«Ключ до ви­вче­н­ня будь-якої мо­ви»

Чо­му в Хар­ко­ві уже по­над де­сять ро­ків про­во­дять тур­нір се­ред знав­ців... дав­ньо­гре­цької

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Лю­дми­ла ЛУТИЦЬКА, Хар­ків

По­над де­сять ро­ків на ка­фе­дрі ста­ро­дав­ньо­го сві­ту і се­ре­дніх ві­ків істо­ри­чно­го фа­куль­те­ту ХНУ ім. В.Ка­ра­зі­на про­во­дять тур­ні­ри се­ред знав­ців дав­ньо­гре­цької мо­ви. За­зви­чай зма­га­є­ться ко­ман­да «ко­ри­фе­їв», се­ред яких сту­ден­ти IV—VI кур­сів, які вчать мо­ву ел­лі­нів ви­клю­чно за вла­сним ба­жа­н­ням, і ко­ман­да III кур­су, на яко­му дав­ньо­гре­цьку ви­кла­да­ють спец­кур­сом для всіх.

«Се­ред зав­дань — від­мі­ню­ва­н­ня імен­ни­ків, ви­яви­ти, в якій фор­мі де­які сло­ва уві­йшли в ро­сій­ську або укра­їн­ську мо­ви. На­при­клад, в укра­їн­ській мо­ві є та­ке сло­во «ха­ле­па». Во­но дав­ньо­гре­цьке за по­хо­дже­н­ням. Є ду­же ві­до­мий ви­слів Пла­то­на: khalepa ta kala, і з дав­ньо­гре­цької він пе­ре­кла­да­є­ться бу­кваль­но «пре­кра­сне — важ­ке», — роз­по­від­ає кан­ди­дат істо­ри­чних на­ук Окса­на РУЧИНСЬКА.

Са­ме Окса­на Ана­то­лі­їв­на при­ще­плює сту­ден­там ці­ка­вість до істо­рії Ста­ро­дав­ньої Гре­ції. Сво­го ча­су во­на ста­жу­ва­лась рік в афін­сько­му уні­вер­си­те­ті, знає і но­во­гре­цьку, і дав­ньо­гре­цьку мо­ви. Тож во­на, вла­сне, і бу­ла суд­дею на тур­ні­рі, де за­га­лом бу­ло шість зав­дань. Во­ни до­по­мо­гли ви­яви­ти, в якій ко­ман­ді най­кра­ще зна­ють дав­ньо­гре­цькі ви­сло­ви, від­мі­ню­ють імен­ни­ки й ді­є­сло­ва, чи­та­ють текс­ти дав­ньо­гре­цьких фі­ло­со­фів за си­сте­мою Ера­зма.

«Дав­ньо­гре­цька та но­во­гре­цька мо­ви — рі­зні. Во­ни схо­жі ли­ше за на­пи­са­н­ням лі­тер. Дав­ньо­гре­цька мо­ва ду­же важ­ка. Для то­го щоб пра­виль­но сфор­му­лю­ва­ти дум­ку, сту­ден­ти ка­жуть, що по­трі­бно ма­ти комп’ютер у го­ло­ві. Але во­на ду­же сти­му­лює. Пі­сля дав­ньо­гре­цької мо­ви ан­глій­ська ви­да­сться най­лег­шою. Дав­ньо­гре­цька мо­ва — це ключ до ви­вче­н­ня будь-якої мо­ви. То­му на­віть з ме­то­до­ло­гі­чних по­зи­цій во­на ду­же ко­ри­сна»,— ствер­джує ви­кла­да­чка.

Ме­ні ви­па­ла на­го­да ста­ти свід­ком тур­ні­ру. І мо­жу ска­за­ти, що бо­роть­ба справ­ді то­чи­ла­ся за­пе­кла. У ко­жно­му ра­ун­ді фа­во­рит зма­гань змі­ню­вав­ся, про­те пе­ре­мо­гла все-та­ки дру­жба. Ні­чи­єю між ко­ман­да­ми тре­тьо­кур­сни­ків і збір­ною IV—VI кур­сів за­ли­ши­лись за­до­во­ле­ні всі. Сту­ден­ти III кур­су до­ве­ли — хоч ви­вча­ють дав­ньо­гре­цьку всьо­го пів­ро­ку, але успі­шно. А стар­шо­кур­сни­ки по­ра­ду­ва­ли осо­бли­во Окса­ну Ана­то­лі­їв­ну, бо спец­кур­су з дав­ньо­гре­цької в їхній на­вчаль­ній про­гра­мі вже не­має, про­те во­ни про­дов­жу­ють її ви­вча­ти. Одні — за­ра­ди на­пи­са­н­ня ди­пло­му та мо­жли­во­сті ви­вче­н­ня в ори­гі­на­лі дав­ньо­гре­цьких дже­рел, для ін­ших це ста­ло хо­бі. На­при­клад, че­твер­то­кур­сни­ця Ка­те­ри­на Ма­мон­то­ва ви­вчає дав­ньо­гре­цьку мо­ву вже дру­гий рік. Най­скла­дні­ше для неї, ка­же, це пра­виль­но ста­ви­ти на­го­лос у сло­вах під час чи­та­н­ня текс­тів. Про­те во­на не від­сту­пи­ла пе­ред тру­дно­ща­ми і про­дов­жи­ла ви­вче­н­ня дав­ньо­гре­цької мо­ви, адже її зна­н­ня від­кри­ло пе­ред нею чи­ма­ло мо­жли­во­стей у до­слі­джен­ні улю­бле­ної те­ми.

«Я ви­вчаю дав­ньо­гре­цьку ме­ди­ци­ну. І всі дже­ре­ла на­пи­са­ні дав­ньо­гре­цькою мо­вою. Те­пер я маю мо­жли­вість чи­та­ти в ори­гі­на­лі текс­ти Гіп­по­кра­та, істо­рії хво­роб, рі­зно­ма­ні­тні на­пи­си...» — роз­по­від­ає Ка­те­ри­на. І якщо во­на в Гре­ції по­ки не бу­ва­ла, то п’яти­кур­сни­ця Те­тя­на Ко­но­ва­ло­ва ви­вча­ла ре­лі­гію, жі­но­чі куль­ти, в то­му чи­слі на роз­ко­пках Ста­ро­дав­ньої Оль­вії — ан­ти­чної гре­цької ко­ло­нії. Дів­чи­на при­га­дує пам’ятки, які вда­ло­ся там зна­йти. Ка­же, се­ред них бу­ло ба­га­то текс­тів, при­свя­че­них Афро­ді­ті. Са­ме зна­н­ня дав­ньо­гре­цької мо­ви до­по­ма­га­ло швид­ко іден­ти­фі­ку­ва­ти, ко­му при­свя­че­ні на­пи­си. Те­тя­на зі­зна­є­ться, що вже пра­цює не за спе­ці­аль­ні­стю, але істо­рія ста­ро­дав­ньо­го сві­ту й ви­вче­н­ня дав­ньо­гре­цької мо­ви зав­жди бу­де для неї хо­бі, яким мо­жна пи­ша­ти­ся.

Кан­ди­дат істо­ри­чних на­ук Окса­на Ручинська ствер­джує: тур­нір із дав­ньо­гре­цької мо­ви на істо­ри­чно­му фа­куль­те­ті «ка­ра­зін­сько­го уні­вер­си­те­ту» — тра­ди­цій­ний. Тож обов’яз­ко­во від­бу­де­ться і на­сту­пно­го ро­ку. На за­пи­та­н­ня, чи не хо­ті­ли б йо­го зро­би­ти все­укра­їн­ським, скром­но по­смі­ха­є­ться й від­по­від­ає: хо­ча б за­галь­но­у­ні­вер­си­тет­ським.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.