Твер­ди­ня Кам’ян­ця-По­діль­сько­го

Як одне із пра­дав­ніх міст Укра­ї­ни збе­рі­гає істо­ри­чну ав­тен­ти­чність

Den (Ukrainian) - - Наприкінці «дня» - Ми­ко­ла ТИМЧЕНКО, «День», фото ав­то­ра

УХмель­ни­цькій обла­сті роз­та­шо­ва­не ста­ро­дав­нє мі­сто-фор­те­ця — Кам’янець-По­діль­ський. Йо­го на­зи­ва­ють пер­ли­ною По­ді­л­ля, а Ле­ся Укра­їн­ка по­рів­ню­ва­ла мі­сто із «кві­ткою на ка­ме­ні». Во­но сто­їть на ске­ля­стих бе­ре­гах рі­чки Смо­трич, яка оги­нає Ста­ре мі­сто і утво­рює своє­рі­дну пе­тлю. Гли­бо­кий кань­йон рі­чки в дав­ни­ну за­хи­щав мі­сце­вих ме­шкан­ців від во­ро­гів.

■ Кам’янець-По­діль­ський вва­жа­є­ться одним із пра­дав­ніх міст Укра­ї­ни. Впер­ше він зга­ду­є­ться в ли­тов­ських лі­то­пи­сах 1374 р. Ін­ші дже­ре­ла свід­чать, що пер­ша до­ку­мен­таль­на згад­ка про мі­сто зу­стрі­ча­є­ться у вір­мен­ських до­ку­мен­тах за 1060— 1062 рр. У XI сто­літ­ті ста­ро­дав­нє по­се­ле­н­ня ма­ло на­зву Кам’янець. Пі­зні­ше мі­сто ді­ста­ло по­двій­ну на­зву Кам’янець-По­діль­ський. У рі­зний час ним пра­ви­ли га­ли­цько-во­лин­ські кня­зі, Ли­тва, Поль­ща, Ту­реч­чи­на, Ро­сій­ська ім­пе­рія.

■ На те­ри­то­рії су­ча­сно­го Кам’ян­ця-По­діль­сько­го бу­ли по­се­ле­н­ня три­піль­ців, чер­ня­хів­ців. За­раз ар­хе­о­ло­ги зна­хо­дять тут ста­ро­дав­ні мо­не­ти, при­кра­си, пре­дме­ти вжи­тку. А най­ра­ні­шим ар­хе­о­ло­гі­чним зна­хід­кам — кам’яним зна­ря­д­дям і бив­ню ма­мон­та — близь­ко 10 тис. ро­ків. Ці ра­ри­те­ти пред­став­ле­ні в мі­сце­во­му Му­зеї ста­ро­жи­тно­стей По­ді­л­ля.

■ Упро­довж май­же 500 ро­ків у мі­сті існу­ва­ло кіль­ка об­щин: укра­їн­ська, вір­мен­ська і ли­тов­сько-поль­ська. Ко­жна — зі сво­єю мо­вою, куль­ту­рою та ві­рою. Тут та­кож бу­ла силь­на єв­рей­ська об­щи­на. Із се­ре­ди­ни XVIII сто­лі­т­тя Кам’янець-По­діль­ський був одним із ва­жли­вих цен­трів ха­си­ди­зму. Та­ке муль­ти­куль­тур­не су­спіль­ство на­кла­ло свій від­би­ток на культуру та ар­хі­те­кту­ру мі­ста.

■ Про Кам’янець-По­діль­ський хо­дить чи­ма­ло ле­генд. Най­ві­до­мі­ша свід­чить, що одно­го дня че­тве­ро бра­тів, пле­мін­ни­ків ли­тов­сько­го кня­зя Оль­гер­да, по­лю­ва­ли в цих зем­лях. У лі­сі во­ни зу­стрі­ли кра­се­ня-оле­ня, по­гна­ли­ся за ним, а тва­ри­на ви­ве­ла їх до то­го са­мо­го мі­сця, звід­ки від­крив­ся чу­до­вий кра­є­вид на ске­лі та кань­йон. По­ба­чи­ли бра­ти кра­су та­ку і ви­рі­ши­ли по­бу­ду­ва­ти мі­сто, де й по­ча­ли пра­ви­ти. Ни­ні на кам’яних схи­лах мо­жна роз­ди­ви­ти­ся бі­лі скуль­пту­ри оле­нів, які на­га­ду­ють про дав­ню ле­ген­ду.

■Го­лов­на пам’ятка Кам’ян­ця­По­діль­сько­го— ста­ро­дав­ня фор­те­ця. Ар­хе­о­ло­ги вва­жа­ють, що во­на існу­ва­ла вже в Х—ХIII сто­лі­т­тях. Спо­ча­тку це бу­ла де­рев’яна обо­рон­на спо­ру­да. А пі­зні­ше, в XVI сто­літ­ті, де­рев’яні укрі­пле­н­ня за­мі­ни­ли на кам’яні. За всіх ча­сів фор­те­ця Кам’ян­ця-По­діль­сько­го бу­ла не­здо­лан­ною. Одна з ле­генд свід­чить, що 1621 ро­ку хан Осман зі сво­їм вій­ськом пі­ді­йшов до мі­ста, по­ба­чив сті­ни фор­те­ці і зди­ву­вав­ся їхній мі­цно­сті. Хан за­пи­тав, хто по­бу­ду­вав це ди­во. Йо­му від­по­ві­ли: «Ал­лах». То­ді Осман ви­гу­кнув: «Не­хай ал­лах і бе­ре її.», і від­сту­пив. Ли­ше дві­чі за всю свою істо­рію фор­те­цю за­хо­плю­ва­ли: 1393 ро­ку ли­тов­ський князь Ві­товт, а 1672 ро­ку — чи­слен­не ту­ре­цьке вій­сько.

■ У Ста­ро­му мі­сті роз­та­шо­ва­но ба­га­то гар­них і ста­ро­дав­ніх пам’яток ар­хі­те­кту­ри. Ка­фе­драль­ний ко­стел Пе­тра і Павла — один з них. Пе­тро­пав­лів­ський ко­стел по­бу­ду­ва­ли чен­ці-до­мі­ні­кан­ці у 1502— 1517 рр. Че­рез сто з га­ком ро­ків, ко­ли в мі­сті па­ну­ва­ли тур­ки, храм по­ча­ли ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти як го­лов­ну ме­четь і при­бу­ду­ва­ли до ньо­го 36-ме­тро­вий мі­на­рет. Пі­сля по­вер­не­н­ня мі­ста поль­ській вла­ді ко­стел зно­ву став ка­то­ли­цькою свя­ти­нею. Мі­на­рет збе­ре­гли, а звер­ху вста­но­ви­ли ста­тую Бо­го­ро­ди­ці.

■ Гу­ля­ти Кам’ян­цем-По­діль­ським і огля­да­ти чи­слен­ні пам’ятки мо­жна дов­го. Тут за­ти­шно, ком­фор­тно і ко­ло­ри­тно. Вра­жа­ють сво­єю кра­сою та істо­рі­єю мі­ська ра­ту­ша, ста­ро­дав­ні ба­шти, ко­сте­ли, цер­кви, фор­те­ці, мо­сти. Ву­ли­ці Кам’ян­ця-По­діль­сько­го ви­мо­ще­ні бру­ків­кою, а ве­чо­ра­ми ста­ро­дав­ні бу­дів­лі гар­но під­сві­чу­ють. Усе це до­дає мі­сто­ві пев­ної за­гад­ко­во­сті і не­по­втор­но­го шар­му.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.