Жит­тє­во ва­жли­ві сми­сли

Ви­дав­ни­цтво жур­на­лу «Все­світ» пред­ста­ви­ло «Ви­бра­ні по­е­зії» Ір­ша­да Ул­ла Ха­на

Den (Ukrainian) - - Культура - Дми­тро ДРОЗДОВСЬКИЙ

Ім’я Ір­ша­да Ул­ла Ха­на не ві­до­ме укра­їн­сько­му чи­та­че­ві, як і іме­на ба­га­тьох су­ча­сних пи­сьмен­ни­ків схі­дних лі­те­ра­тур. Ця збір­ка — при­клад по­єд­на­н­ня ме­та­фі­зи­чної та ре­лі­гій­ної по­е­зії (пе­ре­клад укра­їн­ською мо­во­ю­зро­бив Василь Іва­шко). Та­ка лі­те­ра­ту­ра спо­ну­кає чи­та­ча за­ми­сли­ти­ся над вла­сним мі­сцем у сві­ті, над сен­сом жи­т­тя і йо­го су­тні­сним на­пов­не­н­ням.

Ір­шад Ул­ла Хан — зна­ний по­ет і етні­чний пу­штун із шля­хе­тної аф­ган­ської ро­ди­ни, по­ді­бно до Сен-Жон Пер­са чи Кор­ра­до Ка­ла­бро, ті­кає в лі­те­ра­ту­ру від сво­їх що­ден­них обов’яз­ків ди­пло­ма­та-по­лі­ти­ка. П’єси Ір­ша­да, як за­ува­жує у пі­сля­мо­ві Та­рас Ми­ки­тен­ко, дру­гий се­кре­тар По­соль­ства Укра­ї­ни в Іслам­ській Ре­спу­блі­ці Па­ки­стан, ста­ви­ли в те­а­трах ба­га­тьох дер­жав.

По­е­зія Ха­на — осо­бли­ва фор­ма са­мо­про­го­во­ре­н­ня і во­дно­час фор­ма мов­ча­н­ня, до яко­го мо­жуть бу­ти до­лу­че­ні ін­ші. Але за умо­ви, якщо в цьо­му мов­чан­ні во­ни го­то­ві по­чу­ти від­по­відь на най­ва­жли­ві­ші пи­та­н­ня фі­ло­со­фії. Мов­ча­н­ня — це про­сто ін­ша фор­ма роз­мо­ви. Суб’єкт лі­ри­ки Ір­ша­да Ул­ла Ха­на спо­ну­кає чи­та­ча за­ми­сли­тись над тим, що лю­ди­на — ли­ше ви­пад­ко­ве по­єд­на­н­ня ато­мів, які мо­жуть зни­кну­ти на­зав­жди. Лю­ди­на жи­ве 70 чи й на­віть 100 ро­ків, але чи ба­га­то це у Все­сві­ті, який без­ко­не­чний у ча­сі та про­сто­рі? На­ві­що ж то­ді лю­ди­ні да­ро­ва­но жи­т­тя? Пі­сля про­чи­та­н­ня по­е­зій по­чи­на­єш зно­ву за­ми­слю­ва­ти­ся над тим, що не­має ні­чо­го ва­жли­ві­шо­го за не­мар­но про­жи­те жи­т­тя.

Мо­жли­во, лю­ди­на ко­не­чна у фі­зи­чно­му пла­ні, мо­жли­во, на­віть і не уні­каль­на, бо в ма­кро­сві­ті є без­ліч ін­ших га­ла­ктик, де, при­пу­сті­мо, є ін­ші фор­ми жи­т­тя, з яки­ми нам чо­мусь не да­но пе­ре­тну­ти­ся. Але ко­жна хви­ли­на зем­но­го шля­ху має бу­ти сми­сло­на­пов­не­ною. Ми ча­сто спа­лю­є­мо хви­ли­ни, го­ди­ни, дні, ти­жні, якщо не ро­ки — в по­го­ні за тим, що не­має жо­дно­го сен­су з то­чки зо­ру Все­сві­ту. У по­е­зі­ях Ір­ша­да в осо­бли­вий спо­сіб по­єд­на­но мі­сти­чність су­фія, фран­ци­скан­ство й де­їзм, але во­дно­час на­яв­на спро­ба за­ми­сли­ти­ся над тим, що жи­т­тя не мо­же ви­ни­кну­ти з аб­сур­дної ви­пад­ко­во­сті. Тіль­ки от чи зда­тна лю­ди­на пра­цю­ва­ти над со­бою, що­би, здо­бу­ва­ю­чи жит­тє­во ва­жли­ві сми­сли, та­кі, як любов, зро­ста­ти, щоб зба­гну­ти не­ви­ди­мі ни­то­чки сві­ту. Жи­т­тя — це по­стій­на зу­стріч із Бо­же­ствен­ним, тіль­ки не ко­жна лю­ди­на го­то­ва від­чу­ти не­ви­ди­мі ма­те­рії... «Вул­ка­ни ви­вер­га­ю­ться про­спав­ши

ро­ка­ми То­ді ко­ли біль зем­лі ста­не над­то

пе­ку­чим

Щоб три­ма­ти йо­го у гру­дях» . По­е­зія па­ки­стан­сько­го ав­то­ра при­йде­ться до сма­ку тим лі­те­ра­тур­ним гур­ма­нам, які по­ва­жа­ють не ли­ше екс­пе­ри­мен­та­тор­ство і гру, а й та­ку по­е­зію, що має зда­тність ви­рва­ти лю­ди­ну з пли­ну пра­гма­ти­ки і да­ти за­ми­сли­ти­ся над тим, що ча­сто ви­сли­зає з на­ших рук і по­ми­слів. Пра­ви­те­лі дер­жав, очіль­ни­ки уря­дів, ке­рів­ни­ки ве­ли­ких кор­по­ра­цій без­си­лі пе­ред смер­тюй ін­ши­ми за­гад­ка­ми бу­т­тя. А от­же, люд­ська вла­да та люд­ські зи­ски ні­чо­го не вар­ті по­рів­ня­но з жи­т­тям, про­жи­тим не­мар­но, в яко­му лю­ди­на жи­ла в єд­но­сті з со­бо­юі сві­том, пра­гну­чи обе­рі­га­ти най­ва­жли­ві­ше для се­бе і по­стій­но шу­ка­ти се­бе, пі­зна­ю­чи нові й нові гра­ні жи­т­тя. «Ви­бра­ні по­е­зії» І. Ул­ла Ха­на — книж­ка, яка, мо­жли­во, до­по­мо­же пі­зна­ти цей не­зба­гнен­ний світ хо­ча б трі­шки кра­ще.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.