ЦIНА крем­лів­сько­го сло­ва

Єв­ген МАРЧУК: «Че­рез 17 ро­ків пі­сля під­пи­са­н­ня Ве­ли­ко­го до­го­во­ру між Укра­ї­ною і Ро­сі­єю Пу­тін гру­бо по­ру­шив цей ба­зо­вий до­ку­мент. І не тіль­ки цей»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Дня­ми ви­пов­ни­ло­ся рів­но 20 ро­ків від дня під­пи­са­н­ня так зва­но­го Ве­ли­ко­го до­го­во­ру між Укра­ї­ною та РФ, в яко­му бу­ло за­зна­че­но основ­ні прин­ци­пи офі­цій­них від­но­син двох дер­жав. Три­ває вже че­твер­тий рік вій­ни РФ про­ти Укра­ї­ни, оку­по­ва­но Крим і ча­сти­на Дон­ба­су (при­чо­му що­до Кри­му РФ не при­хо­вує цьо­го фа­кту), вби­то більш ніж де­сять ти­сяч укра­їн­ських гро­ма­дян, ще біль­ше ка­лік, більш ніж міль­йон укра­їн­ців ста­ли ви­му­ше­ни­ми пе­ре­се­лен­ця­ми, втра­ти­ли осе­лі та за­зна­ли ін­ших втрат.

Дня­ми МЗС РФ опри­лю­дни­ло ци­ні­чну за­яву, де ни­ні­шні від­но­си­ни Укра­ї­ни та Ро­сії на­зи­ва­ють «да­ле­ки­ми від ду­ху та бу­кви До­го­во­ру » , й при­чи­ною цьо­го на­зи­ва­ють « го­су­дар­ствен­ный пе­ре­во­рот в Ки­е­ве в 2014 г. » та « откро­вен­но не­дру­же­ствен­ные ша­ги ныне­шних ки­ев­ских вла­стей » . Як пи­сав кла­сик: « Ты ви­но­ват уж тем, что хо­че­тся мне ку­шать » . Та сим­пто­ма­ти­ка агре­со­ра від­чу­ва­ла­ся вже на по­ча­тку 90- х ро­ків. Про це свід­чить низ­ка ню­ан­сів при дис­пу­тах що­до змі­сту До­го­во­ру.

« День » по­спіл­ку­вав­ся з ко­ли­шнім прем’ єр-мі­ні­стром Укра­ї­ни ( 1995— 1996), екс- го­ло­вою СБУ ( 1991— 1994) та пред­став­ни­ком Укра­ї­ни в ро­бо­чій гру­пі з пи­тань без­пе­ки Три­сто­рон­ньої кон­та­ктної гру­пи в Мін­ську — Єв­ге­ном Мар­чу­ком. Са­ме Марчук був без­по­се­ре­дньо до­лу­че­ний до «ку­хні» роз­роб­ки цьо­го До­ку­мен­та і про­во­див ви­рі­шаль­ні пе­ре­го­во­ри що­до йо­го оста­то­чно­го по­го­дже­н­ня на рів­ні пре­зи­ден­тів двох кра­їн.

«СУПЕРЕЧКИ НАБИРАЛИ ТА­КОЇ ГОСТРОТИ, ЩО БЛОКУВАЛИ ВЕСЬ ПРО­ЦЕС РО­БО­ТИ НАД ДОГОВОРОМ»

— Єв­ге­не Ки­ри­ло­ви­чу, на­скіль­ки ві­до­мо « Дню » , ви бра­ли участь не ли­ше в роз­роб­ці так зва­но­го До­го­во­ру « про дру­жбу, спів­ро­бі­тни­цтво і пар­тнер­ство між Укра­ї­ною та Ро­сій­ською Фе­де­ра­ці­єю», а й ві­ді­гра­ли клю­чо­ву­роль увід­сто­ю­ван­ні прин­ци­по­вих мо­мен­тів в цьо­му­до­ку мен­ті, на які РФ не йшла. В умо­вах вій­ни, яка вже три­ває три ро­ки, пи­та­н­ня зо­бов’язань і від­по­від­аль­но­сті РФ на­д­акту­аль­не.

— Я очо­лю­вав укра­їн­ську сто­ро­ну, Олег Со­ско­вець — ро­сій­ську ( а з по­ча­тку пе­ре­го­во­рів — Юрій Ду­бі­нін). Те, що на­зи­ва­є­ться про­стою мо­вою Ве­ли­кий укра­їн­сько- ро­сій­ський до­го­вір, окрім офі­цій­ної на­зви, ще на­зи­ва­є­ться ба­зо­вим. Адже це До­го­вір, у яко­му за­кла­де­но пра­кти­чно всі ба­зо­ві ком­по­нен­ти між­дер­жав­них від­но­син Укра­ї­ни та Ро­сії пі­сля роз­ва­лу СРСР. Окрім то­го, бу­ло від­пра- цьо­ва­но, узго­дже­но й під­пи­са­но ба­га­то ін­ших до­го­во­рів, які ма­ють або те­ма­ти­чне, або га­лу­зе­ве, або ін­ші зна­че­н­ня. В ба­зо­во­му ж До­го­во­рі від­ре­гу­льо­ва­но прин­ци­пи між­дер­жав­них укра­їн­сько- ро­сій­ських від­но­син як са­мо­стій­них дер­жав. Скла­дність по­ля­га­ла в то­му, що па­ра­лель­но з ним роз­ро­бля­ло­ся де­кіль­ка угод по роз­по­ді­лу Чор­но­мор­сько­го фло­ту, де­кіль­ка угод — по бор­гах Укра­ї­ни пе­ред РФ за газ та ін­ші уго­ди про спів­пра­цю в рі­зних га­лу­зях.

— Які пи­та­н­ня бу­ли най­більш дис­ку­сій­ни­ми?

— Ди­ску­сій бу­ло ба­га­то. Пі­дго­тов­ка До­го­во­ру три­ва­ла май­же три ро­ки. Я очо­лив цю ро­бо­ту, ко­ли був при­зна­че­ний пер­шим ві­це-прем’єр-мі­ні­стром уря­ду Укра­ї­ни. Ро­бо­та над цим договором йшла ду­же важ­ко. На­ве­ду всьо­го два при­кла­ди. Ко­ли на­ре­шті ми пі­ді­йшли май­же до за­вер­ше­н­ня ро­бо­ти над цим Договором і па­ра­фу­ва­ли йо­го з пер­шим ві­це-прем’єром Ро­сії Оле­гом Со­сков­цем, Ро­сія по­ча­ла на­по­ля­га­ти на вклю­че­н­ня нор­ми про по­двій­не гро­ма­дян­ство в Укра­ї­ні та сут­тє­ву змі­ну стат­ті про між­дер­жав­ний кор­дон. Ро­сія ста­ла на­по­ля­га­ти на ви­лу­чен­ні всьо­го-на-всьо­го одно­го сло­ва з 2-ї стат­ті, де вка­зу­ва­ло­ся, що сто­ро­ни «по­ва­жа­ють те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність одна одної і під­твер­джу­ють не­по­ру­шність існу­ю­чих між ни­ми кор­до­нів». Так ось, во­ни бу­ли про­ти сло­ва «під­твер­джу­ють».

— Тоб­то по­ва­жа­ють, але не­по­ру­шність не під­твер­джу­ють...

— Що­до гро­ма­дян­ства, РФ хо­ті­ла, щоб в Укра­ї­ні за­ли­ша­лась нор­ма по­двій­но­го гро­ма­дян­ства в ін­те­ре­сах ро­сій­сько­мов­но­го на­се­ле­н­ня та етні­чних ро­сі­ян. По­я­сню­ва­ло­ся це та­ким чи­ном, що міль­йо­ни гро­ма­дян в Укра­ї­ні ро­сій­сько­мов­ні. Ми, зві­сно, на це не мо­гли по­го­ди­ти­ся ні в яко­му ра­зі. Це су­пе­ре­чи­ло укра­їн­сько­му за­ко­но­дав­ству. Ро­сі­я­ни ж на­по­ля­га­ли, на­чеб­то пі­клу­ю­чись про сво­їх спів­ві­тчи­зни­ків. То­ді під спів­ві­тчи­зни­ка­ми во­ни ма­ли на ува­зі не ли­ше ро­сій­сько­мов­не на­се­ле­н­ня, а й етні­чних ро­сі­ян. За ра­дян­ських ча­сів бу­ла та­ка пра­кти­ка — вій­сько­вим пен­сіо­не­рам (го­лов­ним чи­ном — мо­ря­кам) се­ли­ти­ся в Кри­му. Та­кий під­хід сфор­му­вав ве­ли­ку кіль­кість ро­сій­ських сі­мей вій­сько­вих пен­сіо­не­рів, які осе­ли­ли­ся в Кри­му. Суперечки ін­ко­ли набирали та­кої гостроти, що блокували весь про­цес ро­бо­ти над Договором, але по ба­га­тьох із них бу­ло зна­йде­но, все ж та­ки, ком­про­мі­си. Ми вже пра­кти­чно за­кін­чу­ва­ли ро­бо­ту над Договором і на­віть па­ра­фу­ва­ли йо­го. І ось зга­да­ні два пи­та­н­ня пов­ні­стю за­бло­ку­ва­ли май­же го­то­вий для під­пи­са­н­ня до­ку­мент. При­чо­му впер­ла­ся в ці пун­кти са­ме Ро­сія.

«ПРОСТЯГНУВШИ МЕ­НІ ДЛЯ ПОТИСКАННЯ РУКУ, ЄЛЬЦИН ВИРІШИВ ПОТЯГНУТИ ЇЇ НА СЕ­БЕ, АЛЕ Я НЕ ДАВ ЦЬО­ГО ЗРОБИТИ»

— Ви­хо­дить, що все впи­ра­лось уКрим. І пи­та­н­ня по­двій­но­го гро­ма­дян­ства, і фор­му­ла що­до «під­твер­дже­н­ня не­по­ру­шно­сті кор­до­нів». Як ро­сій­ська сто­ро­на мо­ти­ву­ва­ла свою по­зи­цію що­до кор­до­нів?

— Що­до «під­твер­дже­н­ня не­по­ру­шно­сті кор­до­нів», то тут ро­сі­я­ни ви­га­ду­ва­ли будь-які ви­прав­да­н­ня. Мов­ляв, є кор­дон, то на­ві­що на­по­ля­га­ти на «не­по­ру­шно­сті кор­до­нів», адже по­трі­бно то­ді ро­би­ти но­вий ре­жим кор­до­нів і та­ке ін­ше. Ми при­йшли до остан­ньо­го ра­ун­ду пе­ре­го­во­рів. Я в Мо­скві на пе­ре­го­во­рах. Ро­сій­ську де­ле­га­цію очо­лює Со­ско­вець, а я очо­люю укра­їн­ську. Че­рез ці два пи­та­н­ня за­йшли в глу­хий кут. У пе­ре­р­ві я зу­стрі­ча­ю­ся з Ві­кто­ром Чер­но-

«У РОСІЙСЬКІЙ ПОЛІТИЧНІЙ ВЕРХІВЦІ ЩЕ З ТИХЧАСІВ ЖИВЕ НЕСПРИЙНЯТТЯ ПРИНЦИПУ «ПІД­ТВЕР­ДЖЕ­Н­НЯ НЕ­ПО­РУ­ШНО­СТІ КОР­ДО­НІВ»

мир­ді­ним і ка­жу йо­му, що не ду­же ро­зум­но вна­слі­док цих двох по­зи­цій бло­ку­ва­ти ро­бо­ту над Договором. Чер­но­мир­дін ме­ні ка­же: Єв­ге­не Ки­ри­ло­ви­чу, я вас ро­зу­мію, але ж зро­зу­мій­те і ме­не. Тоб­то він дав ме­ні зро­зу­мі­ти, що це не від ньо­го за­ле­жить. Я зро­зу­мів йо­го на­тяк і за­пи­тав: а якщо я по­про­шусь на роз­мо­ву з Єль­ци­ним? Він схваль­но кив­нув го­ло­вою. Ро­би­мо пе­ре­р­ву, і я те­ле­фо­ную в Ки­їв пре­зи­ден­то­ві Ку­чмі, щоб він до­мо­вив­ся про мою зу­стріч з Єль­ци­ним. Пи­та­н­ня мо­жна за­кри­ти вже сьо­го­дні, вар­то спро­бу­ва­ти пе­ре­ко­на­ти Єль­ци­на. Че­рез пів­го­ди­ни Ле­о­нід Ку­чма по­ві­дом­ляє, що зу­стріч по­го­дже­на. Зре­штою ця зу­стріч то­го ж дня й від­бу­ла­ся. Зі мною по­сол Укра­ї­ни в РФ Во­ло­ди­мир Фе­до­ров, а з Єль­ци­ним був ли­ше йо­го ра­дник Дми­тро Рю­рі­ков. Там став­ся ха­ра­ктер­ний епі­зод. За кіль­ка мі­ся­ців до то­го в Мо­скві був Ле­о­нід Ку­чма як пре­зи­дент Укра­ї­ни. У Єль­ци­на бу­ла зви­чка по­ка­зу­ва­ти в пе­ре­го­во­рах се­бе го­лов­ним. Пе­ред те­ле­ка­ме­ра­ми він ро­бив па­ні­брат­ські ру­хи, як стар­ший брат. На­чеб­то ні­чо­го по­га­но­го чи обра­зли­во­го в обі­ймах не­має, але при цьо­му де­мон­стру­є­ться по­ка­зо­ва до­мі­на­ція. Я про цю осо­бли­вість Єль­ци­на знав. То­му ко­ли за­йшов до кім­на­ти те­ле­ві­зій­ний опе­ра­тор, а по­тім Єльцин з Рю­рі­ко­вим, то Бо­рис Ми­ко­ла­йо­вич ду­же по- дру­жньо­му про­де­мон­стру­вав, що впі­знав ме­не ще з по­пе­ре­дніх пе­ре­го­во­рів. Але простягнувши ме­ні для потискання руку, він вирішив потягнути її на се­бе. Я, у свою чер­гу, при ру­ко­сти­скан­ні, як ка­жуть, на пов­ну «вклю­чив» м’язи пра­вої ру­ки і не дав пе­ре­тя­гну­ти се­бе до ньо­го. Зви­чай­но, я не ро­бив ви­гля­ду, чо­му я так зро­бив, але Бо­рис Ми­ко­ла­йо­вич злег­ка по­смі­хнув­ся і ки­нув на ме­не тро­хи хо­ло­дну­ва­тий по­гляд. Мов­ляв: «Ну-ну!». Але по­бла­жли­ві обійми « стар­шо­го бра­та» не від­бу­ли­ся.

— За­раз на між­на­ро­дній аре­ні на­віть пе­ре­сі­чні гро­ма­дя­ни мо­гли пе­ре­ко­на­тись ува­жли­во­сті цьо­го при­йо­му­на при­кла­ді по­ти­скань Трам­па.

— Роз­по­чав роз­мо­ву Єльцин зі зви­ну­ва­че­н­ня на­шої сто­ро­ни. То­ді очі­ку­вав­ся ві­зит Єль­ци­на в Укра­ї­ну для під­пи­са­н­ня цьо­го До­го­во­ру. До­го­вір був вже па­ра­фо­ва­ним, але ще не під­пи­са­ний пре­зи­ден­та­ми, а от­же, не міг бу­ти на­прав­ле­ний до на­ших пар­ла­мен­тів на ра­ти­фі­ка­цію. Я по­яснив Єль­ци­ну по­зи­цію що­до по­двій­но­го гро­ма­дян­ства, і він на­ре­шті по­го­див­ся. А по­тім по­вер­ну­ли­ся до зга­да­ної не­по­ру­шно­сті кор­до­нів, а то­чні­ше, до то­го са­мо­го сло­ва « під­твер­джу­ють». Єльцин: ми ж брат­ські на­ро­ди! І що ж це ми ма­є­мо всьо­му сві­ту го­во­ри­ти про те, що під­твер­джу­є­мо не­по­ру­шність кор­до­нів? І до­дав: я за­яв­ляв і за­раз за­яв­ляю, що Крим — це Укра­ї­на. А то­ді, до ре­чі, не бу­ло не те що де­лі­мі­та­ції, а й де­мар­ка­ції кор­до­нів. То­ді я ка­жу: чо­му, в та­ко­му ра­зі, існує ця ж фор­му­ла «під­твер­дже­н­ня не­по­ру­шно­сті кор­до­нів» у до­го­во­рах Ро­сії та Ка­зах­ста­ну, Ро­сії та Бі­ло­ру­сі, Ро­сії і Та­джи­ки­ста­ну, який на­віть не має без­по­се­ре­дніх кор­до­нів з РФ? Чо­му то­ді з Укра­ї­ною це одне сло­во не має зву­ча­ти в До­го­во­рі? Єльцин по­ди­вив­ся на Рю­рі­ко­ва, який про цей мо­мент, ма­буть, не по­пе­ре­див сво­го пре­зи­ден­та. До­даю: більш то­го, Бо­ри­се Ми­ко­ла­йо­ви­чу, ви ще до ГКЧП, 1990 ро­ку в Ки­є­ві, як пре­зи­дент РФ ще в скла­ді СРСР під­пи­са­ли укра­їн­сько- ро­сій­ський До­го­вір, де за­зна­че­на са­ме та­ка фор­му­ла. На той час Ро­сія пер­ша із усіх кра­їн ко­ли­шньо­го СРСР ухва­ли­ла де­кла­ра­цію про дер­жав­ний су­ве­ре­ні­тет, і в по­ві­трі за­ви­сло пи­та­н­ня про мо­жли­вість ство­ре­н­ня кон­фе­де­ра­ції за­мість Ра­дян­сько­го Со­ю­зу. Ка­жу: адже це за­галь­но­прийня­тна фор­му­ла со­лі­дних дер­жав. Єльцин мав зви­чку не­спо­ді­ва­но за­мов­ка­ти на пе­ре­го­во­рах, обду­му­ю­чи про­бле­му. І тут він на­су­пив­ся, за­мовк. На­ста­ла па­у­за. По­тім він по­вер­нув­ся до сво­го ра­дни­ка і про­го­во­рив: «Рю­рі­ков, а ви, як ба­чу, бю­ро­крат » . Зви­чай­но, в цьо­му був пев­ний спе­ктакль, але по­тім Єльцин твер­до ска­зав: до­бро! Тоб­то по­го­див­ся. Зви­чай­но, це ду­же ско­ро­че­на і ду­же спро­ще­на вер­сія тих пе­ре­го­во­рів. До ре­чі, за­мість пла­но­вих 20 хви­лин роз­мо­ва три­ва­ла 40 хви­лин. Але на­віть пі­сля цьо­го по­го­дже­н­ня ми­ну­ло ще ба­га­то ча­су. Важ­ко йшли пе­ре­го­во­ри що­до роз­по­ді­лу Чор­но­мор­сько­го фло­ту . І До­го­вір бу­ло під­пи­са­но ли­ше че­рез два ро­ки, ко­ли Єльцин при­був в Укра­ї­ну.

— Чо­му­ро­сі­я­ни так дов­го тя­гну­ли пи­та­н­ня зі сло­вом «під­твер­джу­ють»? Мо­жли­во, во­ни то­ді вже ма­ли на­мі­ри по­ру­шу­ва­ти на­ші кор­до­ни?

— Уже пі­сля смер­ті Бо­ри­са Єль­ци­на ті, хто брав участь у цих пе­ре­го­во­рах, на­при­клад, та­кий ро­сій­ський ди­пло­ма­ти­чний «яструб» Юрій Ду­бі­нін, на­пи­сав на- віть ста­т­тю «Як ді­ли­ли Чор­но­мор­ський флот», де ска­зав, що Єльцин, а най­біль­ше — Со­ско­вець, пі­шли на не­ви­прав­да­ні по­сту­пки Укра­ї­ні. Я не ви­клю­чаю, що ідею по­двій­но­го гро­ма­дян­ства в Укра­ї­ні Єльцин і сам під­три­му­вав. А ось у на­ма­ган­ні уни­кну­ти «під­твер­дже­н­ня» не­по­ру­шно­сті кор­до­нів зву­ча­ло вже за­сте­ре­же­н­ня на май­бу­тнє.

Че­рез 17 ро­ків пре­зи­дент РФ Пу­тін гру­бо по­ру­шив цей ба­зо­вий укра­їн­сько-ро­сій­ський До­го­вір. І не тіль­ки цей. Зна­чною мі­рою це і по­яснює, що в російській політичній верхівці ще з тих ча­сів живе несприйняття принципу «під­твер­дже­н­ня не­по­ру­шно­сті кор­до­нів». Гру­зія 2008 рік і Укра­ї­на 2014 ро­ку є то­му під­твер­дже­н­ням.

— Ви­хо­дить так, що всі по­ді­бні до­го­во­ри, які Ро­сія під­пи­су­ва­ла з ко­ли­шні­ми со­ю­зни­ми ре­спу­блі­ка­ми, де-фа­кто не да­ють жо­дних га­ран­тій без­пе­ки цим дер­жа­вам з бо­ку­РФ?

— Пу­тін по­ру­шив вза­га­лі всі ба­зо­ві прин­ци­пи мі­жна­ро­дної без- пе­ки. То­му, на­при­клад, пі­сля то­го як Ка­зах­стан пе­ре­йшов на ла­ти­ни­цю (при їх ду­же скла­дно­му кор­до­ні з Ро­сі­єю, яко­го сво­го ча­су май­же не бу­ло), тра­пи­тись мо­же все що зав­го­дно.

— Тож цей До­го­вір, як і ін­ші, що під­пи­са­ла Ро­сія, не став ді­є­вим за­по­бі­жни­ком від агре­сії РФ.

— Пі­сля ра­ти­фі­ка­ції ця між­дер­жав­на уго­да бу­ла на­прав­ле­на в Ра­ду Без­пе­ки ООН, де во­на й збе­рі­га­є­ться як ба­зо­вий між­дер­жав­ний до­го­вір двох кра­їн. Без цьо­го До­го­во­ру МВФ не пі­шов би на пов­но­мас­шта­бну спів­пра­цю з Укра­ї­ною. Адже Укра­ї­на і РФ ви­йшли із одні­єї кра­ї­ни СРСР, і між ни­ми за­ли­ши­лось без­ліч скла­дних про­блем. Я до­бре пам’ятаю, як ми бу­кваль­но че­рез хви­ли­ну пря­мо із за­ли пе­ре­го­во­рів по­ві­до­ми­ли те­ле­фо­ном на­шій де­ле­га­ції, яка бу­ла в штаб-квар­ти­рі МВФ, про те, що тіль­ки що го­ло­ви укра­їн­ської і ро­сій­ської дер­жав­них де­ле­га­цій Марчук і Со­ско­вець па­ра­фу­ва­ли До­го­вір. Він мав ве­ли­ке зна­че­н­ня ще й то­му, що в будь-якій су­пе­ре­чці з будь-яко­го пи­та­н­ня мо­гла бу­ти апе­ля­ція до цьо­го До­го­во­ру.

Ко­ли зга­ду­ють сло­ва Бі­смар­ка про те, що до­го­во­ри з Ро­сі­єю не вар­ті па­пе­ру, на яко­му сто­їть ро­сій­ський під­пис, то му­шу ска­за­ти: всі до­го­во­ри під­пи­су­ють на па­пе­рі. Ін­шо­го спосо­бу офі­цій­но­го вре­гу­лю­ва­н­ня між­дер­жав­них сто­сун­ків не­має. Лав­ров якось ска­зав, що той са­ме Бу­да­пешт­ський ме­мо­ран­дум пе­ред­ба­чав ли­ше від­су­тність ядер­ної за­гро­зи від кра­їн-га­ран­тів. То­ді я дав на те­ле­ба­чен­ні коментар: ні­чо­го по­ді­бно­го, тре­ба зга­ду­ва­ти текст ме­мо­ран­ду­му, де зга­ду­є­ться не вла­сти­ве ан­глій­ській мо­ві по­трій­не за­пе­ре­че­н­ня. «Ро­сій­ська Фе­де­ра­ція, Спо­лу­че­не Ко­ро­лів­ство Ве­ли­ко­бри­та­нії та Пів­ні­чної Ір­лан­дії і Спо­лу­че­ні Шта­ти Аме­ри­ки під­твер­джу­ють їх зо­бов’яза­н­ня утри­му­ва­ти­ся від за­гро­зи си­лою чи її ви­ко­ри­ста­н­ня про­ти те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті чи по­лі­ти­чної не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни, і що ні­яка їхня зброя ні­ко­ли не бу­де ви­ко­ри­ста­на про­ти Укра­ї­ни, крім ці­лей са­мо­обо­ро­ни або будь-яким ін­шим чи­ном, згі­дно зі Ста­ту­том Ор­га­ні­за­ції Об’єд­на­них На­цій». Ні­яка, ні­ко­ли, не бу­де. Ро­сія на­плю­ва­ла і на цей між­на­ро­дний до­ку­мент.

— Чи мо­жна в Мі­жна­ро­дно­му су­ді апе­лю­ва­ти до цьо­го До­го­во­ру­на юри­ди­чно­му­фрон­ті бо­роть­би з агре­со­ром?

— Мо­жна. Але до цьо­го тре­ба про­ве­сти ве­ли­ку ро­бо­ту з пра­виль­но­го збо­ру до­ка­зів ро­сій­ської агре­сії, які б ви­три­ма­ли опо­ну­ва­н­ня Ро­сії в Мі­жна­ро­дно­му су­ді, об­чи­сли­ли за ду­же не­про­стою про­це­ду­рою втра­ти, яких за­зна­ла дер­жа­ва Укра­ї­на та укра­їн­ські гро­ма­дя­ни від та­кої агре­сії. По­трі­бно зробити ще ба­га­то чо­го. Ду­же ба­га­то.

— Як ви вва­жа­є­те, як­би Єльцин пе­ре­дав вла­ду­не Пу­ті­ну, а Чер­но­мир­ді­ну, чи по­ча­лась би ро­сій­ська агре­сія про­ти Укра­ї­ни?

— Ні­ко­ли. Про­бле­ми мо­гли бу­ти, але вій­ни і ане­ксії Кри­му не бу­ло б. Але й Укра­ї­на по­вин­на бу­ла за цей час та­кож зробити ба­га­то для змі­цне­н­ня сво­єї без­пе­ки.

Мо­сква. 18 кві­тня 1995 р. Пре­зи­дент РФ Єльцин під­твер­джує дію па­ра­фо­ва­но­го До­го­во­ру між Укра­ї­ною і Ро­сі­єю. За сло­ва­ми Є.Мар­чу­ка, та­ким чи­ном в текс­ті До­го­во­ру збе­рі­га­є­ться фор­му­лю­ва­н­ня пун­кту про кор­до­ни, за­про­по­но­ва­не укра­їн­ською сто­ро­ною і в яко­му йде­ться, що «сто­ро­ни по­ва­жа­ють існу­ю­чі кор­до­ни одна одної і під­твер­джу­ють їхню не­до­тор­кан­ність» (interfax.com.ua)

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.