«Укра­їн­ський гля­дач вто­мив­ся від не­о­сми­сле­ної ін­фор­ма­ції»

Шеф-ре­да­ктор «5-го ка­на­лу» Во­ло­ди­мир МЖЕЛЬСЬКИЙ — про здо­ро­ву кон­ку­рен­цію на ТБ і бо­роть­бу за ін­тер­нет-ау­ди­то­рію

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ва­дим ЛУБЧАК, «День»

Два мі­ся­ці то­му топ-ме­не­джмент «5-го ка­на­лу» прийняв рі­ше­н­ня сут­тє­во оно­ви­ти ди­зайн і фун­кціо­нал сайта. На від­мі­ну від ін­ших веб-сто­рі­нок те­ле­ка­на­лів, де зде­біль­шо­го на­ма­га­ю­ться ада­пту­ва­ти кон­тент мов­ни­ків під ви­мо­ги ме­ре­жі, на 5.ua зро­би­ли став­ку на окре­мий роз­ви­ток ін­тер­нет- пла­тфор­ми. Чо­му «5 ка­нал» по­чав бо­ро­ти­ся за ува­гу ін­тер­нет-ко­ри­сту­ва­чів, ко­го вва­жає основ­ни­ми кон­ку­рен­та­ми на рин­ку ін­фор­ма­цій­но­го ТБ та яким ба­чить май­бу­тнє ні­ше­вих ка­на­лів в Укра­ї­ні, «Дню» роз­по­вів шеф-ре­да­ктор «5-го ка­на­лу» Во­ло­ди­мир Мжельський.

— Якщо го­во­ри­ти від­вер­то, то час­тка ін­фор­ма­цій­них ка­на­лів в Укра­ї­ні — 2—2,5%. Спо­ча­тку, ко­ли на рин­ку був один ка­нал, від­по­від­но ці від­со­тки міг за­бра­ти він. По­тім з’яви­ло­ся п’ять ін­фор­ма­цій­них ка­на­лів, і во­ни між со­бою по­ді­ли­ли цей же від­со­ток. Ни­ні ми мо­же­мо го­во­ри­ти про умов­ні 10 ка­на­лів, і що в ре­зуль­та­ті? Те­пер ці 10 ка­на­лів бу­дуть ді­ли­ти свою обме­же­ну кіль­кі­сно ау­ди­то­рію. Так, у пе­рі­од ви­бо­рів цей від­со­ток мо­же ма­кси­маль­но ся­гну­ти по­зна­чки 5—6. Але на­віть за та­ких по­зи­цій ми в се­ре­дньо­му го­во­ри­мо про мен­ше від­со­тка на ко­жен ка­нал, — за­ува­жує шеф-ре­да­ктор «5-го ка­на­лу» Во­ло­ди­мир Мжельський. — Ре­кла­мо­дав­цям про­да­ва­ти та­ку ау­ди­то­рію стає все важ­че.

— Не­що­дав­но про­дю­сер «То­ні­са » Оле­ксій Се­ме­нов у роз­мо­ві з «Днем» ска­зав, що ре­клам­ний ри­нок ско­ро­чу­є­ться ли­ше для цен­траль­них ка­на­лів...

— Я по­ва­жаю Оле­ксія Се­ме­но­ва як лю­ди­ну, яка зро­би­ла кіль­ка чі­тких і ді­є­вих ін­фор­ма­цій­них ка­на­лів. Во­ни су­ча­сні, кон­ку­рен­тні, во­ни не про­сто звід­кі­лясь «здер­ті», а ним, так би мо­ви­ти, ви­стра­ж­да­ні. Пи­та­н­ня в то­му, що якщо ми да­лі ро­би­мо ли­ше ін­фор­ма­цій­ний про­дукт, то це, на мою дум­ку, не най­кра­щий ва­рі­ант роз­по­ря­дже­н­ня гро­ши­ма ін­ве­сто­рів. Сьо­го­дні очі­ку­ва­ти, що ще біль­ше лю­дей бу­де ди­ви­ти­ся ін­фор­ма­цій­ні ка­на­ли, не вар­то. Пов­то­рю­ся, ви­бо­ри, су­спіль­ні чи по­лі­ти­чні по­тря­сі­н­ня — так, це за­го­стрює ува­гу ау­ди­то­рії. Але у від­но­сно ста­біль­ний час всі ці лю­ди «йдуть» в ін­тер­нет. А на ТБ див­ля­ться без­кі­не­чні роз­ва­жаль­ні та­лант-шоу, ді­тки — муль­тфіль­ми, а до­мо­го­спо­дар­ки — ме­ло­дра­ма­ти­чні се­рі­а­ли.

«КЛАСНИЙ КА­НАЛ ПРО КУЛЬТУРУ — ДОРОГЕ ЗА­ДО­ВО­ЛЕ­Н­НЯ»

— Чи ба­чи­те май­бу­тнє в Укра­ї­ні у так зва­но­му се­гмен­ті ні­ше­вих ка­на­лів? Зда­є­ться, ка­нал, при­свя­че­ний істо­рії чи які­сній кла­си­чній му­зи­ці, міг би у нас зна­йти свою ау­ди­то­рію.

— Так, ні­ше­ві ка­на­ли в Укра­ї­ни мо­гли б ма­ти ау­ди­то­рію. Але це пи­та­н­ня рів­ня куль­ту­ри лю­дей та вза­га­лі на­ціо­наль­ної сві­до­мо­сті. Якщо ми го­во­ри­мо про мо­жли­вість існу­ва­н­ня ні­ше­во­го ка­на­лу з умов­ною на­звою «Істо­рія», то те­о­ре­ти­чно та­кий ка нал, без умов но, по трі бен. Але пра­кти­чно йо­му не бу­ло б за що існу­ва­ти. Про­бле­ма в то­му, що для та­ких істо­ри­чних, куль­тур­них ка­на­лів тре­ба не про­сто ве­ли­кі ко­шти ін­вес то рів, а дер жав на під трим ка. Адже це ду­же дороге за­до­во­ле­н­ня — утри­му­ва­ти класний ка­нал про культуру. Ду­маю, дер­жа­ва має під­три­му­ва­ти, шу­ка­ти спон­со­рів або за­без­пе­чу­ва­ти бю­дже­тним фі­нан­су­ва­н­ням. Тоб­то, по фа­кту, ро­би­ти все те, що за раз, при най м ні по зи цій но, « ві - ша­ють» на Су­спіль­не ТБ. Від­так са­ме Су­спіль­не те­ле­ба­че­н­ня, якщо ви­хо­ди­ти з на­ших ре­а­лій, в те­о­рії має зайня­ти цю ні­шу. Це, так би мо­ви - ти, їхнє по­ле для ма­нев­ру. Во­ни ма­ють за­йма­ти­ся ін­фор­ма­цій­но-про­сві­тни­цькою ді­яль­ні­стю, ін­фор­ма­цій ною про па ган дою сус піль них цінностей. Су­спіль­ний ка­нал має за до воль ни ти по тре би пе ре дов сім ду­ма­ю­чих лю­дей.

— Якщо по­вер­ну­ти­ся до те­ми ін­фор­ма­цій­них мов­ни­ків, ко­го вва­жа­є­те го­лов­ни­ми кон­ку­рен­та­ми «5-му ка­на­лу»? За ким, так би мо­ви­ти, зві­ря­є­те го­дин­ни­ки?

— Існує та­ка ди­ле­ма: є ка­на­ли, які вар­то ди­ви­ти­ся — не за ра­ху­нок то­го, що в них кра­щий рей­тинг, а са­ме то­му, що во­ни де­мон­стру­ють кла­сні про­фе­сій­ні під­хо­ди. А є ка­на­ли, які ма­ють рей­тинг, але я б їх не ди­вив­ся, на­віть як­би ме­ні за це пла­ти­ли.

Мої ко­ле­ги зна­ють, що час від ча­су про­во­джу так зва­ні дні мо­ні­то­рин­гу ро­бо­ти кон­ку­рен­тів. Тоб­то від ран­ку до ве­чо­ра див­лю­ся, що там у ін­ших. Отак про­сто си­джу в ка­бі­не­ті упро­довж дня і пе­ре­ми­каю ка­на­ли... Як лю­ди­на, яка дав­но на цьо­му рин­ку пра­цює, я то­чно ро­зу­мію, що ле­во­ва ча­сти­на ін­фор­ма­ції — це зов­сім не но­ви­ни. Ця ін­фор­ма­ція з’яв­ля­є­ться са­ме на цих мов­ни­ках, са­ме в цей час не про­сто так. І та­кі ка­на­ли важ­ко на­зва­ти кон­ку­рен­та­ми.

Та­кож ува­гу звер­таю на ка­на­ли, які на­ма­га­ю­ться за­раз по­зи­ціо­ну­ва­ти се­бе як ін­фор­ма­цій­ні. Во­ни кру­тять те ж ко­ле­со, що і ми. Але ні­би по­ін­шо­му, при­найм­ні по­стій­но го­во­рять про це вго­лос.

. . . Олек сій Се ме нов зро бив і з NewsOne ка­нал пря­мих ефі­рів, а зі « 112 Укра ї на » — ка нал, який в ефір­но­му мов­лен­ні «не зу­пи­ня­є­ться», про­ду­ку­ю­чи та­кий со­бі без­кі­не­чний по­тік ін­фор­ма­ції. Мо­жли­во, за­раз з’яви­ться за­про­по­но­ва­ний ним якийсь тре­тій фор­мат на ба­зі «То­ні­са». Але що це все за фа­ктом? Ми ство­рю­є­мо но­ву ні­шу, в ні­ше­вій ін­фор­ма­цій­ній сфе­рі. Ми жи­ве­мо в сво є му « за мкне но му сві ті » . Так, збо­ку мо­же зда­ти­ся, що це ве­ли­кий, роз­ду­тий світ ін­фор­ма­цій­но­го мов­ле­н­ня, але від то­го, яким ми йо­го вда­є­мо, ре­аль­ність не змі­ню­єть - ся — гля­да­ча біль­ше не бу­де, і ка­на­ли все да­лі і да­лі роз­по­ді­ля­ти­муть час­тку, але те­пер між біль­шою кіль­кі­стю кон­ку­рен­тів. Що я про все це ду­маю, про та­ку кон­ку­рен­цію? Що біль­ше роз­ду­ти по­ві­тря­ну куль­ку, то швид­ше во­на ло­пне.

Зре­штою, наш гля­дач вто­мив­ся від ін­фор­ма­ції. Він всі ці ро­ки був актив­но за­ін­три­го­ва­ний тим, що від­бу­ва­є­ться, біль­ше то­го — від­чу­вав се­бе до­ти­чним до по­лі­ти­чних про­це­сів. Але за­раз цей актив­ний гля­дач, це на­ше мо­ло­де по­ко­лі­н­ня — в ін­тер­не­ті.

«ТЕ­ПЕР РО­БИ­МО СТАВ­КУ НА МО­ЛОДЬ»

— Са­ме то­му «5 ка­нал» сут­тє­во оно­вив ди­зайн і фун­кціо­нал сво­го сайта? Ме­не­джмент вирішив бо­ро­ти­ся за ін­тер­нет-ау­ди то­рію?

— На ша ау­ди то рія по сту по во ста­ріє. А лю­ди стар­шо­го по­ко­лі­н­ня в ін­тер­нет «не пі­дуть», при­найм­ні не ма­со­во. Во­ни зви­кли спри­йма­ти ін­фор­ма­цію з те­ле­ві­зо­ра. Ми ро­би­мо те­пер став­ку на мо­лодь, оці 25— 30-рі­чні укра­їн­ці, які хо­чуть жи­ти в но­гу з кра­ї­ною, але не ма­ють змо­ги, та, бу­де­мо від­вер­ти­ми, і ба­жа­н­ня ди­ви­ти­ся те­ле­ба­че­н­ня у не­зру­чний для них час. Ми пі­шли на те, щоб за­без­пе­чи­ти її всі­єю не­об­хі­дною ін­фор­ма­ці­єю в їхньо­му жит­тє­во­му про­сто­рі.

За­раз у нас на сай­ті, як на рин­ку ін­тер­нет-ЗМІ за­га­лом, онов­ле­н­ня «йдуть» одні за одним. Ми про­сто не мо­же­мо зу­пи­ни­ти­ся. Ко­ли ми зу­пи­ня­є­мо­ся пе­ре­по­чи­ти, ри­нок «йде» да­лі. До при­кла­ду, за­раз по­пу­ляр­ні лон­грі­ди — так зва­ні дов­гі істо­рії. Ми ви­рі­ши­ли по­єд­на­ти їх з істо­рі­я­ми, які по­ка­зу­є­мо на ка­на­лі. Але в ефі­рі — це сю­жет ма­кси­мум на три хви­ли­ни, а в ін­тер­не­ті — пов­но­цін­на за­кін­че­на істо­рія. І це ко­ри­сту­є­ться по­пи­том.

Ми оно­ви­ли фо­то­га­ле­рею — кру­та і клі­ка­бель­на тема. Сло­вом, є чи­ма­ло «фі­шок», які тре­ба ро­зу­мі­ти і актив­но ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти. Зві­сно, ін­тер­нет дає омо­ло­дже­н­ня ау­ди­то­рії і во­дно­час утри­мує та по­вер­тає на­шу ау­ди­то­рію ще з ча­сів пер­шо­го Май­да­ну. Крім то­го, сьо­го­дні він під­ки­дає нам те­ми для те­ле­ба­че­н­ня. За­раз «Час он-лайн» за­пу­ска­є­мо па­ра­лель­но в ме­ре­жу і те­ле­е­фір — і най­ці­ка­ві­ше «йде» са­ме в ін­тер­нет. До то­го ж пра­кти­ку­є­мо істо­рію по­за­е­фір­но­го спіл­ку­ва­н­ня, ко­ли на ТБ ре­кла­ма, а на сай­ті гля­да­чі ба­чать в цей мо­мент не­ви­му­ше­не спіл­ку­ва­н­ня го­стей сту­дії. Та­кож спіль­но — ме­ре­жа та ТБ — про­во­ди­мо он­лайн-ча­ти. І це по­ка­зує не­ймо­вір­ні рей­тин­ги.

Тоб то наш онов ле ний сайт не ду­блює ка­нал. Та­кої ме­ти не бу­ло. За­раз він до­пов­нює основ­ний мов­ник. Ко ли ста виш важ ли ву те му опе­ра­тив­но на сайт, а по­тім ана­лі­зу­єш її в те­ле­ві­зо­рі, це має ви­бу­хо­вий ефект.

— Як спри­йма­є­те кон­ку­рен­цію з та­ким по­пу­ляр­ним ни­ні яви­щем, як ін­тер­нет-те­ле­ба­че­н­ня?

— Сьо­го­дні чи­ма­ло ін­тер­нет-ка­на­лів про­сто пе­ре­но­сять прин­ци­пи ро­бо­ти тра­ди­цій­но­го ТБ в ме­ре­жу. По­вір­те, якщо си­гнал ін­тер­нет-ка­на­лів да­ти в те­ле­ві­зор, то ду­же важ­ко від різ ни ти, де який ка нал. Во ни пра­цю­ють за ти­ми ж стан­дар­та­ми. А це — хиб ний під хід. Ін­тер нет — більш швид­ка, ди­на­мі­чна річ і живе за аб­со­лю­тно ін­ши­ми стан­дар­та­ми. То­му пев­ною мі­рою ми, зви­чай­но, ви­хо­ди­мо на їхнє «по­ле». Але якщо нам вда­сться ре­а­лі­зу­ва­ти за­ду­ма­не, то це ви­гля­да­ти­ме які­сно по-ін­шо­му. Не хо­чу ні­ко­го кри­ти­ку­ва­ти, але ве­сти ві­део­блог і ство­рю­ва­ти ін­тер­нет-ТБ — аб­со­лю­тно рі­зні ре­чі.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.