на­шої су­до­вої си­сте­ми. Як він ви­сло­вив­ся, ба­га­тьох суд­дів са­мих тре­ба за­три­му­ва­ти... Про­те є й успі­хи, так би мо­ви­ти, по­ря­док у тан­ко­вих вій­ськах — ген­про­ку­рор по­від­ав, що «ста­лін­ську про­ку­ра­ту­ру зни­ще­но». Ну, пі­сля смер­ті Ста­лі­на у про­ку­ра­ту­ри ра­дян­ська но­мен­кла­ту­ра вир­ва­ла жа­ло, щоб жи­ти спо­кій­но і ком­фор­тно. І не ли­ше у неї... За Ста­лі­на тря­сли всіх, ба­га­тьох від­стрі­лю­ва­ли і яки­мось чи­ном очи­щу­ва­ли ке­рів­ний про­ша­рок, схиль­ний до мо­раль­но-по­лі­ти­чної де­гра­да­ції, ко­ру­пції, роз­кра­да­н­ня дер­жав­но­го май­на. Це бу­ло при­єм­но окре­мим но­мен­кла­тур­ни­кам, але всю си­сте­му ве­ло до не­ми­ну­чо­го кра­ху. В умо­вах же подаль­шо­го ком­фор­ту за­гни­ва­н­ня вер­хів­ки про­йшло стрім­ки­ми тем­па­ми. До­ста­тньо при­га­да­ти, що пі­сля Ста­лі­на ор­га­нам КДБ за­бо­ро­ни­ли зби­ра­ти ма­те­рі­а­ли на пар­тій­них бонз. А ни­ні­шня Укра­ї­на, до­ве­де­на до пов­но­го роз­кла­да­н­ня, по­тре­бує ра­ди­каль­них очи­щень, по-справ­жньо­му, а не за Лу­цен­ком. Іна­кше — не­ми­ну­ча за­ги­бель.

Зви­чай­но, роз­пи­та­ти ген­про­ку­ро­ра жорс­тко і по су­ті на­вряд чи мо­гла ве­ду­ча На­та­ля Мо­сій­чук. Яв­но не справ­ля­є­ться з та­кою сер­йо­зною про­гра­мою, як «Пра­во на вла­ду». Не тя­гне ін­те­ле­кту­аль­но і куль­тур­но. Бу­ла й за­ли­ша­є­ться хо­ро­шим ди­кто­ром... Ба­га­то ам­бі­цій, его­цен­три­зму в ка­дрі за від­су­тно­сті аму­ні­ції, але з по­стій­ним пра­гне­н­ням під­кре­сли­ти вла­сну зна­чу­щість, так би мо­ви­ти, бли­сну­ти ро­зу­мом і та­лан­том. Ви­яви­ла­ся зда­тною ли­ше на «тон­ке» за­пи­та­н­ня до ген­про­ку­ро­ра: «Ви го­во­ри­те, що по­кін­че­но зі ста­лін­ською про­ку­ра­ту­рою, але Ви­шин­ський зви­ну­ва­чу­вав у Нюрн­бер­зі. А ви б хо­ті­ли зви­ну­ва­чу­ва­ти Яну­ко­ви­ча?» У Нюрн­бер­зі на про­це­сі Ви­шин­сько­го не бу­ло, там від СРСР ви­сту­пав ге­не­рал Ні­кі­тчен­ко, йо­го за­сту­пни­ком був Руденко, а Ви­шин­ський пе­ре­йшов на ди­пло­ма­ти­чну ро­бо­ту, пред­став­ляв СРСР в ООН і до­слу­жив­ся до за­сту­пни­ка го­ло­ви ра­дян­сько­го МЗС. Слід би зна­ти...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.