Вря­ту­ва­ти по­дви­жни­ка

У Пе­тро­за­вод­ську роз­по­чав­ся суд над мі­сце­вим кра­є­знав­цем і ке­рів­ни­ком ка­рель­сько­го від­ді­ле­н­ня пра­во­за­хи­сно­го то­ва­ри­ства «Ме­мо­рі­ал» Юрі­єм Дми­трі­є­вим

Den (Ukrainian) - - Подробиці -

Йо­му ін­кри­мі­ну­ють ви­го­тов­ле­н­ня ди­тя­чої пор­но­гра­фії та роз­пу­сні дії що­до не­пов­но­лі­тніх. Стат­ті сер­йо­зні і на «зо­ні» вкрай не­по­пу­ляр­ні. Ув’язне­ним із та­ки­ми ста­т­тя­ми при­па­дає не­со­лод­ко. Як ска­зав Дми­трі­єв, «із та­ко­ю­стат­те­ю­на зо­ні не жи­вуть». А те­пер йо­му за­гро­жує до 15 ро­ків ув’язне­н­ня.

При­во­дом ста­ло те, що у Дми­трі­є­ва зна­йшли фо­то­гра­фії го­лої не­пов­но­лі­тньої при­йом­ної донь­ки, 2005 ро­ку на­ро­дже­н­ня. До ре­чі ска­за­ти, фо­то­гра­фу­ва­н­ня слід­ство та­кож вва­жає роз­пу­сно­ю­ді­єю . А про всяк ви­па­док, якщо зви­ну­ва­че­н­ня в пе­до­фі­лії не під­твер­дя­ться, до­да­ли ще зви­ну­ва­че­н­ня в не­за­кон­но­му збе­рі­ган­ні зброї. А ось жур­на­ліст Шу­ра Бур­тін, який до дру­зів і зна­йо­мих Дми­трі­є­ва, в уся­ко­му ра­зі, не на­ле­жить, свід­чить: «Пе­ре­го­во­рив із дво­ма де­ся­тка­ми лю­дей, по­ло­ви­ною дру­зів і зна­йо­мих Дми­трі­є­ва. І всі ме­ні ка­жуть одне: чу­до­вий му­жик, до­чку обо­жнює, во­на йо­го теж. У зви­ну­ва­че­н­ня ні­хто і близь­ко не ві­рить. І в якийсь мо­мент до ме­не до­хо­дить, що во­ни про­сто го­во­рять прав­ду. А зви­ну­ва­че­н­ня є чи­сто­ю­бре­хнею . Не на­пів­прав­дою, не на­тяж­кою, не під­гон­кою фа­ктів, а про­сто бре­хнею».

За­хист і дру­зі Дми­трі­є­ва на­по­ля­га­ють, що кра­є­зна­вець зні­мав ди­ти­ну, щоб сте­жи­ти за здо­ров’ям до­чки і у ра­зі по­тре­би, до­ве­сти, що він її ні­ко­ли не бив. Зро­зумі­ло, ми не бу­де­мо пе­ред­ба­чу­ва­ти су­до­вий ви­рок у цій гу­чній, але да­ній у за­кри­то­му по­ряд­ку су­до­вій спра­ві. Про­те де­які ві­до­мі об­ста­ви­ни на­во­дять на сум­ні роз­ду­ми. Юрій Оле­ксі­йо­вич Дми­трі­єв за­слу­же­но про­сла­вив­ся тим, що екс­пе­ди­ції під йо­го ке­рів­ни­цтвом ви­яви­ли мі­сця по­хо­ва­н­ня жертв по­лі­ти­чних ре­пре­сій в ур­очи­щі Сан­дар­мох, Чер­во­но­му Бо­ру і на Со­ло­ве­цьких остро­вах. У Сан­дар­мо­сі на пло­щі в 10 ге­кта­рів по­хо­ва­но май­же 10 ти­сяч роз­стрі­ля­них. І іме­на 7,5 ти­ся­чі з них Дми­трі­єв уста­но­вив. Це ж справ­жній по­двиг!

У Чер­во­но­му Бо­ру зу­си­л­ля­ми Дми­трі­є­ва бу­ли зна­йде­ні остан­ки 1196 осіб. Як він роз­по­від­ав, у ямах, ви­ри­тих ка­та­ми, ті­ла ле­жа­ли на­ва­лом, чо­ло­ві­ки і жін­ки. Збе­ре­гли­ся ча­сти­ни одя­гу, гре­бін­ці, пор­тси­га­ри, га­ман­ці, фо­то­гра­фії. А ще в ко­жній ямі ле­жа­ли по дві пля­шки зпід го­ріл­ки. Без цьо­го до­пін­гу ка­ти не мо­гли пра­цю­ва­ти. (http://les.media/articles/406 627-delo- khottabycha) У Сан­дар­мо­сі вла­сті дав­но хо­ті­ли за­кри­ти на­ро­дний ме­мо­рі­ал жер­твам ре­пре­сій. Дми­трі­єв, який що­ро­ку про­во­див там Дні пам’ яті, за­ва­жав їм це зро­би­ти. Те­пер, як во­ни спо­ді­ваю ться, не бу­де.

Мі­сце­вим вла­стям і ФСБ та­ка актив­ність кра­є­знав­ця­ен­ту­зі­а­ста во­че­видь бу­ла не до ду­ші. І де­які пра­во­за­хи­сни­ки ви­сло­ви­ли пі­до­зрі­н­ня, що з Дми­трі­є­вим про­сто роз­прав­ля­ю­ться. Як за­яви­ла Спілка жур­на­лі­стів Ка­ре­лії, що ви­сту­пи­ла на йо­го за­хист, «усе, що є у цій спра­ві і що отри­ма­ло роз­го­лос — це ін­фор­ма­ція ли­ше про одну фо­то­гра­фі­ю­із зо­бра­же­н­ням ону­чки і при­йом­ної до­чки ( що йде як по­стра­жда­ла у цій спра­ві), які го­ля­ком бі­жать у ван­ну. Зро­зумі­ло, що та­кі фо­то­гра­фії мо­жуть бу­ти май­же в ко­жно­му ро­дин­но­му аль­бо­мі, за це не за­а­ре­што­ву­ють і кри­мі­наль­ні спра­ви не по­ру­шу­ють». (http://www.karel.aif.ru/incid ents/pochemu_zaderzhali_izve stnogo_obshchestvennika_yuri ya_dmitrieva)

На­га­даю, що укра­їн­ські пра­во­за­хи­сни­ки та гро­мад­ські ді­я­чі в сво­є­му звер­нен­ні на за­хист Дми­трі­є­ва пря­мо за­яви­ли, що «це пом­ста ро­сій­ських вла­стей за роз­кри­т­тя ви­ко­нав­ців ре­пре­сій у 1930-х ро­ках». І при­га­да­ли сум­ної пам’яті пра­кти­ку КДБ пред’яв­ля­ти зви­ну­ва­че­н­ня ди­си­ден­там за кри­мі­наль­ни­ми ста­т­тя­ми. А пе­ре­слі­ду­ва­н­ня Дми­трі­є­ва пов’яза­ли з тим, що не­за­дов­го до йо­го аре­шту «Ме­мо­рі­ал» ви­клав у ме­ре­жу ба­зу да­них про спів­ро­бі­тни­ків НКВС 1935—1939 ро­ків, ба­га­то хто з яких брав участь у не­за­кон­них по­лі­ти­чних ре­пре­сі­ях. Та­ким чи­ном, це мо­же бу­ти пом­ста не ли­ше одній лю­ди­ні, але і ці­лій пра­во­за­хи­сній ор­га­ні­за­ції, одній з остан­ніх, що все ще ле­галь­но пра­цює в Ро­сії. (http://www.memory.gov.ua/n ews/ukrainski-uryadovtsiparlamentari-ta-gromadskistvistupili-na-zakhist-rosiiskogoistorika-yuriy)

Сам же Дми­трі­єв уста­но­вив особи тих, хто роз­стрі­лю­вав у Ка­ре­лії. Він пе­ред­чу­вав свій арешт, ка­зав дру­зям: «Тут я на во­лі дов­го не за­ли­шу­ся, а там я вже був, ме­ні там ло­ви­ти ні­чо­го... » ( сво­го ча­су Юрій Оле­ксі­йо­вич кіль­ка ро­ків від­си­дів за бій­ку) (http://les.media/articles/40662 7-delo-khottabycha). Він, зви­чай­но, осо­би­стість яскра­ва і не­пе­ре­сі­чна, але, як ствер­джу­ють дру­зі, лю­ди­на йор­жи­ста, зі скла­дним ха­ра­кте­ром, так що зна­йти лю­ди­ну для на­пи­са­н­ня ано­нім­но­го до­но­су на ньо­го, який і став при­во­дом для за­три­ма­н­ня, за ба­жа­н­ня бу­ло не­важ­ко. На­сто­ро­жує і те, що на­пе­ре­до­дні аре­шту, ко­ли Дми­трі­є­ва ра­пто­во ви­кли­ка­ли до діль­ни­чно­го, хтось по­за вся­ким сум­ні­вом по­бу­вав у ньо­го вдо­ма і рив­ся в комп’юте­рі — во­че­видь, шу­кав ком­про­мат. А спра­ви, пов’яза­ні з пе­до­фі­лі­є­ю­тим і хо­ро­ші, що роз­гля­да­ю­ться в за­кри­то­му ре­жи­мі, адже це по­лег­шує фаль­си­фі­ка­цію.

Про­те всі спро­би тих, хто ви­сту­пає на за­хист Дми­трі­є­ва, за­мі­ни­ти за­по­бі­жний за­хід з утри­ма­н­ня під вар­тою (а за­три­ма­ний він був ФСБ ще 13 гру­дня 2016 ро­ку) на м’якшу, на­при­клад, на до­ма­шній арешт, ні до чо­го не при­зве­ли. І це — озна­ка грі­зна. Тут одне з двох: або у слід­ства є якісь сер­йо­зні­ші до­ка­зи про­ви­ни ме­мо­рі­аль­ця, які во­но вва­жає за кра­ще не обна­ро­ду­ва­ти до су­ду, або, що осо­би­сто ме­ні зда­є­ться на­ба­га­то ві­ро­гі­дні­шим, у яко­мусь до­сить ви­со­ко­му ка­бі­не­ті, не­хай не на фе­де­раль­но­му, а на ре­гіо­наль­но­му рів­ні, бу­ло прийня­то рі­ше­н­ня: Дми­трі­є­ва не­о­дмін­но по­са­ди­ти. Бі­да в то­му, що су­ди в Ро­сії пов­ні­стю­під­кон­троль­ні ви­ко­нав­чій вла­ді і лег­ко ви­но­сять по­трі­бну їй ухва­лу. Осо­бли­во у спра­вах, де бе­ре участь ФСБ. Про­те, по­ба­жа­є­мо Юрі­є­ві Оле­ксі­йо­ви­чу успі­ху. І те, що зро­бив цей по­дви­жник для уві­чне­н­ня пам’яті без­не­вин­но роз­стрі­ля­них, на­пев­но, бу­ло б не під си­лу до­бро­му де­ся­тку ка­бі­не­тних істо­ри­ків із на­у­ко­ви­ми сту­пе­ня­ми.

А, згі­дно з до­сить пе­ре­кон­ли­вим при­пу­ще­н­ням то­го ж Бур­ті­на, спра­ва Дми­трі­є­ва має ви­ра­зне польське й укра­їн­ське ко­рі­н­ня. У Сан­дар­мох осо­бли­во актив­но їздять по­ля­ки й укра­їн­ці — там роз­стрі­ля­ли цвіт укра­їн­ської ін­те­лі­ген­ції і ба­га­то поль­ських свя­ще­ни­ків. А пі­сля ане­ксії Кри­му Ро­сі­є­юі по­ча­тку вій­ни на Дон­ба­сі по­ля­ки й укра­їн­ці ста­ли роз­гля­да­ти­ся Крем­лем як го­лов­ні во­ро­ги Ро­сії. І 2016 ро­ку вла­да ви­рі­ши­ла ці по­їзд­ки в Сан­дар­мох при­пи­ни­ти. Ось і взя­ли­ся за Дми­трі­є­ва сер­йо­зно. Адже 2017 ро­ку — 80-рі­чний юві­лей по­ча­тку Ве­ли­ко­го те­ро­ру. І на­ро­ду в день пам’яті при­їха­ло б осо­бли­во ба­га­то. Ось і ви­рі­ши­ли ро­зі­бра­ти­ся з їхнім ор­га­ні­за­то­ром. А одно­ча­сно й ін­ших ен­ту­зі­а­стів на­ля­ка­ти. Щоб не ду­же во­ру­ши­ли не­зру­чне ми­ну­ле.

ФО­ТО З САЙТА ACTIVATICA.ORG

Юрій Дми­трі­єв сво­го ча­су ви­явив мі­сця по­хо­ва­н­ня жертв по­лі­ти­чних ре­пре­сій в ур­очи­щі Сан­дар­мох, де по­хо­ва­но ба­га­то укра­їн­ців

Борис СОКОЛОВ, про­фе­сор, Мо­сква

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.