Де ви­хід із «трьох со­сен»?

Ва­лен­тин НАЛИВАЙЧЕНКО: «Не­об­хі­дно роз­по­ча­ти про­цес під­го­тов­ки на­бу­т­тя член­ства в НАТО і ста­ту­су кра­ї­ни-кан­ди­да­та на вступ у ЄС»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Ва­лен­тин НАЛИВАЙЧЕНКО: «Не­об­хі­дно роз­по­ча­ти про­цес під­го­тов­ки на­бу­т­тя член­ства в НАТО і ста­ту­су кра­ї­ни-кан­ди­да­та на вступ до ЄС»

Ста­рі по­лі­ти­чні кон­флі­кти, зокре­ма, но­вий ви­ток про­ти­сто­я­н­ня між Пре­зи­ден­том Пе­тром По­ро­шен­ком і лі­де­ром « Ба­тьків­щи­ни » Юлі­є­ю­Ти­мо­шен­ко, втом­лю­ють су­спіль­ство. Від­по­від­но всі шу­ка­ють ви­хід із « трьох со­сен » . Чи зда­тне су­спіль­ство ство­ри­ти та­ку аль­тер­на­ти­ву, яка змо­гла б всто­я­ти та зре­што­ю­впев­не­но взя­ти єди­но вір­ний курс?

Про це « День » по­спіл­ку­вав­ся з лі­де­ром гро­мад­сько­го об’ єд­на­н­ня « Спра­ве­дли­вість » , екс- го­ло­вою СБУ Ва­лен­ти­ном НАЛИВАЙЧЕНКОМ.

«СПАЙКА» РО­СІЙ­СЬКО­ГО Й УКРА­ЇН­СЬКО­ГО ОЛІГАРХАТУ СТА­ЛА НА­ДЗВИ­ЧАЙ­НО ЗГУБНИМ ФАКТОРОМ ДЛЯ РОЗБУДОВИ ДЕР­ЖА­ВИ»

— В Укра­ї­ні го­стро сто­їть пи­та­н­ня вну­трі­шньо­по­лі­ти­чно­го кон­сен­су­су. Ви, як по­лі­тик, ба­чи­те здо­ро­ві си­ли для на­ціо­наль­но­го діа­ло­гу та об’єд­на­н­ня?

— Я пе­ре­ко­на­ний, що в Укра­ї­ні гро­ма­дян­ське су­спіль­ство вже дав­но від­бу­ло­ся. Пі­сля Май­да­ну, під час вій­ни лю­ди ма­ють нові ви­мо­ги і до по­лі­ти­ків уза­га­лі, й до вла­ди, вклю­чно з Пре­зи­ден­том. У вла­ди, на жаль, не­має ро­зу­мі­н­ня, що по­трі­бна які­сно но­ва пла­тфор­ма, яка б ґрун­ту­ва­ла­ся на вну­трі­шньо­укра­їн­ських за­са­дах та іде­ях. За­мість то­го вла­да ви­ко­ри­сто­вує ма­ні­пу­ля­ції, щоб за­про­по­ну­ва­ти су­спіль­ству псев­до­ре­фор­ми та уяв­ні змі­ни.

— Тоб­то фор­му­ю­ться па­ра­лель­ні ре­аль­но­сті: в яких існує вла­да і в яких пе­ре­бу­ває су­спіль­ство. Але це ж не­без­пе­чно, й ми це про­хо­ди­ли.

— Про­хо­ди­ли вже че­рез два Май­да­ни. По­лі­ти­ки ма­ють ви­зна­ти — змі­ни­ли­ся лю­ди і змі­ни­ли­ся ча­си. Тре­ба від­по­від­а­ти но­вим за­пи­там. Олі­гар­хія, ко­ру­пція, бі­знес у вла­ді — є ти­ми при­чи­на­ми, які не до­зво­ля­ють вер­хів­ці існу­ва­ти в такт із су­спіль­ни­ми за­пи­та­ми. Це ще раз до­во­дить: си­сте­му тре­ба до­ко­рін­но змі­ню­ва­ти, де­мон­ту­ва­ти і бу­ду­ва­ти но­ву. Но­ва вла­да має існу­ва­ти у про­зо­рій і аб­со­лю­тно де­мо­кра­ти­чній си­сте­мі.

— Чи це ре­аль­но зро­би­ти в умо­вах, які існу­ють за­раз? Існує дум­ка, що ро­сій­ські олі­гар­хи та чи­нов­ни­ки зна­ють, де ме­жа вла­сно­го зба­га­че­н­ня і де по­чи­на­ю­ться на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си, то­ді як на­ші не зна­ють мі­ри?

— Га­да­ти, що на­ші олі­гар­хи змі­ня­ться — не вар­то. Це мар­ну­ва­н­ня ча­су. Вну­трі­шній агре­сор ні­чим не кра­щий від зов­ні­шньо­го. В Укра­ї­ну за­хо­ди­ли ро­сій­ські ка­пі­та­ли, які фі­нан­су­ва­ли мі­сце­ві ан­ти­укра­їн­ські пар­тії, зокре­ма КПУ. Ось що зре­штою при­зве­ло до вій­ни. Ця спайка ро­сій­сько­го й укра­їн­сько­го олігархату ста­ла на­дзви­чай­но згубним фактором для дер­жа­ви. І та олі­гар­хі­чна гру­па, яка за­раз при вла­ді, гра­бу­ю­чи укра­їн­ські ре­сур­си та ма­ні­пу­ля­тив­но ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи ЗМІ, що зно­ву ж та­ки на­ле­жать їй, ні­чо­го до­бро­го Укра­ї­ні не при­не­сла. На мою дум­ку, ме­та аль­тер­на­тив­них по­лі­ти­чних сил має бу­ти на­сту­пною: жорс­тко від­ді­ли­ти бі­знес від вла­ди.

— Як ма­ють по­ве­сти се­бе олі­гар­хи в ни­ні­шніх умо­вах? Мо­жли­во, їм вар­то зре­штою зба­гну­ти ри­зи­ки « то­ну­чо­го ко­ра­бля» і, до­ки не пі­зно, по­ді­ли­ти­ся з кра­ї­ною та су­спіль­ством час­ткою при­вла­сне­но­го?

— На це го­ді спо­ді­ва­тись. Бу­де­мо ре­а­лі­ста­ми. Ні­ко­ли на­гра­бо­ва­не во­ни не від­да­ва­ли — на­віть час­тки не від­да­дуть. Там ін­ші прин­ци­пи ми­сле­н­ня. Біль­ше то­го, во­ни ді­ють аб­со­лю­тно про­ти­ле­жно. Вва­жаю, що тут по­трі­бен ін­ший сце­на­рій — ство­ре­н­ня но­вих, аль­тер­на­тив­них по­лі­ти­чних сил. Із цьо­го по­ро­чно­го ко­ла тре­ба ви­ри­ва­тись і, по­вто­рюю, чі­тко роз­ді­ли­ти бі­знес і вла­ду. Пред­став­ник вла­ди — це на­йма­ний ро­бі­тник, яко­го найняв на­род для кон­кре­тних фун­кцій. Якщо за­йма­є­шся бі­зне­сом, то не ма­єш пра­ва ліз­ти до вла­ди. Ли­ше це вря­тує кра­ї­ну в пер­спе­кти­ві. За­раз вла­да фор­му­є­ться і діє за прин­ци­па­ми ку­лу­ар­но­сті та осо­би­стої від­да­но­сті.

— Чи не зда­є­ться вам, що ни­ні від­бу­ва­є­ться но­вий ви­ток вну­трі­шньої бо­роть­би, вра­хо­ву­ю­чи про­ти­сто­я­н­ня між По­ро­шен­ком і Ти­мо­шен­ко? Лю­ди пе­ре­ко­на­ні, що всім уча­сни­кам цьо­го про­ти­сто­я­н­ня у свій час «при­ли­па­ло» від РФ, й усі во­ни бу­ли або і є пов’ яза­ні з Ро­сі­єю. Як ви оці­ню­є­те цей но­вий ви­ток ста­ро­го про­ти­сто­я­н­ня?

— Зга­да­ний скан­дал — це за­ста­рі­ле по­лі­ти­чне шоу. Ста­рі по­лі­ти­ки і ста­рі сце­на­рії роз­бра­ту пра­цю­ють до­сі. Зре­штою, це по­зна­ча­є­ться як на рів­ні со­ці­аль- но­го ста­но­ви­ща укра­їн­ців, так і на рів­ні на­ціо­наль­ної без­пе­ки. Що ж до ком­про­ма­ту, то і Мо­сква, і Ва­шинг­тон, зна­ю­чи про на­яв­ність бі­знес- груп в укра­їн­ській вла­ді, зви­чай­но, ро­зу­мі­ють на­шу вра­зли­вість. До­сі вла­да гра­бує, ви­во­дить гро­ші че­рез офшо­ри, ні­чо­го не змі­ню­є­ться. Ці лю­ди не за­ми­слю­ю­ться про зав­тра­шній день дер­жа­ви. Во­ни ми­слять ка­те­го­рі­я­ми тіль­ки вла­сно­го зба­га­че­н­ня. Зре­штою, ці на­гра­бо­ва­ні ре­сур­си до­по­ма­га­ють їм утри­му­ва­тись на­го­рі. Та­ким чи­ном, олі­гар­хі­чна ко­рум­по­ва­на си­сте­ма за­мкну­та на со­бі, тож не зла­мав­ши її, в цій кра­ї­ні ні­чо­го не змі­ни­ться. Іна­кше су­спіль­ство ли­ше « спо­жи­ва­ти­ме» їхні свар­ки в пар­ла­мен­ті, вза­єм­ні обви­ну­ва­че­н­ня, при то­му що ко­жен із них має свої грі­хи, а по су­ті жо­дних змін не від­бу­де­ться.

— 90-ті до­сі тя­гну­ться за на­ми шлей­фом. Які пи­та­н­ня 90-х в Укра­ї­ні до­сі не ви­рі­ше­ні?

— До­сі не­має спра­ве­дли­во­сті і про­зо­ро­сті на рин­ку зем­лі. Не­має про­зо­ро­сті й у пи­тан­ні ви­ко­ри­ста­н­ня надр. Не­має за­кон­но­сті й по­ряд­ку в пи­та­н­нях на­ціо­наль­ної без­пе­ки. І най­го­лов­ні­ше — не­має спра­ве­дли­во­го роз­по­ді­лу на­ціо­наль­но­го ба­гат­ства. У нас ли­ше ку­пка лю­дей, які мо­но­по­лі­зу­ва­ли вплив, вла­ду і, зно­ву ж та­ки, ви­ко­ри­сто­ву­ють її для утри­ма­н­ня вла­сних по­зи­цій та осо­би­сто­го зба­га­че­н­ня. Я ба­чу май­бу­тнє кра­ї­ни з лі­бе­раль­но­ю­еко­но­мі­ко­ю­при ви­со­ких со­ці­аль­них стан­дар­тах для пе­ре­сі­чних гро­ма­дян.

«ЗМІ­НЮ­Ю­ТЬСЯ ПРЕЗИДЕНТИ, А «СПРА­ВА ГОНГАДЗЕ — ПОДОЛЬСЬКОГО» ЗА­ЛИ­ША­Є­ТЬСЯ БЕЗ ОГОЛОШЕННЯ ЗА­МОВ­НИ­КІВ»

— Не­що­дав­но був День жур­на­лі­ста. Вла­да ма­ні­пу­лює су­спіль­ною дум­кою не ли­ше че­рез свої офі­цій­ні за­яви, а й ви­ко­ри­сто­вує ЗМІ. Ча­сто мо­жна по­мі­ти­ти, що як тіль­ки го­лов­ні вла­дні пер­со­ни по­тра­пля­ють у хви­лю не­га­ти­ву, то з’ яв­ля­ю­ться якісь нові ін­фор­ма­цій­ні при­во­ди, які від­во­лі­ка­ють ува­гу гро­ма­дян. Звід­си по­стає пи­та­н­ня про від­по­від­аль­ність жур­на­лі­стів пе­ред су­спіль­ством і дер­жа­вою. Зре­штою ме­діа не ли­ше за­до­воль­ня­ють по­пит за­га­лу, а й фор­му­ють йо­го.

— Справ­жньо­го жур­на­лі­ста у сво­їй про­фе­сії мо­ти­вує ба­жа­н­ня від­ді­ли­ти бре­хню­від прав­ди, до­ко­па­тись до су­ті, істи­ни, зба­гну­ти при­чин­но-на­слід­ко­ві зв’яз­ки. Та­кі жур­на­лі­сти є, і перш за все, це жур­на­лі­сти га­зе­ти «День». На жаль, по­де­ко­ли від­чу­ва­є­ться, що «День», се­ред но­чі бре­хні і ма­ні­пу­ля­цій, по­чу­ває се­бе са­мо­тньо. Але, не­зва­жа­ю­чи на та­ку са­мо­тність, «День» за ці­лі­сні­стюі ясні­стю­по­зи­цій є на­ба­га­то по­ту­жні­шим за рі­зні те­ле­ка­на­ли окре­мих олі­гар­хів. Але як зро­би­ти так, щоб та­ких ви­дань ста­ло біль­ше? По­трі­бне но­ве за­ко­но­дав­ство, яке да­ло би змо­гу укра­їн­ським ЗМІ ма­ти не кво­ти, будь-то 75% чи біль­ше, а умо­ви для ви- жи­ва­н­ня та про­цві­та­н­ня. ЗМІ ма­ють бу­ти са­мо­до­ста­тні­ми на рин­ку, що об­умо­вить їхню­не­за­ле­жність, а от­же, й об’єктив­ність. ЗМІ че­рез акціо­нер­ні то­ва­ри­ства ма­ють на­ле­жа­ти укра­їн­цям, а не окре­мим олі­гар­хам, які й «за­мов­ля­ють му­зи­ку». На­при­клад, у Гель­сін­кі, де я пра­цю­вав, най­біль­ша га­зе­та на­ле­жить че­рез акції гро­ма­дя­нам. Там існує жорс­тке обме­же­н­ня для олі­гар­хів, які не ма­ють пра­ва во­ло­ді­ти більш ніж 10% у ста­ту­тно­му ка­пі­та­лі. Ме­не обу­рює, що в Укра­ї­ні біль­шість те­ле­ка­на­лів за­ре­є­стро­ва­ні в офшо­рах. Це сто­су­є­ться і пре­зи­дент­сько­го те­ле­ка­на­ла. Тож які на­ціо­наль­ні кво­ти впли­нуть на по­лі­ти­ку та­ких ме­діа, щоб во­ни не бре­ха­ли, не ма­ні­пу­лю­ва­ли і не слу­жи­ли ін­те­ре­сам кон­кре­тних олі­гар­хі­чних груп? Жо­дні кво­ти, обме­же­н­ня чи за­бо­ро­ни це пи­та­н­ня не ви­рі­шать. Тіль­ки за­ко­но­дав­чі умо­ви для ство­ре­н­ня віль­но­го рин­ку ме­діа для то­го, щоб да­ти мо­жли­вість гро­ма­дя­нам під­три­му­ва­ти ві­тчи­зня­ні ЗМІ.

— Га­зе­та «День», як ві­до­мо, ду­же ува­жно сте­жить за «спра­вою Гонгадзе — Подольського». Як ви га­да­є­те, чо­му за­мов­ни­ків убив­ства Гонгадзе до­сі офі­цій­но не на­зва­но, хоч за ґра­та­ми пе­ре­бу­ває ви­ко­на­вець зло­чи­ну?

— Ко­ли я був очіль­ни­ком СБУ за ча­сів Ві­кто­ра Ющен­ка, на­ші мо­ло­ді офі­це­ри за­три­ма­ли Пу­ка­ча, хоч ба­га­то хто ка­зав, що це не­ре­аль­но. Ми Пу­ка­ча збе­ре­гли для су­ду, але справ­ді до цьо­го ча­су за­мов­ни­ків офі­цій­но не на­зва­но. Ду­маю, що го­лов­ною при­чи­но­ю­цьо­го є від­су­тність по­лі­ти­чної во­лі ни­ні­шньої вла­ди...

— Але що сто­їть за тер­мі­ном «по­лі­ти­чна во­ля»? Мо­жли­во, це не про­сто по­лі­ти­чна во­ля, а шир­ма, за якою діє си­сте­ма, де во­рон во­ро­ну око не ви­клює?

— Ва­жли­во, щоб ни­ні­шній Пре­зи­дент за­без­пе­чив від­кри­тість і про­зо­рість су­до­во­го про­це­су. По­ки ж ми ба­чи­мо, як змі­ню­ю­ться президенти, а спра­ва за­ли­ша­є­ться без оголошення за­мов­ни­ків. Всі, аб­со­лю­тно всі фі­гу­ран­ти спра­ви ма­ють бу­ті до­пи­та­ні пу­блі­чним чи­ном.

— Існує за­гро­за то­го, що за ни­ні­шньої вла­ди цих за­мов­ни­ків так і не бу­де на­зва­но або про­сто все спи­шуть на ро­сій­ські спец­слу­жби? Адже є тен­ден­ція, ко­ли де­які по­лі­ти­ки та жур­на­лі­сти ви­да­ють то­го ж Ку­чму як жер­тву ро­сій­ської спе­цо­пе­ра­ції, за­мов­чу­ю­чи при цьо­му зміст «плі­вок Мель­ни­чен­ка».

— Зна­є­те, я пе­ре­ко­на­ний, що ра­но чи пі­зно в цій спра­ві спра­ве­дли­вість бу­де вста­нов­ле­на. І та­кож пе­ре­ко­на­ний, що ва­го­мим вне­ском ста­не прин­ци­по­ва по­зи­ція га­зе­ти «День».

— Пу­кач ра­ні­ше і ни­ні скар­жи­ться, що на ньо­го ти­снуть за ґра­та­ми. Що вам ві­до­мо з цьо­го при­во­ду? Чо­му на­віть пі­сля рі­ше­н­ня су­ду Ген­про­ку­ра­ту­ра на чо­лі з уже рік як ген­про­ку­ро­ром Юрі­єм Лу­цен­ком зво­лі­кає із від­кри­т­тям спра­ви що­до ти­ску на Пу­ка­ча?

— Моя по­ра­да ду­же про­ста: ді­я­ти так, як ми ді­я­ли в 2009 ро­ці. А са­ме: за­без­пе­чи­ти ви­ня­тко­ву охо­ро­ну Пу­ка­чу для то­го, щоб уне­мо­жли­ви­ти не ли­ше за­гро­зу йо­го жи­т­тю, а й будь-який тиск чи вплив на ньо­го. Тре­ба за­бо­ро­ни­ти кон­та­кти з будь-яким пред­став­ни­ком вла­ди, крім двох лю­дей — про­ку­ро­ра і про­це­су­аль­но­го ке­рів­ни­ка в цій спра­ві. Так ми ді­я­ли, і ні­хто до Пу­ка­ча пі­ді­йти не міг. Я що­дня кон­тро­лю­вав йо­го утри­ма­н­ня, не до­ві­ря­ю­чи ні мі­лі­ції, ні про­ку­ро­рам тих ча­сів.

Ми за­без­пе­чи­ли все: йо­го спів­пра­цю­зі слід­ством і на­віть пе­ред­ба­чи­ли усі кон­тр­за­хо­ди, щоб він зне­на­цька не за­кін­чив жи­т­тя са­мо­губ­ством. Вва­жаю, що для Юрія Лу­цен­ка «спра­ва Гонгадзе —Подольського» є пи­та­н­ням прин­ци­по­во­сті, вра­хо­ву­ю­чи йо­го ми­ну­ле в опо­зи­ції та обі­цян­ки.

«МА­ЮТЬ БУ­ТИ НАЗВАНІ ПРІ­О­РИ­ТЕ­ТИ В ЗОВ­НІ­ШНІЙ ПО­ЛІ­ТИ­ЦІ, А ВІД­ПО­ВІД­АЛЬ­НІСТЬ ЗА РЕ­А­ЛІ­ЗА­ЦІЮ ПО­ВИ­НЕН НЕ­СТИ ПРЕ­ЗИ­ДЕНТ І МЗС»

— Як ві­до­мо, Пре­зи­дент від­по­від­ає за зов­ні­шню по­лі­ти­ку. Три­ває че­твер­тий рік вій­ни, а Україна до­сі не при­зна­чи­ла сво­го офі­цій­но­го пред­став­ни­ка в НАТО. І це за ри­то­ри­ки про на­чеб­то ін­те­гра­цію з Альян­сом. Звід­ки та­ка не­пев­ність у по­ве­дін­ці вер­хів­ки? Мо­жли­во, По­ро­шен­ко, як і Ку­чма, бо­ї­ться ро­зі­зли­ти Кремль?

— Як ко­ли­шній фа­хо­вий ди­пло­мат мо­жу ска­за­ти, що при­чи­но­ю­та­кої не­пев­но­сті у по­ве­дін­ці є не­ро­зу­мі­н­ня ди­пло­ма­ти­чної слу­жби вза­га­лі. Не­має прі­о­ри­те­тів у зов­ні­шній по­лі­ти­ці, за що дій­сно від­по­від­ає осо­би­сто Пре­зи­дент. Ці прі­о­ри­те­ти ма­ють бу­ти названі, і по­лі­ти­чну від­по­від­аль­ність за їхню­ре­а­лі­за­ці­ю­має не­сти Пе­тро По­ро­шен­ко і мі­ністр за­кор­дон­них справ. На пра­кти­ці є ли­ше роз­мо­ви про ту ж са­му єв­ро­ін­те­гра­цію, які три­ва­ли і до пре­зи­дент­ства По­ро­шен­ка. Що­до «без­ві­зу», то це пи­та­н­ня вів ще мі­ністр Во­ло­ди­мир Огриз­ко в 2008 ро­ці. То­му за­про­ва­дже­н­ня з 11 черв­ня «без­ві­зу» є ве­ли­че­зним успі­хом всі­єї укра­їн­ської ди­пло­ма­тії, але цим пи­та­н­ням во­на за­йма­лась по­над 8 ро­ків.

Ви­ни­ка­ють пи­та­н­ня та­кож сто­сов­но член­ства в НАТО. Хто і як за­йма­є­ться цим? Адже це одне з клю­чо­вих пи­тань на­ціо­наль­ної без­пе­ки. Єнс Столтенберг за­пев­няє Укра­ї­ну, що две­рі від­кри­ті, але Україна має са­ма ви­зна­чи­тись зі сво­їм на­прям­ком. Зов­ні­шньо­по­лі­ти­чно­го офі­цій­но­го рі­ше­н­ня до­сі не­має. Як і при­зна­че­н­ня на­шо­го по­стій­но­го пред­став­ни­ка у Альян­сі. Це по­ка­зо­вий мо­мент. Окрім то­го, тре­ба роз­по­ча­ти про­цес під­го­тов­ки на­бу­т­тя ста­ту­су кра­ї­ни-кан­ди­да­та на член­ство в ЄС. Цьо­го по­лі­ти­чно­го рі­ше­н­ня не­має, як не­має і ко­ман­ди в уря­ді та пар­ла­мен­ті, яка ма­ла б цим за­йма­ти­ся вже за­раз. В уря­ді з’яви­лись шість ві­це­прем’єрів. Один із них за­йма­є­ться єв­ро­ін­те­гра­ці­єю, але де йо­го про­гра­ма, план дій?

— На по­ча­тку роз­мо­ви ми тор­кну­лись те­ми олігархату в Укра­ї­ні, який свій основ­ний ка­пі­тал зро­бив на ро­сій­ських при­ро­дних ре­сур­сах, а от­же, й до­сі має від­но­си­ни з Бі­ло­кам’яною. Мо­жли­во, та­ка ду­а­лі­сти­чна по­ве­дін­ка вла­дної вер­хів­ки, ко­ли де­кла­ру­є­ться про­за­хі­дний курс, а в дій­сно­сті кра­ї­на кру­ти­ться нав­ко­ло сво­єї осі, са­ме і по­ясню­є­ться та­кою дав­ньою за­ле­жні­стю? То­му вла­да на­справ­ді не мо­же від­чу­ва­ти се­бе більш роз­ку­то і впев­не­но в сво­їх по­зи­ці­ях на сві­то­вій аре­ні.

— По­го­джу­юсь. Пря­мо по кур­су укра­їн­ських на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів — НАТО і Єв­ро­пей­ський Со­юз. Але по­за­ду за­ли­ша­ю­ться ки­ше­ні олі­гар­хів, ко­ру­пція, офшо­ри, що зму­шує кра­ї­ну ту­пцю­ва­ти на мі­сці. Мо­жна ска­за­ти, що ви­бір між ци­ми дво­ма про­ти­ле­жни­ми на­прям­ка­ми за­раз окре­слює май­бу­тню до­лю Укра­ї­ни.

ФО­ТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ФО­ТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.