Ко­ха­н­ня, рев­но­щі й... мо­біл­ка

У те­а­траль­ній афі­ші сто­ли­ці дві но­вин­ки — ко­мі­чні опе­ри Мо­цар­та і Ме­нот­ті

Den (Ukrainian) - - Культура - Те­тя­на ПОЛІЩУК, «День» Фо­то Анатолія ФЕДОРЦІВА

Це ек­спе­ри­мен­таль­ні ро­бо­ти мо­ло­дих ре­жи­се­рів, пе­ре­мож­ців I Між­на­ро­дно­го кон­кур­су-ла­бо­ра­то­рії «MusicalArt Project», які бу­ли пред­став­ле­ні на ма­лій сце­ні На­ціо­наль­ної опе­ре­ти. Так, Ма­ксим Бул­га­ков, со­ліст і ба­лет­мей­стер Ки­їв­ської опе­ре­ти, пред­ста­вив сво­ю­по­ста­нов­ку одно­актної ко­ме­дії «Ба­стьєн і Ба­стьєн­на» В.А. Мо­цар­та (ди­ри­гент-по­ста­нов­ник — Во­ло­ди­мир Вру­бльов­ський, ди­ри­гент — Сер­гій Не­сте­рук, ху­до­жник — Оль­га Лев­чен­ко), а го­лов­ні пар­тії ви­ко­на­ли со­лі­сти: Те­тя­на Ді­дух, со­пра­но (Ба­стьєн­на), Во­ло­ди­мир Ор­дин­ський, те­нор (Ба­стьєн), і Ва­лен­тин Ко­тен­ко, бас (Ко­лас). Це ка­зо­чка про ко­ха­н­ня і рев­но­щі па­сту­шки до па­сту­ха, і як за­ко­ха­ним до­по­ма­гає ча­клун. Сю­жет про­стень­кий, а му­зи­ка ду­же сві­тла і гар­мо­ній­на.

На­га­да­є­мо, ця опе­ра бу­ла за­мов­ле­на Мо­цар­ту лі­ка­рем Ан­то­ном Ме­сме­ром (ві­до­ма на той час осо­би­стість, ви­на­хі­дник ме­сме­ри­зму — сво­го ро­ду гі­пно­ти­зму, що ви­ко­рис- то­ву­вав­ся для лі­ку­ва­н­ня рі­зних хво­роб. Зго­дом ме­сме­ризм на­зва­ли шар­ла­тан­ством, але у 1768 ро­ці Ме­смер був по­ва­жним і про­цві­та­ю­чим лі­ка­рем у Ві­дні). Впер­ше «Ба­стьєн і Ба­стьєн­на» бу­ла пред­став­ле­на на сце­ні в пар­ку йо­го віл­ли. Лі­бре­то опе­ри є па­ро­ді­є­ю­на зна­ме­ни­тий твір «Сіль­ський ча­клун» Жа­нЖа­ка Рус­со. До ре­чі, ав­то­ру — Вольф­ган­гу Ама­де­ю­Мо­цар­ту, який на­пи­сав ко­мі­чну опе­ру «Ба­стьєн і Ба­стьєн­на», бу­ло всьо­го... 12 ро­ків. Ну що ди­ти­на мо­же роз­ка­за­ти про при­стра­сне ко­ха­н­ня? Мо­же, то­му цей твір не мав ща­сли­вої сце­ні­чної до­лі ні за жи­т­тя, ні пі­сля смер­ті ма­е­стро... Хо­ча на­віть у цій «дрі­бни­чці» від­чу­ва­є­ться та­лант і са­мо­бу­тній му­зи­чний по­черк ком­по­зи­то­ра, який не­вдов­зі став кла­си­ком.

Ре­жи­сер Ма­ксим Бул­га­ков по­ста­вив « Ба­стьє­на і Ба­стьєн­ну » як фарс і жарт, а ко­ли ге­ро­ям опе­ри бра­ку­ва­ло слів, то їхню­і­сто­рію « ко­мен­ту­ва­ли » мі­ми — по­мі­чни­ки ча­клу­на- му­дре­ця Ко­ла­са, які « пе­ле­на­ли » за­над­то « га­ря­чих » па­сту­шку і па­сту­ха у « ко­ко­ни » з це­ло­фа­но­вої плів­ки... Цю­ви­ста­ву мо­жна на­зва­ти пре­лю­ді­єю до ін­шої істо­рії, але вже на су­ча­сний сю­жет.

Пу­блі­ка впер­ше по­зна­йо­ми­ла­ся з opera buffa «Те­ле­фон, або Ко­ха­н­ня втрьох » . Твір аме­ри­кан­сько­го ком­по­зи­то­ра іта­лій­сько­го по­хо­дже­н­ня Джа­на Кар­ло Ме­нот­ті хо­ча й на­пи­са­ний сім де­ся­ти­літь то­му, про­те й ни­ні є акту­аль­ним, бо пі­ді­ймає пи­та­н­ня про на­дмір­не за­хо­пле­н­ня те­ле­фо­на­ми (а за­раз ще до­да­ли рі­зні га­дже­ти), і ці «ро­зум­ні при­строї» крадуть у лю­дей час, не да­ють спіл­ку­ва­ти­ся на­жи­во і тет-а-тет, пе­ре­но­ся­чи все до со­ці­аль­них ме­реж та від­да­ля­ю­чи ге­ро­їв один від одно­го. По­ста­ви­ла опе­ру ре­жи­сер Юлія Жу­рав­ко­ва (ди­ри­гент- по­ста­нов­ник, хор­мей­стер — На­зар Яко­бен­чук, ди­ри­гент — Сер­гій Не­сте­рук, ху­до­жник — Іри­на Да­ви­ден­ко), а го­лов­ні пар­тії ви­ко­на­ли со­лі­сти: Га­ли­на Гре­гор­ча­кОдрин­ська, со­пра­но (Лю­сі), та Ки­ри­ло Ба­сков­ський, ба­ри­тон ( Бен).

За сю­же­том мо­ло­да дів­чи­на не роз­ста­є­ться з мо­біл­кою, а за­ко­ха­но­му в неї хло­пцю, який по­спі­шає на по­тяг, ні­як не вда­є­ться зна­йти па­у­зу у тих те­ре­ве­нях і освід­чи­ти­ся у ко­хан­ні. Та на­ре­шті Бен зби­ра­є­ться з ду­хом, щоб зро­би­ти Лю­сі про­по­зи­цію ви­йти за ньо­го за­між, як ра­птом зно­ву дзво­нить те­ле­фон... Це він є роз­лу­чни­ком! А Бен — «тре­тій зай­вий»?

У цьо­му тво­рі Ме­нот­ті по­єд­нав кра­щі тра­ди­ції іта­лій­ської опе­ри­бу­фа і бро­двей­сько­го мю­зи­клу. Ком­по­зи­тор на­пи­сав му­зи­ку, яка на­пов­не­на яскра­ви­ми і пла­сти­чни­ми ме­ло­ді­я­ми, а від opera buffa ма­е­стро взяв жит­тє­ра­ді­сний ха­ра­ктер, ре­а­лі­сти­чних пер­со­на­жів, роз­мов­ні ре­чи­та­ти­ви, арі­о­зо, арії бель­кан­то і — фі­наль­ний ду­ет, в яко­му Бен обі­цяє, що ні­ко­ли не за­бу­де но­мер те­ле­фо­ну Лю­сі... Ри­си мю­зи­клу в «Те­ле­фо­ні...» — ком­па­ктна по­ста­нов­ка, го­стрий гу­мор, су­ча­сний сю­жет і лег­кість во­каль­них пар­тій. Ця опе­ра — зра­зок пре­кра­сно­го по­єд­на­н­ня рі­зно­пла­но­вих му­зи­чних тра­ди­цій. Ре­жи­сер Юлія Жу­рав­ко­ва ство­ри­ла ори­гі­наль­не лі­бре­то, на­си­че­не іро­ні­єю та влу­чни­ми ме­та­фо­ра­ми. Ар­ти­сти з гу­мо­ром ро­зі­гру­ють цю жва­ву ко­ме­дію, а гля­да­чі смі­ю­ться до сліз.

Тре­ба за­зна­чи­ти, що ко­ле­ктив На­ціо­наль­ної опе­ре­ти не бо­ї­ться екс­пе­ри­мен­ту­ва­ти, а рам­ки сво­го «лег­ко­го» жан­ру по­сту­по­во роз­ши­рює опер­ни­ми пер­ли­на­ми. Тіль­ки в цьо­му се­зо­ні те­а­траль­ну афі­шу до­пов­ни­ли опе­ри « Дзві­но­чок » До­ні­цет­ті і « Се­віль­ський ци­руль­ник» Рос­сі­ні, а ни­ні під за­ві­су бу­ло пред­став­ле­но гля­да­чам ще дві но­вин­ки з твор­чої спад­щи­ни Мо­цар­та і Ме­нот­ті.

Ре­жи­сер Ма­ксим Бул­га­ков по­ста­вив «Ба­стьє­на і Ба­стьєн­ну» В.А. Мо­цар­та як фарс і жарт. Роль па­сту­шки зі­гра­ла Те­тя­на Ді­дух

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.